Окрема думка КЦС ВС № 522/18328/23-Е

Окрема думка судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Пророка В. В. справа № 522/18328/23-Е (провадження № 61-4343 св 26) 06 липня 2026 року м. Київ Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши заяву судді Пророка В. В. про самовідвід у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, ухвалою від 06 липня 2026 року у задоволенні вказаної заяви відмовив. Водночас з наведеним рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке. 1. 02 квітня 2026 року ОСОБА_2 в інтересах якого діє представник - адвокат Головін М. В. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року.

2. Верховний Суд ухвалою від 27 квітня 2026 року поновив ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, звільнив ОСОБА_2 від сплати судового збору за подання касаційної скарги, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

3. В окремій думці від 27 квітня 2026 року мною висловлена власна позиція щодо неприйнятності Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_2 , оскільки на мою думку, колегія суддів задовольняючи клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору дійшла передчасного висновку про скрутне матеріальне становище останньої, та не встановила її дійсний майновий стан. Відповідно, колегія суддів не перевірила, чи подана касаційна скарга з додержанням вимог статті 392 ЦПК України в частині сплати судового збору за подання касаційної скарги.

4. Так, я у своїй заяві про самовідвід зазначив, що оскільки мною в окремій думці була викладена правова позиція щодо невідповідності касаційної скарги вимогам статті 392 ЦПК України та з метою недопущення виникнення обставин, які могли б викликати в учасників справи та сторонніх спостерігачів сумніви щодо неупередженості судді-доповідача та забезпечення довіри учасників справи та сторонніх спостерігачів до судових рішень Верховного Суду, мене варто відвести від розгляду справи № 522/18328/23-Е.

5. Відповідно до частини першої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

6. Частиною першою статті 39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

7. Згідно приписів пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

8. У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

9. Як зазначає Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

10. Відповідно до статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року(далі - Конвенція), право на справедливий судовий розгляд вимагає слухання справи «незалежним та безстороннім судом» (рішення ЄСПЛ від 06 травня 2003 року у справі «Клейн та інші проти Нідерландів» (Kleyn and Others v. the Netherlands) [ВП], пункт 192).

11. Стаття 6 § 1 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43; рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

12. Існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі. Відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікалефф проти Мальти» (Micallef v. Malta) [ВП], пункт 93).

13. Також у рішенні ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» вказано, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

14. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

15. Крім цього, згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради Організації Об`єднаних Націй від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

16. У справі № 522/18328/23-Е, висловлюючи окрему думку, я перевірив чи відповідає касаційна скарга вимогам встановленим положеннями статті 392 ЦПК України, а також висловив незгоду зі звільненням ОСОБА_2 від сплати судового збору.

17. Варто зауважити, що сумнівними є доводи колегії суддів, стосовно того, що в моїй окремій думці від 27 квітня 2026 року відсутні відомості про висловлення мною своєї позиції щодо вирішення спору по суті, оскільки саме з підстав висловлення мною окремої думки щодо результатів розгляду касаційної скарги Верховний Суд відвів мене від участі у розгляді справи № 757/7499/17-ц (провадження № 61?9313св20) (ухвала Верховного Суду від 20 березня 2024 року), справи № 456/253/22 (провадження № 61-6231ск24) (ухвала Верховного Суду від 12 липня 2024 року), справи № 461/6975/23 (провадження № 61-8129св24) (ухвала Верховного Суду від 06 листопада 2024 року) та справи № 2-750/11 (провадження № 61-7603св24) (ухвала Верховного Суду від 18 грудня 2024 року).

18. Враховуючи викладене, вважаю, що доводи моєї заяви про самовідвід від участі у розгляді справи №522/18328/23-Е за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, - ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 квітня 2025 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 лютого 2026 року є цілком обґрунтовані та підтверджуються наведеною практикою Верховного Суду, тож належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду було б постановлення ухвали про задоволення моєї заяви та відведення мене від участі у розгляді цієї справи. Суддя В. В. Пророк Повний текст окремої думки складений 08 липня 2026 року.