Ухвала КЦС ВС № 757/7499/17-ц

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2024 року м. Київ справа № 757/7499/17-ц провадження № 61-3587ск24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М., розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на дії начальника Печерського районного управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської Ірини Ігорівни, заінтересована особа: компанія LUMIL INVESTMENTS LLP, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст скарги У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося зі скаргою до суду, просило: - визнати неправомірними дії начальника Печерського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ярушевської І. І. (далі - начальник Печерського РВ ДВС) щодо винесення постанови про відмову у задоволенні відводу від 15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; - скасувати постанову начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І. щодо винесення постанови про відмову у задоволенні відводу від 15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Скаргу обґрунтовувало тим, що державний виконавець ОСОБА_1 , зловживаючи службовим становищем, здійснила підроблення актів від 16 жовтня 2019 року і 30 жовтня 2019 року, тому 07 травня 2020 року до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві подано заяву про кримінальне правопорушення згідно з частиною першою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. 13 травня 2020 року за цими фактами Печерське управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесло відомості за частиною першою статті 366 КК України. 07 травня 2020 року на адресу начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І., подано заяву про відвід державного виконавця Левіцької А. С., з вимогою про передачу виконавчого документа іншому державному виконавцю Печерського РВ ДВС. 15 травня 2020 року постановою начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І. у задоволенні відводу відмовлено з посиланням на те, що AT КБ «ПриватБанк» не навело чітких підстав для задоволення заяви про відвід державного виконавця. АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується із рішенням начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І., вважає відмову у задоволенні відводу державного виконавця Левіцької А. С. незаконною, а винесену постанову такою, що підлягає скасуванню. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року скаргу АТ КБ «ПриватБанк» на дії начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І. щодо винесення постанови про відмову у задоволенні відводу від 15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 задоволено частково. Скасовано постанову начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І. про відмову у задоволенні відводу від 15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. В іншій частині вимог скарги відмовлено. Задовольнивши частково скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту актів державного виконавця ОСОБА_1 випливає, що вони складені без участі понятих та присутності уповноважених представників АТ КБ «ПриватБанк», що ставить під сумнів об`єктивність даних, внесених до цих актів. Тобто, підробка актів від 16 жовтня 2019 року і 30 жовтня 2019 року свідчить про наявність потенційного конфлікту інтересів. Також, суд взяв до уваги ту обставину, що відсутні будь-які фактичні дані про перебування державного виконавця Левіцької А. С. у приміщенні банку 16 жовтня 2019 року і 30 жовтня 2019 року, а також докази відмови уповноваженого представника банку (із зазначенням прізвища ім`я по батькові та посади) від підписання вказаних актів. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року апеляційну скаргу Печерського РВ ВДВС задоволено, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги. Суд апеляційної інстанції зазначив, що банк не довів наявність у державного виконавця потенційного конфлікту інтересів, вчинених стосовно банку, а також не надано доказів на підтвердження неналежного виконання державним виконавцем своїх посадових обов`язків. Посилання банку на те, що виконавець шляхом зловживання своїм службовим положенням, вчинив підробку актів від 16 жовтня 2019 року та від 30 жовтня 2019 року, а саме проведено виконавчі дії за відсутності понятих, оскільки до приміщення АТ КБ «ПриватБанк» не з`являлись представники Печерського РВ ДВС, є помилковим з огляду на те, що виконавець не проводив виконавчі дії. Суд апеляційної інстанції зазначив, що виконавець своїм виходом за адресою: АДРЕСА_1 не вчиняла виконавчих дій, які передбачають обов`язкове залучення понятих, а встановлювала факт виконання/невиконання рішення суду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що банк не надав доказів на підтвердження потенційного конфлікту інтересів та зловживання своїм службовим становищем стосовно державного виконавця Левицької А. С., начальник Печерського РВ ДВС Ярушевська І. І. обґрунтовано відмовила у задоволенні відводу від 15 травня 2020 року у виконавчому провадженні № 61936958. Фактичні обставини у справі Суди встановили, що на примусовому виконанні Печерського РВ ДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року про забезпечення позову у справі № 757/7499/17-ц, якою встановлено обов`язок в тому числі, але не виключно АТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрської філії АТ КБ «ПриватБанк» щодо належного виконання умов договорів (зокрема, але не виключно: депозитний договір від 04 червня 2014 року № 5/CY031Т, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY0424, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY0424, депозитний договір від 03 квітня 2012 року № 1/CY042K, депозитний договір від 20 квітня 2012 року № 2/CY042K, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 3/CY06HR, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY00MX, депозитний договір від 05 травня 2014 року № 4/CY03J5, які укладені з CAMERIN INVESTMENTS LLP, SUNNEX INVESTMENTS LLP, TAMPLEMON INVESTMENTS LLP, BERLINI COMMERCIAL LLP, LUMIL INVESTMENTS LLP, SOFINAM INVESTMENTS LLP в тому числі, але не виключно в частині виконання зобов`язань щодо нарахування та виплати відсотків (процентів) за депозитними (вкладними) рахунками цих осіб, а також користування/розпорядження/повернення/виплати грошових коштів, розміщеними на кореспондентських, депозитних, поточних, карткових чи інших рахунках цих осіб у АТ КБ «ПриватБанк» та/або Кіпрської філії АТ КБ «ПриватБанк» до вирішення по суті спору. 16 жовтня 2019 року державний виконавець ОСОБА_1 склала акт, де зазначила про те, що «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що рішення суду боржником не виконано». 16 жовтня 2019 року державний виконавець ОСОБА_1 на підставі зазначеного акта, за невиконання рішення суду на АТ КБ «ПриватБанк» наклала штраф у розмірі 5 100,00 грн, а також зобов`язала виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. 30 жовтня 2019 року державний виконавець ОСОБА_1 повторно склала акт, у якому зазначила про те, що: «виходом за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що рішення суду боржник не виконав». 