Постанова 4856 № 120/4291/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4291/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 01 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Іваненко Т.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення доплати за службу в нічний час, індексації грошового забезпечення та середнього заробітку за весь час затримки виплат. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: - стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 4722,98 грн.; - стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 року по 30.10.2017 року включно в сумі 3005 грн.; Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. У решті позовних вимог суд відмовив. Не погодившись із прийнятим рішенням в частині відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у зв"язку з порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення та порушення прав позивача. З підстав викладених в апеляційній скарзі, апелянт просить суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду в частині відмови стягнути з відповідача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 6314,08 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2019 року по день постановлення рішення суду. В силу положень ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що у період з 19.02.2016 року по 29.01.2019 року позивач проходив службу у звані лейтенанта поліції на посаді інспектора роти № 1 батальйону в управлінні патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Посадовий оклад за вказаною посадою складав 2400 гривень. В зазначений період служби позивачем, відповідно до розстановок несення служби, фактично відпрацьовано 156 нічних змін. За час проходження служби позивача, відповідачем доплат за службу в нічний час з 19.02.2016 року по 29.01.2018 року не здійснювалось, індексація грошового забезпечення в період з 19.02.2016 року по 30.10.2017 року не проводилася. Позивачем, 12.02.2020 року подано до департаменту заяву із вимогою нарахувати та виплатити доплату за службу в нічний час з моменту прийняття його на службу до 31.01.2018 року та виплатити заборгованість по індексації грошового забезпечення по жовтень 2017 року. Крім того зазначав про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи, що відповідачем вимоги позивача, викладені в заяві від 12.02.2020 року не виконані, він звернулась до суду з даним позовом. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню шляхом стягнення з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 року по 31.01.2018 року в сумі 4722,98 грн. та заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 19.02.2016 року по 30.10.2017 року включно в сумі 3005 грн. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що поліцейські, які несуть службу в нічний час з 22.00 до 06.00 години, мають право на доплату в розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. При цьому час, відведений для відпочинку і харчування не включається в службовий час з 22.00 до 06.00 години. Окрім того, оскільки судом першої інстанції встановлено, що у правовідносинах між сторонами в цій справі спірна заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час та по індексації грошового забезпечення позивачу не виплачена, а остаточний розрахунок не проведений, суд вважає позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні передчасними і такими, що фактично спрямовані на урегулювання тих відносин, які відбудуться в майбутньому, тобто після виконання судового рішення про виплату спірних сум недоплати грошового забезпечення. Отже, позовні вимоги на думку суду в цій частині задоволенню не підлягають. Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 308 КАС України, апеляційному перегляду підлягає рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року в оскаржуваній позивачем частині, а саме щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час з врахуванням відведеного часу для відпочинку і харчування та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України ,,Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до частини першої та другої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Підпунктом 3 пункту 5 цієї Постанови визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Відповідно до ст. 94 Закон України "Про Національну поліцію, постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 260 від 06.04.2016, яким затверджений Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260). Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00. Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час. Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час. Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що за період з 19.02.2016 року по 29.01.2018 року включно, позивач відпрацював 156 нічних змін, що підтверджується матеріалами справи, а саме: листами Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, складеними відповідно до графіків несення служби особовим складом. Разом з тим, відповідач всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 та наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, доплату за службу в нічний час не здійснював, незважаючи на те, що позивач має право на виплату доплати за службу в нічний час за період з 19.02.2016 рік по 29.01.2018 рік у розмірі 35 відсотків посадового окладу. Враховуючи вимоги пункту 11 Розділу II Порядку № 260, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час, а тому, стягненню на користь позивача за службу в нічний час за період з 19.02.2016 року по 31.01.2018 року, відповідно до здійсненого судом розрахунку, підлягає доплата в розмірі 4722,98 грн., з розрахунку 6 годин. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.01.2019 року по день постановлення судом рішення, колегія суддів враховує наступне. Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина 2 статті 117 КЗпП України). Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статтею 116 КЗпП України. При цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата всіх належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Встановлення останнього є вкрай необхідним для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки день фактичного розрахунку є кінцевою датою нарахування середнього заробітку за весь час затримки всіх виплат при звільненні. Судом першої інстанції встановлено, що остаточного розрахунку з позивачем при звільненні не відбулося, що стало причиною виникнення спору між сторонами у цій справі. Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд не надавав оцінки наявності або відсутності права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Колегія суддів звертає увагу позивача, що в даному випадку позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, і лише факт проведення остаточного розрахунку дасть можливість для встановлення обсягу порушених прав. Колегія суддів враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до ч. 1-3ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За результатом апеляційного розгляду справи колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час з врахуванням відведеного часу для відпочинку і харчування та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Іваненко Т.В.