Постанова КЦС ВС № 757/7499/17-ц

Постанова Іменем України 19 травня 2021 року м. Київ справа № 757/7499/17-ц провадження № 61-18458св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., учасники справи: стягувач - Луміл Інвестментс ЛЛП (Lumil Investments LLP), боржник - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук Алла Сергіївна, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуакціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Макаровою Анастасією Миколаївною, на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст вимог скарги У квітні 2020 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А. С. під час здійснення виконавчого провадження № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц. Скарга мотивована тим, що згідно з частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Буквальний зміст вказаної норми закону чітко свідчить про те, що у випадку повторного невиконання боржником рішення суду немайнового характеру державний виконавець зобов`язаний надіслати повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та винести постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому, відповідні дії вчиняються державним виконавцем одночасно за наявності лише однієї правової підстави - повторного невиконання боржником рішення суду. Жодних інших умов чи порядку вчинення таких дій державним виконавцем положеннями зазначеної правової норми не визначено. Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що 05 листопада 2019 року державним виконавцем Печерського РВ ДВС направлено до Управління поліції в Печерському районі Головного управління національної поліції в місті Києві Подання (повідомлення) від 05.11.2019 за № 60201912/1 про кримінальне правопорушення за фактом повторного невиконання AT КБ «ПриватБанк» рішення суду. Банк вказував, що згідно імперативних приписів частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження № 60201912 мало би бути закінчене державним виконавцем в цей же день - 05 листопада 2019 року. Однак, станом на звернення до суду зі скаргою державним виконавцем Печерського РВ ДВС не винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60201912, що свідчить про наявність правових підстав для звернення AT КБ «ПриватБанк» із заявою про закінчення виконавчого провадження. Приймаючи до уваги той факт, що заява про закінчення ВП № 60201912 отримана державним виконавцем 16 квітня 2020 року державний виконавець на підставі наведеної вище норми Закону України «Про виконавче провадження» повинен був в той же день - 16 квітня 2020 року, але в будь-якому випадку, не пізніше наступного робочого дня 17 квітня 2020 року винести постанову про закінчення ВП № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц на підставі заяви AT КБ «ПриватБанк». Однак, як підтверджується інформацією про стан ВП № 60201912 з автоматизованої системи виконавчого провадження станом на даний час заява AT КБ «ПриватБанк» не розглянута, ВП № 60201912 не закінчено, що свідчить про протиправну бездіяльність державного виконавця. АТ КБ «ПриватБанк» просило: визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А. С. під час здійснення виконавчого провадження № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц, яка полягає у не розгляді заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 15 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження на підставі частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А. С. постанову про закінчення виконавчого провадження № 60201912 за заявою боржника від 15 квітня 2020 року на підставі частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Печерського районного суду м. Києва в складі судді Вовка С .В. від 16 липня 2020 року скаргу AT КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А. С. під час здійснення виконавчого провадження № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц, яка полягає у не розгляді заяви АТ КБ «ПриватБанк» від 15 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження. Зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кравчук А. С. розглянути заяву АТ КБ «ПриватБанк» від 15 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 60201912. В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, щоборжником у ВП № 60201912 є АТ КБ «ПриватБанк». 15 квітня 2020 року AT КБ «ПриватБанк» направлено на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закінчення ВП № 60201912, разом з тим суду не надано доказів вирішення такої заяви у порядку встановленому законом, а відтак скарга підлягає частковому задоволенню шляхом визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання розглянути заяву банку. Вимоги скарги щодо невинесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження № 60201912 на підставі частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою боржника від 15 квітня 2020 року є передчасними, оскільки така заява не вирішувалась компетентною особою. Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 18 березня 2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської І. І. задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16 липня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що 15 квітня 2020 року AT КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку направив на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закінчення виконавчого провадження № 60201912 у зв`язку із зверненням державного виконавця до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». 15 квітня 2020 року Київським апеляційним судом було переглянуто та залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва про зобов`язання вчинити дії, на виконання якої було відкрито виконавче провадження. Постановою № 60201912 від 21 квітня 2020 року начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при здійсненні виконавчих дій по примусовому виконанню ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову шляхом зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії та зобов`язано державного виконавця привести у відповідність виконавче провадження шляхом внесення реєстраційних змін із зазначенням вірного стягувача. 22 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зміну реєстраційних даних. 22 квітня 2020 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 757/7499/17-ц, виданої 09 лютого 2017 року Печерським районним судом м. Києва на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд вказав, що відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Як вбачається із диспозиції частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» строк закінчення виконавчого провадження після надсилання до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення не зазначено. Апеляційний суд, дослідивши матеріали виконавчого провадження, вважав, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про те, що надіславши до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, державний виконавець повинен був одночасно винести постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження містило ряд невирішених питань, а саме не усунуті вказівки начальника відділу державної виконавчої служби, не розглянуті судом апеляційна скарга на ухвалу, яка підлягала примусовому виконанню та не розглянуте судом подання державного виконавця про роз`яснення рішення (ухвали) суду, а тому за таких обставин державний виконавець був позбавлений можливості винести постанову про закінчення виконавчого провадження до вирішення всіх зазначених питань. Після вирішення всіх зазначених питань, державним виконавцем було закрите виконавче провадження. Таким чином у діях державного виконавця не вбачається неправомірних дій та бездіяльності щодо закриття виконавчого провадження за № 60201912, а тому у задоволенні скарги на дії державного виконавця повинно бути відмовлено. Оскільки на час розгляду скарги на дії державного виконавця виконавче провадження було закрите, у суду першої інстанції не було підстав для зобов`язання державного виконавця розглянути заяву АТ КБ «ПриватБанк» про закінчення виконавчого провадження. Аргументи учасників справи У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року, в якій просило: скасуватиоскаржену постанову апеляційного суду; залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції: невірно застосував частину третю статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин, адже вказана стаття передбачає обов`язок державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, на наступний день після встановлення факту повторного невиконання рішення боржником та направлення до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення; залишив поза увагою факт пасивної поведінки державного виконавця щодо не розгляду отриманої від АТ КБ «ПриватБанк» заяви про закінчення виконавчого провадження та не надав оцінки факту порушення державним виконавцем частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; не застосував частину другу статті 451 ЦПК України та відмовив у задоволенні скарги АТ КБ «ПриватБанк» на підставі частини третьої статті 451 ЦПК України за обставин допущення державним виконавцем імперативних приписів пункту 3 частини другої статті 18 та частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»; обґрунтував свої висновки виключно обставинами, які не мали місце на момент допущення державним виконавцем бездіяльності, яка є предметом скарги АТ КБ «ПриватБанк» у даному провадженні; які не відповідають дійсності та не підтверджені жодним доказом. Зазначає, що 05 листопада 2019 року до управління поліції в Печерському районі Головного управління національної поліції в місті Києві повідомлення про вчинення боржником (АТ КБ «ПриватБанк») кримінального правопорушення. При цьому, судом апеляційної інстанції при розгляді справи взагалі не було надано належної правової оцінки допущеної бездіяльності державного виконавця під час примусового виконання виконавчого провадження № 60201912 з не розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження, а саме не перевірено: чи була у діях державного виконавця наявність ознак пасивної поведінки щодо предмету спору; чи було державним виконавцем фактично розглянуто подану АТ КБ «ПриватБанк» Заяву про закінчення виконавчого провадження; чи містять матеріали судової справи докази розгляду державним виконавцем такої заяви. Той факт того, що 22 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 60201912, не спростовує факту неправомірної бездіяльності державного виконавця, яка мала місце після отримання Заяви про закінчення ВП, та недотримання державним виконавцем імперативних приписів пункту 3 частини другої статті 18 та частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. В ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права). Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів. Суди встановили, що 02 жовтня 2019 року відкрито постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Кравчук А. С. виконавче провадження № 60201912 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2017 про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц. Боржником у виконавчому провадженні № 60201912 є АТ КБ «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570). 15 квітня 2020 року AT КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку направив на адресу Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закінчення виконавчого провадження № 60201912 у зв`язку із зверненням державного виконавця до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження». 15 квітня 2020 року Київським апеляційним судом було переглянуто та залишено без змін ухвалу Печерського районного суду м. Києва про зобов`язання вчинити дії, на виконання якої було відкрито виконавче провадження. Постановою № 60201912 від 21 квітня 2020 року начальником Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснено перевірку законності дотримання державним виконавцем вимог чинного законодавства при здійсненні виконавчих дій по примусовому виконанню ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову шляхом зобов`язання АТ КБ «ПриватБанк» вчинити дії та зобов`язано державного виконавця привести у відповідність виконавче провадження шляхом внесення реєстраційних змін із зазначенням вірного стягувача. 22 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про зміну реєстраційних даних. 22 квітня 2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання ухвали № 757/7499/17-ц, постановленої 09 лютого 2017 року Печерським районним судом м. Києва на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». При скасуванні ухвали суду першої інстанції та відмові в задоволенні скарги банку апеляційний суд вважав, що у діях державного виконавця не вбачається неправомірних дій та бездіяльності щодо закриття виконавчого провадження за № 60201912, а тому у задоволенні скарги на дії державного виконавця повинно бути відмовлено. Оскільки на час розгляду скарги на дії державного виконавця виконавче провадження було закрите, у суду першої інстанції не було підстав для зобов`язання державного виконавця розглянути заяву АТ КБ «ПриватБанк» про закінчення виконавчого провадження. Колегія частково не погоджується з вказаним висновок суду апеляційної інстанції з таких підстав. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина третя статті 451 ЦПК України). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця». У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим». У справі, що переглядається, апеляційний суд: не врахував, що ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим; не звернув увагу, що вимоги скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця у не розгляді заяви боржника від 15 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання державного виконавця розглянути заяву банку від 15 квітня 2020 року про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання державного виконавця винести постанову про закінчення виконавчого провадження за заявою боржника від 15 квітня 2020 року, за умови закінчення виконавчого провадження 22 квітня 2020 року, відсутності порушеного права чи інтересу боржника, та який використовує цивільне судочинство не для захисту порушеного права чи інтересу. За таких обставин, відсутні підстави для задоволення скарги з огляду на відсутність порушеного права чи інтересу боржника, а тому постанова апеляційного суду підлягає зміні в мотивувальній частині. Проте апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволення скарги. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене частково без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; оскаржене судове рішення змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови; в іншій частині постанову апеляційного суду належить залишити без змін. Оскільки Верховний Суд змінює судове рішення, але виключно у частині мотиву її прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка підписана представником Макаровою Анастасією Миколаївною, задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2020 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов