Постанова 4876 № 904/1907/15

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Додаткова постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.08.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1907/15 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А. при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Комін Фінанс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. (суддя Соловйова А.Є.) у справі № 904/1907/15 за позовом Приватного підприємства "Комін Фінанс", м. Черкаси до відповідача-1 суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича, м Дніпро відповідача-2 ОСОБА_1 , м. Дніпро третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни, м. Дніпро третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 ОСОБА_2 , м. Дніпро третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 ОСОБА_3 , м. Дніпро про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 05.12.2014, - ВСТАНОВИВ: 15.08.2019, в межах справи про банкрутсво суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича АДРЕСА_1 , поточним кредитором боржника - ПП "Білоножко" пред`явлено у Господарському суді Дніпропетровської області позов за № 15/08/2019-08 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 05.12.2014, за яким (з урахуванням зави про зміну (доповнення) підстав позову від 30.07.2021 № 90/07/2021-01), позивач просив суд: - визнати недійсним договір про поділ майна подружжя, серія та номер 3144, виданий 05.12.2014 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) щодо 233/1000 частки об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, літ. Е-3 загальною площею 414,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - стягнути із ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , відоме місце проживання: АДРЕСА_3 та передати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Юдицькому Олександру Вікторовичу майно банкрута, а саме: 233/1000 частки об`єкту нерухомого майна нежитлової будівлі, літ. Е-3 загальною площею 414,7 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яке вона отримала від ОСОБА_4 за спірним правочином; - скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно № 7958761 про реєстрацію права власності на спірний об`єкт за ОСОБА_1 , внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17755945 від 05.12.2014 13:47:52, приватний нотаріус Мошковська Наталія Миколаївна, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/1907/15 в задоволенні заяви ПП "Комін Фінанс" про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 05.12.2014, серія та номер 3144, виданий приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковською Н.М., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо 233/1000 частки об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі, літ. Е-3 загальною площею 414,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Вокзальна, б. 5 відмовлено. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/1907/15 залишено без змін. Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.10.2022 касаційну скаргу Приватного підприємства "Комін Фінанс" задоволено частково. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.07.2022 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 у справі № 904/1907/15 скасовано повністю. Справу № 904/1907/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. За результатами нового розгляду справи Господарським судом Дніпропетровської області ухвалено рішення від 14.03.2023р. у справі № 904/1907/15, яким: в задоволенні позову Приватного підприємства "Комін Фінанс" до відповідача-1 суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича, відповідача-2 ОСОБА_1 , за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 Приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Мошковської Наталії Миколаївни, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 ОСОБА_2 , за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів-1,2 ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про поділ майна подружжя від 05.12.2014 - відмовлено; судові витрати, понесені позивачем, покладено на позивача. Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне підприємство "Комін Фінанс", в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та визнання встановленими обставин, які не доведені доказами, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. у справі № 904/1907/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.07.2023р. у справі № 904/1907/15: - апеляційну скаргу Приватного підприємства "Комін Фінанс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. у справі № 904/1907/15 залишено без задоволення; - рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. у справі № 904/1907/15 залишено без змін; - судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покладено на Приватне підприємство "Комін Фінанс". 28.07.2023р. до Центрального апеляційного господарського суду від суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним переглядом справи. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.08.2023р. заяву фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича про розподіл судових витрат призначено до розгляду в судове засідання на 10.08.2023р. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023р. у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Мороза В.Ф. для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Верхогляд Т.А. У судовому засіданні представник фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича підтримав доводи заяви про ухвалення додаткового рішення та просив її задовольнити. Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, згідно з яким проти задоволення заяви Стасика О.