Постанова КЦС ВС № 175/2889/16-ц

Постанова Іменем України 13 січня 2021 року м. Київ справа № 175/2889/16-ц провадження № 61-17970св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д. суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання права власності, витребування свого майна із чужого незаконного володіння, скасування реєстрації права власності на земельну ділянку. Позовна заява мотивована тим, що у 2006 році ним за договором купівлі-продажу було придбано земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана спірна земельна ділянка з моменту її придбання у встановленому законом порядку ним не відчужувалась на користь будь-кого, даних про примусове припинення свого права власності на неї він не має. Повноважень на укладання будь-яких угод стосовно спірної земельної ділянки він не надавав нікому. Вказував, що йому стало відомо, що у реєстрі речових прав з`явилась інформація щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за іншими особами на підставі судових рішень, договору купівлі-продажу та договору іпотеки. Судові рішення, які стали підставною відчуження спірного майна, були скасовані апеляційним судом. Вважав, що він протиправно позбавлений права власності на спірну земельну ділянку, яка підлягає вилученню з незаконного володіння відповідача та поверненню йому, як законному власнику. Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; вилучити з незаконного володіння ОСОБА_2 та повернути йому, як власнику, земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 29 липня 2016 року № 15671313, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 15671313 від 29 липня 2016 року, внесений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення права власності на спірну земельну ділянку, яке набуте на підставі скасованих апеляційним судом судових рішень, відбувалося з порушенням норм чинного законодавства, а відтак належна позивачу спірна земельна ділянка вибула з його володіння поза його волею на підставі судових рішень, договору купівлі-продажу та договору іпотеки. Разом з тим, на спірній земельній ділянці, кадастровий номер 1221455400:02:008:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться житловий будинок та господарські споруди, власником яких є ОСОБА_2 , та її право власності на зазначено майно не оспорюване та не скасовано. За таких обставин, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги позивача, щодо вилучення з незаконного володіння відповідача спірної земельної ділянки та повернення власнику - ОСОБА_1 , земельної ділянки, виходячи з того, що при розгляді справи сторонами по справі не було надано інформації, яка саме частина земельної ділянки зайнята житловим будинком та господарськими спорудами необхідна для їх обслуговування, клопотання про призначення відповідних судових експертиз сторонами не заявлялись. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками районного суду, вважав їх законними та обґрунтованими. При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , суд зазначив, що при розгляді даної справи не вирішувалося питання про право власності на житловий будинок та господарські споруди, власником яких є ОСОБА_2 , її право власності на зазначено майно не оспорювалося та не скасовано. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 15671313 від 29 липня 2016 року, внесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В. В., про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-008-0117, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 повністю. В іншій частині судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій учасниками процесу не оскаржуються, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції не перевіряються. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно скасували запис про реєстрацію права власності від 29 липня 2016 року № 15671313, оскільки цим записом було зареєстровано її будинок, який не є предметом спору у цій справі. При цьому, земельна ділянка була зареєстрована під іншим записом - № 15671337, а суди помилково вказали, що скасовують запис про реєстрацію права власності на земельну ділянку, при цьому скасували запис щодо будинку, який на ній розташовано. Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у складі судді Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справу призначено до розгляду Фактичні обставини справи, встановлені судами У 2006 році ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбав земельну ділянку площею 0,15 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400-02-008-0117. Факт купівлі земельної ділянки підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 150427, виданим 04 червня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 Дніпропетровським районним відділом земельних ресурсів; інформаційною довідкою № 81842569; довідкою приватного нотаріуса Юрченко Л. Л. № 200/01-16 від 22 квітня 2016 року (том 1, а. с.12 на звороті, том 2, а. с. 21). Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2014 року у справі № 175/2617/14-ц визнано право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 , рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2016 року рішення у справі № 175/2617/14-ц скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі (том 1, а. с. 32-33). Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2015 року у справі № 175/2411/15-ц визнано право власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 , рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2016 року рішення у справі № 175/2411/15-ц скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено у повному обсязі (том 1, а. с. 31). На підставі рішень суду у справах № 175/2617/14-ц, № 175/2411/15-ц (а також рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області у справі № 175/6172/13-ц, що скасовано рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року), а також на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 150427 від 04 червня 2007 року, виданого на ім`я ОСОБА_1 до реєстру речових прав 09 вересня 2015 року внесено запис № 11248046 про реєстрацію права власності ОСОБА_6 на спірну земельну ділянку. 28 вересня 2015 року, тобто до скасування рішень суду, ОСОБА_6 продав спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 02 жовтня 2015 року ОСОБА_5 передав спірну земельну ділянку ОСОБА_2 за іпотечним договором. З посиланням на цей договір, 29 липня 2017 року у Реєстрі речових прав зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_2 (том 2, а. с. 88-91). З огляду на інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки з кадастровий номером 1221455400:02:008:0117 за адресою: АДРЕСА_1 (том 2, а. с. 94-105). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині не відповідають. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За правилами частини першої статті 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до вказаних норм процесуального та матеріального права, кожна сторона сама визначає зміст своїх позовних вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. З огляду на уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 заявив вимоги щодо земельної ділянки, кадастровий номер 1221455400:02:008:0117, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , проте у прохальній частині позовної заяви він просив скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис від 29 липня 2016 року № 15671313 (том 2, а. с. 16-20). Проте, згідно з дослідженою судами попередньої інстанції інформаційною, довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 01 серпня 2016 року, вказаний запис про право власності № 15671313 було здійснено не щодо спірної в цій справі земельної ділянки, а щодо житлового будинку, який знаходиться на ній, та який не був предметом розгляду та доказування в справі, яка переглядається. Інформацію про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку було внесено до Державного реєстру під № 15671337 (том 2, а. с. 94-97). Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на вказану обставину уваги не звернув. Обставини справи були встановлені судами виключно щодо земельної ділянки та правова оцінка давалась судами також тільки щодо земельної ділянки, у той час, як житловий будинок, інформація про право власності на який була внесена у Державний реєстр за № 15671313, не був предметом розгляду судами попередніх інстанцій. Як не було заявлено вимог щодо цього будинку й ОСОБА_1 . Тому, рішення суду інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 29 липня 2016 року № 15671313, не можна вважати законним та обґрунтованим. Враховуючи, що ОСОБА_1 заявив вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на будинок, проте не подавав жодних доказів та обґрунтувань щодо нього, колегія суддів вважає, що у задоволенні його позову, в оскаржуваній частині, слід відмовити. Крім того, колегія суддів враховує, що суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, та ним судові рішення не оскаржуються. При цьому, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідною вимогою та її задоволення без основних вимог не є ефективним способом захисту цивільного права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Щодо судових витрат Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Враховуючи, що колегія суддів скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовляє у задоволенні позову ОСОБА_1 в оскаржуваній частині, то з нього на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 826,8 грн та касаційної скарги у розмірі 1 102,4 грн, а всього 1 929,2 грн. Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 вересня 2019 року в частині позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 15671313 від 29 липня 2016 року, внесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною, та розподілу судових витрат скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 15671313 від 29 липня 2016 року, внесеного приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко Валентиною Володимирівною, відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати за сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 826,8 грн та касаційної скарги у розмірі 1 102,4 грн, а всього 1 929 (тисяча дев`ятсот двадцять дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк