Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/2826/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2826/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/430/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 квітня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., з участю секретаря - Хоміцька С.О. та представника відповідачів адвоката Іванько О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2826/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст якого виготовлено 14 січня 2026 року, у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, - ВСТАНОВИВ: у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди в нового орендаря, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки та стягнення судових витрат. В обґрунтування позовних вказує, що 20.07.2014 СТОВ «Агро-Лан» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 3,3747га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Додатковою угодою від 08.08.2018 до Договору (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) сторону Орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Згідно з пунктом 8 вказаного вище договору, він укладений строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору, а після закінчення цього строку орендар має переважне право поновлення його на новий строк. Строк договору сплив 08.08.2025. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення № 2774 від 22.04.2025 про намір продовжити дію договору оренди землі. Проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідачка не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечила проти продовження договору на новий строк. Однак, на право оренди спірної земельної ділянки проведено державну реєстрацію іншого речового права: номер запису 61168995. ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилась в оренді у позивача, з ТОВ «ПрофАгроТрейд». З урахуванням того, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія»» належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди в нового орендаря та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки відмовлено. Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 березня 2026 року заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» адвоката Іванько Олени Сергіївни про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. В решті задоволення вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Ю.Ю., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.01.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав порушення норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, та що вона висловила своє небажання продовжувати строк дії спірного договору, не підписала додаткової угоди до нього та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що подані відповідачкою листи не можуть вважатися належними та обґрунтованими доказами відмови від поновлення договору, оскільки вони не відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ґрунтуються на помилкових твердженнях, оскільки орендарем було дотримано всі передбачені законом умови для реалізації переважного права: направлено лист-повідомлення №2774 від 22.04.2025 року, додано два оригінальні примірники додаткової угоди, що відповідає вимогам ч.2 ст. 33 Закону, а також здійснено повідомлення у встановлений строк. Окрім того, орендодавець у своїх листах не заперечує факту отримання повідомлення, що підтверджується поштовими документами, однак не наводить жодних аргументів щодо невідповідності поданого проєкту вимогам закону. Твердження орендодавця про те, що договір оренди від 08.08.2018 нею не укладався, є таким, що вводить суд в оману, оскільки інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав прямо підтверджує факт державної реєстрації додаткової угоди від 08.08.2018, укладеної між орендодавцем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Вважає, що посилання орендодавця на те, що вона не укладала відповідний договір, спростовується офіційними реєстраційними даними, які мають вищу юридичну силу, ніж суб`єктивні твердження сторони. У листах містяться лише загальні фрази про «невлаштовуючі умови», без конкретизації, які саме умови є неприйнятними, чому вони не відповідають вимогам закону або чому орендодавець не запропонував власні варіанти змін. Разом з тим, Закон прямо передбачає, що у разі незгоди з умовами орендодавець повинен узгоджувати істотні умови з орендарем, а не просто заявляти про відмову без наведення обґрунтувань. Натомість, орендодавець не запропонувала жодної альтернативної редакції умов, не висловила конкретних зауважень до надісланого проєкту, не ініціювала переговорів, чим порушила вимоги ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Таким чином, вважають, що листи орендодавця є необґрунтованими, не містять жодних юридично значимих аргументів, не відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не містять пропозицій щодо зміни чи покращення істотних умов договору, не спростовують належного виконання орендарем своїх обов`язків та не можуть бути підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору. Вказують, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, відтак позивач може вважатись таким, що набув право «правомірного очікування», натомість орендодавець знехтувала своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вказують, що вартість професійної правової допомоги не відповідає вказаним вимогам Закону, оскільки не враховує складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, не є розумним та не враховує витрачений адвокатом час. Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути не лише «доведений» актами прийому-передачі гонорару, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Звертають увагу суду, що зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції, підготовка відзиву та пакету документів не вимагають великого обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, такі роботи як консультування, ознайомлення з документами у справі не відповідають критеріям розумної необхідності таких робіт та витрат на них, та свідчать про «штучне» збільшення обсягу можливої роботи. Подані представником відповідача процесуальні документи не є складними за своїм правовим змістом та не потребують тривалого аналізу судової практики. Доказів публічного інтересу до даної справи позивачем не надано. З огляду на наведене, а також враховуючи, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, просимо суд апеляційної інстанції зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн. Від представника ОСОБА_1 - адвоката Іванько О.