Постанова 4855 № 640/17351/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17351/19 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 р. про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури м. Києва, треті особи: ОСОБА_2 , Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про визнання протиправним та скасування рішення від 09.07.2019 №

151. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020, позов залишено без розгляду. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.04.2021, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду. 10 червня 2021 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваного акта - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва від 09.07.2019 № 151, яке, на переконання заявника, є очевидно протиправним. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 р. у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин, просить скасувати ухвалу про відмову в забезпеченні позову та прийняти нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.09.2021. 01.09.2021 клопотання представника апелянта задоволено, відкладено розгляд справи на 06.10.2021. 28.09.2021 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено. 06.10.2021 від апелянта надійшла заява про відкладення розгляду апеляційних скарг, яка обґрунтована запровадженими (посиленими) карантинними заходами у м. Києві та епідеміологічною ситуацією, а також відсутністю негативного ПЛР-тесту. Крім того, повідомлено, що представник апелянта не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки рішенням КДКА м. Києва від 02.09.2021 № 569, його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців. Колегія суддів, вважає, що клопотання апелянта є необґрунтованим, адже запровадженні карантинні обмеження дають змогу з`явитись до суду та бути присутнім у судовому засіданні, крім того, апелянт був належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги, що а про відмову у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції позивач також був обізнаний, про що і зазначено ним особисто у заяві від 06.10.2021. Посилання на неможливість участі у судовому засіданні його представника, колегія суддів також сприймає критично, оскільки позивач не був обмежений часом залучити нового/іншого представника задля захисту його прав та представництва інтересів у суді. Також, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість та про відсутність правових підстав для задоволення заяви апелянта про зупинення провадження у справі до розгляду судом першої інстанції заяв про виправлення описок, оскільки доводи, наведені у вказаній заяві не є підставою для зупинення провадження у справі та не перешкоджають розгляду апеляційної скарги. Тож, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дат та час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вирішила за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження. Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з наступного: - на даному етапі розгляду справи, відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність винесеного щодо позивача рішення, а така протиправність може бути встановлена за результатами розгляду справи по суті позовних вимог. Крім того, позивачем вже було подано заяви про забезпечення даного позову ідентичні за змістом наведеного обґрунтування, які ухвалами від 21 травня 2021 року та від 04.06.21р. було відхилено. Доводи апеляційної скарги: - апелянт вважає, що, у даному випадку, існують очевидні підстави для забезпечення позову, адже оскаржуване рішення є протиправним, а забезпечення позову у заявлений спосіб, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті; - апелянт переконаний, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до порушення його прав, відновлення яких буде ускладненим або неможливим у майбутньому. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Слід зазначити, що забезпечення позову - це, насамперед, вжиття судом, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача. Так, у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням заявника. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо та достатньо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову. Застосовуючи той чи інший вид забезпечення позову, суд не завжди може знати про реальний стан речей та наслідки вжиття заходу для відповідача, проте, суд діє на підставі доказів та фактів, наданих саме заявником. У даному випадку, позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, як адвокат, у зв`язку з прийняттям КДКА м. Києва рішення, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України. Водночас, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення КДКА м. Києва від 09.07.2019 № 151, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України. Так, дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на її характер, як захід примусу, при цьому, аргумент, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача на працю не приймається, оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання забезпечення позову. КДКА м. Києва застосовано до заявника захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Колегія суддів вважає, що доводи заяви про забезпечення позову, фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, при цьому, протиправність оскаржуваного рішення може бути встановлена лише за результатами розгляду справи по суті позовних вимог. Перевіривши зазначені в заяві про забезпечення позову доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та про відсутність підстав для її задоволення на даному етапі, оскільки, запропонований заявником спосіб забезпечення адміністративного позову, задля його вирішення у межах розгляду питання забезпечення позову, вимагатиме фактично розглянути спір по суті, з установленням всіх фактичних обставин справи. Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову, оскільки, у разі вирішення спору на користь заявника по суті, застосовуються відповідні правові механізми, спрямовані на відновлення попереднього становища та виконання вимог законодавства. Важливим для врахування є те, що у межах розгляду даної заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності оскаржуваного рішення, оскільки встановлення очевидності ознак їх протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи. Суд апеляційної інстанції не вбачає достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Інші ж доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову та стосуються основних доводів та обґрунтувань сторони позивача, що мають бути розглянуті під час розгляду спору по суті. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко