Ухвала КГС ВС № 910/6358/25

УХВАЛА 24 червня 2026 року м. Київ cправа № 910/6358/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - ТОВ «Укр Газ Ресурс», відповідач, скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі за позовом Чернівецької окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Рада) до ТОВ «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: ТОВ «Укр Газ Ресурс» 11.05.2026 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 (повний текст постанови складено 21.04.2026), ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора. Крім того, у касаційній скарзі міститься клопотання про зупинення касаційного провадження у справі №910/6358/25, а також клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 для розгляду справи №910/6358/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л. Верховний Суд ухвалою від 26.05.2026 касаційну скаргу ТОВ «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 залишив без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); визначивши, що для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно подати до суду уточнену касаційну скаргу з конкретизацією підстав касаційного оскарження судового рішення у межах наведених у касаційній скарзі доводів, якщо вважає, що суди припустилися порушень норм процесуального права та надати документ на підтвердження доплати судового збору за подання касаційної скарги, у сумі 27 084,60 грн. Встановлено скаржникові строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 26.05.2026 у справі №910/6358/25 представник скаржника 07.06.2026 через Електронний суд подав до Верховного Суду клопотання, у якому викладена уточнена касаційна скарга ТОВ «Укр Газ Ресурс» та додана платіжна інструкція від 03.06.2026 №720 про доплату судового збору у сумі 27 084,60 грн. У клопотанні про усунення недоліків касаційної скарги ТОВ «Укр Газ Ресурс» також просить поновити йому строк на подання цих усунень недоліків через причини, що не залежали від скаржника, з огляду на те, що ухвала про залишення касаційної скарги без руху надійшла до електронного кабінету 26.05.2026, кінцевий строк для усунення недоліків касаційної скарги закінчується 05.06.2026 і з урахуванням частини шостої статті 116 ГПК України триває до 24 години; у зв`язку з проведенням технічних робіт 05.06.2026 з 20:00 до 23:00 можливі тимчасові перебої в роботі електронного кабінету; зазначає, що готовий процесуальний документ підписаний представником саме 05.06.2026 електронним кваліфікованим підписом (підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису 05.06.2026 о 20:20:04) (докази додаються); задля не порушення принципу права доступу до суду клопоче визнати причини пропуску строку у цій справі поважними та поновити такий строк. Розглянувши клопотання про поновлення строку на усунення недоліків касаційної скарги, Суд зазначає таке. Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до частини першої та четвертої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про поновлення процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16). З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що, ураховуючи зміст клопотання про поновлення строку на усунення недоліків з обґрунтуванням причин пропуску строку і наданням доказів (щодо роботи Електронного суду), оцінюючи крізь призму дотримання судом легітимної мети, принципу пропорційності, зважаючи на забезпечення доступу до правосуддя, уникаючи надмірного формалізму, виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху Суд вважає за можливе, у цьому випадку, з огляду на сукупність дій щодо подання касаційної скарги та усунення недоліків поновити строк на усунення недоліків касаційної скарги та задовольнити вказане клопотання. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). В уточненій касаційній скарзі ТОВ «Укр Газ Ресурс» зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2025 у справі № 914/619/24 щодо висновку про те, що законодавець розрізнив такі підстави для зміни умов договору про закупівлю, як «погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку» та «зміна середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед» у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; судами попередніх інстанцій також не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 14.01.2026 у справі №580/408/14-ц (провадження № 14-101свц25) щодо порушення судами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції); у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за усталеною практикою ЄСПЛ, ретроспективне скасування дійсного права власності становить позбавлення майна у розумінні цього положення Конвенції, а необхідність виправлення старої «помилки» не повинна зумовлювати непропорційне втручання у нове право, яке було набуте особою, що добросовісно покладалася на законність дій органу державної влади; ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має нести сама держава; судом апеляційної інстанції не враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.07.2025 у справі №916/944/22 у подібних з цією справою правовідносинах щодо того, що довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку; також зазначає, що рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII щодо представництва прокурором інтересів держави в суді (яким повноваження прокурора значно змінено, у тому числі, щодо представництва інтересів держави чи особи у суді та щодо здійснення нагляду за додержанням законів України); ТОВ «Укр Газ Ресурс» вважає, що вивчення прокуратурою стану дотримання вимог чинного законодавства України під час здійснення закупівель товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти взагалі не входить до функцій прокуратури. