Постанова 4817 № 607/1114/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/1114/17Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 22-ц/817/1109/21 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 грудня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М., розглянувши письмову провадженні цивільну справу № 607/1114/17 за апеляційною Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2021 року (постановлену суддею Герчаківською О.Я., повний текст якої складено 17 серпня 2021 року) в справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) САВЧУК Анастасії Олександрівни щодо нездійснення перевірки виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2018 року у справі № 607/1114/17, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилався на те, що рішенням від 16 листопада 2018 року у справі № 607/1114/17, що набрало законної сили 22 грудня 2018 року, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області визначив спосіб участі заявника у спілкуванні та вихованні його сина ОСОБА_3 , встановивши, що батько проводить з сином час за наступним графіком: щопонеділка, з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.; кожну другу та четверту суботу місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; другу половину щорічних літніх канікул. На виконання зазначеного рішення ОСОБА_2 01 березня 2021 року у визначений рішенням час прибув за адресою АДРЕСА_1 поруч з під`їздом №1 у м.Тернопіль, оскільки постановою від 26 травня 2020 року державний виконавець у виконавчому провадженні № 60524801 визначив цю адресу місцем проведення побачень стягувача з дитиною. Однак, всупереч вимогам частини першої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» боржник ОСОБА_4 не забезпечила побачення стягувача з сином в порядку, визначеному рішенням. Про перешкоджання виконанню судового рішення заявник повідомив на гарячу лінію «102». Прибули поліцейські Лопян О.В. та Юсип`юк І. В . Державний виконавець у виконавчому провадженні № 63212358 Савчук А.О., що на даний час забезпечує примусове виконання згаданого рішення суду, не виконала вимоги частини другої, четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з викладеним просив суд визнати протиправними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Савчук А.О. щодо не здійснення перевірки виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1114/17 від 16 листопада 2018 року, 01 березня 2021 року у час та місці побачення та не виконання вимог частини четвертої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати державного виконавця скласти акт про невиконання боржником 01 березня 2021 року рішення від 16 листопада 2018 року Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1114/17, винести постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надіслати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звернутися з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, винести вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вжити інших заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2021 року скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Савчук А.О. щодо нездійснення перевірки виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2018 року у справі № 607/1114/17, що мало місце 01 березня 2021 року. У задоволенні решти вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених вимог, Відділ ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з неявкою стягувача на місце проведення виконавчих дій протягом тривалого періоду, та у зв`язку із визначеним днем побачення з дитиною «понеділок», що є навчальним днем, державним виконавцем не перевірено виконання рішення суду 01 березня 2021 року, щоб не порушувати конституційне право дитини на освіту. Крім того, судом не встановлено, що стягувач ОСОБА_2 01 березня 2021 року о 10 год. 00 хв. прибув на виконання рішення суду. Звертає увагу на те, що державним виконавцем не встановлено факту щодо нездійснення перевірки виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2018 року в справі №607/1114/17, що мало місце 01 березня 2021 року, а тому підстав для складання акту та винесення постанови про накладення штрафу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» не було. Вважає, що суд помилково в обґрунтуванні ухвали посилався на постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною, яка винесена головним державним виконавцем Гнатюк Н.В. у виконавчому провадженні №60524801, оскільки дану постанову винесено в межах іншого виконавчого провадження. У зв`язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2021 року в частині визнання дій державного виконавця протиправними скасувати. Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи. 29 листопада 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Однак, заявник не вказав жодної причини неможливості явки в судове засідання. Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Апеляційна скарга подана лише в частині задоволених вимог скарги, а тому в іншій частині судове рішення колегією суддів не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 26 травня 2020 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В. у ВП № 60524801 винесено постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною, яким визначено місце побачення стягувачу ОСОБА_2 із сином ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 біля під`їзду № 1 щопонеділка з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. (а.с.42-43). 05 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Савчук А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63212358 з приводу виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1114/17, відповідно до якого визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.44-45). Після відкриття виконавчого провадження №63212358 державним виконавцем не виносилась постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною. Однак, як було встановлено, боржник ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_3 не змінювали місця проживання, а відтак місце виконання рішення суду - АДРЕСА_1 біля під`їзду № 1 щопонеділка з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. За змістом заяви від 12 серпня 2021 року, поданої на адресу суду старшим державним виконавцем Савчук А. О., 01 березня 2021 року, згідно матеріалів ВП № 63212358 цим державним виконавцем вихід за місцем виконання рішення суду не здійснювався (а.с.87). Із відповіді Тернопільського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-економічний ліцей № 9 імені Іванни Блажкевич» Тернопільської міської ради № 02-07/71 від 19 квітня 2021 року ОСОБА_3 перебував у заклад освіти з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. 01 березня 2021 року (а.с.60). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». З огляду на статтю 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною встановлено статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом вказаної статті Закону виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом. У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею. Згідно вимог п. 5 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5, якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Згідно вимог п. 8 цього ж розділу Інструкції державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. Таким чином з урахуванням норми статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження та Інструкції державний виконавець повинен здійснити перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною. Судом встановлено, що 01 березня 2021 року старший державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Савчук А.О. була зобов`язана виконати вимоги частини другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у справі № 607/1114/17 за адресою: вул.Яремчука, 37, м.Тернопіль біля під`їзду №

1. Однак, таких дій державним виконавцем не було вчинено, що також слідує із заяви державного виконавця, зареєстрованої судом 12 серпня 2021 року та суперечить змісту вищенаведеної норми закону. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявні правові підстави для визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Савчук А.О. щодо нездійснення перевірки виконання боржником рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 листопада 2018 року у справі № 607/1114/17, що мало місце 01 березня 2021 року. Доводи апелянта про те, що визначеним днем побачення з дитиною «понеділок», що є навчальним днем, а тому державним виконавцем не перевірено виконання рішення суду 01 березня 2021 року, щоб не порушувати конституційне право дитини на освіту, колегія суддів відхиляє, оскільки в цей день державний виконавець повинен був здійснити перевірку виконання боржником рішення суду у справі № 607/1114/17 та в разі його невиконання встановити причини. Твердження апелянта про те, що постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною, яка винесена головним державним виконавцем Гнатюк Н.В. в межах іншого виконавчого провадження №60524801, апеляційний суд не приймає, оскільки після відкриття виконавчого провадження №63212358 державним виконавцем не виносилась постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною. Однак, як було встановлено в судовому засіданні, боржник ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_3 не змінювали місця проживання, а відтак місце виконання рішення суду - АДРЕСА_1 біля під`їзду № 1 щопонеділка з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. Посилання апелянта про те, стягувач ОСОБА_2 не бажає приймати участь у виконанні рішення суду, колегія суддів не приймає, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Задовольняючи скаргу частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складення повного тексту постанови - 06 грудня 2021 року. Головуючий Судді