Постанова Київський апеляційний суд № 752/11526/20

Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П. Провадження №22-ц/824/10283/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА Іменем України 01 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Геращенка Володимира Васильовича, Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Геращенка В.В., КП «Реєстраційне бюро», третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності. Разом з позовною заявою позивач подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 ; заборони державним реєстраторам, нотаріусам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, реєстр № 1950913280000, а саме: квартири АДРЕСА_1 ; заборони АТ «Альфа-Банк» вчиняти дії щодо відчуження квартири, виселення, вселення до квартири, вчинення будь-яких дій, пов`язаних із доступом до квартири, та уповноважувати інших будь-яких осіб щодо вчинення будь-яких дій відносно квартири АДРЕСА_1 . Обгрунтовуючи заяву, ОСОБА_1 посилалась на те, що рішення реєстратора про проведення державної реєстрації права власності від 01.11.2019 року, згідно якого вона втратила право власності на вищевказану належну їй квартиру, було вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. Дана квартира є єдиним місцем проживання позивача та двох її неповнолітніх дітей, при цьому банк на даний час вживає заходів щодо виселення позивача з дітьми із квартири з метою її продажу. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, на думку позивача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення про задоволення її заяви про забезпечення позову. В судове засідання учасники процесу, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з`явились, однак їхня неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи з наступного. Постановляючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності заявником того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Однак, з вищенаведеними висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. У відповідності до ч.ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог. Зі змісту позовної заяви вбачається, що 17 квітня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків якого став АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала від банку у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 184 000,00 доларів США зі сплатою 11,95% річних зі строком кредитування до 17 квітня 2032 року. В забезпечення виконання умов кредитного договору, 17 квітня 2007 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків якого став АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір № 1716, відповідно до умов якого позивачка передала в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов`язань належну їй квартиру АДРЕСА_1 . Рішенням реєстратора КП «Реєстраційне бюро» Геращенка В.В. індексний номер 49466142 від 01.11.2019 року було переоформлено на АТ «Альфа-Банк» квартиру АДРЕСА_1 , що належала позивачці та була надана в якості забезпечення кредиту, про що в реєстрі речових прав зроблено відповідний запис за № 33949355. Обгрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивачка зазначила, що рішення реєстратора про проведення державної реєстрації права власності від 01.11.2019 року, згідно якого вона втратила право власності на свою квартиру, вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню. При цьому, дана квартира є єдиним місцем проживання позивача та двох її неповнолітніх дітей, а відповідач на даний час вживає заходів щодо виселення позивача з її дітьми з квартири з метою її продажу. Згідно з приписами Закону України від 01.07.2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на квартиру та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-IV у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Проте у випадку, якщо до скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав щодо об`єкта нерухомого майна буде проведена державна реєстрація прав на цей об`єкт за іншою особою, внесення запису про скасування державної реєстрації прав буде неможливим до моменту скасування цієї державної реєстрації прав у встановленому Законом № 1952-IV порядку. Враховуючи наведені позивачем обставини вибуття квартири з її власності, колегія суддів вважає обґрунтованими посилання заявника на те, що Банк, який зареєстрував на себе право власності на квартиру, що їй належала, має об`єктивну можливість відчужити права на неї третім особам, що з огляду на особливості функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ускладнить внесення до реєстру записів про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке оскаржила позивачка, та зумовить необхідність звернення ОСОБА_1 до суду з новими позовами. Суд першої інстанції зміст позовної заяви та заяви позивачки про забезпечення позову належним чином не дослідив, залишивши поза увагою наявність у АТ «Альфа-Банк» об`єктивної можливості здійснити дії по відчуженню квартири, що є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову з метою забезпечення позивачу реального та ефективного виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи обставини справи в їх сукупності, беручи до уваги те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зважаючи на те, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, відповідає її позовним вимогам, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали про відмову у забезпеченні позову із постановленням по справі нового судового рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року - скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково. Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1950913280000, загальною площею 54,9 кв.м., яка зареєстрована на праві власності за Акціонерним товариством «Альфа-Банк». Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та органам, що здійснюють державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомості: 1950913280000, загальною площею 54,9 кв.м. В задоволенні решти вимог заяви - відмовити. Постанова суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Судді: