Постанова 4817 № 607/28363/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/28363/19Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/989/20 Доповідач - Хома М.В. Категорія - 301030100 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 грудня 2020 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Сташків Б. І., Щавурська Н. Б., секретар - Сович Н.А. з участю представника АТ "Альфа-Банк" - адвоката Панченка Д.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Степанова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2020 року, повний текст якого складено 13 серпня 2020 року, ухвалене суддею Грицай К.М. у цивільній справі №607/28363/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства Альфа-Банк, державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: В грудні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що згідно кредитного договору, укладеного 24.04.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (правонаступником якого з 15 жовтня 2019 року є АТ Альфа-Банк), та ОСОБА_1 остання отримала кредит у сумі 39200,00 доларів США. В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 24 квітня 2007 року між Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено Іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавці передали в іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м. Зобовязання за кредитним договором не виконувались позичальником належним чином, у звязку з чим рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 8 вересня 2010 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк стягнуто кредитні кошти у сумі 310 601, 59 грн. Вказане рішення зверталось до виконання, однак не було виконане у зв`язку із відсутністю у боржника коштів або майна, на яке можна звернути стягнення. 21 листопада 2019 року позивачам стало відомо про те, що право власності на іпотечне майно квартиру по АДРЕСА_2 було зареєстровано державним реєстратором Іванісіком С.В. за АТ Альфа-Банк. Вважають, що рішення державного реєстратора є неправомірним з таких підстав: - станом на дату укладення договору іпотеки редакція ст. 37 Закону України Про іпотеку не передбачала можливості застосування такої інституції як іпотечне застереження; - АТ Альфа-Банк вказав державному реєстратору невірну суму заборгованості, приховав від державного реєстратора рішення Третейського суду від 8.09.2010 року та визначену цим рішенням суму заборгованості 310 601 грн.; - позивачі не отримували від банку жодних повідомлень про усунення порушень основного зобовязання в 30-денний термін та не були повідомлені про намір банку провести реєстрацію права власності на предмет іпотеки; враховане державним реєстратором рекомендоване повідомлення від 3.09.2019 року не було вручено позивачам і не відомо, що це за повідомлення, державна реєстрація проведена з порушенням п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; - при державній реєстрації права власності на спірну квартиру за відповідачем не враховано положення норм Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки кредит є споживчим, а спірна квартирна єдиним житлом позивачів, а тому примусове відчуження квартири є незаконним. З врахуванням наведеного позивачі просили скасувати : 1) запис про державну реєстрацію права власності акціонерного товариства Альфа-Банк (далі АТ Альфа-Банк) на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_3 , номер запису про право власності 34137140, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960626761101; 2) рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка С.В. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960626761101, номер запису про право власності 34137140, дата та час реєстрації 12 листопада 2019 року 08:09:03 за АТ Альфа-Банк права власності на вищевказану квартиру, відновивши запис про право власності на дану квартиру за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2020 року позов задоволено частково. Скасовано запис про державну реєстрацію права власності АТ Альфа-Банк на двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 30 кв.м, номер запису про право власності 34137140, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1960626761101. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2020 року поновлено відомості у державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 30 кв.м, що передували скасованим записам, а саме за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Рішення суду обґрунтовано тим, що спірна квартира підпадає під дію Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, оскільки виступає предметом іпотеки за кредитом, наданим в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання іпотекодавців, є їх єдиним житлом, площа якого не перевищує 140 кв.м, а тому у державного реєстратора були підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на дану квартиру за АТ Альфа-Банк. Суд прийшов до висновку, що скасуванню підлягає запис про державну реєстрацію права власності банку на спірну квартиру, а в задоволенні решти позовних вимог, тобто у скасуванні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності банку на квартиру відмовив. В апеляційній скарзі АТ Альфа-Банк просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Вказує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки спосіб реєстрації права власності на підставі погодженого добровільно сторонами іпотечного застереження проводиться в позасудовий спосіб, тоді як Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті передбачає примусове стягнення нерухомого житлового майна на підставі рішення суду, а відтак зазначений закон не може бути застосований до спірних правовідносин. Крім цього, позивачами не надано доказів того, що спірна квартира використовується останніми як місце постійного проживання, а також доказів відсутності у них іншого житла. Також судом застосовано невірний спосіб захисту прав позивачів, так як Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не передбачає можливості скасування запису про державну реєстрацію права власності. У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу АТ Альфа-Банк залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2020 року без змін. Вказує, що у Законі України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті міститься загальна заборона примусового стягнення майна без згоди власника та незалежно від суб`єкта, який здійсню таке стягнення. Також посилається на доводи, викладені в позовній заяві. У відзиві ОСОБА_2 просить пеляційну скаргу АТ Альфа-Банк залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2020 року без змін. Даний відзив містить аналогічні заперечення, яким обгрнутовується відзив ОСОБА_1 . Заслухавши пояснення представника АТ Альфа-Банк- адвоката Панченка Д.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права. Суд першої інстанції повно та всебічно зясував обставини справи, прийшов до вірного висновку про порушення прав позивачів внаслідок неправомірного проведення державної реєстрації права власності на квартиру за АТ Альфа-Банк всупереч вимогам Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Однак, при виборі способу захисту порушеного права позивачів суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Зокрема, суд першої інстанції скасував запис про державну реєстрацію права власності АТ Альфа-банк на спірну квартиру та відмовив у скасуванні рішення державного реєстратора про таку реєстрацію, в той час як відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення прав відповідно до цього Закону. Тобто, порушені права позивачів підлягають захисту у зазначений ними у позовній заяві спосіб, який відповідає положенням ч.3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності АТ Альфа-банк на квартиру по АДРЕСА_2 . Такий спосіб захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію існував на час подання позовної заяви, але з 16.01.2020 року законодавець виключив такий спосіб захисту внесенням змін до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Станом на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції при виборі способу захисту порушеного права суду слід було обрати той із визначених позивачами способів, який відповідає положенням чинного законодавства та ефективно захищає права особи. Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення з огляду на таке. Встановлено, що 24 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є акціонерне товариство Альфа-Банк та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту №770/38-124-07, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кошти на умовах забезпеченості, повернення та строковості, платності кошти в сумі 39 200,00 доларів США зі сплатою 13% річних та кінцевим терміном погашення до 10 квітня 2022 року. 24 квітня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, згідно якого останні передали в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредиту №770/38-124-07 від 24.04.2007 року двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 52,1 кв.м, житловою площею 30 кв.м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві спільної часткової власності. Умовами іпотечного договору, зокрема, п.п.2.4.3 п.2.4, п.4.1, пп.4.5.3 п.4.5 передбачено, що Іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки одним із визначених договором способів, в тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». ОСОБА_1 не виконувала належним чином умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 8 вересня 2010 року (справа №28/10) задоволено частково позов ПАТ Укрсоцбанк та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 310 601 грн. 59 коп. (яка включає як прострочену заборгованість, так і достроково стягнуті кредитні кошти у повному обсязі). На виконання зазначеного рішення Дніпровський районний суд м.Києва 3 березня 2011 року видав виконавчий лист, який неодноразово предявлявся банком до примусового виконання, однак виконаний не був. 18.03.2016 року постановою державного виконавця Другого відділу ДВС Тернопільського МУЮ виконавчий лист, виданий 03.03.2011 року Дніпровським районним судом м.Києва повернутий стягувачу у звязку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення. У постанові зазначено, що іпотечне майно квартира по АДРЕСА_2 є єдиним нерухомим житловим майном позичальника та майнового поручителя, площа якого не перевищує 140 кв.м., а тому на це майно не може бути звернуто стягнення відповідно до положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. 12 листопада 2019 року АТ Альфа-Банк звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію за ним права власності на предмет іпотеки. Державний реєстратор Білобожницької сільської ради Чортківського району Іванісік Сергій Васильович, розглянувши документи, надані АТ Альфа-Банк, прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер : 49669804 від 14.11.2019 року 10:26:22 та вніс до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності АТ Альфа-банк на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . Таке рішення суперечить ряду норм чинного законодавства, зокрема, положенням Закону України Про іпотеку, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, п.п. 2 п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла станом на листопад 2019 року), враховуюче наступне. Щодо порушення положень Закону України Про іпотеку, Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, п.п. 2 п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла станом на листопад 2019 року). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення договору) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Згідно п.п. 1,2 п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла станом на листопад 2019 року), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подається (окрім інших документів) : - копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; - документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя. Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.32), державний реєстратор при прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності АТ Альфа-Банк на іпотечне майно спірну квартиру, поряд з іншими документами, прийняв до уваги повідомлення АТ Укрсоцбанк про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобовязанням, №671 від 23.08.2019 року, а також в якості документу, який підтверджує отримання 3.09.2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 цієї вимоги рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, серія та номер 1400045566058, виданий 3.09.2019 року, видавник Укрпошта, та №1400045666066, виданий 3.09.2019 року, видавник Укрпошта. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заперечують отримання ними будь-яких повідомлень від банку. Надані відповідачем до матеріалів цивільної справи документи, аналогічні тим, що надавалися ним державному реєстратору та які на думку банку доводять отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень основного зобовязання від 23.08.2019 року (т.1, а.с.115-177), не є доказами отримання боржником та іпотекодавцем цієї вимоги, враховуючи наступне. Рекомендоване повідомлення про вручення позивачам поштового відправлення, а саме повідомлення банку №671 від 23.08.2019 року, відсутнє. Наявні у матеріалах справи документи, які державний реєстратор врахував у якості рекомендованих повідомлень про вручення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поштового відправлення, не є рекомендованими провідомленнями про вручення. Ці документи свідчать лише про те, що банк 3.09.2019 року передав для відправки в АТ Укрпошта, ВПЗ Чернігів ряд цінної кореспонденції згідно списку, в тому числі адресовані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Докази отримання цієї кореспонденції позивачами відсутні. Таким чином, 3 вересня 2019 року повідомлення лише було передано на пошту для відправлення боржнику та іпотекодавцю, проте докази передачі у відділення пошти документів державний реєстратор безпідставно врахував як доказ отримання боржником та іпотекодавцем вимоги про усунення порушень основного зобовязання. 30-денний термін, який згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» надає право іпотекодержателю прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, і відповідно, державному реєстратору зареєструвати за іпотекодержателем право власності на предмет іпотеки, обліковується саме з моменту отримання боржником та іпотедавцем повідомлення про усунення порушень. Отже, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Альфа-Банк проведена державним реєстратором за заявою АТ Альфа-Банк з порушенням вимог ст. 35 Закону України Про іпотеку, п.п.2 п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (в редакції, що діяла станом на листопад 2019 року), оскільки докази отримання позивачами вимоги банку від 23.08.2019 року і закінчення 30-денного строку з моменту отримання цієї вимоги, відсутні. Крім цього, зазначена у повідомленні банку про усунення порушень від 23.08.2019 року вимога про сплату боргу у розмірі 87 500, 99 доларів США є безпідставною, так як зазначена сума боргу не відповідає дійсності. Так, при виникненні заборгованості по кредитному договору ПАТ Укрсоцбанк скористався своїм правом на дострокове стягнення усієї суми заборгованості і така заборгованість у сумі 310 601 грн. була стягнута рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 8.09.2010 року. Будь-яких інших судових рішень, які б визначали інший розмір заборгованості, немає. А тому нарахована у 2019 році сума заборгованості 87 500, 99 доларів США є необгрунтованою і безпідставною. Щодо порушення положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. 7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Закон України «Про іпотеку» визначає, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є одним із видів примусового стягнення, на яке поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №802/1340/18-а, а в постанові від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла такого же висновку, вважаючи, що підстави для відступу від цього висновку відсутні. Квартира АДРЕСА_1 загальною площею 52,1 кв.м. використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, які не мають у власності іншого житла (доказом чого є Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №199215864 від 06.02.2020 та №199219414 від 06.02.2020, із яких вбачається відсутність у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, окрім спірної квартири; довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 2 грудня 2019 року №420, видана ОСББ Київська, 9, відповідні відмітки в паспортах позивачів, отриманням кореспонденції за адресою спірної квартири). Зазначена квартира передана в іпотеку на забезпечення споживчого кредиту, наданого в іноземній валюті. Отже, спірна квартира не може бути примусово стягнута, в тому числі шляхом реєстрації права власності АТ Альфа-Банк як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 24.04.2007 року, укладеного в іноземній валюті. Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ Альфа-Банк. З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме слід скасувати рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича, індексний номер 49669804 від 14.11.2019 року 10:26:22 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за акціонерним товариством Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 2394714). Оскільки додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 жовтня 2020 року, яке не оскаржувалось та вступило у законну силу, у державних реєстрах поновлено відомості про право власності позивачів на спірну квартиру, то цією постановою разом із додатковим судовим рішенням суду першої інстанції позивачам надано ефективний спосіб захисту їхніх прав та відсутні підстави повторно вирішувати питання, які вирішені додатковим рішенням суду першої інстанції. Щодо позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію права власності АТ Альфа-Банк на спірну квартиру, то вони до задоволення не підлягають з мотивів, наведених вище, зокрема, такий спосіб захисту порушених прав не передбачений законом і не спроможний надати особі ефективний захист її прав. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування правової позиції, висловленої в постанові Верховного Суду від 9 грудня 2019 року у справі №464/8589/15-ц, колегія суддів оцінює критично з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 викладена правова позиція про те, що суди під час вирішення тотожних за своїм змістом спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Оскільки постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18 містить висновок про необхідність застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до правовідносин, які виникли у спорі, що вирішується в даній цивільній справі, тому вісутні підстави для врахування попередніх правових позицій Великої палати Верхового Суду, в тому числі тієї, на яку є посилання в апеляційній скарзі. Колегія суддів також не бере до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачами не доведено належними та допустимими доказами, а судом не перевірено підтвердження таких обставин, що на майно позивача поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Так, із матеріалів справи вбачається, що наведені обставини підтверджуються: - надання саме споживчого кредиту - пунктом 1.2 Кредитного договору від 24 квітня 2007 року №770/38-124-07, у якому зазначено, що кредит надається позичальнику на наступні цілі: ремонт нерухомого майна двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 ); - надання кредиту у іноземній валюті Кредитним договором від 24 квітня 2007 року №770/38-124-07, Іпотечним договором від 24 квітня 2007 року; - загальна площа спірної квартири не перевищує 140 кв. метрів для квартири - Кредитним договором від 24 квітня 2007 року №770/38-124-07, Іпотечним договором від 24 квітня 2007 року, Інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - спірна квартира використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 2 грудня 2019 року №420, виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Київська, 9, відповідними відмітками в паспортах позивачів, отриманням кореспонденції за адресою спірної квартири; - у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №199215864 від 06.02.2020 та №199219414 від 06.02.2020. Підлягають стягненню з АТ Альфа-Банк в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп. (сплачений судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції). Решту судових витрат покласти на сторони в межах ними понесених. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу акціонерного товариства Альфа-Банк задовольнити частково. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 3 серпня 2020 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства Альфа-Банк, державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково. Скасувати рішення державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Іванісіка Сергія Васильовича №49669804 від 14.11.2019 року про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за акціонерним товариством Альфа-Банк (код ЄДРПОУ 2394714). В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з АТ Альфа-Банк в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 768 грн. 40 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 16 грудня 2020 року. Головуюча Судді