Постанова 4807 № 310/10625/18

Дата документу 18.03.2020 Справа № 310/10625/18 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 310/10625/18 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П. Провадження №22-ц/807/415/20 Суддя-доповідач Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 березня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаряПодліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Путій Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 вособі представника, адвоката - Безух Максима Ігоровича, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Бердянського відділення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживачів, визнання договорів припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, відновлення права власності, - В С Т А Н О В И В: В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Бердянського відділення АТ «Укрсоцбанк», виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживачів, визнання договорів припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, відновлення права власності. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 09 липня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ, згідно з умовами якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, яке буде здійснюватися окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,0 процентів річних та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості до 59 400 доларів США 00 центів з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 липня 2018 року, а також Додаткова угода №2 від 16 липня 2009 року, Додаткова угода №3 від 19 лютого 2010 року про реструктуризацію, згідно з якими кредитор зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) зі сплатою 15,43%. річних в межах максимального ліміту заборгованості до 63 676,52 доларів США та з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 липня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між банком та майновими поручителями ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , 09 липня 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Порохнею О.В. №08-330/П/024-КЛ-І, предметом іпотеки за яким є трикімнатна квартира, розташована в АДРЕСА_1 , яка належить позичальнику та майновим поручителям на праві приватної спільної часткової власності. Відповідно до п. 4.1. вказаного Іпотечного договору № 08-330/п/024 КЛ -1 Від 09 липня 2008 року, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2011 року було задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ., в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 08-330/П/024-КЛ від 09 липня 2008 року в загальному розмірі 604 425,17 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 61201,52 дол. США, що в еквіваленті складає 484 879,07 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності. В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 дізнався, що 28 листопада 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Ільющенковим С.О. було прийнято рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі застереження, що міститься в договорі іпотеки. Позивач вважає ці дії незаконними, протиправними, такими що порушують його права, у зв`язку з тим, що в 2011 році банк скористався своїм правом звернути стягнення на предмет іпотеки, обравши, згідно пункту 4.6.1 іпотечного договору спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду, а Бердянський міськрайонний суд 20 червня 2011 року прийняв відповідне рішення у справі за № 2-1475/11. Також, позивач вважає, що такі дії відповідача є незаконними, оскільки право власності на вказану квартиру було набуто АТ "Укрсоцбанк" в період дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника чи майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/ майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника чи майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку. Крім того, в порушення пункту 6.2 Іпотечного договору та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ПАТ «Укрсоцбанк» не повідомляв ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про намір набути право власності на предмет іпотеки, на що також не звернув увагу і державний реєстратор безпідставно зареєструвавши предмет іпотеки за банком. Крім того, позивач вказує на те, що кредитний та іпотечний договір є припиненими в силу ст. 653 ЦК України. Банк скористався своїм правом на дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2011 у справі № 2-1475/11. Отже, кредитний договір є припиненим у зв`язку з закінченням строку його дії. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 ЗУ «Про іпотеку»). Згідно із ч.1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Із урахуванням зазначеного позивач просив суд: Визнати припиненим Договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ, який укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 09 липня 2008 року; Визнати припиненим Іпотечний договір № 08-330/П/024-КЛ-І (з майновими поручителями), укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 липня 2008 року; Скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 44343581 від 30 листопада 2018 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 28 листопада 2018 року (номер запису про право власності 29195421) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 ; Відновити право власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на ѕ частки квартири АДРЕСА_2 та за ОСОБА_1 право власності на ј частки квартир АДРЕСА_2 . Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Бердянського відділення АТ «Укрсоцбанк», виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області в особі державного реєстратора Ільющенкова Сергія Олександровича, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист прав споживачів, визнання договорів припиненими, скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, відновлення права власності відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_1 , адвокат Безух Максим Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем обрано помилковий спосіб захисту порушених справ щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень. Вважає, що ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» прямо передбачено обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права, а саме оскарження саме рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя, а не запису про реєстрацію. Крім того, на думку апелянта, оскільки після спливу строку кредитування у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом, то банк не мав права вимагати від позивача сплати відсотків та штрафних санкцій та тим більше здійснювати дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб шляхом придбання предмету іпотеки у свою власність. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»). В той же час, відповідно до п. 4.4. Кредитного договору та рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, яким достроково була стягнута уся заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки кредитний договір був припинений. Тому, з урахуванням того, що основне зобов`язання за кредитним договором є припиненим, для забезпечення виконання якого було укладеного іпотечний договір, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання у банка не було. Також зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивач просив визнати припиненим саме кредитний договір, строк дії якого сплив і за яким вже банк не має права нараховувати відсотки, комісії, штрафи, пеню, тощо, оскільки така підстава передбачена безпосередньо самим Договором, а саме п. 4.4 Кредитного договору. Тому, власне кредитний договір та договір іпотеки є припиненим. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, представник АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») Ременюк Тетяна Олександрівна подала апеляційну скаргу, у якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень, відновлення права власності. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що до даних правовідносин підлягає застосуванню Закону України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки Іпотекодавці вже надали іпотекодержателю АТ «Укрсоцбанк» згоду на перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя за рішенням іпотекодержателя ( п. 4.5.3 Іпотечного договору) шляхом підписання договору іпотеки, тобто, реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» здійснена за згодою іпотекодавців. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, вважаючи, що державний реєстратор приймаючи рішення про державну реєстрацію прав, порушив вимоги ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірив подані йому документи на відповідність умовам іпотечного договору, оскільки дані висновки зроблені судом поверхнево, без належного дослідження матеріалів справи, а відтак рішення суду підлягає скасуванню в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 03 січня 2020 року у цій справі здійснено заміну відповідача в особі АТ «Укрсоцбанк» на правонаступника в особі АТ «Альфа-Банк». Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник АТ « Альфа банк» зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо належного способу захисту порушенного права про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на предмет іпотеки не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не було враховано, та вірно встановлено судом першої інстанції, що після внесення відповілдного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту прав є не скасуввання рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права, про що зроблені висновки Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 ( справа № 755/9555/18 ), постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц провадження № 14-376 цс18. Оскільки станом на дату подання позову рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки від 20 червня 2011 року не виконане боржником як в судовому, так і в позасудовому порядку, відтак є безпідставні доводи апеляційної скарги, що Банк має право використати лише один із способів звернення стягнення. Вважає, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на дані правовідносини. Відзиву на апеляційну скаргу АТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк») не поступило. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню. Апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство « Альфа-Банк» не підлягає задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року мотивовано тим, що оскільки рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 08-330/П/024-КЛ від 09 липня 2008 року в загальному розмірі 604425,17 грн., було звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру: загальною площею 61,1 кв.м. житловою площею 37,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ., яке до цього часу не виконано у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Заборгованість, яка була визначена рішенням суду від 20 червня 2011 року в інший спосіб боржником не погашена, відтак, підстави для визнання його припиненим відсутні. Умови та підстави припинення іпотеки передбачені у спеціальному Законі України «Про іпотеку». У статті 17 цього Закону передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Оскільки основне зобов`язання не припинене, тому й заявлена вимога про визнання припиненим Іпотечного договору від 09 липня 2008 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання задоволенню не підлягає. Що стосується вимог позивача про скасування рішення державного реєстратора №44434581 від 30 листопада 2018 року про реєстрацію права власності на іпотечне майно за АТ «Укрсоцбанк» і відновлення за позивачем та третіми особами права власності на спірну квартиру, то суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач, звертаючись до суду з позовом про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію та їх обтяжень, обрав невірний спосіб захисту своїх прав. При цьому суд першої інстанції також прийшов до висновку, що на дані правовідносини розповсюджується Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зважаючи на те, що рішення про державну реєстрацію права власності за банком приймалося державним реєстратором після прийняття цього Закону, відтак на відчуження майна мала бути отримана згода власника. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор, в порушення вимог ч. 3 ст. 10 Закону України « Про державну реєстрацію речоівих прав на нерухоме майно та їх обтяжень2, п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не перевірив поданіу документи на відповідність їх змісту умовам іпотечного договору. З висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог про визнання припиненим Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ, який укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 09 липня 2008 року та визнання припиненим Іпотечного договору № 08-330/П/024-КЛ-І (з майновими поручителями), укладений між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 09 липня 2008 року колегія суддів погоджується, оскільки такий висновок суду відповідає вимогам закону і фактичним обставинам справи, з висновком суду першої інстанції щодо відмови в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 44343581 від 30 листопада 2018 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 28 листопада 2018 року (номер запису про право власності 29195421) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 , оскільки позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав, колегія суддів в повній мірі не погоджується. Судом установлено, що 09 липня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ, за яким кредитор зобов`язувався надати позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) зі сплатою 14,00 % річних та комісій в межах максимального ліміту заборгованості до 59 400,00 доларів США та з кінцевим терміном повернення кредиту до 08 липня 2018 року (т.1, а.