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ТОВ Західна агровиробнича компанія залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що оскаржуване рішення є ухваленим у відповідності до вимог чинного законодавства, з врахуванням фактичних обставини справи та судом з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Зазначають, що у апеляційній скарзі позивач вказує, що орендодавець у надісланих листах не наводить жодних аргументів щодо невідповідності поданого проєкту додаткової угоди вимогам закону, однак вважають вказані доводи позивача є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 , як орендодавець не повинна здійснювати правового аналізу поданого проєкту договору (чи додаткової угоди) на предмет його відповідності вимогам законодавства. Її повноваження полягають лише у вирішенні питання про надання або відмови у наданні згоди на поновлення договору оренди на новий строк. Таким чином, предметом розгляду листа-повідомлення №2774 від 22 квітня 2025 року орендодавця є саме питання поновлення договірних відносин, а не здійснення юридичного аналізу чи оцінки відповідності запропонованого проєкту нормам права. Вказана позиція відповідає вимогам чинного законодавства, яке визначає, що для пролонгації відносин оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін. У апеляційній скарзі представник заявника зазначає, що орендодавець вводить суд в оману, зазначаючи що договір оренди від 08.08.2018 нею не укладався та звертає увагу на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав, який прямо підтверджує факт державної реєстрації додаткової угоди від 08.08.2018 року, укладеної між орендодавцем та ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Разом з тим, вказують, що договір є самостійною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків сторін, тоді як додаткова угода не створює нових правовідносин, а лише змінює, доповнює або продовжує вже існуючі, що виникли на підставі раніше укладеного договору. У контексті спірних правовідносин мова йде саме про поновлення договору оренди на новий строк, а не поновлення додаткової угоди. Таким чином, змішування позивачем понять «договір» та «додаткова угода» призводить до хибних висновків та не може бути покладено в основу апеляційної скарги. Вказують, що 10.05.2025 ОСОБА_1 отримала від позивача Лист- повідомлення про намір продовжити дію Договору оренди землі № б/н від 08.08.2018 року і нею 14 травня 2025 року було надіслано, шляхом поштового відправлення заяву, за змістом якої, було повідомлено орендаря про намір надалі не продовжувати договір оренди землі, термін дії якого закінчується 08.08.2025, та зазначено, що її не влаштовують істотні умови договору, запропоновані ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав даний лист за довіреністю 19.05.2025. Проте відповіді їй надано не було та не було запропоновано кращі істотні умови договору оренди землі, які на дату звернення передбачали суму орендної плати у розмірі 9735,89 грн за рік оренди. 20.05.2025 відповідачкою ОСОБА_1 повторно було надіслано ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення, згідно із яким власником земельної ділянки було повідомлено, що ознайомившись із отриманим листом-повідомленням про намір продовжити дію договору оренди землі № б/н від 08.08.2018 року, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» та недопущення права землекористувача вих. № 2774 від 22.04.2025 року, нею прийнято рішення, яким орендодавець відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах, оскільки інші орендарі, які провадять господарську діяльність за місцем розташування земельної ділянки пропонують значно кращі умови орендної плати, термінів її виплати, соціальну допомогу, тощо. 23.05.2025 року позивачем отримано Лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення від 18.05.2025 року, що підтверджується трекінгом відстеження поштових відправлень з офіційного сайту АТ «Укрпошта», що наявний у матеріалах справи. Відтак, враховуючи зазначене, вважають, що доводи представника позивача про те, що відповідачка знехтувала обов`язком добросовісно провести переговори, не відповідають дійсності, оскільки вона повідомила, що відмовляється від пропозиції викладеної орендарем щодо продовження дії договору оренди землі на тих же умовах (через низький розмір орендної плати). Однак позивач, отримавши вказану відповідь, не звернувся до відповідача і не запропонував кращі умови договору, хоча б вищий розмір орендної плати. Звертають увагу, що документи, наявні у матеріалах справи і дослідженні судом першої інстанції, підтверджують, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє. Відтак, вважають, що судом першої інстанції правильно встановлено, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження ним на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Натомість такої згоди сторони у цій справі не досягли. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вважають, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ОСОБА_1 належними та допустимими доказами підтверджено факт одержання правничої допомоги, її обсяг та вартість. Сама по собі незгода з розміром витрат або формальні доводи не можуть бути підставою для їх зменшення. Більше того, безпідставне зменшення розміру витрат на правничу допомогу фактично порушує право сторони на повне відшкодування понесених нею судових витрат, що суперечить принципу змагальності сторін та рівності учасників процесу, а також нівелює гарантії права на професійну правничу допомогу. При цьому, докази, долучені до матеріалів справи, підтверджують реальність понесених витрат на правничу допомогу. Крім того, зауважують, що розмір витрат є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, а також відповідає критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Крім того, вказують, що позивачем, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», не було подано до Кременецького районного суду Тернопільської області клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині необхідності зменшення витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та спрямовані на безпідставне звуження прав відповідача - ОСОБА_1 , яка понесла відповідні витрати у зв`язку з розглядом справи. Представник відповідачки ОСОБА_1 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» адвокат Іванько О.С. в судовому засіданні апеляційної скарги не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник позивача Русин Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідачів адвоката Іванько О.С., суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 20.07.2014 між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Катеринівської сільської ради, площею 3,3747 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385. Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що він укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За пунктом 36 Договору зміна його умов можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до пункту 37 Договору його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 3,3747 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385, на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 09.04.2015, номер запису про інше речове право:9340728. 08 серпня 2018 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, та ТОВ «Західна агровиробнича компанія», як новим орендарем було укладено додаткову угоду (про зміну сторони та внесення змін до договору оренди від 20.07.2014), відповідно до умов якого орендар передає, а новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря), передбачені в Договорі оренди. Пунктом 4.1 сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» за №2774 від 22 квітня 2025 року направило відповідачу лист-повідомлення «Про намір продовжити дію Договору оренди земельної ділянки №б/н від 08.08.2018», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки від 08.08.2018 (земельна ділянка площею 3,3747 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 9340728. Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки №б/н від 08.08.2018 та направити один екземпляр. Вказаний лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди було відправлено відповідачу 03.05.2025, що підтверджується копією опису вкладення листа та трекінгом відстеження поштового відправлення №0505295833453. 14 травня 2025 року відповідачка ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву про те, що повідомляє про свій намір не продовжувати строк дії договору оренди землі, який закінчується 08.08.2025, оскільки її, як орендодавця, не влаштовують істотні умови договору, які вони пропонують. Просить на протязі 3-х днів після закінчення терміну дії договору повернути йому земельну ділянку та надіслати Акт прийому-передачі земельної ділянки. 19 травня 2025 року позивач отримав зазначену заяву, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. 20.05.2025 ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення, згідно якого повторно повідомила про те, що нею прийнято рішення, яким вона відмовляється від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія». 08 серпня 2025 року строк договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився. 11 серпня 2025 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ «ПрофАгроТрейд» було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Катеринівської сільської ради, площею 3,3747 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385. 11 серпня 2025 року орендодавцем ОСОБА_1 передано, а орендарем ТОВ «ПрофАгроТрейд» прийнято в оренду земельну ділянку загальною площею 3,3747 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки від 11.11.2025. З витягу з Державного реєстру речових прав вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 3,3747 гектарів, кадастровий номер 6123482900:01:001:0385, на підставі вказаного вище договору оренди землі було зареєстровано 14.08.2025, номер запису про інше речове право: 61168995. Згідно платіжних інструкцій ТОВ «Західна агровиробнича компанія» здійснювало орендну плату ОСОБА_1 . Згідно повідомлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» № 5189 від 23.09.2025 земельна ділянка за кадастровим номером 6123482900:01:001:0385 знаходиться в межах поля №107-6565, перебуває в користуванні підприємства та засіяна сільськогосподарською культурою: Кукурудза на зерно під урожай 2025 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Західна агровиробнича компанія», суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі з позивачем, який висловив своє небажання продовжувати строк дії цього договору і не підписав додаткової угоди до нього, а тому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Таким, чином суд вважав, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Частиною четвертою статті 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Оскільки договір оренди спірної земельної ділянки укладено 20 липня 2014 року, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Таким чином, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору. Такий правовий висновок про застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц. У разі незгоди орендодавця у поновленні договору оренди, направленої орендарю у місячний строк до закінчення строку його дії, переважне право на укладення договору оренди землі припиняється, тому що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі № 272/440/18. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). У справі, що переглядається, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та СТОВ «Агро - Лан» укладено Договір оренди землі № б/н від 20.07.2014, додаткову угоду № б/н (якою визначено нового орендаря ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та внесено зміни до договору) від 08.08.2018, щодо земельної ділянки площею 3,3747, кадастровий номер земельної ділянки 6123482900:01:001:0385, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), строком на 7 років (а.с.10-12). Пунктом 4.1 додаткової угоди сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Відповідно у позивача право оренди земельної ділянки закінчувалось 08.08.2025. 03 травня 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» засобами поштового зв`язку (цінним листом із описом вкладення) надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення від 22 квітня 2025 року за №2774 про намір продовжити дію договору оренди землі б/н від 08.08.2018, вжиття власником землі заходів для забезпечення виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі» та недопущення порушення права землекористувача, з проханням підписати додані до данного листа два примірники угоди на продовження дії договору оренди земельної ділянки б/н від 08.08.2018 (а.с.15-23). Зазначений лист повідомлення отримано ОСОБА_1 10 травня 2025 року, що стверджується трекінгом відстеження поштового відправлення №0505295833453 (а.с. 24). При цьому, 14.05.2025 ОСОБА_1 було надіслано на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву, за змістом якої повідомлено орендаря про свій намір не продовжувати договір оренди землі від 20.07.2014 та додаткову угоду № б/н від 08.08.2018, термін дії якого закінчується 08.08.2025 та прохання повернути їй земельну ділянку (а.с. 59). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дану заяву позивач отримав 19.05.2025 (а.с.59 зворіт). Крім того, 20 травня 2025 року орендодавець ОСОБА_1 повторно надіслала на адресу ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення від 18.05.2025, в якому вказала про відсутність наміру подальшого продовження дії договору оренди землі та відмови від пропозиції викладеної орендарем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у листі - повідомленні від 22 квітня 2025 року за №2774 (а.с.60-61). Таким чином, встановивши, що договір оренди землі укладено 20 липня 2014 року та додаткову угоду до нього укладено 8 серпня 2018 року, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» своєчасно направило орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір, однак ОСОБА_1 14.05.2025 та 20.05.2025 у встановлений законом строк, а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення, повідомила про небажання продовжувати орендні правовідносини, а також зважаючи на відсутність погодженої сторонами додаткової угоди про поновлення договору на тих самих умовах, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право відповідача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося. Доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що воно виконало всі визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі» умови щодо реалізації свого переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а саме у встановлений законом строк направлено лист-повідомлення №2774 від 22.04.2025 року, додано два оригінальні примірники додаткової угоди, що відповідає вимогам ч.2 ст. 33 Закону, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у визначений законом строк сторони договору оренди землі не дійшли згоди щодо укладення додаткової угоди до нього, і орендодавець повідомив орендаря про відмову в їх продовженні, що підтверджується відповідними листами. Сам по собі факт направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення не є безумовною підставою для поновлення договору оренди, оскільки реалізація переважного права орендаря можлива лише за умови належного дотримання встановленої законом процедури та за наявності відповідного волевиявлення сторін. Оскільки орендодавець висловила заперечення проти продовження орендних правовідносин, підстав для задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди не вбачається. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що переважне право ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою ст.33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. Крім цього, суд вірно врахував, що проєкт додаткової угоди до договору оренди землі містить інші умови, ніж сам договір оренди, а саме, положення про автоматичне поновлення договору; запровадження механізму виключення відомостей з Державного реєстру речових прав як спосіб відмови від поновлення; передбачення нових способів комунікації сторін, включаючи використання електронної пошти та публікацію інформації на сайті орендаря. Отже зазначені положення змінюють порядок реалізації прав та обов`язків сторін, зокрема механізм поновлення договору. Не заслуговують також на увагу доводи апеляційної скарги ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про те, що листи ОСОБА_1 щодо відмови у поновленні договору не є належним запереченням проти поновлення договору, так як не містять жодних юридично значимих аргументів, не відповідають вимогам ст. 33 Закону України «Про оренду землі», не містять пропозицій щодо зміни чи покращення істотних умов договору, не спростовують належного виконання орендарем своїх обов`язків та не можуть бути підставою для припинення переважного права орендаря на поновлення договору, з огляду на те, що зміст зазначених листів свідчить про чітко виражене небажання орендодавця продовжувати орендні правовідносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія». При цьому, положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту такого заперечення, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору, а не назва документа чи ступінь деталізації наведених у ньому мотивів. Крім того, чинне законодавство не покладає на орендодавця обов`язку мотивувати своє рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки приватної власності. Відсутність у орендодавця наміру поновлювати договір оренди землі виключає можливість покладення на неї обов`язку погоджувати нові умови договору чи досягати з орендарем домовленості щодо його поновлення. Оскільки орендодавець відмовилася поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, суд першої інстанції правильно констатував відсутність за таких обставин справи порушення переважного права орендаря, адже переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Щодо доводів заявника про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та необхідності їх зменшення до 2000 грн, колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Згідно з правовою позицієї, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Іванько О.С. у відзиві на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 15000 грн (а.с.50-56). 14.01.2026 представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» до суду клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме: копію ордера на надання правничої допомоги серії ВО №1118955 від 15.10.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020, договору про надання правової допомоги № 58/25 від 01.10.2025, Додаток №2 від 14.10.2025 до договору про надання правової допомоги № 58/25 від 01.10.2025, акт надання послуг № 12-01/05 від 12.01.2026 за договором про надання правової допомоги від 01.10.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С., від 12.01.2026, платіжну інструкцію №2.487680975.1 від 13.06.2026 (а.с.102-105). При цьому, зі змісту акта наданих послуг № 12-01/05 від 12.01.2026 вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 14.05.2025 адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: -ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн; -підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн. -підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000, 00 грн. Згідно платіжної інструкції №2.487680975.1 від 13.01.2026 ОСОБА_1 сплатила АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10000,00 грн. Таким чином, витрати представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті № 12-01/05 від 12.01.2026, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідачки ОСОБА_1 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього, слід врахувати те, що сторона позивача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді першої інстанції. При цьому, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 14 січня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 23 квітня 2026 року. Головуюча: Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома