Ухвала КЦС ВС № 757/7499/17-ц

Ухвала 23 лютого 2021 року місто Київ справа № 757/7499/17-ц провадження № 61-9313св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про відвід судді Погрібного С. О., а також заяву судді Погрібного С. О. про самовідвід у цивільній справі за позовом Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛПП (Sunnex Investments LLP), Таплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК», Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кабінет Міністрів України, про зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, та касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі -ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК»), 18 червня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Також, Кабінет Міністрів України 08 липня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України. Зупинено виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, залишеної без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, до закінчення касаційного провадження у справі. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17 лютого 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до суду касаційної інстанції із заявою про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. Заявник, посилаючись на пункт 5 частини першої статті 36 ЦПК України, вважає обґрунтованими сумніви в неупередженості та об`єктивності судді-доповідача Погрібного С. О., який ініціював звернення до Науково-консультативної ради при Верховному Судді у непроцесуальний спосіб з метою отримання висновків науковців для вирішення процесуальних питань у справі, які вже вирішено під час відкриття касаційного провадження у справі, та вирішення яких є виключною компетенцією суду. Розглянувши заяву, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Верховний Суд, оцінюючи наявність підстав для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує відсутність підстави стверджувати, що суддя Погрібний С. О. виявляє особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Відповідно до частин першої та другої статті 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Науково-консультативна рада утворюється при Верховному Суді з числа висококваліфікованих фахівців у сфері права для підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховного Суду, що потребують наукового забезпечення. Порядок організації та діяльності Науково-консультативної ради визначається положенням, що затверджується Пленумом Верховного Суду. Повноваження Науково-консультативної ради визначено Положенням про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, затвердженим Постановою Пленуму Верховного Суду 02 лютого 2018 року № 1 (далі - Положення). Відповідно до підпункту 3.3.1 Положення Науково-консультативна рада вивчає проблемні питання застосування норм права, що виникають у судовій практиці, і надає Верховному Суду висновки та рекомендації. За правилом підпункту 3.3.2 Положення до повноважень Науково-консультативної ради належать: підготовка наукових висновків щодо тлумачення та застосування норм права; участь у підготовці проектів узагальнень практики застосування судами норм матеріального і процесуального права з метою забезпечення їх однакового застосування під час розгляду справ; попередній розгляд проектів постанов Пленуму Верховного Суду щодо надання рекомендаційних роз`яснень з питань застосування судами законодавства України під час розгляду справ; попередній розгляд проектів висновків Пленуму Верховного Суду щодо проектів законодавчих актів, які стосуються судоустрою, судочинства, статусу суддів, виконання судових рішень та інших питань, пов`язаних із функціонуванням системи судоустрою України; попередній розгляд проектів конституційних подань Верховного Суду до Конституційного Суду України щодо конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України; попередній розгляд інших питань діяльності Верховного Суду, підготовка яких потребує наукового забезпечення; участь у координації наукових досліджень у галузі права та формуванні державного замовлення на наукові дослідження в галузі права; сприяння виданню офіційного друкованого органу Верховного Суду, інших його видань (у тому числі електронних). Науково-консультативна рада є дорадчим органом, що утворюється при Верховному Суді (пункт 1.2 Положення). Отже, зазначена рада створюється та функціонує в цілому при Верховному Суді, а не при окремих його палатах, Великій Палаті або об`єднаних палатах відповідних касаційних судів у складі Верховного Суду. Основним завданням Науково-консультативної ради при Верховному Суді є наукове забезпечення діяльності усього Верховного Суду, а не окремих його палат, об`єднаних палат чи Великої Палати, оскільки Верховний Суд здійснює правосуддя не лише під час перегляду у касаційному порядку справ палатами, об`єднаними палатами чи Великою Палатою, а й під час розгляду касаційних скарг колегіями суддів у складі судових палат касаційного суду у складі Верховного Суду. Додатково Верховним Судом враховано, що заявник 17 грудня 2020 року подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з існуванням виключної правової проблеми. Також, аналогічні за викладеною вимогою клопотання подали 24 грудня 2020 року та 18 лютого 2021 року Кабінет Міністрів України, 28 грудня 2020 року Міністерство фінансів України. Підстави передачі справ на розгляд судової палати, об`єднаних палат та Великої Палати Верховного Суду є обмеженими процесуальним законом, така дія суду має право бути застосована за умови належного обґрунтування та існування з точки зору закону процесуальної доцільності. Наведене підтверджує необхідність направлення запиту до Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Відповідно до частини сьомої статті 404 ЦПК України після передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати визначений у ній суддя-доповідач у разі необхідності звертається до відповідних фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді стосовно підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, питання щодо якого стало підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати, крім випадків, коли висновок щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах був раніше Верховний Суд не отримував. Аналіз наведеної статті дає підстави для висновку, що направлення запиту з приводу надання наукового висновку фахівців щодо застосування норми права до Науково-консультативної ради при Верховному Суді суддею-доповідачем під час розгляду справи судовою палатою, об`єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду є можливим, якщо висновок про застосування норм права не отримувався Верховним Судом раніше. Наведені положення процесуального закону передбачають право судді-доповідача на звернення за отриманням Верховним Судом висновку фахівців Науково-консультативної ради щодо застосування норми права у цій справі, враховуючи, що такий висновок раніше Науково-консультативна рада не формулювала. Окрім того, Верховний Суд раніше не отримував висновок Науково-консультативної ради щодо застосування норм права у подібних правовідносинах з підстав визначення співвідношення норм ЦПК України в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі - ЦПК України 2004 року) та ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - ЦПК України 2017 року) в контексті визначення можливості касаційного оскарження ухвал про забезпечення позову, постановлених судом першої інстанції за правилами ЦПК України 2004 року. З врахуванням усіх викладених обставини Верховний Суд констатує, що положення процесуального закону не містять заборони на вчинення такої дії суддею-доповідачем Верховного Суду, як звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді за отриманням висновку щодо застосування норми права, навпаки, таке звернення є повноваженням судді Верховного Суду та відповідає засадам та меті функціонування суду найвищої судової інстанції. Суд виходить з того, що основною метою функціонування Верховного Суду є формування єдиної правозастосовчої судової практики та вирішення важливих та нагальних питань права, що мають істотне значення для такої практики. Позивачі у справі подали клопотання про закриття касаційного провадження у справі, до цього звернення додано науковий висновок, складений за замовленням цієї сторони. З метою дотримання принципу рівності сторін перед законом та судом іншим учасникам направлено отримані процесуальні звернення, а також визнано за процесуально доцільне направлення відповідного запиту до Науково-консультативної ради при Верховному Суді. Зазначені дії спрямовані на підготовку справи до касаційного розгляду, що підлягають вчиненню суддею-доповідачем у справі на відповідній стадії касаційного провадження й узгоджується з правилами касаційного розгляду. Клопотання про закриття касаційного провадження надійшло до проведення попереднього засідання у провадженні та підлягає вирішенню колегіальним складом суду на відповідній стадії касаційного розгляду. У зв`язку з наведеним, враховуючи, що у чинному законодавстві відсутня заборона судді Верховного Суду звертатися за наданням висновку до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді з приводу підготовки наукового висновку щодо застосування норми права, суддя-доповідач на стадії підготовки справи до її розгляду у попередньому засіданні мав право на звернення до Науково-консультативної ради із запитом щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Висновки за результатами розгляду заяви про відвід Обґрунтування заяви про відвід судді-доповідачу зводяться до помилкового тлумачення положення частини сьомої статті 404 ЦПК України із неправильним посиланням на заборону отримання Верховним Судом висновку фахівців щодо застосування норми права, що не відповідає змісту наведеної статті. Доводи заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відвід судді не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Погрібного С. О., отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу судді-доповідача обґрунтовуються помилковим тлумаченням норми процесуального закону. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як й незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді-доповідача та свідчити про наявність сумнівів у його неупередженості та об`єктивності. Вирішення заяви судді Погрібного С. О. про самовідвід Суддя Погрібний С. О. заявив самовідвід у справі з метою недопущення виникненняобставин, що можуть викликати сумніви в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя-доповідач обґрунтовує заяву тим, що 22 лютого 2021 року йому стало відомо про обставини, що унеможливлюють, на його думку, його подальшу участь у розгляді цієї справи. Так, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 17 лютого 2021 року подало до суду касаційної інстанції додаткові пояснення до клопотання про передачу справи № 757/7499/17-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду, до яких додано науково-правовий висновок від 20 січня 2021 року № 002/2021 щодо можливості касаційного оскарження ухвали суду про забезпечення позову. Такий висновок підписаний, у тому числі доктором юридичних наук, професором, академіком Національної академії правових наук України ОСОБА_2 . З 18 січня 2021 року суддя Погрібний С. О. реалізує своє право на зайняття науковою діяльністю у відділі дослідження проблем взаємодії держави та громадянського суспільства Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, в. о. завідувача якого є доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України ОСОБА_2 . Таким чином, суддя Погрібний С. О. у здійсненні своєї наукової діяльності перебуває у трудових відносинах за сумісництвом з Київським регіональним центром Національної академії правових наук України, його науковою діяльністю як головного наукового співробітника Центру керує професор ОСОБА_2 . Зазначені обставини свідчать про можливість виникнення конфлікту інтересів та можуть дати підстави сумніватися в неупередженості та об`єктивності судді-доповідача під час розгляду цієї справи. Колегія суддів за результатами вивчення поданої заяви зробила висновок, що заява про самовідвід не підлягає задоволенню з таких міркувань. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходить не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32). Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є одночасне існування як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв. Колегія суддів дійшла висновку, що повідомлені обставини суддею-доповідачем свідчать виключно про вірогідність існування лише об`єктивного критерію, проте не доводять існування суб`єктивного критерію, а тому колегія суддів не встановила підстав для сумнівів в особистій неупередженості та безсторонності судді Погрібного С. О., а відповідно й перешкод для продовження розгляду справи за участі судді Погрібного С. О. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вирішила відмовити у задоволенні заяви судді Погрібного С. О. про самовідвід. Додатково необхідно враховувати, що розгляд справи у суді касаційної інстанції здійснюється колегіально, попередній розгляд справи у складі колегії з трьох суддів, а тому відсутні переконливі підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Погрібного С. О., оскільки наявні суб`єктивні та об`єктивні критерії безсторонності та неупередженості складу суду, що розглядає касаційні скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та Кабінету Міністрів України. Висновки за результатами розгляду заяви про самовідвід Зважаючи на те, що не встановлено існування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв неупередженості та об`єктивності судді-доповідача під час розгляду цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви судді Погрібного С. о. про самовідвід. Загальні висновки Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Погрібного С. О., а також про відсутність підстав для задоволення заяви про самовідвід судді-доповідача, вирішення заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про відвід судді Погрібного С. О., у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, підлягає передачі іншому судді. Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. визнати необґрунтованою. Заяву судді Погрібного С. О. про самовідвід залишити без задоволення Заяву Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК»про відвід судді Погрібного С. О. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний А. С. Олійник В. В. Яремко