Постанова 4817 № 607/1114/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/1114/17Головуючий у 1-й інстанції Вийванко О.М. Провадження № 22-ц/817/720/20 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 351000000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 вересня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Щавурська Н.Б. суддів - Костів О. З., Сташків Б. І., з участю секретаря - Стецюк М.А. розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2020 року, постановлену суддею Вийванком О.М. у цивільній справі № 607/1114/17 за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанови головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визначення місця побачення стягувача з дитиною, ВСТАНОВИВ: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в обґрунтування якої зазначив, що постановою від 19.11.2019 року державним виконавцем у виконавчому провадженні № 60524801 визначено місцем побачення стягувача з дитиною адресу проживання боржника: АДРЕСА_1 . У подальшому, а саме 26.05.2020 року, за наявності вищевказаної не скасованої постанови, державним виконавцем винесено постанову про зміну місця побачення стягувача з дитиною з визначенням такого місця не в квартирі, а "біля під`їзду". Постанову від 26.05.2020 року вважає такою, що суперечить його правам та інтересам, як стягувача, а також - правам його сина, оскільки винесена з порушенням вимог абз. 3, 4 п. 5 Інструкції, а саме прийнята лише на підставі заяви боржника, без урахування його позиції, як стягувача, якого виконавець не повідомляла про повторне визначення місця проведення побачень з сином, а також - з порушенням вимог абз. 1 п. 5 Інструкції, відповідно до якого виконавець на підставі виконавчого листа може лише раз розпочати примусове виконання рішення - лише раз винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а відтак - лише раз надіслати сторонам виконавчого провадження виклики з метою визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною, тобто одночасно з винесеною постановою про відкриття виконавчого провадження (в даному випадку за № 60524801 від 07.11.2019 року). У зв`язку з наведеним, вважав постанову державного виконавця від 26.05.2020 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною такою, що підлягає скасуванню. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2020 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається порушення судом першої інстанції передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 55 Конституції України права, що полягає в не розгляді його скарги, оскільки він не просив визнати протиправною бездіяльність виконавця та зобов`язати вчинити певні дії, в той час як судом була розглянута вимога, яка ним не заявлялася й не була розглянута заявлена вимога про скасування постанови. Вважає, що не відповідає фактичним обставинам справи висновок суду про те, що боржник ОСОБА_3 в заяві до державного виконавця просила визначити місце проживання, а також про те, що для виконання виконавцем вимог п. 2 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" потрібно визначити місце проживання боржника. Звертає увагу, що за наявності не скасованої постанови від 19.11.2019 року державний виконавець повторно, постановою від 26.05.2020 року, визначив місце проведення побачення стягувача з дитиною: м. Тернопіль, вул. Н. Яремчука, біля під`їзду № 1, щопонеділка з 10:00 год до 12:00 год. В даній постанові зазначено, що вона прийнята на підставі заяви боржника та без урахування позиції стягувача, якого виконавець не повідомляла про повторне визначення місця проведення його побачень з сином, що суперечить вимогам абз. 1, 3, 4 п. 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень. У своєму відзиві головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гнатюк Н.В. відносно задоволення апеляційної скарги заперечує, вважаючи постанову законною й такою, що скасуванню не підлягає. Зазначає, що ні ЗУ "Про виконавче провадження", ні Інструкція не забороняють державному виконавцю змінювати місце побачення з дитиною. Звертає увагу, що при відкритті виконавчого провадження сторонам надсилалися виклики разом з відповідною постановою, однак ні боржник ні стягувач не подали заяви (клопотання), в яких зазначали про зручне для них місце проведення побачення стягувача з дитиною. Вказує, що при проведенні побачень з дитиною за адресою АДРЕСА_1 щоразу виникали конфліктні ситуації, оскільки боржник не впускала стягувача до свого житла, однак надавала дитину для побачень в іншому місці, що підтверджується актами державного виконавця. Разом з тим, такі побачення не відбувалися з причини відмови самого сина стягувача йти на побачення з батьком, про що також свідчать відповідні акти. Стверджує, що при проведенні перевірки виконання боржником рішення суду було встановлено, що щоразу метою стягувача було не побачення з дитиною, а створення конфлікту в зв`язку з тим, що його не впускали до кімнати гуртожитку де проживає син. Також у своєму відзиві головний державний виконавець ТМВ ДВС Гнатюк Н.