Ухвала КГС ВС № 927/491/19

УХВАЛА 19 лютого 2021 року м. Київ Справа № 927/491/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В. за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В. за участю представників: Офісу Генерального прокурора: Красножон О. М. розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у складі колегії суддів: Поляк О. І. (головуючої), Кропивної Л. В., Дідиченко М. А. та на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у складі судді Шморгуна В. В. у справі за позовом заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 253 229,67 грн ВСТАНОВИВ: 29.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "АС" (далі - ТОВ "АС") звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 (повний текст складено 11.09.2020) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у справі № 927/491/19. У зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід суддів Малашенкової Т. М., Булгакової І. В., Селіваненка В. П., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 927/491/19 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), Білоуса В. В., Васьковського О. В. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 927/491/19 за касаційною скаргою ТОВ "АС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019, розгляд касаційної скарги призначено на 21.01.2021. 30.12.2019 до Верховного Суду від скаржника надійшло доповнення до касаційної скарги від 24.12.2020 № 2063/02 з наведенням додаткових обґрунтувань підстав касаційного оскарження. 19.01.2021 до Верховного Суду надійшов відзив заступника прокурора Чернігівської області від 14.01.2021 № 24-54вих21 на касаційну скаргу в якому останній вважає оскаржувані рішення законними та обґрунтованими та вказує на відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Ухвалою від 21.01.2021 у зв`язку з відсутністю матеріалів справи відкладено її розгляд на 18.02.2021. У судове засідання 18.02.2021 з`явились представники скаржника та Офісу Генерального прокурора. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили. 18.02.2021 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 19.02.2021. У судове засідання 19.02.2021 з`явився представник Офісу Генерального прокурора. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили. Розглянувши у судовому засіданні 19.02.2021 касаційну скаргу ТОВ "АС", заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду встановив таке. Заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації з позовом до ТОВ "АС" у якому просить визнати недійсними додаткову угоду № 2 від 05.09.2018, додаткову угоду № 3 від 17.09.2018, додаткову угоду № 4 від 25.09.2018, додаткову угоду № 5 від 16.10.2018 до договору на постачання природного газу від 02.08.2018 №621(18)Б (далі - Договір), укладених між Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації та ТОВ "АС" та стягнути з ТОВ "АС" 253 229,67 грн збитків у вигляді надмірно сплачених позивачем грошових коштів. В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод прокурор посилався на те, що внаслідок укладення додаткових угод збільшилась ціна природного газу для позивача. Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди були укладені без належних на те підстав та обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни природного газу упродовж вересня-жовтня 2018 року, чим порушено норми статей 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та умови Договору, а відтак вони підлягають визнанню недійсними. Оскільки позивач сплачував кошти за поставлений природний газ відповідно до цін, вказаних у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеними цінами, прокурор на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача 253 229,67 грн надмірно сплачених позивачем коштів. 19.12.2019 Господарським судом Чернігівської області постановлено рішення у справі № 927/491/19, яким позов заступника керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської райдержадміністрації задоволено повністю, визнано недійсними додаткову угоду № 2 від 05.09.2018, додаткову угоду № 3 від 17.09.2018, додаткову угоду № 4 від 25.09.2018, додаткову угоду № 5 від 16.10.2018 до Договору; стягнуто з ТОВ "АС" на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації кошти у розмірі 253 229,67 грн; стягнуто з ТОВ "АС" на користь прокуратури Чернігівської області 5 741,23 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Чернігівської районної державної адміністрації на користь прокуратури Чернігівської області 5 741,23 грн витрат зі сплати судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними з посиланням на приписи статей 203, 215 ЦК України як таких, що укладені з порушенням частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на встановлені судом обставини реального коливання цін на товар на рівні значно нижчому, ніж погоджено сторонами у спірних додаткових угодах. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на газ шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата позивачем коштів у розмірі 253 229,67 грн, на підставі чого вимоги прокурора обґрунтовані приписами статті 1212 ЦК України про стягнення з відповідача зазначених коштів були задоволені. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "АС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 у справі № 927/491/19; прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог; вирішити питання щодо розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ТОВ "АС", з поміж іншого, вказує на відсутність підстав для визнання додаткових угод недійними з урахуванням того, що сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов Договору у відповідності з вимогами статті 36 та з урахуванням статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", яка визначає випадки визнання договору про закупівлю нікчемним. 03.09.2020 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову у справі № 927/491/19, якою залишено апеляційну скаргу ТОВ "АС" без задоволення, змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019, виклавши її в редакції цієї постанови, резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що у сторін не було підстав для збільшення ціни договору на підставі пункту другого частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ТОВ "АС" направляючи листи-пропозиції щодо внесення змін до договору поставки газу від 02.08.2018 не надало доказів наявності коливання на ринку щодо товару "природний газ видобутий в Україні" у відсотковому співвідношенні до ринкової вартості газу на момент укладення договору поставки. Відтак, усі зміни, внесені додатковими угодами №№ 2-5 від 05.09.2018, 17.09.2018, 25.09.2018, 16.10.2018 відповідно суперечать статтям 3, 36 Закону України "Про публічні закупівлі", що має наслідком визнання їх недійсними у порядку статей 203, 215 ЦК України. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ "АС" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 у справі № 927/491/19. В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "АС", серед іншого, посилається на те, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки визнання нікчемного правочину недійсним не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Також скаржник вказує, що господарські суди безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України щодо застосування наслідків безпідставного збагачення у договірних відносинах. З урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень та доводів викладених у касаційній скарзі предметом касаційного розгляду, з поміж іншого, є вирішення питання правильності обраного прокурором способу захисту та можливості застосування приписів статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах надаючи оцінку яким колегія суддів у цій справі бере до уваги таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У свою чергу, відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. Положення щодо нікчемності договору, укладеного зокрема з порушенням вимог частини четвертої статті 41, відображені також і у статті 43 Закону України "Про публічні закупівлі", в редакції чинній на дату розгляду касаційної скарги. За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині другій статті 20 Господарського кодексу України. Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. За змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Отже, аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Також, колегія суддів враховує, що відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відтак, стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. При цьому, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України врегульовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є договори та інші правочини. Системний аналіз положень ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, можливість застосовувати статтю 1212 ЦК України виникає тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Визнаючи недійсними спірні додаткові угоди та вказуючи на безпідставність перерахування коштів, судами має досліджуватись можливість при визнанні їх недійсними стягувати спірні кошти на підставі статті 1212 ЦК України, яка застосовується у випадку відсутності спеціальної норми. Натомість у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 (судова палата для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності), якою скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 та залишено в силі рішення Господарського суду Луганської області від 25.06.2019, з урахуванням приписів частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України зроблено висновок про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо задоволення вимоги прокурора про визнання недійсними вказаних додаткових угод № 1 від 20.02.2019 та № 2 від 22.02.2019 до договору № 19-476 від 05.02.2019, як таких що укладені всупереч вимогам пункту 2 частини четвертої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, у вищевказаній постанові зазначено, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу прокурора про стягнення з відповідача-2 на користь відповідача-1 безпідставно отриманих коштів в сумі 12 987,15 грн на підставі статті 1212 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини" (Aksis and Other v. Turkey) зазначено, що очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики стали причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд. Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. Згідно з частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу. Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи колегія суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 12.02.2020 у справі № 913/166/19, а також для формування єдиної правозастосовчої практики з наведених вище мотивів справу № 927/491/19 відповідно до вимог частини другої статті 302 ГПК України необхідно передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Справу № 927/491/19 разом з касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.12.2019 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий О. О. Банасько Судді В. В. Білоус О. В. Васьковський