Постанова 4856 № 120/5696/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5696/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 26 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання наказу протиправним та його скасування, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду в інтересах малолітньої ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14368/15-20-СГ від 28.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою; - зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 , що подане інтересах малолітньої ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У решті позовних вимог суд відмовив. Не погодившись із прийнятим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення та порушення прав позивача. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить суд змінити рішення Вінницького окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту). В силу положень ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 08.11.2016 року - ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (матір) є батьками неповнолітньої ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). 01.05.2020 року ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га, що знаходиться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. До вказаного клопотання додав графічний матеріал із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспортного документа та реєстраційного номеру облікової картки платника податків законного представника, копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 . Проте, наказом від 09.06.2020 року №2-11817/15-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою у зв`язку із тим, що на момент звернення нею не досягнуто повноліття. Крім того, зазначено, що відповідно до приписів Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття). Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся з позовом до суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі №120/2788/20-а адміністративний позов неповнолітньої ОСОБА_1 в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-11817/15-20-СГ від 09.06.2020 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 , що подане в інтересах малолітньої ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2020 у справі № 120/2788/20-а відповідачем повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та за його наслідками прийнято наказ №2-14368/15-20-СГ від 28.09.2020 "Про відмову надання дозволу на розробку документації", яким відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1200 га із земель Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, на підставі частини 7 статті 118 ЗК України, у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, оскільки згідно інформації наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління, було встановлено, що земельна ділянка відноситься до санітарно-захисної зони. Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_2 звернувся за захистом прав неповнолітньої ОСОБА_1 до суду із цим позовом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14368/15-20-СГ від 28.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Зокрема судом встановлено що доводи, викладені в оскаржуваному наказі не відповідають обставинам, які мали бути взяті до уваги при прийнятті рішення, відповідачем не доведено правомірність його прийняття, а відтак такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню. Разом з тим, щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою, суд першої інстанції зауважив, що оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в наказі відповідача від 28.09.2020 року №2-14368/15-20-СГ. Суд, в межах даної справи, не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. На переконання суду першої інстанції, він не може підміняти компетентний орган державної влади та здійснювати за нього перевірку відповідності підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою вимогам чинного законодавства і приймати рішення по суті порушеного питання, а тому, за обставин цієї справи належним та достатнім способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 01.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду. Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 308 КАС України, апеляційному перегляду підлягає рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року в оскаржуваній позивачем частині, а саме щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою. Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Судовим розглядом у даній справі встановлено протиправність наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-14368/15-20-СГ від 28.09.2020 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою, з підстав вказаних у даному наказі. Колегія суддів, даючи правову оцінку діям відповідача у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами зауважує, що за приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Аналіз норм КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя. Разом з тим, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Суд першої інстанції вірно зауважив, що обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд не може підміняти компетентний орган державної влади та здійснювати за нього перевірку відповідності підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою вимогам чинного законодавства і приймати рішення по суті порушеного питання, за обставин цієї справи належним та достатнім способом захисту порушеного права буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 01.05.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з урахуванням висновків суду. Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 по справі №803/1067/17. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 , що подане інтересах малолітньої ОСОБА_1 , про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва орієнтовною площею 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Водночас, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Колегія суддів констатує, що у даній справі, оцінка правомірності рішення відповідача, стосувалася лише тих мотивів, які наведено в наказі відповідача від 28.09.2020 року №2-14368/15-20-СГ, тому суд першої інстанції вірно зауважив, що він не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для надання дозволу. Тобто, в даному випадку у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення. Відповідно до ч. 1-3ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку документації із землеустрою. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.