Постанова КЦС ВС № 757/7499/17-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 березня 2024 року м. Київ справа № 757/7499/17-ц провадження № 61-9313св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Петрова Є. В., суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Олійник А. С., учасники справи: позивачі: Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP), відповідачі: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Міністерство фінансів України, ОСОБА_1 , третя особа - Кабінет Міністрів України, розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у складі судді Бортницької В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Поліщук Н. В., Саліхова В. В., та касаційну скаргу Кабінету Міністрів України, в інтересах якого діє Департамент з питань судової роботи Міністерства юстиції України, на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у складі судді Бортницької В. В., ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А., та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Поліщук Н. В., Саліхова В. В., у справі за заявою Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 , третя особа - Кабінет Міністрів України, про зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст заявлених вимог У лютому 2017 року Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ) (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), яке змінило найменування на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, у якому просили зобов`язати відповідачів: - виконувати умови договору (депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т), укладеного з компанією Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_1; - виконувати умови всіх договорів (депозитні договори від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424 та від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424), укладених з компанією Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунках № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; - виконувати умови всіх договорів (депозитні договори від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K та від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K), укладених з компанією Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або в Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунках № НОМЕР_2, № НОМЕР_3; - виконувати умови договору (депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR), укладеного з компанією Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_4; - виконувати умови договору (депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX), укладеного з компанією Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_5; - виконувати умови договору (депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), укладеного з компанією Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP), у здійсненні нею прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на рахунку № НОМЕР_6. Позивачі в обґрунтування позову зазначили, що ПАТ КБ «ПриватБанк» як банківська установа, Міністерство фінансів України як власник істотної частки (100 %) банку та ОСОБА_1 як голова правління ПАТ КБ «ПриватБанк» мають зобов`язання про належне виконання умов усіх депозитних договорів, які були укладені з ними. У лютому 2017 року позивачі подали спільну заяву про забезпечення їх позову, обґрунтовану існуванням ризиків списання та втрати грошових коштів, розміщених на їхніх депозитних рахунках, у якій вони просили забезпечити позов, а саме: - встановити обов`язок, у тому числі, але не виключно, ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо належного виконання умов договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), які укладені з Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ), у тому числі, але не виключно, у частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або в Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» до вирішення спору по суті; - заборонити ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або невиконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо іншого обмеження користування/володіння/розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP), відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення спору по суті; - заборонити ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документа) Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP) здійснювати списання/перерахування грошових коштів чи вчиняти будь-які інші операції з грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або в Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», у тому числі, але не виключно, дії щодо їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їх обліку, приймати (використовувати) зазначені кошти як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб до вирішення спору по суті; - заборонити ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» утримуватися від виконання договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), укладених з Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП (Sofinam Investments LLP), до вирішення спору по суті. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено. Встановлено обов`язок, у тому числі, але не виключно, ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо належного виконання умов договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), які укладені з позивачами, у тому числі, але не виключно, у частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» до вирішення по суті спору. Заборонено ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або невиконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо іншого обмеження користування/володіння/розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках позивачів, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення по суті спору. Заборонено ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документа) позивачів здійснювати списання/перерахування грошових коштів чи вчиняти будь-які інші операції з грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», у тому числі, але не виключно, дії щодо їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їх обліку, приймати (використовувати) вказані кошти як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб до вирішення по суті спору. Заборонено ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» утримуватися від виконання договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), укладених з позивачами до вирішення по суті спору. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що в спірних правовідносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки позивачі згідно із заявленими вимогами просять зобов`язати відповідачів забезпечити виконання умов укладених депозитних договорів, зокрема, в частині повернення грошових коштів, що буде неможливо зробити у разі здійснення операцій з їх списання. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року залишено без змін. Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд керувався тим, що пунктом 2 частини першої статті 152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлена можливість забезпечувати позов забороною вчиняти певні дії. Однією з підстав для задоволення заяви про забезпечення позову є вірогідність існування обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову. Відсутні підстави, передбачені статтею 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частинами першою-другою статті 59 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-ІІІ), для обмеження права позивачів розпоряджатися грошовими коштами, що перебувають на їх рахунках. А отже, зупинення обслуговування рахунків позивачів в односторонньому порядку, про що ними подано належні докази, долучені до справи, дають позивачам підстави для припущення щодо неможливості виконання судового рішення у разі задоволення їх позову. Позов та заява про його забезпечення направлені на захист матеріальних інтересів позивачів, їх права власності, тому суд першої інстанції обґрунтовано забезпечив позов у спосіб, обраний позивачами. Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 квітня 2020 року, при розгляді апеляційних скарг на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 25 лютого 2020 року про роз`яснення ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, клопотання Міністерства фінансів України задоволено частково. Залучено Кабінет Міністрів України як третю особу до розгляду цієї цивільної справи з посиланням на статтю 7 Закону № 2121-ІІІ та статтю 41-1 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI). В ухвалі вказано, що єдиним акціонером державного банку є держава, функції з управління корпоративними правами якої здійснює Кабінет Міністрів України. АТ КБ «ПриватБанк» є банком, 100 відсотків статутного капіталу якого належить державі, тому рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки Кабінету Міністрів України. 21 квітня 2020 року заступником директора Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Божком В. Г. від імені Кабінету Міністрів України подано апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року. Постановою Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року - без змін. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що встановлення судом першої інстанції обов`язку щодо виконання умов договорів за своїм змістом не конкретизовано та в цілому з іншими заходами свідчить про намір суду забезпечити ймовірне виконання судового рішення про задоволення позову. Застосування судом зобов`язання банку вчинити певні дії, як виду забезпечення позову, не було заборонено процесуальним законодавством, яке діяло на день постановлення ухвали суду. Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг 18 червня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просило скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, з посиланням на те, що банк, як учасник справи, наділений правом на касаційне оскарження ухвали про забезпечення позову та постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за результатами перегляду такої ухвали. Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтована відсутністю належних доказів, які б свідчили про необхідність застосування заходів забезпечення позову та наявності зобов`язань у сторін під час розгляду справи. Судами порушено норми процесуального права, оскільки застосовані заходи забезпечення за змістом є тотожними заявленим вимогам позову та вирішують спір по суті, чим порушено частину третю статті 151, частину третю статті 152 ЦПК України в редакції на 09 лютого 2017 року та частину десяту статті 150 ЦПК України в редакції після 15 грудня 2017 року. Незастосування апеляційним судом частини десятої статті 150 ЦПК України є порушенням підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України. Також порушено приписи статей 263, 264, 367, 382 ЦПК України. Судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме застосовано частину першу статті 1058, частини другу та третю статті 1060 ЦК України, які не підлягали застосуванню, та не застосовано матеріальне право Республіки Кіпр, чим порушено статті 5, 6, 8, 47 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право». АТ КБ «ПриватБанк» також вказувало на відсутність такого способу забезпечення позову, як зобов`язання вчинити дії, а також на те, що встановлення обов`язку належного виконання договорів є фактично задоволенням позовних вимог. Крім того, обов`язки банку за депозитними договорами є виконаними і припиненими, оскільки відповідно до статті 41-1 Закону № 4452-VI між кожним з позивачів та ПАТ КБ «ПриватБанк», від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у процесі ліквідації банку і його націоналізації, укладено договори про придбання акцій, за умовами яких придбано акції додаткової емісії банку в обмін на грошові зобов`язання емітента перед набувачами й договори про придбання цих акцій є чинними. 08 липня 2020 року Департамент з питань судової роботи Міністерства юстиції України, одним з основних завдань якого є забезпечення самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб в судах України, діючи відповідно до Положення про Департамент з питань судової роботи, затвердженого наказом Міністра юстиції від 06 грудня 2019 року № 3597/к, від імені Кабінету Міністрів України також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просив скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Касаційна скарга Кабінету Міністрів України мотивована неспівмірністю заходів забезпечення позову та відсутністю підстав для їх застосування. Судами не враховано, що зобов`язання виконати обов`язок у договірних правовідносинах є вирішенням справи по суті, а також те, що на час перегляду ухвали судом апеляційної інстанції було заборонено забезпечувати позов шляхом встановлення обов`язку вчиняти певні дії. Крім того, зобов`язання за депозитними договорами припинилися шляхом придбання акцій АТ КБ «ПриватБанк» й договори про придбання акцій не визнано нечинними. Проте висновок судів про адекватність заходів забезпечення позову презюмує недійсність договорів придбання акцій. Відзиви на касаційні скарги не надходили. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Сімоненко В. М., від 20 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року і постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року та витребувано матеріали цієї справи із суду першої інстанції. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, враховуючи обставини усунення заявником недоліків його касаційної скарги. Зупинено виконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі. 08 жовтня 2020 року справа № 757/7499/17-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2021 рокувідмовлено у задоволенні клопотань АТ КБ «ПриватБанк» та Кабінету Міністрів України про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Справу призначено до судового розгляду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року справу № 757/7499/17-ц передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину п`яту статті 403 ЦПК України з підстав існування виключної правової проблеми, необхідності розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2021 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 757/7499/17-ц. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року цивільну справу № 757/7499/17-ц повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду з посиланням на помилкове прийняття цієї справи до свого провадження з огляду на відсутність виключних правових проблем при вирішенні процесуального питання. 13 жовтня 2021 року справа № 757/7499/17-ц повернулася на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, її матеріали передані судді-доповідачу Погрібному С. О. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 12 січня 2024 року у зв`язку з обранням судді Погрібного С. О. до Великої Палати Верховного Суду призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 січня 2024 року справу № 757/7499/17-ц передано судді-доповідачу Петрову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Грушицький А. І., Литвиненко І. В., Пророк В. В., Ситнік О. М. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М., від 20 березня 2024 року задоволено заяву позивачів про відвід суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М., а також заяву судді Ситнік О. М. про самовідвід, справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу щодо названих суддів. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду від 22 березня 2024 року призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи на виконання вказаної ухвали Верховного Суду. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2024 року відведених від розгляду цієї справи суддів Пророка В. В. та Ситнік О. М. замінено на суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. та Олійник А. С. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Олійник А. С., від 27 березня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви позивачів про відвід суддів Ігнатенка В. М. та Олійник А. С. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Олійник А. С., від 27 березня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи колегією суддів Касаційного цивільного суду у складі більше п`яти суддів. Фактичні обставини, встановлені судами Встановлено, що улютому 2017 року позивачі звернулися до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», яке змінило найменування на АТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України, ОСОБА_1 (голови правління названого банку) про зобов`язання вчинити дії, у якому просили зобов`язати відповідачів виконати умови всіх депозитних договорів, укладених з позивачами, у здійсненні ними прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на відповідних рахунках. Разом із позовною заявою позивачіподали до суду спільну заяву про забезпечення їх позову. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року відкрито провадження у цій справі. Цього ж дня Печерський районний суд міста Києва постановив ухвалу, якою забезпечив позов у заявлений позивачами спосіб, а саме шляхом: - встановлення обов`язку, у тому числі, але не виключно, ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо належного виконання умов договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), які укладені з позивачами, у тому числі, але не виключно, у частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або невиконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо іншого обмеження користування/володіння/розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках позивачів, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документа) позивачів здійснювати списання/перерахування грошових коштів чи вчиняти будь-які інші операції з грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», в тому числі, але не виключно, дії щодо їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їх обліку, приймати (використовувати) вказані кошті як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» утримуватися від виконання договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5), укладених з позивачами до вирішення по суті спору. Судами також встановлено, що протягом 2012-2014 років між позивачами та ПАТ КБ «ПриватБанк» і його Кіпрською філією укладені депозитні договори, а саме: - з компанією SUNNEX INVESTMENTS LLP - депозитні договори від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424 та від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424 про розміщення грошових