Постанова 4817 № 601/3143/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3143/25Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/646/26 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників цивільну справу №601/3143/25 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року (ухвалене суддею Коротичем І.А., повний текст якого складено 02 березня 2026 року) в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія», ТОВ «ЗАК», позивач, апелянт) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідачка 1), товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» (далі ТОВ «Волинь Нова», відповідач 2), про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Позов обґрунтований тим, що 01 вересня 2014 року СТОВ «Агро-Лан» уклало з ОСОБА_2 договір оренди землі №б/н, на підставі якого набуло право оренди земельною ділянкою площею 3.738 га, кадастровий номер 6123489400:01:001:0113, яка розташована на території Шпиколосівскої сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Додатковою угодою №б/н від 14 травня 2018 року до Договору сторону Орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та продовжено строк на 7 років. Строк договору закінчився 14 травня 2025 року. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_2 лист-повідомлення №1692 від 06 березня 2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка 1 не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечив щодо продовження Договору на новий строк. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60106677 ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача з ТОВ «Волинь Нова». З урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі ст.33 Закону України «Про оренду землі». Вважає, що відповідачами порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. У зв`язку із викладеним позивач просив суд: - визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 06 березня 2025 до договору оренди землі №б/н від 01 вересня 2014 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_2 , в редакції, запропонованій позивачем; - визнати відсутнім у ТОВ «Волинь Нова» права оренди земельної ділянки площею 3.738 га, кадастровий номер 6123489400:01:001:0113; - скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 3.738 га, кадастровий номер 6123489400:01:001:0113, номер запису про інше речове право: 60106677. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року позов ТОВ «Західна агровиробнича компанія» залишено без задоволення. Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Волинь Нова» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000.00 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині стягнення судових витрат, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», в інтересах якого діє керівник Русин Ю.Ю., подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Апеляційна скарга мотивована тим, що проаналізувавши опис наданих відповідачу послуг в справі №601/3143/25, згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 20 червня 2025 року, п.1 та п.2 аналогічні по своїй суті, оскільки послуга ознайомлення з позовною заявою фактично входить у підготовку відзиву на позовну заяву. Також на підготовку відзиву на позовну заяву та заяви щодо відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу адвокатом затрачено однакову кількість часу по 2 години, що на думку сторони позивача свідчить про низьку якість відзиву на позовну заяву та неспівмірність наданих послуг, затраченого часу та заявлених витрат на правничу допомогу, які є значно завищені. У зв`язку з наведеним просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року в частині стягнення судових витрат змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000.00 грн. 23 квітня 2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від відповідача ТОВ «Волинь Нова», в інтересах якого діє адвокат Алєнін Д.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу. Відзив мотивований тим, що ТОВ «Волинь Нова» надав суду першої інстанції повний пакет доказів: договір про надання правової допомоги від 20 червня 2025 року, додаткову угоду від 27 жовтня 2025 року (первинний гонорар 20000.00 грн), додаткову угоду від 02 лютого 2026 року (зменшено до 10000.00 грн), опис наданих послуг від 02 лютого 2026 року, акт приймання-передачі від 02 лютого 2026 року. Суд першої інстанції встановив, що витрати підтверджені належними та допустимими доказами, однак, самостійно застосувавши критерії співмірності та розумності, зменшив суму удвічі з 10000.00 грн до 5000.00 грн (50% від заявленої суми). Таким чином, дискреційна функція суду щодо балансу інтересів сторін вже реалізована повною мірою. У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. За правилами пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Враховуючи викладене, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Апеляційна скарга подана лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому в іншій частині рішення колегією суддів не переглядається. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Судом встановлено наступні обставини. 07 листопада 2025 року до місцевого суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача 2 ТОВ «Волинь Нова» - Алєніна Д.В., в якому просили у задоволенні позову відмовити, а судові витрати покласти на позивача в розмірі попереднього розрахунку 20000.00 грн. 02 лютого 2026 року від представника відповідача 2 ТОВ «Волинь Нова» - Алєніна Д.В., надійшла заява про відшкодування витрат, які понесені відповідачем на професійну правничу допомогу, в розмірі 10000.00 грн. Представником відповідача ТОВ «Волинь Нова» - Алєніним Д.В., до заяви про відшкодування судових витрат долучено докази, що підтверджують розмір узгодженого гонорару за надані правові послуги, а саме: - копію договору про надання правничої допомоги б/н від 20 червня 2025 року; - додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 27 жовтня 2025 року та 02 лютого 2026 року4 - детальний опис виконаних робіт; - акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 02 лютого 2026 року. З акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) вбачається, що адвокатом Алєніним Д.В., який надавав правничу допомогу та представляв інтереси відповідача ТОВ «Волинь Нова», виконано такі послуги: 1) ознайомлення з позовною заявою, консультація з клієнтом, підписання додаткової угоди - 2 год; 2) підготовка відзиву на позов - 2 год; 3) підготовка заяви щодо відшкодування судових витрат - 2 год; Усього вартість наданих послуг становить 10000.00 грн. 21 листопада 2025 року від представника позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія»» - Русина Ю.Ю. надійшла відповідь на відзив, в якому він просить зменшити розмір витрат, заявлених ТОВ «Волинь Нова», до 1000.00 грн, оскільки вважає суму витрат на правову допомогу відповідача завищеною, з огляду на обставини справи та обсяг наданих послуг. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами(стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається апеляційний судом, встановлено, що стороною відповідача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано належним чином завірені копії договору про надання правничої допомоги б/н від 20 червня 2025 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 27 жовтня 2025 року та 02 лютого 2026 року, детальний опис та акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 02 лютого 2026 року на загальну суму 10 000.00 грн. Таким чином витрати ТОВ «Волинь Нова» на професійну правничу (правову) допомогу відповідача у суді першої інстанції підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих відповідачу ТОВ «Волинь Нова» адвокатом Алєніним Д.В. послуг, а також подані документи, апеляційний суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Колегія суддів зазначає, що розрахунок гонорару допомоги згідно договору не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Таким чином, правильним є висновок місцевого суду, що зазначені у заяві представника відповідача ТОВ «Волинь Нова» адвоката Алєніна Д.В. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн не є співрозмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та не є пропорційними до предмета спору. З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що згідно статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Вказана сума не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Доводи апелянта про те, що судом ухвалено рішення щодо розподілу судових витрат в розмірі 5000.00 грн, який є значно завищений, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції, застосувавши критерії співмірності та розумності, зменшив суму заявлених судових витрат з 10000.00 грн до 5000.00 грн. У відповідності до статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 лютого 2026 року залишити без змін. Судові витрати, понесені сторонами у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції залишити в межах, ними понесених. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови 05 червня 2026 року. Головуючий О.З. Костів Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома