Постанова 4817 № 601/2893/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2893/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/443/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Костів О. З., Хома М. В., за участі секретаря - Дідух М.Є. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2893/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,- ВСТАНОВИВ: у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь Нова», в якому просить визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 06.03.2025 до договору оренди землі № б/н від 10.09.2013 між ТОВ Західна агровиробнича компанія та ОСОБА_1 із врахуванням додаткової угоди від 27.06.2018; визнати відсутнім у ТОВ "Волинь Нова" права оренди земельної ділянки площею 2,0641 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 608344414, скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 608344414. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10.09.2013 між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро-Лан» був укладений договір оренди землі № б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 передав СТОВ «Агро-Лан» в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0641 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Строк дії договору - 5 років. Договір оренди землі від 10.09.2013 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 01.04.2015. 27.06.2018 між ОСОБА_1 , СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 10.09.2013 про заміну сторони та внесення змін до договору оренди відповідно до умов якої замінено орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та продовжено строк договору на 7 років, сплив якого починається з моменту підписання сторонами даної угоди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право продовжити його на новий строк. Орендар повинен не менш ніж за три місяці до закінчення дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди вказаної земельної ділянки, яка знаходиться на території Плосківсткої сільської ради Кременецького району Тернопільської області проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 9246682. З урахуванням дати державної реєстрації договору оренди від 10.09.2013 і додаткової угоди від 27.06.2018 строк договору сплив 27 червня 2025 року. Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_1 25.03.2025 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі від 10.09.2013, який відповідач отримав 01.04.2025. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надав, тобто не скористався правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечив щодо продовження договору на новий строк. При цьому, позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором та законом строк повідомив орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк та надав проект додаткової угоди. Зазначена земельна ділянка перебувала в оренді позивача і не вибула з його користування протягом строку дії договору оренди землі. Отже, позивач вважає поновленим договір оренди землі від 10.09.2013 на підставі ст. 33 Закону України «Про оренду землі», та на його переконання наявні підстави для визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку. Однак, позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки, яка знаходилася в оренді у позивача, з ТОВ «Волинь Нова» та проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 60834414. Вважає неправомірними дії відповідачів щодо укладення договору оренди на спірну земельну ділянку та такими, що грубо порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Просить позов задовольнити. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Ю.Ю. подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду від 12.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Вказує на те, що подані відповідачачем листи не можуть вважатися належним та обґрунтованим доказами відмови від поновлення договору, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ґрунтуються на помилкових твердженнях, оскільки орендарем було дотримано всі передбачені законом умови для реалізації переважного права: направлено лист-повідомлення, додано два оригінальні примірники додаткової угоди, що відповідає вимогам ч.2 ст. 33 Закону, а також здійснено повідомлення у встановлений строк. Окрім того, орендодавець у своїх листах не заперечує факту отримання повідомлення, що підтверджується поштовими документами, однак не наводить жодних аргументів щодо невідповідності поданого проєкту вимогам закону. Разом з тим, у листах містяться лише загальні фрази про «невлаштовуючі умови», без конкретизації, які саме умови є неприйнятними, чому вони не відповідають вимогам закону або чому орендодавець не запропонував власні варіанти змін. Разом з тим, Закон прямо передбачає, що у разі незгоди з умовами орендодавець повинен узгоджувати істотні умови з орендарем, а не просто заявляти про відмову без наведення обґрунтувань. Натомість, орендодавець не запропонував жодної альтернативної редакції умов, не висловив конкретних зауважень до надісланого проєкту, не ініціював переговорів, чим порушив вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, вважають, що лист орендодавця є необґрунтованим, не містить жодних юридично значимих аргументів, не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не містить пропозицій щодо зміни чи покращення істотних умов договору, не спростовує належного виконання орендарем своїх обов`язків та не може бути підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору. Вказують, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, відтак позивач може вважатись таким, що набув право «правомірного очікування», натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю. Відтак, вважають, що відповідач фактично проект додаткової угоди не розглянув, жодних обґрунтованих заперечень щодо умов додаткової угоди не висловив та безпідставно надав відмову позивачу в укладанні додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вказують, що вартість професійної правової допомоги не відповідає вказаним вимогам Закону, оскільки не враховує складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, не є розумним та не враховує витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише «доведений» актами прийому-передачі гонорару, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Звертають увагу суду, що зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, підготовка відзиву та пакету документів не вимагають великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, такі роботи як консультування, ознайомлення з документами у справі не відповідають критеріям розумної необхідності таких робіт та витрат на них, та свідчать про «штучне» збільшення обсягу можливої роботи. Подані представником відповідача ТОВ «Волинь Нова» процесуальні документи не є складними за своїм правовим змістом та не потребують тривалого аналізу судової практики. Доказів публічного інтересу до даної справи позивачем не надано. З огляду на наведене, а також враховуючи, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, просимо суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн. Від представника ТОВ «Волинь Нова» - адвоката Алєніна Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Волинь Нова» від 01.07.2025 укладений після закінчення строку дії договору оренди з позивачем (27.06.2025). На момент укладення цього договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні були відомості про будь-які речові права третіх осіб на зазначену земельну ділянку. ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, реалізував своє право, гарантоване ст. 317 ЦК України та ст. 41 Конституції України, і розпорядився своєю власністю на власний розсуд, уклавши договір оренди з ТОВ «Волинь Нова». Право оренди ТОВ «Волинь Нова» виникло на підставі належного правочину та зареєстроване у встановленому законом порядку. Відтак, вказують, що відсутні будь-які правові підстави для визнання права оренди ТОВ «Волинь Нова» відсутнім, оскільки це право виникло після припинення договору оренди позивача, за відсутності обтяжень, на підставі вільного волевиявлення власника земельної ділянки. Також представник заявника просить зменшити розмір стягнутих судом витрат на професійну правничу допомогу з 5 000 грн до 2 000 грн, посилаючись на їх неспівмірність. Однак, вважають, що стягнута судом сума у розмірі 5 000 грн є співмірною зі складністю справи, яка стосувалася спору про речові права на земельну ділянку, вимагала аналізу правових позицій Верховного Суду, участі адвоката у судових засіданнях в режимі відеоконференції та підготовки процесуальних документів. Посилання представника заявника на те, що витрати на правничу допомогу мають складати 10 або менше відсотків від ціни позову, є некоректним, оскільки позов у даній справі є немайнового характеру і ціна позову відсутня. Представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Русин Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Разом з тим, на адресу суду надіслали заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі їхнього представника. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R068075193240. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 10.09.2013 між ОСОБА_1 , як орендодавцем та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Плосківської сільської ради, площею 2.06 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020. Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що він укладений на 5 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За пунктом 36 Договору зміна його умов можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до пункту 37 Договору його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. 27.06.2018 між ТОВ «Агро-Лан», ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору оренди землі від 10.09.2013, якою сторони погодили подальші умови користування ділянкою. Договір оренди землі (в редакції додаткової угоди від 27.06.2018) укладено строком на 7 років. Дата закінчення строку дії договору 27.06.2025. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 131072778 від 17.08.2018 вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 2,06 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020 на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 01.04.2015, номер запису про інше речове право: 9246682. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 25.03.2025 направило відповідачу ОСОБА_1 лист-повідомлення № 1726 від 06.03.2025 «Про намір продовжити дію Договору оренди земельної ділянки № б/н від 27.06.2018», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки (земельна ділянка площею 2,0641 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 9246682. Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки № б/н від 01.01.2018 та направити один екземпляр. Вказаний лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди було відправлено відповідачу ОСОБА_1 25.03.2025, що підтверджується копією опису вкладення листа та фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди отримано відповідачем ОСОБА_1 01.04.2025, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта» №0505263645434. 30.04.2025 ОСОБА_1 надіслав ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення від 29.04.2025 про заперечення щодо продовження договору оренди землі, що підтверджується копією опису вкладення листа фіскальним чеком АТ «Укрпошта». Лист-повідомлення ОСОБА_1 від 29.04.2025 про заперечення щодо продовження договору оренди землі позивачем отримано 05.05.2025, що підтверджується Ф.119. 27.06.2025 строк договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 444571199 від 22.09.2025 вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 2,0641 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, на підставі договору оренди землі від 01.07.2025 було зареєстровано 16.07.2025 за орендарем ТОВ «Волинь Нова», номер запису про інше речове право: 60834410. Договір оренди земельної ділянки площею 2,0641 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020 ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчися 27.06.2025. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Західна агровиробнича компанія», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, який висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Таким чином, суд вважав, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 10 вересня 2013 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц. У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). У справі, що переглядається, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро - Лан» укладено Договір оренди землі № б/н від 10.09.2013, додаткову угоду № б/н (якою визначено нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до договору) від 27.06.2018, щодо земельної ділянки площею 2,06 га, кадастровий номер земельної ділянки 6123485600:01:001:0020, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 7 років (а.с.10-12). Пунктом 4.1 додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно у позивача право оренди земельної ділянки закінчувалось 27.06.2025. 06 березня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» засобами поштового зв`язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06 березня 2025 року за №1726 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 27.06.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, з проханням підписати додані до данного листа два примірники угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки б/н від 27.06.2018 (а.с.21). Зазначений лист повідомлення отримано ОСОБА_1 10 травня 2025 року, що стверджується трекінгом відстеження поштового відправлення №0505263645434 (а.с. 27). При цьому, 30.04.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист, в якому повідомив орендаря про те, що він заперечує у поновленні договору оренди землі, кадастровий номер 6123485600:01:001:0020, який закінчується 27.06.2025 (а.с. 45). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дану заяву позивач отримав 05.05.2025 (а.с.45 зворіт). Таким чином, встановивши, що договір оренди землі укладено 10 вересня 2013 року та додаткову угоду до нього укладено 27 червня 2018 року, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» своєчасно направило орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 30.04.2025 у встановлений законом строк, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення, повідомив про небажання продовжувати орендні правовідносини, а також зважаючи на відсутність погодженої сторонами додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що лист орендодавця є необґрунтованим, не містить жодних юридично значимих аргументів, не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не містить пропозицій щодо зміни чи покращення істотних умов договору, не спростовують належного виконання орендарем своїх обов`язків та не може бути підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору, з огляду на те, що зміст зазначеного листа свідчить про чітко виражене небажання орендодавця продовжувати орендні правовідносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія». При цьому, положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту такого заперечення, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів. Крім того, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов`язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності. Відсутність у орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на неї обов`язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення. Оскільки орендодавець відмовилася поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Щодо доводів заявника про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та необхідності їх зменшення до 2000 грн, колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Згідно з правовою позицієї, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача ТОВ «Волинь Нова» - адвокат Алєнін Д.В. у відзиві на позовну заяву вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 20000,00 грн (а.с.41-43). 08.01.2026 представником відповідача ТОВ «Волинь Нова» адвокатом Алєніним Д.В. подано через систему «Електронний Суд» до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу за розгляд даної цивільної справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн(а.с.75-77). На підтвердження цього до заяви долучено: копію ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1161162 від 15.10.2025, договору про надання правової допомоги від 20.06.2025, додаткову угоду від 15.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025, опис наданих послуг від 07.01.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 07.01.2025 (а.с.78-83). При цьому, зі змісту акта наданих послуг від 07.01.2026 вбачається, що відповідно до додаткової угоди від 15.10.2025 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025 адвокат Алєнін Д.В. надав, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: ознайомлення з позовною заявою; підготовка відзиву на позовну заяву; підготовка заяви на відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Як вбачається із акту наданих послуг, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Таким чином, витрати представника відповідача ТОВ «Волинь Нова» - адвоката Алєніна Д.В. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Отже, із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті наданих послуг від 07.01.2026, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Волинь Нова» 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього, слід врахувати те, що сторона позивача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді першої інстанції. При цьому, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 січня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 06 травня 2026 року. Головуюча: Н.М. Храпак Судді: О.З. Костів М.В. Хома