В. просить судовий розгляд провести за відсутності представника Відділу ДВС. Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не надходив. Скаржник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи шляхом отримання 06.08.2020 року судової повістки в кабінеті електронного суду, користувачем якого він є, а також заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України дає суду апеляційної інстанції можливість проведення апеляційного розгляду справи в їх відсутності. Перевіривши законність оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що на виконанні у головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н. В. перебував виконавчий лист № 607/1114/17, виданий 09.01.2019 року на підставі рішення суду про визначення способу участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення батькові графіку проведення часу з сином, а саме: щопонеділка з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв.; кожну другу та четверту суботу місяця 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.; другу частину щорічних літніх канікул (т. 4 а.с. 194-196, 198). 19.11.2019 року головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Гнатюк Н. В. винесено постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною, згідно якої стягувачу ОСОБА_4 визначено місце побачення з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання боржника - АДРЕСА_1 (т. 4 а.с. 217-218). 02.01.2020 року винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та 02.01.2020 винесено постанову про прийняття виконавчого провадження головним державним виконавцем ТМВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (т. 4 а.с. 246-248, 250-251). 03.02.2020 року головним державним виконавцем ТМВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 9 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" (виконання рішення боржником) (т. 4 а.с. 266-267). 12.02.2020 року головним державним виконавцем ТМВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі заяви ОСОБА_4 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження (т. 4 а.с. 269-270). 25.05.2020 року від боржника ОСОБА_3 надійшла заява про зміну місця проведення побачень щопонеділка з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2. Заява обґрунтована необхідністю зменшення конфліктної ситуації при побаченнях (т. 4 а.с. 275-276, 295). 26.05.2020 року головним державним виконавцем ТМВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про визначення місця побачення стягувача з дитиною, згідно якої визначено місце побачення стягувача з сином ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_2 , щопонеділка з 10.00 до 12.00 год. (т. 4 а.с. 294). В ході апеляційного розгляду справи також встановлено, що місце побачення ОСОБА_4 з сином рішенням суду встановлено не було. Після відкриття виконавчого провадження, а саме, 07.11.2019 року державним виконавцем на адресу сторін виконавчого провадження направлено виклики з вимогою з`явитися до державного виконавця 12.11.2019 року для визначення місця побачення батька з сином (т. 4 а.с. 202-203). Сторони виконавчого провадження у визначений час не з`явилися. При цьому, у день відкриття виконавчого провадження 07.11.2019 року на адресу відділу ДВС стягувачем ОСОБА_4 надсилалася письмова заява, у якій він висловлював прохання про визначення місця проведення побачення з дитиною за місцем проживання стягувача (т. 4 а.с. 25). 18.11.2019 року до Відділу ДВС надійшла заява боржника ОСОБА_6 про неможливість явки до державного виконавця 12.11.2019 року, оскільки виклик нею був отриманий лише 15.11.2019 року, у якій (заяві) також зазначено про відсутність з її боку порушень встановленого судом графіку побачень та про не бажання дитини бачитися з батьком і йти з ним гуляти (т. 4 а.с. 214). 25.11.2019 року, 02.12.2019 року, 11.01.2020 року, 25.05.2020 року та 01.06.2020 року державним виконавцем було здійснено виходи за місцем проживання боржника для перевірки виконання рішення суду та встановлено, що боржником рішення суду виконується, однак побачення з сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не відбулися з причини неявки стягувача ОСОБА_4 , про які він державного виконавця не повідомляв і про що складено відповідні акти (т. 4 а.с. 223-224, 252, 292, 296). Виходами державного виконавця за місцем проживання боржника 16.12.2019 року, 23.12.2019 року, 28.12.2019 року, 13.01.2020 року, 20.01.2020 року, 27.01.2020 року, 03.02.2020 року було встановлено, що боржник ОСОБА_6 не чинить перешкод у спілкуванні ОСОБА_4 з сином ОСОБА_5 , однак побачення згідно графіку не відбулися в зв`язку з відмовою дитини іти на побачення з батьком, що також підтверджується відповідними актами (т. 4 а.с. 243-245, 253, 260-261, 263-264). Також, мало місце відкладення проведення виконавчих дій за заявами сторін виконавчого провадження: 09.12.2019 року, з 20.03.2020 року до 30.03.2020 року, з 03.04.2020 року до 13.04.2020 року; з 04.05.2020 року до 11.05.2020 року; з 15.05.2020 року до 22.05.2020 року - за заявою боржника ОСОБА_3 (т. 4 а.с. 228-232, 277-289); 20.01.2020 року з 10.00 год. на 11.00 год.- за заявою стягувача ОСОБА_4 (т. 4 а.с. 255-257). У відповідності до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. Закон № 1404-VIII "Про виконавче провадження" є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.ч. 6, 7 Розділу 1 Загальні положення Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно вимог п. 5 Розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року N 2832/5), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною. Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною. Якщо сторона виконавчого провадження не з`явилася у визначений у виклику час до державного виконавця та письмово не повідомила державного виконавця про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною, державний виконавець визначає час та (або) місце такого побачення без врахування позиції відповідної сторони виконавчого провадження. Згідно вимог п. 8 цього ж розділу Інструкції державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону, оскаржувана постанова винесена з врахуванням інтересів дитини, стягувача та боржника, а право заявника ОСОБА_4 винесенням вказаної постанови не було порушено. Колегія суддів повністю погоджується висновком суду першої інстанції, як таким, що ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам закону. При цьому, вважає за необхідне звернути увагу на те, що за умови не визначення судом у своєму рішенні місця проведення побачень, таким правом наділений відповідно до вимог ЗУ "Про виконавче провадження" (ст. 64-1) саме державний виконавець. Закон не містить заборони змінювати державним виконавцем таке місце, яке визначається з урахуванням позиції сторін виконавчого провадження та інтересів дитини (п. 5 Інструкції), що й було зроблено постановою від 26.05.2020 року, враховуючи наявність відповідної заяви боржника (поданою з причини уникнення можливості виникнення конфліктних ситуацій), а також - обставин справи, якими встановлено, що син жодного разу не бажав спілкуватися з батьком навіть за місцем його проживання в приміщенні квартири. Заявником ОСОБА_4 не доведено факту порушення його прав на побачення з сином внаслідок зміни місця проведення побачень щопонеділка з 10 до 12 год. з приміщення квартири АДРЕСА_1 (де такі мали відбуватися згідно постанови від 19.12.2020 року) на інше місце за тією ж адресою - "біля під`їзду" будинку, оскільки таких побачень його не було позбавлено. Враховуючи сукупність встановлених у ході розгляду даної справи обставин, а саме: що свою думку щодо проведення побачень з сином за місцем проживання стягувача ОСОБА_4 висловлював і раніше (в заяві від 07.12.2020 року), і такій думці державним виконавцем не було надано пріоритету при винесенні постанови 19.11.2019 року; стягувачем не заперечується факт неприязних відносин з боржником ОСОБА_3 ; жодне з побачень батька з сином за весь період перебування виконавчого провадження на виконанні так і не було проведено (в основному через небажання самої дитини спілкуватися з батьком); в ході виконавчих дій син неодноразово вимагав батька покинути місце його проживання, в той час як ОСОБА_4 не бажав цього робити, а викликав поліцію, на думку колегії суддів, зміна місця побачення постановою державного виконавця від 26.05.2020 року замість приміщення квартири, в якій проживає дитина, на місце "біля під`їзду" жодним чином не порушує прав стягувача на реалізацію рішення суду, яким встановлено дні таких побачень. Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності фактичним обставинам справи висновку суду щодо необхідності визначення державним виконавцем місця проведення побачень за заявою боржника ОСОБА_3 колегія суддів відхиляє, як такі, що спростовуються наявністю в матеріалах справи відповідної копії заяви від 25.05.2020 року, адресованої відділу ДВС (т. 4 а.с 295). Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо незаконності оскаржуваної постанови від 26.05.2020 року з посиланням на наявність не скасованої постанови від 19.11.2019 року, якою вже було визначено державним виконавцем місце проведення побачення стягувача з дитиною у квартирі АДРЕСА_1 , оскільки ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець наділений правом визначення такого місця за певних обставин (відсутності відповідного судового рішення та урахування позиції сторін виконавчого провадження та інтересів дитини, що в даному випадку було дотримано, про що зазначено апеляційним судом вище) та будь-яких заборон щодо можливості зміни такого місця вказаний Закон не містить. Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги щодо незаконності постанови держвиконавця й з посиланням на прийняття такої з порушенням державним виконавцем вимог п. 5 Інструкції в частині належного повідомлення його про прийняття відповідного рішення щодо зміни раніше визначеного місця побачень, оскільки сам по собі факт неповідомлення державним виконавцем про зміну місця побачень стягувача з сином з "приміщення квартири" на "біля під`їзду" не може свідчити про порушення прав стягувача, пов`язаних з неврахуванням його думки, оскільки в матеріалах виконавчого провадження наявна письмова заява ОСОБА_4 від 07.11.2019 року, в якій висловлена його позиція щодо проведення побачень з сином не за місцем проживання останнього, а за місцем проживання стягувача, яка, однак не була врахована державним виконавцем і при прийнятті постанови від 19.11.2019 року, незаконність якої в цій частині не була встановлена у судовому порядку. Крім цього, сам по собі факт зміни державним виконавцем за заявою боржника місця побачень з "приміщення квартири" біля під`їзду" жодним чином не порушуються права стягувача на проведення таких побачень, в той час як з урахуванням положень ст. 447 ЦПК України судом здійснюється захист порушених прав чи свобод сторони виконавчого провадження. Також, відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в частині незаконності ухвали з посиланням на прийняття такої з порушенням судом першої інстанції передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод права заявника та ст. 55 Конституції України, що полягає в не розгляді його скарги, оскільки він не просив визнати протиправною бездіяльність виконавця та зобов`язати вчинити певні дії, в той час як судом була розглянута вимога, яка ним не заявлялася й не була розглянута заявлена вимога про скасування постанови. При цьому, колегія суддів зазначає наступне. В абзаці 24 мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суд дійшов висновку про те, що враховуючи конфліктні ситуації між стягувачем та боржником "державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону та виніс постанову з врахуванням інтересів дитини, стягувача та боржника", зазначаючи одночасно про необхідність "відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Фвано-Франківськ) та зобов`язання вчинити певні дії". Про "відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) та зобов`язання вчинити певні дії" зазначено й у резолютивній частині оскаржуваної ухвали. Разом з тим, хоча судом першої інстанції й було допущено описку в абзаці 24 мотивувальної частини та у резолютивній частині ухвали від 25 червня 2020 року, однак зі змісту вступної та мотивувальної частини оскаржуваної ухвали вбачається, що судом розглядалася та надавалася правова оцінка саме винесенню державним виконавцем постанови від 26 травня 2020 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною, стосовно оскарження якої і була подана апеляційна скарга ОСОБА_4 , про що свідчать як зміст мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, так і наявні у справі докази та заяви сторін по суті. В той час, наявність описок у рішенні суду не може бути підставою для скасування вказаного рішення, оскільки такі описки підлягають виправленню судом, яким вони були допущені в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно вимог ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги те, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду в даній справі прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права й доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4 до задоволення не підлягає. Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 2; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 червня 2020 року -залишити без змін. Судові витрати покласти на сторони в межах, ними понесених. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанціїї в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 14 вересня 2020 року. Головуючий Судді