Постанова 4819 № 766/1035/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2021 року м. Херсон справа № 766/1035/21 провадження № 22-ц/819/553/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Радченка С.В., Семиженка Г.В., секретарПлохотніченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Булах Є.М. від 28 січня 2021 року в справі за заявою ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_4 , про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_4 , до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Фаріта Анваровича про скасування рішення державного реєстратора, В С Т А Н О В И В: 25 січні 2021 року ОСОБА_3 , який діє від імені ОСОБА_4 , звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому просив скасувати рішення від 26 грудня 2019 року державного реєстратора Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого було проведено державну реєстрацію прав власності за АТ «Альфа-Банк» на трикімнатну квартиру за №1 загальною площею 64,9 кв.м., житловою 44,30 кв.м., що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 . 27 січня 2021 року представник позивача подав до суду заяву, в якій просив вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення будь-яких дій (у тому числі й реєстраційних дій) відносно трикімнатної квартири за №1 загальною площею 64,9 кв.м., житловою 44,30 кв.м., що знаходиться в буднику АДРЕСА_1 , а також заборонити АТ «Альфа-Банк» перешкоджати ОСОБА_4 у користуванні вказаного житлового нерухомого майна. В обгрунтування своєї заяви позивач зазначав, що вона є власником трикімнатної квартири за АДРЕСА_2 . Спірна квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним між нею та АКБСР «Укрсоцбанк» від 01 серпня 2007 року. З інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєвим Ф.А. 26.12.2019 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру, про що її не було повідомлено. Посилалась на те, що під час розгляду даної справи в суді існує реальна можливість того, що відповідачем АТ «Альфа-Банк», як власником іпотечного майна, може бути здійснено відчуження квартири. У зв`язку з наведеним, заявник вважає, що існує необхідність застосування заходів забезпечення позову, оскільки існує реальна загроза істотного ускладнення виконання рішення суду чи неможливості ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В разі незадоволення заяви позивачу доведеться додатково звертатися до суду з іншими позовами. Вважає, що можливими діями відповідача можуть бути порушені права на проживання у вказаній квартирі позивача та членів її сім`ї та права власності на рухоме майно, що знаходиться у квартирі, про що йдуть постійні погрози від представників АТ «Альфа-Банк». Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 січня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень»вчиняти дій, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на наступне нерухоме майно: трикімнатну квартиру за АДРЕСА_3 , згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 26.12.2019 року набуте у власність АТ «Альфа-Банк». В іншій частині вимог заяви про забезпечення позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_2 , особи, яка не брала участі у справі, посилаючись на незаконність даної ухвали та вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм діючого законодавства, просить ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Зокрема апелянтом зазначено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2021 року. Таким чином, враховуючи, що він не є учасником справи, квартира належить йому на праві приватної власності, вважав, що ухвалою про забезпечення позову порушено його право приватної власності. Відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень»вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для її задоволення, оскільки обсяг позовних вимог базується на реалізації вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»в редакції до 16.01.2020 року у статті 26 якого було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Разом з тим, на стадії забезпечення позову суд не надає оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, крім того, за процесуальним законом позивач має право розпоряджатися своїми правами щодо предмету та підстав позову. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам ст.ст.149,150,152 ЦПК України, виходячи з наступного. Згідно частин 1, 2 статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК Українивизначено види забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував наступне. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Положеннями статті 152 ЦПК Українивстановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії тощо. Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК Українивиди забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам реєстраційних дій вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією права власності та вносити відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, позивач посилався на те, що саме такий захід забезпечення позову може ефективно захистити його порушене право. Заявник зазначав про можливість відчуження Банком нерухомого майна, що у подальшому, у разі задоволення позовних вимог, унеможливить відновлення порушених прав позивача. Так, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які випливають з договорів кредиту та іпотеки. Предметом договору іпотеки №02-23-Ф070606П-1309 від 01.08.2007 року, укладеного між сторонами, є квартира АДРЕСА_2 (а.