Ухвала КЦС ВС № 201/7620/20

Ухвала 12 травня 2021 року місто Київ справа № 201/7620/20 провадження № 61-4778ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Хопти С. Ф., розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Міністерство юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 21 березня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити. Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2020 року ОСОБА_1 надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Зокрема, суд касаційної інстанції, вивчивши касаційну скаргу визнав обов`язок заявника: здійснити сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 840, 80 грн; подати виправлену касаційну скаргу, в якій зазначити обґрунтовані підстави подання касаційної скарги, зокрема, відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України; надати докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції. ОСОБА_1 08 травня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до суду касаційної інстанції із заявою про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. Заявник вважає обґрунтованими сумніви в об`єктивності судді-доповідача Погрібного С. О., що мало прояв у підміні поняття «не отримання» на «отримання», невизнанні вимог міжнародних договорів, які мають бути застосовані у цій справі. На переконання заявника ухвала Верховного Суду про залишення його касаційної скарги без руху завдає шкоду не лише правам заявника, а й правовому порядку у Державі, що є підставою для відводу судді-доповідача Погрібного С. О. від участі у розгляді цієї справи. Розглянувши заяву, а також матеріали касаційного провадження, Верховний Суд зробив висновок про необґрунтованість заявленого відводу. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими. Колегія суддів Верховного Суду, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує, що відсутні будь-які підстави стверджувати, що суддя-доповідач Погрібний С. О. має та виявляє особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявниками не надано й судом не здобуто. За об`єктивним критерієм Верховним Судом підлягає встановленню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно підтвердженими. Положення статті 392 ЦПК України визначають форму та зміст касаційної скарги, а також перелік документів, які додаються до касаційної скарги. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також наведеним положенням процесуального закону визначено порядок викладу підстав касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Разом з цим, суд касаційної інстанції під час відкриття касаційного оскарження, ознайомлюючись із наведеними заявником висновками Верховного Суду, перевіряє, чи підлягають застосуванню наведені приклади до правовідносин у справі, рішення у якій оскаржуються, тобто чи є такі правові відносини тотожними, виключно з метою з`ясування, чи наявні та чи наведені заявником передбачені процесуальним законом підстави касаційного оскарження судових рішень. Вирішуючи питання відкриття касаційного провадження у справі, Верховний Суд, серед іншого, перевіряє дотримання заявником правил частини першої статті 390 ЦПК України. Правила згаданої статті визначають порядок поновлення процесуального строку, однак враховуючи, що Верховний Суд до відкриття касаційного провадження та за відсутності матеріалів цивільної справи позбавлений можливості перевірити доводи заявника щодо отримання/неотримання ним копії оскаржуваного рішення, Суд вправі вимагати надання доказів на підтвердження та обґрунтування поважності причини пропуску такого процесуального строку. Отже, наведені положення процесуального закону передбачають обов`язок суду на стадії відкриття касаційного провадження здійснювати перевірку дотримання заявником вимог процесуального закону, зокрема щодо форми і змісту касаційної скарги, належного викладу підстав касаційного оскарження судових рішень, дотримання процесуального строку на подання касаційної скарги. Висновки за результатами розгляду заяви про відвід Доводи заяви ОСОБА_1 про відвід судді не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість судді Верховного Суду Погрібного С. О., отже, заявлений відвід є необґрунтованим. Доводи заявника щодо підстав для відводу судді-доповідача обґрунтовуються помилковим тлумаченням норми процесуального закону. Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді. Суд оцінює обставини у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Таким чином, доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу судді-доповідача та свідчити про наявність сумнівів у його неупередженості та об`єктивності. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48). Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo). Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію необхідно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32). Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані. Таким чином, аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є одночасне існування як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв. Загальні висновки Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді Погрібного С. О., вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О., у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, підлягає передачі іншому судді. Керуючись статтями 33, 36, 39, 40 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Погрібного С. О. визнати необґрунтованою. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Погрібного С. О. передати для вирішення зазначеного питання, у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний Г. І. Усик С. Ф. Хопта