с.15-20). Додатковою угодою №1 від 16 липня 2009 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ були внесені зміни, за якими встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 24% річних за Кредитом, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом в сумі 1 300, 00 грн. з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 08 липня 2023 року включно. (т.1, а.с.21-22). Додатковою угодою №2 від 16 липня 2009 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ були внесені зміни, за якими встановлено, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, зі сплатою 15% процентів річних, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 63 676,52 доларів США та встановлено графік зниження максимального ліміту заборгованості з 11 числа кожного місяця з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 08 липня 2023 року включно.(т.1, а.с.23-24). Додатковою угодою №3 від 19 лютого 2010 року до Договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ внесено зміни до основного договору, встановлений залишок заборгованості за кредитом станом на дату укладення цієї додаткової угоди 19 лютого 2010 року 61 201,52 доларів США, залишок заборгованості за нарахованими процентами - 5 203,14 доларів США. Встановлено нову процентну ставку за користування кредитними коштами 15,43% річних (т.1, а.с.25). З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором 09 липня 2008 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 та майновими поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір №08-330/П/024-КЛ-І, із внесеними до нього змінами на підставі Договору №1 від 16 липня 2009 року і Договору №2 від 19 лютого 2010 року, за яким майнові поручителі передали в іпотеку нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 , яка належить позичальнику та майновим поручителям на праві приватної спільної часткової власності (т.1, а.с.26-32). Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2011 року був задоволений позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру: загальною площею 61,1 кв.м. житловою площею 37,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 08-330/П/024-КЛ від 09 липня 2008 року в загальному розмірі 604425,17 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності (т.1, а.с.33-35). На виконання вищевказаного заочного рішення суду 15 червня 2015 року старшим державним виконавцем Курасовою Н.І. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищевказаного рішення суду. (т. 1, а.с. 37). З інформації про виконавче провадження від 17 вересня 2019 року встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Бердянського міського управління юстиції Запорізької області від 15 вересня 2015 року виконавче провадження було завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження ( встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника). У березні 2018 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. (а.с. 38 т. 1). В грудні 2018 року ОСОБА_1 дізнався, що 28 листопада 2018 року державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Ільющенковим С.О. було прийнято рішення про реєстрацію за АТ «Укрсоцбанк» права власності на квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору іпотеки, в порядку ст. 35,36 Закону України «Про іпотеку». (а.с.39-41 т. 2). Звертаючись до суду з позовом про визнання припиненими Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-330/П/024-КЛ від 09 липня 2008 року і Іпотечного договору № 08-330/П/024-КЛ-І від 09 липня 2008 року, ОСОБА_1 посилається на пункт 4.5 як підставу припинення дії кредитного договору. Дійсно, пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання зобов`язань за кредитним договором протягом більш ніж 90 днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив. Отже, пункт 4.5 кредитного договору передбачає можливість припинення строку користування кредитом, що аж ніяк не є кінцевим строком виконання основного зобов`язання. Визначення поняття зобов`язання міститься в частині першій статті 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди ( стаття 611 ЦК України). За змістом статей 525, 526, 530, 610, частиною першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання ( неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлено строк ( термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як « строк договору», так і «строк ( термін) виконання зобов`язання» ( статті 530, 631 ЦК України). Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлеий сторонами строк. Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 175/1387/16-ц. Крім того, положення кредитного договору (п. 4.5), на які посилається позивач ОСОБА_1 не містить вказівки на припинення строку дії договором кредиту. У відповідності зі статтею 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлеий договором або законом. Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. За рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 червня 2011 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту № 08-330/П/024-КЛ від 09 липня 2008 року в загальному розмірі 604425,17 грн., було звернуто стягнення на предмет іпотеки трикімнатну квартиру: загальною площею 61,1 кв.м. житловою площею 37,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення суду до цього часу не виконано у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тобто, договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 08-330/П\024-КЛ від 09 липня 2008 року до цього часу не виконаний, відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підставі для його припинення відсутні. Умови та підстави припинення іпотеки передбачені у статті 17 цього Закону України « Про іпотеку», що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Позивачем заявлено вимогу про визнання припиненим Іпотечного договору від 09 липня 2008 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання. Оскільки основне зобов`язання не припинене, тому суд першої інстанції вірно зазначив, що й заявлена вимога про визнання припиненим Іпотечного договору від 09 липня 2008 року у зв`язку з припиненням основного зобов`язання задоволенню не підлягає. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 1708538323104 від 28 листопада 2018 року вбачається, що державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Ільющенковим С.О. 28 листопада 2018 року зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 61.1 кв. м., житловою площею 37,9 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» (код ЄДРПОУ 00039019). Відповідно до статті 1 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV). За приписами частини першої статті 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Отже, за змістом частини першої статті 12, частини першої статті 33 та статті 35 Закону реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише тоді, якщо останнє невиконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Положеннями статті 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Приписами статті 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Разом з тим відповідно до пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваного рішення, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У цьому випадку умовами іпотечного договору від 09 липня 2008 року, зокрема підпукту 4.1, пункту 4.2 Договору іпотеки, передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом зверненн стягнення на премет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлеих цим Договором Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання осноного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.2.7.3 кредитного договору від 09 липня 2008 року передбачено, що вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим договором підлягає задоволенню у тридцятиденний строк від дня її пред`явлення. Із наведеного слідує, що згідно з умовами кредитного та іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та боржнику (позичальнику) письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором. Відповідно до п. 6.2 Іпотечного договору № 08-330/П/024-КЛ-1 від 09 липня 2008 року передбачено, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зроблеими належним чином у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресатами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення, або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача. Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19). Матеріали справи не містять та сторонами суду не надано документів, які б підтверджували факт отримання боржником та всіма іпотекодавцями письмових вимог про усунення порушення. При цьому, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор, в порушення вимог ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належним чином не перевірив подані йому документи на відповідність їх змісту умовам іпотечного договору, адже як вбачається з реєстраційної справи, письмову вимогу не було вручено всім іпотекодавцям відповідно до п. 6.2 іпотечного договору від 09 липня 2008 року. 7 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпуктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку. Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та Договору іпотеки) споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV). Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що квартира, яказнаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується як місце постійного проживання позивачем та є предметом іпотеки у забезпечення вимог за кредитним договором від 09 липня 2008 року , укладеного в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем у зв`язку із дією Закону України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ "Укрсоцбанк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № 08-330/П/024 -КЛ від 09 липня 2008 року, укладеного в іноземній валюті. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19). Представник АТ "Альфа-Банк" посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі 643/17966/14-ц, яка містить інші висновки. Між тим, колегія суддів вважає за необхідне прийняти останню правову позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 802/1340/18-а. Таким чином, у відповідача були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк» . Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності від 28 листопада 2018 року № 29195421 1 на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» задоволенню не підлягає, оскільки не є належним способом захисту прав. Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за зазхистом своїх прорушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18) і підстав відступати від цього рішення не вбачається. Як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_1 , крім скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав просив також скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 29195421 від 28 листопада 2018 року за АТ « Укрсоцбанк» ( а.с. 10 т. 1). Нотомість, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку відмовмвши в цій частині позовних вимог. Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування судового рішення в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на нерухоме майно за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та прийняття в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 ОСОБА_7 частково є виправданими. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство « Альфа-Банк» без задоволення, в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Безух Максима Ігоровича задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» залишити без задоволення. Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволеннім позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Бердянського відділення Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію та їх обтяжень ( з відкриттям розділу) індексний № 44343581 від 30 листопада 2018 року про реєстрацію права власності та державну реєстрацію права власності від 28 листопада 2018 року ( номер запису про право власності 29195421) за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» на квартиру АДРЕСА_2 - скасувати. Прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Скасувати запис про право власності № 29195421 від 28 листопада 2018 року на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за Акціонерним товариством «Укрсоцбанк»". В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 24 березня 2020 року. Головуючий, судя-доповідачСуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.