с.9-13,14-17). Скориставшись правом позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, АТ «Альфа-Банк» зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру, відомості про що було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Виконавчого комітету Петрівської сільської ради Генічеського району Херсонської області Мустафаєва Ф.А. (а.с.22-25). Оспорюючи законність проведеної державної реєстрації права власності банку на нерухоме майно, ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом. При цьому позивач вважає себе законним власником зазначеної квартири, оспорюючи право власності відповідача. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав. У пункті 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року, зазначено, що внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні/скасуванні відповідних записів, виключно у випадках, передбачених законом. У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав. Отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову у справі може мати місце відчуження нерухомого майна його власником третім особам та відповідна реєстрація права власності за третіми особами, що у свою чергу призведе до неможливості поновлення запису про речові права ОСОБА_4 на спірну квартиру, а, отже, рішення суду у разі задоволення позову не призведе до поновлення прав позивача. Враховуючи, що позивач просив скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру, колегія суддів вважає такі вимоги співмірними обраним заходам забезпечення позову в частині встановлення заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень»вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту житлової нерухомості - вказаної трикімнатної квартири. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав за аналогічних обставин у постанові від 12 серпня 2020 року у цивільній справі №487/8737/19. Колегія суддів вважає обгрунтованими доводи позивача про можливість відчуженння банком спірної квартири. При цьому колегія суддів виходить з таких міркувань. По-перше, АТ «Альфа-Банк» є власником спірної квартири, а не іпотекодержателем, і як свідчать матеріали справи, Банк, як титульний власник, здійснив відчуження належної йому квартири. По-друге, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк надає особам банківські і фінасові послуги метою яких є отримання прибутку у вигляді грошових коштів, а тому існують достатні підстави вважати, що для отримання грошових коштів АТ «Альфа-Банк» може провести і провів відчуження квартири. По-третє, набуття права власності АТ «Альфа-Банк» на спірну квартиру пов`язане із зверненням стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із неповерненням позичальником ОСОБА_4 отриманих кредитних коштів, які банк має намір у такий спосіб повернути, що у свою чергу дає достатні підстави вважати, що з метою повернення грошових коштів банк може провести і вже провів відчуження квартири. Крім того, під час постановлення оскаржуваної ухвали, а саме 28 січня 2021 року, судом першої інстанції було перевірено інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та встановлено, що станом на час постановлення ухвали власником квартири за №1 загальною площею 64,9 кв.м., житловою 44,30 кв.м., що знаходиться в буднику АДРЕСА_1 є АТ «Альфа-Банк» (а.с.44-48). Того ж дня, 28 січня 2021 року, між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири. Тобто відбулося відчуження АТ «Альфа-Банк» квартири третій особі, про що здійснено 28 січня 2021 року приватним нотаріусом державну реєстрацію прав та їх обтяжень за новим власником ОСОБА_2 (а.с.65-67,68). Зазначені дії АТ «Альфа-Банк», у вигляді відчуження квартири, підтверджують доцільність вжиття судом першої заходів забезпечення позову у вигляді заборони органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно спірну квартиру. За таких обставин, заборона вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної квартири у повній мірі відповідає (є співмірною) позовним вимогам, оскільки банк, скориставшись тим, що оскаржувана ухвала ще не вступила в дію, встиг відчужити нерухоме майно третій особі, чим створив для позивача додаткові перешкоди у ефективному захисті порушеного права шляхом подання додаткових позовів до нових власників квартири. Враховуючи наведені позивачем обставини вибуття квартири з її власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав вважати, що АТ "Альфа-Банк" може відчужити права на неї третім особам, що з огляду на особливості функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ускладнить внесення до реєстру записів про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, яке оскаржив позивач, та зумовить необхідність звернення ОСОБА_4 до суду з новими позовами. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що спірна квартира належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 січня 2021 року і оскаржувапною ухвалою про забезпечення позову порушено його право приватної власності на вільне володіння майном, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на момент постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали (28 січня 2021 року) власником квартири був відповідач по справі АТ «Альфа-Банк» і місцевим судом постановленою ухвалою не було перушено права третіх осіб на вільне володіння нерухомим майном (а.с.44-48). Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 28 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного тексту судового рішення 15 квітня 2021 року. Головуючий О.А.Кузнєцова Судді: С.В.Радченко Г.В.Семиженко