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ «Укр Газ Ресурс» звертається до Суду з проханням розглянути питання передачі касаційної скарги у справі №910/6358/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду виключно щодо невирішеної виключної правової проблеми, а саме - питання застосування частини першої статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» для визначення кола суб`єктів, на яких покладається відповідальність за порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при внесенні змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, та співвідношення цього механізму з цивільно-правовими наслідками, які фактично покладаються на постачальника у господарських спорах, адже, виходячи з положень частини першої статті 44 Закону України «Про публічні закупівлі» та враховуючи положення статей 38, 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення, які є імперативними, така відповідальність покладена виключно на уповноважених осіб, службових (посадових) осіб замовників, службових (посадових) осіб та членів органу оскарження, службових (посадових) осіб Уповноваженого органу, службових (посадових) осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службових (посадових) осіб органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку) - у вигляді адміністративної санкції (штрафу). З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Укр Газ Ресурс» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з визначенням в уточненій касаційній скарзі підстав касаційного оскарження за пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Отже, суд доходить висновку, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 26.05.2026 у справі №910/6358/25 усунуто недоліки касаційної скарги, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України. Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження судового рішення у цій справі, ураховуючи дату ухвалення та складення повного тексту. Верховний Суд за наведеного вище доходить висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у справі №910/6358/25. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових справ у травні 2025 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Прокуратури в інтересах держави в особі Ради до ТОВ «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод від 20.09.2021 №2, від 07.10.2021 №3, від 15.11.2021 №4, від 15.11.2021 №5, від 14.12.2021 №6 та від 02.02.2022 №8 до договору від 18.02.2021 №31 про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 200 291,19 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди до договору від 18.02.2021 №31 про постачання електричної енергії споживачу укладені між Радою та ТОВ «Укр Газ Ресурс» з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, зокрема частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними та, як наслідок, з відповідача підлягають стягненню 200 291,19 грн безпідставно отриманих коштів. Господарський суд міста Києва рішенням від 10.02.2026 у справі №910/6358/25 позовні вимоги задовольнив повністю. Північний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 скасував, ухвалив нове рішення, про задоволення позовних вимог повністю; визнав недійсними додаткові угоди від 20.09.2021 №2, від 07.10.2021 №3, від 15.11.2021 №4, від 15.11.2021 №5, від 14.12.2021 №6 та від 02.02.2022 №8 до договору від 18.02.2021 №31 про постачання електричної енергії споживачу та стягнув 200 291,19 грн. Суди зазначили, що спір у справі виник з приводу укладення між ТОВ «Укр Газ Ресурс» та Радою додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, що призвело до підвищення ціни за одиницю товару на 75,27% від первісної ціни. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з посиланням на правовий висновок щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, згідно з яким під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте, загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, встановив, що сторонами спірного договору безпідставно укладено спірні додаткові угоди, якими збільшено ціну за одиницю товару на 75,27% з перевищенням законодавчо визначеного максимально допустимого 10% ліміту, а відтак такі додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, оскільки вони укладені з порушенням положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»; також суд першої інстанції зазначив про те, що недійсність спірних додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно спірним договором, тобто і поставка електроенергії, і її оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції такого договору, а відтак внаслідок виконання позивачем своїх зобов`язань фінансового характеру за оспорюваними додатковими угодами відповідачем були безпідставно отримані грошові кошти на загальну суму 200 291,19 грн, які відповідач зобов`язаний повернути в силу приписів статей 216, 1212 ЦК України. Апеляційний господарський суд погодився із цими висновками суду першої інстанції. У постановах від 21.11.2025 у справі №920/19/24, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статтею 652 ЦК України та пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Верховний Суд неодноразово зазначав, що системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 10.03.2026 у справі №921/513/24). Водночас на розгляді об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - об`єднана палата) перебуває справа №916/2486/23 за позовом виконуючого обов`язки керівника Біляївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор енергії» (далі - ТОВ «Оператор енергії»), в якому просив визнати недійсними додаткові угоди від 07.12.2021 №3, від 09.12.2021 №4, від 13.12.2021 №5 до договору про постачання електричної енергії від 02.11.2021 №91, укладеного між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Оператор енергії», а також стягнути з ТОВ «Оператор енергії» на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства безпідставно сплачені кошти в розмірі 201 279,85 грн. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 02.11.2021 між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Оператор енергії» було укладено договір про закупівлю електричної енергії №91. Відповідно до умов цього договору та додатків до нього предметом договору є електрична енергія (ДК 021:2015, код: 09310000-5 "електрична енергія") за ціною 3,765740 грн (з ПДВ) за 1 кВт*год; обсяг електричної енергії - 1 026 315 кВт*год, загальною вартістю 3 864 835,79 грн. Надалі, як стверджував Прокурор, між Дністровським міжрайонним управлінням водного господарства та ТОВ «Оператор енергії» укладено додаткові угоди від 07.12.2021 №3, від 09.12.2021 №4, від 13.12.2021 №5 до договору про постачання електричної енергії від 02.11.2021 №91; на думку Прокурора, внаслідок укладення оспорюваних додаткових угод із дня укладення основного договору було підвищено ціну на електричну енергію з 3,765740 грн за 1 кВт*год до 5,0 грн за 1кВт*год, тобто на 32,78%; при цьому, як зазначав Прокурор, Дністровське міжрайонне управління водного господарства та ТОВ «Оператор енергії» в якості підстав для укладення додаткової угоди від 07.12.2021 №3 взяли до уваги період із 01.09.2021 до 30.10.2021, тобто період до моменту укладення договору про постачання електричної енергії від 02.11.2021 №91, що в свою чергу є порушенням положень статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 653 ЦК України, а відповідно, на думку Прокурора, наявні підстави для визнання недійсними спірних додаткових угод та стягнення з ТОВ «Оператор енергії» на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства переплати як безпідставно сплачених коштів. Господарський суд Одеської області рішенням від 25.06.2024 у справі №916/2486/23 у задоволенні позову відмовив. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 31.10.2024 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 25.06.2024 у справі №916/2486/23 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив: визнав недійсними спірні додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії та стягнув з ТОВ «Оператор енергії» на користь Дністровського міжрайонного управління водного господарства грошові кошти в розмірі 201 279,85 грн. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, зазначив, що в цьому випадку Прокурор дотримався визначеної законодавством процедури представництва інтересів держави в суді та підтвердив наявність підстав для представництва Південного офісу Держаудитслужби, Державного агентства меліорації та рибного господарства України (нова назва - Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Дністровського міжрайонного управління водного господарства, а отже висновок місцевого господарського суду про неналежний склад відповідачів у цій справі є помилковим. Суд апеляційної інстанції вважав, що Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо. Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що в цій справі Прокурор самостійно визначив її суб`єктний склад з огляду на необхідність захисту порушених прав держави з повернення надлишково сплачених однією зі сторін правочину (яка є розпорядником бюджетних коштів) та безпідставно отриманих саме відповідачем бюджетних коштів. Тому апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції про неналежний склад відповідачів у цій справі. Щодо розгляду справи по суті, апеляційний господарський суд зазначив, що сторони договору про постачання електричної енергії від 02.11.2021 № 91 під час укладення оспорюваних додаткових угод до нього не дотрималися законодавчо визначених обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю. Суд констатував, що за результатами укладення оспорюваних додаткових угод ціна за одиницю товару загалом збільшилася на 32,78%, тобто в цьому випадку оспорювані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо зміни ціни в розмірі 10% встановленого приписами пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». До того ж апеляційний господарський суд також зазначив, що перемога в тендері (закупівля за державні кошти), укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 32,78% шляхом, так званого, «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, тому укладення оспорюваних додаткових угод призвело до нівелювання результатів торгів. Крім того, апеляційним судом встановлено, що в результаті виконання спірних додаткових угод Дністровське міжрайонне управління водного господарства надміру сплатило відповідачу 201 279,85 грн за поставку електричної енергії, однак, оскільки підстава набуття цих грошових коштів відпала, то, за висновком апеляційного господарського суду, ТОВ «Оператор енергії» відповідно до приписів статей 216, 1212 ЦК України зобов`язане повернути їх Дністровському міжрайонному управлінню водного господарства. ТОВ «Оператор енергії» звертаючись до Верховного Суду, вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову у справі №916/2486/23, порушив приписи статті 53 ГПК України, неправильно застосував положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 41, 44 Закону України «Про публічні закупівлі», статті 22 Бюджетного кодексу України, статей 651, 653, 1212 ЦК України та не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №917/2041/20, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі №712/8916/17, від 25.06.2019 у справі №910/17792/17, від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 16.03.2021 у справі №910/11847/19, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 23.10.2019 у справі №922/3013/18; Прокурор у цій справі неправильно обрав спосіб захисту, оскільки реституція передбачає повернення сторін недійсного договору до попереднього стану, а не стягнення