коштів у сумі 11 934 231,00 доларів США та 65 000 000,00 доларів США відповідно; - з компанією TAMPLEMON INVESTMENTS LLP - депозитні договори від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K та від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K про розміщення грошових коштів у сумі 17 030 000,00 доларів США та 1 000 000,00 доларів США відповідно; - з компанією BERLINI COMMERCIAL LLP - депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR про розміщення грошових коштів у сумі 39 000 000,00 доларів США; - з компанією LUMIL INVESTMENTS LLP - депозитні договори від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX і № 4/CY03J5 про розміщення грошових коштів у сумі 126 000 000,00 доларів США та 30 000 000,00 доларів США відповідно; - з компанією CAMERIN INVESTMENTS LLP - депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т про розміщення грошових коштів у сумі 19 380 772,00 доларів США (том 1 а. с. 16-42). За умовами вказаних договорів депозитер розміщує на депозитному рахунку грошові кошти, а банк приймає ці грошові кошти та сплачує за кожним із цих договорів від 10 до 13 відсотків річних без утримання податків і зборів. Будь-які зміни до договорів можуть бути здійснені лише за обопільною згодою сторін. 21 грудня 2016 року Міністерство фінансів України набуло 100 % акцій ПАТ КБ «ПриватБанк», після чого, за повідомленням директора Кіпрської філії ПАТ КБ «ПриватБанк», відбулося списання коштів клієнтів банку на загальну суму близько 300 000 000,00 доларів США. 17 січня 2017 року позивачі отримали від ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомлення про зупинення обслуговування рахунків (том 1 а. с. 43-48).

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 3 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, третьою статті 151 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції) було передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до частин першої-третьої статті 152 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що під забезпеченням позову потрібно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Також у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правові висновки, згідно з якими умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Забезпечення позову, за яким фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, суперечить меті процесуального інституту забезпечення позову та нівелює принципи цивільного процесуального законодавства, оскільки саме під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 214 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, та частина перша статті 264 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року). Тому позов не може бути забезпечений таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22). У справі, яка переглядається, позов про зобов`язання відповідачів виконати умови всіх депозитних договорів, укладених з позивачами, у здійсненні ними прав користування, володіння та розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, поточних, карткових, депозитних (вкладних) чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема, але не виключно, грошовими коштами, розміщеними на відповідних рахунках, позивачі просили забезпечити шляхом: - встановлення обов`язку, у тому числі, але не виключно, ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо належного виконання умов усіх депозитних договорів, які укладені з позивачами, у тому числі, але не виключно, у частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків за депозитними рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщених на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках цих осіб у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» вчиняти будь-які дії щодо зупинення/блокування/припинення готівкових та/або безготівкових операцій та/або невиконання платіжних доручень/розпоряджень (документів) чи щодо іншого обмеження користування/володіння/розпорядження грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових рахунках позивачів, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» без окремої письмової згоди, платіжного доручення (документу) позивачів здійснювати списання/перерахування грошових коштів чи вчиняти будь-які інші операції з грошовими коштами, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи будь-яких інших рахунках у ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або у Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк», в тому числі, але не виключно, дії щодо їх списання, обміну, зарахування, переказу, перерахування, а також внесення змін щодо їх обліку, приймати (використовувати) вказані кошті як засіб платежу за цінні папери (акції), розпоряджатися ними в будь-який інший спосіб до вирішення по суті спору; - заборони ПАТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» утримуватися від виконання усіх депозитних договорів, укладених з позивачами до вирішення по суті спору. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив заяву про забезпечення позову у способи, запропоновані позивачами, зазначивши, що в спірних правовідносинах існує ризик утруднення та унеможливлення виконання рішення суду про задоволення позову, оскільки позивачі згідно із заявленими вимогами просять зобов`язати відповідачів забезпечити виконання умов укладених депозитних договорів, зокрема, в частині повернення грошових коштів, що буде неможливо зробити у разі здійснення операцій з їх списання. Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки обрані позивачами та вжиті судами заходи забезпечення позову є недопустимими видами забезпечення та не можуть бути застосовані в цілому, оскільки прямо суперечать меті процесуального інституту забезпечення позову та нівелюють принципи цивільного процесуального законодавства. У справі, яка переглядається, застосовані заходи забезпечення позову є фактично тотожними заявленим позовним вимогам про зобов`язання виконувати умови відповідних депозитних договорів та накладають на відповідачів більші зобов`язання, ніж це було би здійснено при вирішенні спору по суті у разі його задоволення. Застосування таких заходів забезпечення позову в будь-якому випадку є неможливим, оскільки таке забезпечення призводить до фактичного вирішення позову шляхом його задоволення без розгляду справи по суті. Вказане свідчить про те, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не встановив обов`язок відповідача вчинити певні дії чи утриматись від певних дій як процесуальних заходів забезпечення позову, передбачених пунктами 2 та 3 частини першої статті 152 ЦПК України, а примусив АТ КБ «ПриватБанк» до виконання зобов`язання, яке є предметом спору у справі, що за своєю суттю є одним із передбачених статтею 16 ЦК України способів захисту порушеного права особи - примусове виконання обов`язку в натурі. Тобто, керуючись загальними засадами цивільного судочинства про стадійність цивільного процесу і неможливість вирішення спору до розгляду справи по суті, яка завершувалася ухваленням судового рішення, враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, практику судів, суди попередніх інстанцій мали застосувати правило про неможливість вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. З огляду на викладене висновки судів про наявність підстав для задоволення заяви позивачів про забезпечення їх позову є помилковими та такими, що суперечать вимогам статей 151, 152 ЦПК України. Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 592/5961/22 (провадження № 61-11725св22). Резюмуючи, Верховний Суд встановив існування достатніх правових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у зв`язку з порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову за встановлених фактичних обставин справи. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення в частині вирішення заяви позивачів про забезпечення їх позову підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених вимог. Щодо судових витрат Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом наведених правових норм, а також статті 142 ЦПК України (якою врегульовано питання розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду), судові витрати підлягають розподілу між сторонами під час ухвалення судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті.Якщо судом касаційної інстанції скасоване судове рішення і ухвалене нове, яким не закінчено розгляд справи по суті, то цей суд не може вирішувати питання про розподіл судових витрат, в тому числі пов`язаних з розглядом апеляційної та/або касаційної скарги, а розподіл таких витрат здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті згідно із загальними правилами статті 141 ЦПК України, тобто залежно від задоволення чи відмови в задоволенні позову. Судовим рішенням щодо забезпечення позову розгляд справи по суті не закінчується, а тому у цьому випадку судові витрати, в тому числі понесені сторонами у зв`язку з розглядом апеляційних та касаційних скарг, мають бути перерозподілені судом першої інстанції за загальними правилами розподілу судових витрат залежно від задоволення чи відмови у задоволенні позову. Щодо клопотань АТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України про розгляд справи за участі сторін У березні 2024 року від АТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України до Верховного Суду надійшли клопотання про розгляд справи за участі сторін. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої вказаної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі. Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень. Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи. Верховний Суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. З огляду на вказане, а також ураховуючи те, що сторони у справі вже надали свої аргументи і суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не знайшла, то у задоволенні клопотань АТ КБ «ПриватБанк», Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України про розгляд справи за участі сторін слід відмовити. Щодо клопотання позивачів про закриття касаційного провадження у справі У вересні 2020 року позивачі подали до Верховного Суду клопотання, в якому просили закрити касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України як помилково відкрите (том 13 а. с. 241-249). Обґрунтовуючи вимоги вказаного клопотання, позивачі зазначали про необхідність дотримання принципу правової визначеності у разі перегляду судових рішень за спливом більше трьох років після їх постановлення, а також про те, що положеннями ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, тобто на час постановлення оскаржуваних ухвал, не було передбачено права на касаційне оскарження ухвали суду про забезпечення позову. Клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке. Право на ефективний судовий захист закріплено у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 37 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)наголосив, що право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. У пункті 36 рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ступінь доступу, передбачений національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення «права людини на суд», беручи до уваги принцип верховенства права в демократичному суспільстві. У статті 55 Конституції України передбачене право на судовий захист. Це право не обмежується лише правом особи на звернення до суду з позовом, але й передбачає право на апеляційний перегляд, а також у випадках, встановлених законом, - на касаційне оскарження судового рішення, гарантоване у статті 129 Конституції України. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Цей принцип відтворено у статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів». Конституційний Суд України в Рішенні № 11-рп/2007 від 11 грудня 2007 року у справі № 1-33/2007 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано у ЦПК України. Разом з тим постає питання про можливість оскарження судового рішення, ухваленого до залучення особи до участі у справі, та про те, яка редакція ЦПК України має бути застосована у разі, якщо вказане судове рішення було ухвалене за дії попередньої редакції ЦПК України. У частинах третій та четвертій статті 2 ЦПК України у редакції, чинній на час постановлення у 2017 році оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, передбачалося, щопровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Аналогічні вимоги містять і частини третя та четверта статті 3 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року щодо того, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Отже, цивільне процесуальне законодавство послідовно й аналогічно урегульовує питання щодо дії процесуальних норм у часі. У будь-якому випадку застосовується та норма, яка є чинною на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду справи, що включає і її апеляційний та касаційний перегляд. Право на апеляційний та касаційний перегляд передбачено цивільним процесуальним законодавством як у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень, так і в редакції від 03 жовтня 2017 року. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом. Частиною третьою статті 2 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Стаття 17 ЦПК України у вказаній редакції передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. У доктрині цивільного процесуального права процесуальними розуміють дії, спрямовані на виконання завдань цивільного провадження на різних стадіях цивільного процесу, проведення яких забезпечується на підставах і в порядку, передбачених цивільним процесуальним законодавством. Тобто звернення з апеляційною чи касаційною скаргою є вчиненням процесуальної дії в розумінні ЦПК України. У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1697цс16 зроблено висновок про те, що виходячи зі сформульованого в частині третій статті 2 ЦПК України загального правила дії процесуальних норм у часі, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження, повинен був застосувати процесуальні норми, які були чинними на час вчинення зазначеної процесуальної дії, тобто на час подання апеляційної скарги та розгляду справи в апеляційній інстанції, а не на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення. Дійсно, у період від постановлення оскаржуваних ухвал та до залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі як третьої особи змінилося цивільне процесуальне законодавство. Разом із тим у розділі XIII «Перехідні положення» ЦПК України встановлено особливості введення змін до ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, а саме: у пунктах 4, 13 та 14 зазначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу; судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу; судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тобто жодних обмежень щодо можливості апеляційного чи касаційного оскарження, крім тих, що передбачені ЦПК України, та з дотриманням порядку, встановленого цим Кодексом, у Перехідних положеннях не передбачено. Тому судові рішення, ухвалені до набрання чинності ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, могли бути оскаржені за правилами названого Закону. ЦПК України не містить норм, які б встановлювали обмеження чи інші особливості касаційного оскарження ухвал суду, в тому числі й ухвал про забезпечення позову, які постановлені за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року. При цьому в разі пропуску строку на оскарження питання мало вирішуватися відповідно до вимог статей 354 та 390 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. У пункті 2 частини першої статті 293 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваних ухвал, передбачалося, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову. Разом із тим згідно з пунктом 2 частини першої статті 324 цього Кодексу касаційному перегляду підлягали лише ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 1, 3, 4, 13-18, 20, 24-29, 31-33 частини першої статті 293 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку і ухвали апеляційного суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Тобто за правилами пункту 2 частини першої статті 324 ЦПК України, який був чинним на момент постановлення ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов`язки, не мали права на касаційне оскарження ухвали суду про забезпечення позову. За дії попередньої редакції ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову набувала статусу остаточної після її апеляційного перегляду, оскільки ЦПК України в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, не було передбачено права на касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову. Однак Кабінет Міністрів України, залучений до участі у справі на час дії ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, звернувся з апеляційною та касаційною скаргами на оскаржувану ухвалу, тому підлягає застосуванню процесуальний закон на час вчинення ним відповідних дій зі звернення з апеляційною та в подальшому з касаційною скаргами відповідно до вимог ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, що прямо передбачено цим Кодексом, норми якого не допускають іншого тлумачення. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 353 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову. У пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України у названій редакції у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Тобто ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову та ухвала і постанова суду апеляційної інстанції, який переглянув таку ухвалу суду першої інстанції, підлягають касаційному оскарженню без будь-яких інших обмежень щодо часу ухвалення вказаних судових рішень, крім встановлених у ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Наявність права на касаційне оскарження судового рішення має вирішуватися відповідно до змісту процесуального закону, чинного на момент подання особою касаційної скарги, оскільки тлумачення статті 3 ЦПК України щодо дії процесуального закону в часі в контексті розвитку та зміни процесуального законодавства є сталим, однозначним та зрозумілим, а тому не становить проблему в її застосуванні. У статті 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. А в пункті 3 частини третьої цієї статті змагальність сторін указана як основна засада (принцип) цивільного судочинства. Зміст цього принципу розкрито у статті 12 ЦПК України, у частині другій якої зазначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Згідно з частиною першою статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Права та обов`язки учасників справи передбачені у частині першій статті 43 ЦПК України, у якій вказано, що учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. У частині першій статті 53 ЦПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Разом із тим, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина третя статті 53 ЦПК України). Частиною шостою статті 53 ЦПК України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не зумовлює розгляду справи спочатку (частина сьома статті 53 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Призначенням вказаної норми є упорядкування складу учасників справи, та спрямована вона на забезпечення прав указаних осіб у цивільному судочинстві. Вступ у справу третіх осіб не спричиняє розгляду справи спочатку, тобто вказані особи діють як учасники справи в тому обсязі встановлених обставин, наданих та досліджених доказів та процесуальних дій суду, які було вчинено до їх вступу у справу як учасників справи. У пункті 5 частини першої статті 43 ЦПК України передбачено право учасника справи оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках. Як право на апеляційне, так і право на касаційне оскарження судових рішень безвідносно до набуття статусу учасника справи мають особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 352 та частина перша статті 389 ЦПК України). Тобто незалежно від участі у справі будь-яка особа має право на оскарження судового рішення в порядку, встановленому ЦПК України. Єдиним обмеженням такого права на касаційне оскарження для особи, яка не є учасником справи, є необхідність спочатку звернутися з апеляційною скаргою від власного імені на оскаржуване судове рішення. Така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України). Як Верховний Суд України, так і Велика Палата Верховного Суду звертали увагу на те, що право на оскарження судових рішень для особи, яка не брала участі у справі на момент постановлення оскаржуваного рішення (навіть у разі, якщо ця особа в подальшому була залучена до участі у справі), залежить виключно від того, чи вирішив суд саме в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи (див. постанови Верховного Суду України від 13 березня 2017 року у справі № 2-486/11, від 06 вересня 2017 року у справах № 2-1524/10 та № 686/15607/15-ц, ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц). Оскільки після вступу у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, усі процесуальні дії та рішення суду є обов`язковими, адже розгляд справи не починається спочатку, така третя особа має право не лише надавати пояснення, докази, навіть після закінчення відповідної стадії, але й на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, ухвалених до її залучення до участі у справі, що відповідає спрямуванню змісту ЦПК України щодо рівності процесуальних прав учасників справи та іншого висновку не передбачає. Інакше жодного сенсу в залученні третьої особи до участі у справі немає, оскільки за іншого тлумачення особа, яка не залучена до участі у справі, однак якщо рішення суду першої інстанції може вплинути на її права та обов`язки, буде мати більший обсяг прав ніж особа, яка залучена до участі у справі як третя особа, бо це прямо суперечить принципу змагальності цивільного судочинства. Тому право третьої особи на оскарження судових рішень - як ухвалених до її вступу у справу, так і після набуття статусу учасника справи - врегульовано в ЦПК України, і застосування вказаних вище норм є передбачуваним. Крім того, повертаючи цю справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, в ухвалі від 14 вересня 2021року Велика Палата Верховного Суду підтвердила можливість участі у цивільному провадженні Кабінету Міністрів України, зазначивши, що 13 квітня 2020 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу про залучення Кабінету Міністрів України як третьої особи до розгляду в цій справі, оскільки рішення суду в цій справі може вплинути на його права та обов`язки з тих підстав, що АТ КБ «ПриватБанк» - це банк, 100 % статутного капіталу якого належить державі, а функції з управління корпоративними правами держави у державному банку здійснює Кабінет Міністрів України. Разом із тим ні у статті 52, ні у статті 53 ЦПК України не передбачено, що держава не може бути залучена до участі у справі як третя особа, з урахуванням того, що держава у цивільних правовідносинах може бути стороною, а отже, і особою, прав та обов`язків якої стосується рішення суду, однак вона через жоден орган участі у справі не брала. Тому залучення держави в особі Кабінету Міністрів України до участі у справі відповідає вимогам ЦПК України. Посилання на відсутність державної реєстрації Кабінету Міністрів України як юридичної особи не впливають на можливість держави в його особі бути учасником цивільного процесу, що підтверджується і численними постановами самого Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Таким чином, вивчивши клопотання позивачів про закриття касаційного провадження, перевіривши зміст правовідносин у справі, наведений заявниками у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України, а тому клопотання не підлягає задоволенню. Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотаньАкціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України про розгляд справи за участі сторін відмовити. У задоволенні клопотання Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ) про закриття касаційного провадження у цій справі відмовити. Касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» та Кабінету Міністрів України задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 20 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення. У задоволенні заяви Камерін Інвестментс ЛЛП (Camerin Investments LLP), Саннекс Інвестментс ЛЛП (Sunnex Investments LLP), Тамплемон Інвестментс ЛЛП (Tamplemon Investments LLP), Берліні Комершіал ЛЛП (Berlinі Commercial LLP), Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), Софінам Інвестментс ЛЛП ( Sofinam Investments LLP ) про забезпечення позову відмовити. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко А. С. Олійник