Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/2896/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2896/19 пров. № А/857/14634/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Шинкар Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень на виконання рішення суду (постановлену в м. Рівне судом під головуванням судді Недашківської К.М. в порядку письмового провадження, повний текст ухвали складено 26 жовтня 2020 року) у справі № 460/2896/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду заяву (а.с. 112-119) у якій серед іншого просив зобов`язати відповідача подати звіт до Рівненського окружного адміністративного суду про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - невиконанню рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020, та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №460/2896/19. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року вказану заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду в обумовленій частині скасувати, а вказану заяву про встановлення судового контролю задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що відповідач не виконав судові рішення, оскільки для його виконання необхідно здійснити перерахунок та виплату, що не здійснено відповідачем. Вказує на правову позицію, висловлену в ухвалі Верховного Суду від 04.05.2020 у зразковій справі №160/3586/19, яка полягає у тому, що незважаючи на те, що рішення суду було включено в Реєстр судових рішень, виконання яких буде проведено в Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду», Верховний Суд дійшов висновку, що надані боржником документи не підтверджують виконання рішення суду у повному обсязі, оскільки на час розгляду поданого відповідачем звіту повної виплати перерахованої суми пенсії позивачу здійснено не було. Вважає, що покликання на ту обставину, що виплата, яка нарахована за період з 05.03.2019 по 31.12.2019 в розмірі 4324,61 грн буде виплачуватися після збільшення видатків з Державного бюджету України є безпідставною та не передбачена дана умова жодним чинним законодавством України, при цьому відповідач не наділений повноваженнями встановлювати механізм виконання судових рішень, а також здійснювати відтермінування на невизначений термін виплату перерахованої пенсії. Крім того, відповідач жодних доказів про неспроможність здійснити виплату пенсії в сумі 4324,61 грн, на виконання судових рішень не надав, та судом не перевірялось. Відтак, на даний час судові рішення у даній справі в частині належного нарахування та виплати перерахованої пенсії та правничої допомоги не виконано, чим порушені вимоги ст. 129-1 Конституції України, ч. 7 ст. 13 Закону України №1402-VIII, ст. 14, 370 КАС України. Також зазначає, що посилання відповідача на неможливість здійснення своїх зобов`язань через ненадходження коштів від головного розпорядника, не ґрунтується на вимогах закону та є безпідставними. Вказує на зразкове рішення прийняте Верховним Судом від 29.09.2020 у справі №440/2722/20, у якому надано правові висновки щодо посилань на відсутність коштів. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Відтак, враховуючи приписи ст. 311 КАС України, розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 800 грн. 00 коп. відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року скасовано в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та в цій частині позов задоволено. 12 серпня 2020 року позивачу видані виконавчі листи. 18 серпня 2020 року позивач подав заяву до Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області для примусового виконання виконавчого листа №2 про стягнення витрат на правничу допомогу, на що отримав відповідь від 03.09.2020 про стягнення за вказаним виконавчим листом у порядку виконання рішень, що належать до третьої черги погашення заборгованості. 19 серпня 2020 року позивач подав заяву до відділу примусового виконання рішень для примусового виконання виконавчого листа №1 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. 20 серпня 2020 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 12 жовтня 2020 року державним виконавцем повідомлено позивача про надходження від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області заяви про закінчення виконавчого провадження, відповідно до якої відповідачем перераховано пенсію в розмірі 4324 грн. 61 коп., з якою позивач погоджується, однак за повідомленням відповідача вказану суму не виплачено з огляду на відсутність передбачених бюджетом коштів. Не погоджуючись з невиконанням судового рішення в частині яка стосується нарахованої пенсії, її виплати та присуджених сум на професійну правничу допомогу, позивач звернувся до суду із даною заявою. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Постановляючи ухвалу про залишення без задоволення обумовленої заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинені дії, які спрямовані на фактичне виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду в частині нарахування пенсії, однак відсутність бюджетних призначень на виплату пенсій донарахованих за рішенням суду не може вказувати про наявність протиправних дій суб`єкта владних повноважень, які порушують права та законні інтереси позивача в межах справи №460/2896/19. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Із змісту поданої позивачем заяви слідує, що позивач просить встановити в порядку ст.382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не виконання судових рішень з постановленням окремої ухвали. За приписами частини першої та другої ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 року у справі № 800/320/17. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на виконання судового рішення позивачу проведено перерахунок пенсії в розмірі 4324 грн. 61 коп. Однак, як встановлено судом, вказана сума на даний час не виплачена та доказів протилежного відповідач не надав. Також не виконана і постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року в частині виплати позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу. Щодо причин не виконання вказаних судових рішень в частині не виплати пенсії та судових витрат відповідач посилається на те, що виконання судового рішення щодо виплати позивачу пенсії у вказаній сумі включено до реєстру судових рішень. Виконання судових рішень здійснюється державою за окремою бюджетною програмою, а тому виплата сум, донарахованих на виконання судових рішень, може бути здійснена за наявності відповідного цільового фінансування з Державного бюджету України та не залежить від відповідача. Апеляційний суд зазначає, що дійсно Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року затверджено порядок виплати пенсій, нарахованих на виконання рішенням суду, яким фактично було запроваджено черговість виконання рішень суду щодо перерахунку та виплати пенсій в залежності від дати надходження таких судових рішень до органів пенсійного фонду та наявних бюджетних призначень виділених на вказані цілі. Однак, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі №640/5248/19 визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22 серпня 2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Відтак, положення приведених норм не підлягає застосуванню з 22.07.2020 року. Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідачем в порушення ч.1 ст. 77 КАС України не надано жодних доказів, які б підтверджували обставини щодо належного нарахування позивачу пенсії згідно обумовленого рішення суду та відсутності бюджетних призначень, які виділені на вказані цілі та свідчили про наявність дефіциту бюджету по пенсійним виплатам у період 2018-2020 років або по відшкодуванню присуджених судових витрат. Оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне нарахування позивачу пенсії та відсутності коштів для виконання вказаних судових рішень, то колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем повністю не виконано рішення суду, що є підставою для часткового задоволення заяви позивача шляхом встановлення судового контролю за виконанням судових рішень. При прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції на вказані обставини не зважив, а відтак прийшов до необґрунтованого (належними доказами) висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням вказаних судових рішень, як наслідок ухвала суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю підлягає скасуванню з ухваленням у названій частині нового судового рішення про встановлення судового контролю. Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року в частині залишення без задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судових рішень. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі № 460/2896/19 скасувати в частині залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю. Ухвалити постанову, якою заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року у справі № 460/2896/19 задовольнити. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протягом тридцяти днів з дня набрання даною постановою законної сили подати до Рівненського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2020 року у справі № 460/2896/19 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 05.03.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року та в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 (вісімсот) грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 27 січня 2021 року.