В. заперечує, посилаючись при цьому на завищення заявленої до стягнення суми, неспівмірність її з наданими відповідачу-1 послугами адвоката та складністю справи, у зв`язку з чим просить зменшити розмір витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу адвоката до 3 500,00грн. Позивач та інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та поданні заперечень на заяву, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ті місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши наявні матеріали справи, заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення та додані до неї докази, апеляційний суд дійшов висновку про наяність підстав для часткового задоволення вказаної заяви відповідача-1, виходячи з наступного. За приписами ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Отже, розподіл судових витрат у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. У разі, якщо судом не було прийнято рішення щодо розподілу судового збору або інших судових витрат, суд за заявою учасників справи чи з власної ініціативи повинен ухвалити додаткове рішення (постанову) зі справи, яким вирішити відповідне питання. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції має містити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Положеннями ст. 221 ГПК України визначено, що у разі якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною 2 цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу. Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За змістом ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України. Відповідно до ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Частиною 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України). За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України). За ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19). Матеріалами справи підтверджується, що представником відповідача-1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначено попередній розрахунок суми судових витрат витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16500,00грн., а також зазначено про подання доказів понесення цих судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України. 28.07.2023р. представником відповідача-1 подано до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із апеляційним переглядом справи у сумі 16500,00грн., до якого долучено наступні докази, що підтверджують понесення судових витрат. Так, 01 червня 2021 року між адвокатом Смоловим К.В. та Стасик О.В. було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з умовами якого адвокат надає клієнту правову допомогу при розгляді справи про банкрутство № 904/1907/15. За п. 4.2. Договору про надання правової допомоги, винагорода (гонорар) за надання послуг адвоката становить фіксований розмір, який зазначається в рахунку-фактурі, що є достатньою підставою для оплати наданих послуг. 25.07.2023р. між адвокатом та клієнтом підписано Акт надання послуг № 4, згідно з яким адвокатом були надані послуги щодо супроводу справи № 904/1907/15 у Центральному апеляційному господарському суді (підготовка процесуальних документів, направлення копій документів учасникам справи, проведення консультацій з клієнтом тощо) вартістю 15 000,00грн., участь адвоката у судовому засіданні у Центральному апеляційному господарському суді у справі № 904/1907/15 вартістю 1500,00грн. Також, адвокатом Смоловим К.В. було виставлено Стасик О.В. рахунок на оплату № 4 від 25.07.2023р. на загальну суму 16500,00грн. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18. Оцінюючи суму судових витрат Стасика О.В. на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірною, у порівнянні з ринковими цінами, вартістю адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Як вже було зазначено зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Приватне підприємство "Комін Фінанс" заперечує проти покладення на нього витрат на правничу допомогу у повному обсягу з підстав їх необгрунтованості та неспівмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, тощо. Колегія суддів частково погоджується з такими доводами позивача, адже апеляційним судом здійснюється перегляд судового рішення за результатами нового розгляду справи, а правова позиція відповідача-1 щодо розгляду даної справи вже була сформована, тобто складення відзиву на апеляційну скаргу позивача та участь в судовому засіданні апеляційного суду, виходячи з обставин справи, не потребувало від адвоката значного обсягу часу та зусиль. Таким чином, вартість послуг адвоката щодо супроводу справи № 904/1907/15 у Центральному апеляційному господарському суді, яка зазначена в Акті надання послуг № 4 від 25.07.2023р., з огляду на обставини справи та перебіг її розгляду, не відповідає критеріям розумності, співмірності та є завищеною. З огляду на викладене, надаючи оцінку наведеному відповідачем-1 розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням наданих доказів, з огляду на фактичні обсяги наданих послуг, враховуючи принцип пропорційності, диспозитивності та змагальності, колегія суддів, вважає, обґрунтованою суму витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи у розмірі 8 000,00грн., яка і підлягає присудженню до стягнення з Приватного підприємства "Комін Фінанс" на користь Стасика О.В. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Заяву суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Стасика Олександра Васильовича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства "Комін Фінанс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2023р. у справі № 904/1907/15 задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "Комін Фінанс" на користь Стасика Олександра Васильовича судові витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 904/1907/15, в сумі 8 000,00 грн. Видачу наказу відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України на виконання цієї додаткової постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна додаткова постанова складена та підписана 11.08.2023 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Т.А. Верхогляд Суддя Л.А. Коваль