Ухвала КЦС ВС № 667/2815/13

Ухвала 30 липня 2021 року місто Київ справа № 667/2815/13 провадження № 61-10066ск21 Верховний Суд у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. у цивільній справі за заявою Міського комунального підприємства «Херсонтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року про відкриття провадження у справі, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 серпня 2013 року, додаткове рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 квітня 2014 року, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року про поворот виконання рішення суду, постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року та від 20 травня 2021 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 14 червня 2021 року звернувся до Верховного Суду із процесуальним зверненням, названим ним «апеляційна скарга», у якому просив скасувати ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року про відкриття провадження у справі, рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 серпня 2013 року, додаткове рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 квітня 2014 року, ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 23 вересня 2019 року про поворот виконання рішення суду, постанову Херсонського апеляційного суду від 23 січня 2020 року, ухвали Верховного Суду від 29 березня 2021 року та від 20 травня 2021 року. Заявник просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову МКП «Херсонтеплоенерго» відмовити; скасувати постанову державного виконавця та повернення незаконно утриманих із його пенсії коштів у розмірі 1 589, 49 грн. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Залишаючи без руху зазначену касаційну скаргу Верховним Судом враховано, що ухвала Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року про відкриття провадження у справі та рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 серпня 2013 року, переглянуті відповідно до ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2013 року, а додаткове рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 квітня 2014 року переглянуте відповідно до ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 01 липня 2014 року, якими залишено без змін оскаржувані рішення, втім заявником не наведено виняткових обставин, передбачених у пункті 1 або 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких пропущений процесуальний строк на касаційне оскарження може бути поновлено. За наведених обставини суд касаційної інстанції визнав обов`язок заявника навести виключні обставини, що були причиною пропуску строку на касаційне оскарження, передбачені пунктами 1 та 2 частини третьої статті 394 ЦПК України, та надати відповідні письмові докази в підтвердження таких виняткових обставин. ОСОБА_1 30 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. Заявник, посилаючись на положення пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК України, вважає, що наявні підстави для відводу судді-доповідача Погрібного С. О. від участі у розгляді цієї справи, оскільки суддя всупереч правилу частини десятої статті 188 ЦПК України не долучив до справи матеріалів справ № 2114/2538/12 та № 2114/3795/12. Розглянувши заяву, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, Верховний Суд констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя-доповідач Погрібний С. О. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто. За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Єдиним доводом для відводу судді-доповідача Погрібного С. О. від участі у розгляді цієї справи ОСОБА_1 зазначено те, що суддею не долучено до справи № 667/2815/13 матеріали справ № 2114/2538/12 та № 2114/3795/12, чим порушено вимоги частини десятої статті 188 ЦПК України. Положення статті 188 ЦПК України визначає правила об`єднання та роз`єднання позовів. За правилом частини десятої наведеної норми процесуального права справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають. Тобто, на переконання заявника, провадження цивільних справ № 667/2815/13, № 2114/2538/12 та № 2114/3795/12 об`єднано в одне провадження. За змістом оскаржуваних судових рішень у справі № 667/2815/13 Міське комунальне підприємство «Херсонтеплоенерго» (далі - МКП «Херсонтеплоенерго») у квітні 2013 року звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання у розмірі 3 956, 04 грн. Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 квітня 2013 року відкрито провадження у справі. Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 21 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП «Херсонтеплоенерго» 839, 23 грн у рахунок заборгованості за спожиті послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання. В іншій частині позову відмовлено. Додатковим рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 29 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 01 липня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП «Херсонтеплоенерго» судовий збір у розмірі 229, 40 грн. Натомість, у справі № 2114/2538/12 Комсомольським районним судом м. Херсона 06 квітня 2012 року видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь МКП «Херсонтеплоенерго» заборгованість за послуги з теплозабезпечення та гарячого водопостачання у розмірі 3 956, 04 грн. Здійснено розподіл судових витрат. У справі № 2114/3795/12 ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 червня 2012 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу цього ж суду № 2114/2538/12 від 06 квітня 2012 року залишено без задоволення. Відповідно до наданої ОСОБА_1 копії ухвали Апеляційного Суду Херсонської області від 12 грудня 2012 року судовий наказ Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 квітня 2012 року скасовано. Роз`яснено, що пред`явлені МКП «Херсонтеплоенерго» вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред`явлення позову. Зазначене доводить, що справи № 667/2815/13, № 2114/2538/12 та № 2114/3795/12 є самостійними судовими провадженням, у яких ухвалено окремі процесуальні рішення по суті вимог. Також Верховний Суд констатує, що МКП «Херсонтеплоенерго» звернулося із позовом у квітні 2013 року (справа № 67/2815/13), тобто після скасування судом апеляційної інстанції судового наказу Комсомольського районного суду м. Херсона від 06 квітня 2012 року (справа № 2114/2538/12). Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 помилково вважає, що справи № 667/2815/13, № 2114/2538/12 та № 2114/3795/12 об`єднанні або мають бути об`єднані в одне провадження. Водночас Верховний Суд наголошує, що правила Глави 2 Розділу V ЦПК України не передбачають можливості процесуального вирішення судом касаційної інстанції клопотання про об`єднання справ в одне провадження. За правилами частин третьої, шостої статті 188 ЦПК України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ; суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Висновки за результатами розгляду заяви про відвід Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Погрібного С. О., отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу судді-доповідача обґрунтовуються помилковим тлумаченням норми процесуального закону. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді-доповідача та свідчити про наявність сумнівів у його неупередженості та об`єктивності. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32). Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм потрібно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Отже, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв. Загальні висновки За наведених обставини, враховуючи висновок про необґрунтованість заяви про відвід судді Погрібного С. О., вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О., у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, підлягає передачі іншому судді. Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. визнати необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя С. О. Погрібний