30 жовтня 2019 року державний виконавець ОСОБА_1 на підставі акта від 30 жовтня 2019 року за невиконання рішення суду на АТ КБ «ПриватБанк» наклала штраф у розмірі 10 200,00 грн, а також зобов`язала виконати рішення протягом трьох робочих днів та попередила про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. 05 листопада 2019 року державний виконавець ОСОБА_1 на підставі зазначених вище актів від 16 жовтня 2019 року і 30 жовтня 2019 року звернулася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з поданням про кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб АТ КБ «ПриватБанк» за статтею 382 КК України за фактом умисного невиконання ухвали Печерського районного суду міста Києва від 09 лютого 2017 року у справі № 757/7499/17-ц. 07 травня 2020 року до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві подано заяву про кримінальне правопорушення за частиною другою статті 366 КК України і частиною першою статті 364 КК України. 07 травня 2020 року на адресу начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І, АТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про відвід державного виконавця Левіцької А. С. з вимогою про передання виконавчого документа іншому державному виконавцю Печерського РВ ДВС. 13 травня 2020 року за вказаними фактами Печерське управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесло відомості за частиною першою статті 366 КК України. 15 травня 2020 року постановою начальника Печерського РВ ДВС Ярушевської І. І. у задоволенні відводу відмовлено з посиланням на те, що AT КБ «ПриватБанк» не навів чітких підстав для задоволення заяви про відвід державного виконавця. Вимоги касаційної скарги У березні 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» направило до Верховного Суду касаційну скаргу, просив постанову Одеського апеляційного суду від 18 січня 2024 року скасувати, залишити в силі ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме частину першу статті 447, частину першу статті 448 ЦПК України, неправильно застосував статті 5, 23 Закону України «Про виконавче провадження», помилково застосував частину третю статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», частини 6, 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція). Суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 369/13690/20, від 10 квітня 2019 року у справі № 469/643/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 766/1637/21, та які узгоджуються з висновками Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14, від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13 про те, що у суду відсутні процесуальні можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця. Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції не має повноважень оцінювати доводи банку про відвід державного виконавця. Банк вважає, що начальник Печерського ДВС Ярушевська І. І., відмовивши у відводі державного виконавця, мала надати оцінку доводам і доказам, наведеним банком у заяві про відвід та навести у своїй постанові мотиви прийняття або відхилення їх. Оскільки постанова про відмову у відводі державного виконавця була не мотивована, то банк подав скаргу до суду. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно з частиною першою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою статті 5 цього Закону, виконавець зобов`язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача. З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону державний виконавець, приватний виконавець (далі - виконавець) не може виконувати рішення, якщо: 1) боржником або стягувачем є сам виконавець, близькі йому особи (особи, які разом проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки з виконавцем (у тому числі особи, які разом проживають, але не перебувають у шлюбі), а також незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням виконавця), пов`язані з ним особи. Пов`язаними особами у розумінні цього Закону є юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або результати їхньої діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: виконавець безпосередньо та/або опосередковано (через пов`язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи, яка є стороною виконавчого провадження, чи спільно з юридичною та/або фізичною особою, яка є стороною виконавчого провадження, володіє корпоративними правами будь-якої юридичної особи; виконавець має право та/або повноваження призначати (обирати) одноособовий виконавчий орган або колегіальний склад виконавчого органу/склад наглядової ради зазначених юридичних осіб. Пряма або опосередкована участь держави в юридичних особах не є підставою для визнання таких юридичних осіб пов`язаними; 2) боржником або стягувачем є особа, яка перебуває у трудових відносинах з таким виконавцем; 3) виконавець, близька йому особа або особа, яка перебуває з виконавцем у трудових відносинах, має реальний або потенційний конфлікт інтересів; 4) сума стягнення за виконавчим документом з урахуванням сум за виконавчими документами, що вже перебувають на виконанні у приватного виконавця, перевищує мінімальний розмір страхової суми за договором страхування відповідальності такого приватного виконавця. Отже, частина четверта статті 5 Закону визначає вичерпний перелік причин, коли виконавець не може виконувати рішення суду. Відповідно до підпункту в пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність потенційного конфлікту інтересів та відсутністю зловживання державним виконавцем своїми посадовими обов`язками, оскільки зазначені доводи в касаційній скарзі лише підтверджують те, що виконавець вчиняв дії в межах відкритого виконавчого провадження щодо перевірки виконання судового рішення. Банк не довів наявності у державного виконавця приватного інтересу відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 5 Закону, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання своїх повноважень. У разі непогодження із діями державного виконавця або порушення державним виконавцем закону, банк може звернутись із скаргою на його дії, проте це не є підставою для його відводу в межах виконавчого провадження. Посилання заявника на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду та Верховного Суду України від 08 червня 2022 року у справі № 369/13690/20, від 10 квітня 2019 року у справі № 469/643/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 766/1637/21, від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14, від 21 травня 2013 року у справі № 21-87а13 є необґрунтованими, оскільки вони ухвалені не за подібних правовідносин. Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення не впливають. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не впливають на законність і обґрунтованість оскарженого судового рішення, а є незгодою заявника з його змістом. Керуючись частиною четвертою статті 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В : У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року у справі за скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на дії начальника Печерського районного управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ярушевської Ірини Ігорівни, заінтересована особа: компанія LUMIL INVESTMENTS LLP відмовити. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська