Постанова 4817 № 601/2908/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2908/25Головуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М. Провадження № 22-ц/817/854/26 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Гичко К.С. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 601/2908/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія, інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року, ухваленого суддею Мочальською В.М., повний текст якого складено 23 квітня 2026 року справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західна агровиробнича компанія до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі,- ВСТАНОВИВ: у жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Волинь Нова» в якому вказувало, що 01.01.2013 між СТОВ «Агро-Лан» і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 6123485600:01:001:0369, загальною площею 1,7763 га. 27.06.2018 між ОСОБА_1 , СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 01.01.2013 про заміну сторони та внесення змін до договору оренди відповідно до умов якої замінено орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Також сторони погодили внести зміни у договір оренди землі в пункт 8 та продовжено строк договору на 7 років, сплив якого починається з моменту підписання сторонами даної угоди. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право продовжити його на новий строк. Орендар повинен не менш ніж за три місяці до закінчення дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору. У зв`язку із закінченням 27 червня 2025 року строку дії договору, маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, 25.03.2025 позивач надіслав відповідачці ОСОБА_1 лист-повідомлення №1789 про намір продовжити дію договору. До цього листа додано два оригінальних примірники додаткової угоди про продовження дії договору, підписані зі сторони орендаря. Проте, будь-якої відповіді на вказаний лист відповідачка не надала. Позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди. Тому позивач вважає поновленим договір на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», а тому наявні підстави для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку його дії в судовому порядку. Однак, позивач дізнався про те, що ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки, яка знаходилася в оренді у позивача, з ТОВ «Волинь Нова». Вважає неправомірними дії відповідачів щодо укладення договору оренди на спірну земельну ділянку та такими, що грубо порушено його переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив: визнати укладеною додаткову угоду б/н до договору оренди землі № б/н від 01.01.2013 між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у ТОВ «Волинь Нова» права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6123485600:01:001:0369, загальною площею 1,7763 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області; скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,7763 га , яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовлено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» 5 000 (п`ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Кременецького районний суд Тернопільської області області від 15 квітня 2026 року у справі №601/2908/25 в частині відшкодування витрат на правову допомогу виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу». В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника вказує, що суд першої інстанції у рішенні вказує, що сума витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем 5000,00 грн є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, кількість поданих захисником процесуальних документів, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає. Представник зааявника повною мірою не погоджується з висновком суду першої інстанції, розподіляючи понесені позивачем витрати, суд мав врахувати обсяг і характер виконаної адвокатом роботи, конкретні обставин справи й її складність. Вважають, що заявлені судові витрати є завищені, враховуючи обставини справи, так як дана справа не відзначалась підвищеною складністю та не потребувала великої правової кваліфікації щодо даного предмету спору. Спір не потребував проведення експертиз; правова позиція сторін ґрунтувалась на стандартному застосуванні норм законодавства; обсяг доказів був обмежений; подані представником процесуальні документи мають шаблонний характер та не містять значного обсягу складного правового аналізу. Таким чином, вважають, що стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є явно завищеною, неспівмірною зі складністю справи та такою, що не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності. Зазначають, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» Русин Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Відповідач ОСОБА_1 , також у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом R 068113264857. Представник відповідача ТОВ «Волинь Нова» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 1, п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що заявником фактично оскаржується рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15.04.2026 лише в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» у користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Нова» 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та стягуючи з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Волинь Нова» витрати на правову допомогу, суд першої інстанції з урахуванням складності справи, обсягом виконаних адвокатом відповідача робіт, часом, витраченим ним на виконання таких робіт, участю адвоката у судових засіданнях, тривалістю розгляду справи, а також враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено повністю та з урахуванням принципу розумності та справедливості таких витрат, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника відповідача ТОВ «Волинь Нова» та стягнення із позивача ТОВ «Західна агровиробнича компанія» у користь ТОВ «Волинь Нова» 5 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу. Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке. Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідача ТОВ «Волинь Нова» - адвокат Алєнін Д.В. у відзиві на позовну заяву просив стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі 20 000 грн (а.с.52-54). 09.12.2025, представником відповідача ТОВ «Волинь Нова» - адвокат Алєніним Д.В. подано через систему «Електронний Суд» до суду заяву, в якій просить стягнути з позивача понесених відповідачем ТОВ «Волинь Нова», судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 10 000,00 грн (а.с.97 зворіт - 99). На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано: ордер на надання правничої допомоги серії АС №1161166 від 15.10.2025, договір про надання правової допомоги від 20.06.2025, додаткові угоди від 05.10.2025, від 09.12.2025 до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2025; опис наданих послуг від 09.12.2025 відповідно до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025 (а.с.100 - 106). При цьому, зі змісту акту приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2025 вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025, адвокат Алєнін Д.В. надав, а клієнт отримав правову допомогу в такому обсязі: - ознайомлення з позовною заявою, попередня консультація з приводу позовної заяви, підписання додаткової угоди, підготовка відзиву на позовну заяву та підготовка заяви на відшкодування витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, направлення даної заяви та відзиву на позовну заяву до суду та скаржнику, на загальну суму 10 000,00 грн Таким чином, витрати представника позивача адвоката Алєніна Д.В. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. Разом з цим, проаналізувавши наведений у акті надання послуг від 09.12.2025, детальний опис наданих відповідачу ТОВ «Волинь Нова» адвокатом Алєніним Д.В. послуг, апеляційний суд вважає, що відображена у ньому інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Також слід зазначити, що акт надання послуг від 09.12.2025 не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Апеляційний суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Крім, цього, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в акті від 09.12.2025, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь відповідача ТОВ «Волинь Нова» в розмірі 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Вказана сума є співмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, слід врахувати те, що сторона позивача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді першої інстанції. Доводи заявника в апеляційній скарзі про те, що стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн є явно завищеною, неспівмірною зі складністю справи та такою, що не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності є безпідставними, оскільки заявником не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович не спростовують висновків суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія», інтереси якого представляє Русин Юрій Юрійович, залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2026 року, залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2026 року. Головуюча: Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів