Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1188/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1188/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Кузьмишиної О.М., суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. за участю секретаря судового засідання Білоус А.С. позивач, відповідач 1: не з`явилися; представник відповідача 2: Мельник-Баліцька К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора України) про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 27.02.2020 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якому просив постановити ухвалу, якою встановити Генеральній прокуратурі України новий строк у 15 днів із зазначенням його в календарний спосіб для виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 року та зобов`язати Генеральну прокуратуру України подати протягом 5-ти днів після закінчення строку на виконання звіт про виконання. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено повністю. Не погоджуючись із винесеною ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 р. та ухвалити нове судове рішення, яким встановити Генеральній прокуратурі України новий строк виконання судового рішення від 22.05.2019 року у 15 днів із зазначенням його в календарний спосіб із зобов`язанням подати протягом 5-ти днів після закінчення строку на виконання звіт про виконання. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали. Офісом Генерального прокурора України подано відзив на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Обґрунтовуючи заперечення на апеляційну скаргу зазначає, що під час розгляду справи клопотань про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивач не заявляв, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю на етапі виконання судового рішення. В судове засідання позивач та відповідач 1 не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Клопотання про відкладення розгляду справи чи заяви про розгляд справи за їх участі до суду не надходили. Зважаючи на те, що явка позивача в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів, заслухавши думку представника відповідача 2, ухвалила подальший розгляд апеляційної скарги здійснювати без його участі. Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала та просила суд відмовити в її задоволенні. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо нерозгляду скарги ОСОБА_1 від 19.03.2019 р. відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357; зобов`язано Генеральну прокуратуру України розглянути скаргу ОСОБА_1 від 19.03.2019 р. відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР та Інструкції про порядок розгляду звернень і запитів та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України від 20 грудня 2017 року № 357; у задоволенні решти вимог відмовлено. Позивач вважає, що Генеральна прокуратура України тривалий час не виконує добровільно рішення суду, оскільки ніяких повідомлень від Генеральної прокуратури України про необхідність додаткового вивчення скарги позивача від 19.03.2019 р., ані до суду, ані до позивача не надходило, про що свідчить відсутність таких повідомлень в матеріалах справи. З вище наведеного слідує, що Генеральна прокуратура України повинна була розглянути скаргу позивача не пізніше 23.10.2019 р., але повідомлень про результати розгляду скарги позивач досі не отримав, хоч розгляд перевищив допустимий законодавством України строк у 7 (сім) разів. У зв`язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із клопотанням про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом зобов`язання відповідача 2 подати звіт про виконання судового рішення. Відмовляючи у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи клопотань про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду позивач не заявляв. Судовий контроль за виконанням рішення суду після його прийняття здійснюється судом шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку, передбаченому ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відповідною заявою позивача з дотриманням строку її подання та процесуальної форми. Така заява від позивача у встановлені строки до суду не надходила. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено ст. 382 КАС України, за приписами частини першої та другої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до частини восьмої цієї ж статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу. Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд першої чи апеляційної інстанції. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Таким чином, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення, є правовим наслідком судового рішення. При цьому, зазначена норма не містить застереження, що суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення лише одночасно з ухваленням останнього. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2020 р. у справі № 800/320/17. Апеляційний суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача. З аналізу зазначених норм законодавства слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами. Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи. Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 р. зазначив, що право на судовий захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося. Одним з механізмів, спрямованих на забезпечення ефективності судового рішення, тобто на його виконання, є судовий контроль. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року). Колегія суддів апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що невиконанням рішення суду, яке набуло законної сили, підривається як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому. Рішення суду, яке набуло законної сили - має бути виконане. Виконання рішення суду забезпечує довіру суспільства до суду, оскільки довіра людини до суду формується не тільки через призму справедливого судового рішення, а й зокрема через виконання цього рішення. Невиконання рішення суду формує недовіру людини до суду, що недопустимо в демократичній державі. Водночас, суб`єкт владних повноважень, який є стороною у справі, має бути зразком для громадськості щодо належного виконання рішення суду, не чекаючи при цьому примусового виконання такого рішення суду або встановлення судового контролю щодо виконання рішення суду. У випадку ухилення боржника - суб`єкта владних повноважень від виконання судового рішення суд може постановити ухвалу про зобов`язання останнього подати звіт і після постановлення рішення у справі, якщо цього потребують обставини справи. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у справі № 235/7638/16-а колегія суддів вважає помилковим, оскільки ч. 2 ст. 246 КАС України не містить вимог до резолютивної частини рішення суду щодо зазначення встановленого судом строку для подання звіту про виконання цього рішення. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем 2, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 р. у справі № 580/1188/19, яке набрало законної сили 21.11.2019 р., станом на час розгляду клопотання позивача не виконано, відомості про видачу виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення в матеріалах справи відсутні. Таким чином, судом першої інстанції помилково відмовлено у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення. Колегія суддів також вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно необхідності звернення позивача до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, оскільки даною статтею передбачено інший порядок встановлення судового контролю, аніж передбачений ст. 382 КАС України. Тому за умови можливого застосування судового контролю на підставі ст. 382 КАС України, на який має законне сподівання заявник, відмова суду у встановленні останнього із посиланням на необхідність звернення із заявою про встановлення судового контролю на підставі положень ст. 383 КАС України є неправомірною. Судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі що розглядається є Черкаський окружний адміністративний суд. З урахуванням вимог ч. 1 ст. 382 КАС України, зважаючи, що в силу приписів ст. 320 КАС України, оскарження ухвали про встановлення судового контролю не перешкоджає подальшому розгляду справи, у зв`язку із чим у суду відсутні підстави для направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції, з метою належного захисту прав та інтересів позивача, колегія суддів зобов`язує Офіс Генерального прокурора України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення до суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що встановлення судового контролю в даній справі здійснюється вперше, а тому доводи позивача стосовно того, що в даному випадку слід встановити новий строк у 15 днів, як передбачає Закон України «Про звернення громадян» для виконання судового рішення не може бути прийнято до уваги. При цьому слід зауважити, що встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення можливе лише за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень або у разі неподання ним такого звіту (ч. 2 ст. 382 КАС України). Керуючись ст. ст. 315, 317, 321, 322, 382 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року скасувати. Клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генерального прокурора України, Генеральної прокуратури України про зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково. Встановити судовий контроль за виконанням Черкаського окружного адміністративного суду від 22 травня 2019 року у справі № 580/1188/19 шляхом зобов`язання Офісу генерального прокурора України подати звіт про виконання судового рішення протягом тридцяти днів з дня набрання цією постановою законної сили. В задоволенні решти клопотання відмовити. Зобов`язати Офіс Генерального прокурора України подати звіт про виконання судового рішення у встановлений строк до суду першої інстанції з метою здійснення контролю за його виконанням. Копію ухвали надіслати заявнику та Офісу Генерального прокурора України. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина Судді: Л.О.Костюк М.І. Кобаль Повний текст постанови виготовлено 01.07.2020 р.