безпідставно сплачених грошових коштів. Також скаржник зазначає, що в цьому випадку немає правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів на підставі положень статті 1212 ЦК України на користь сторони правочину, яка прийняла пропозицію та підписала оспорювані Прокурором додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії; крім того, скаржник зазначає про заборону здійснення Прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, зауважуючи, що Прокурор у цій справі подав позов в інтересах держави в особі, зокрема, Дністровського міжрайонного управління водного господарства, яке не наділене у спірних правовідносинах функціями уповноваженого державного орану, тобто не є суб`єктом владних повноважень. Таким чином, на думку скаржника, Прокурор у цьому випадку подав позов в інтересах держави в особі Дністровського міжрайонного управління водного господарства з порушенням приписів статті 53 ГПК України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10.02.2026 справу №916/2486/23 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2026 аргументована необхідністю відступлення від висновків Верховного Суду щодо застосування приписів статті 53 ГПК України та положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру», викладених у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі №916/2714/23, а саме: «7.41. З вищезазначених норм та встановленими матеріалами справи обставин випливає, що у даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі і саме Ізмаїльське управління водного господарства є органом, уповноваженим державою здійснювати заходи щодо розпорядження бюджетними коштами саме з метою забезпечення потреб держави або територіальної громади. Однак, будучи обізнаним про такі порушення жодних заходів щодо повернення такої не вжив. …7.50. Таким чином, у вирішенні доводів касаційної скарги виходячи із обставин справи, встановлених попередніми судовими інстанціями та з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів наголошує, що в силу вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор наділений повноваженнями звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі саме того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого і заявлено позовну вимогу (про стягнення, повернення майна). 7.51. Отже, незалежно від того, що позивач-3 є стороною оспорюваних Додаткових угод № 1-8 Прокурор подав позов в інтересах Ізмаїльського управління водного господарства, як належного отримувача коштів у розмірі 71 910,09 грн в порядку, визначеному законом». Об`єднана палата ухвалою від 09.04.2026 прийняла до розгляду справу №916/2486/23 та призначила її розгляд. У цій справі Прокурор так само звернувся в інтересах держави в особі, зокрема, Офісу та просив визнати недійсними додаткові угоди до договору та стягнути безпідставно сплачені кошти. У справі № 910/6358/25 та справі № 916/2486/23 (що прийнята до розгляду об`єднаною палатою) правовідносини стосуються оскарження додаткових угод до договору про постачання електричної енергії та стягнення безпідставно отриманих коштів. Верховний Суд відзначає, що за вищенаведеного у цій ухвалі, убачається, що предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справах №910/6358/25 і №916/2486/23 схожі. Суд також враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. Частиною четвертою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ураховуючи предмет та підстави позову, підстави касаційного оскарження та доводи скаржника у цій справі №910/6358/25, підстави та предмет спору у справі №916/2486/23, підстави касаційного оскарження у ній та підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати, схоже нормативно-правове регулювання у справах №910/6358/25 і №916/2486/23, що свідчить про подібність спірних правовідносин, факт прийняття об`єднаною палатою справи №916/2486/23 до розгляду, з огляду на те, що правовий висновок об`єднаної палати у справі №916/2486/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у цій справі, з метою єдності судової практики, а також те, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.03.2025 у справі №910/13175/23 щодо зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/6358/25, відповідно до пункту 7 частини першої статті 228, пункту 11 частини першої статті 229 ГПК України, до закінчення перегляду об`єднаною палатою справи №916/2486/23. При цьому колегія суддів зазначає, що викладені у касаційній скарзі клопотання про зупинення провадження у справі та про необхідність передачі справи на Велику Палату Верховного Суду розглядатимуться під час судового засідання за касаційною скаргою. З урахуванням доводів касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/6358/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи. Керуючись статтями 119, 174, 228, 229, 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/6358/25 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026.

2. Інші учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу, пояснення, заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі та про необхідність передачі справи на Велику Палату Верховного Суду до 09 липня 2026 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами або у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду, враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану, сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

4. Витребувати матеріали справи №910/6358/25 Господарського суду міста Києва за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення грошових коштів.

5. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.

6. Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №910/6358/25 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №916/2486/23. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя Ю. Власов