Постанова Тернопільський апеляційний суд № 595/1072/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 595/1072/24Головуючий у 1-й інстанції Содомора Р.О. Провадження № 22-ц/817/927/24 Доповідач - Костів О.З. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Костів О.З. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., за участю секретаря Панькевич Т.І., представника позивача адвоката Дядика Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №595/1072/24 за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року, ухвалене суддею Содоморою Р.О., дати складення повного тексту не зазначено, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області ВАРИВОДА Дмитро Васильович, приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області ГРИСЮК Олена Василівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_3 до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та третіх осіб приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В., приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., згідно якого просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №41772 від 24.05.2021, що вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення заборгованості із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_3 завдані збитки в сумі 2471.20 грн, вирішити питання про стягнення в користь позивача судових витрат. Свої вимоги позивач мотивує тим, що у червні 2023 року ОСОБА_3 стало відомо, що щодо нього приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області ВариводаД.В. було відкрито виконавче провадження №66282965 та здійснено примусове виконання на підставі виконавчого напису №41772 від 24.05.2021, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. щодо стягнення з позивача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованості у розмірі 24155 грн. В березні 2024 року представник позивача звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Вариводи Д.В. із проханням надати для ознайомлення виконавче провадження №66282965. Постанову про виконавче провадження з ідентифікатором доступу представник позивача отримав 19.04.2024. Зазначає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням порядку його вчинення. «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172, не передбачається стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, не міститься такий розділ та перелік необхідних документів. Позивач вважає, що при вчиненні виконавчого напису відповідачем та приватним виконавцем грубо порушено норми чинного законодавства. Зокрема, відповідачем та приватним нотаріусом не дотримано вимог щодо обов`язкового переліку документів (доказів) та безспірності, що встановлені ст.ст.87-88 Закону України «Про нотаріат» та «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 №1172. Також, позивач зазначає, що 07.09.2020 жодних кредитних договорів з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» не вчиняв, так як на той час перебував в Республіці Польща. У зв`язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач просив стягнути з відповідача завдані збитки в сумі 2471.20 грн, стягнуті за виконавчим провадженням ВП №66282965. Крім того, позивач просив стягнути судові витрати, які складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу. Рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №41772 від 24.05.2021, що вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_3 безпідставно набуті кошти в розмірі 2471.20 (дві тисячі чотириста сімдесят одна) грн 20 коп, сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн та сплачений судовий збір в розмірі 1211.20 (тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. Не погоджуючись із рішенням суду в частині стягнення з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» витрат на правничу допомогу, останнє подало на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права. Зокрема зазначає, що представник позивача всупереч ч.3 ст. 137 ЦПК України не надав апелянту Акт виконаних робіт (наданих послуг), а визначена ним сума 6000 грн за надання правничої допомоги значно завищена з огляду на складність справи. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - адвокат Дядик Я.Б. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а також стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» в користь ОСОБА_3 судові витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апелянт вводить суд в оману, що йому не було надано Акт виконаних робіт (наданих послуг) із зазначенням робіт, які були надані та їх вартість. Позивачем до позовної заяви було долучено Акт прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 року (додаток 11) де зазначено, які послуги були надані адвокатом та їх вартість (підготовка запиту 500.00 грн.; підготовка позовної заяви, виготовлення копій 5500.00 грн.). Вказує, що 21 березня 2024 року між адвокатом Дядик Я.Б. та ОСОБА_3 було укладено договір про надання (правничої) правової допомоги. В пункті 4.1 Договору сторони домовились про порядок визначення суми гонорару адвоката, а саме про погодинну та фіксовану оплату. Згідно Акту прийому-передачі наданих послуг від 17.06.2024 адвокатом були передані, а Позивачем прийняті послуги на суму 6000.00 грн, яка, на його думку, є розумною та не завищеною. Також зазначає, що судові витрати позивача у суді апеляційної інстанції складають 2000 грн, які позивач сплатив адвокатові за надану правничу допомогу у підготовці відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, оскільки вважає його законним та обґрунтованим. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи чи слухання справи за їх відсутності до апеляційного суду не надходило. У відповідності до вимог ст.ст.130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності інших сторін у справі. Заслухавши доповідача, пояснення сторони по справі, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, апелянт оскаржує рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 30.07.2024 лише в частині витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині вказане рішення суду колегія суддів не переглядає. Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції на суму 6000 грн адвокат Дядик Я.Б. надав суду: - договір про надання правничої допомоги від 21.03.2024; - акт прийому-передачі послуг від 17.06.2024, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн.; - квитанцію до прибуткового касового ордера №19 від 17.06.2024, згідно з якої Легкий І.Г. сплатив 6000 грн; - ордер на надання правничої допомоги. Ухвалюючи рішення щодо стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» витрат, понесених позивачем за надання професійної правничої допомоги, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача коштів в сумі 6000 грн, оскільки заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт. Доводи апеляційної скарги про те, що представник позивача всупереч ч.3 ст.137 ЦПК України не надав апелянту Акт виконаних робіт (наданих послуг) є надуманими та безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позовна заява разом з доданими до неї додатками, в тому числі Акт прийому-передачі послуг від 17.06.2024, з якого вбачається, що загальна вартість наданих послуг становить 6000 грн були направлені усім сторонам по справі, зокрема і відповідачу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», які останнє отримало разом з ухвалою Бучацького районного суду від 24.06.2024 про відкриття провадження у справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.07.2024. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 6000 грн є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Що стосується клопотання представника позивача адвоката Дядика Я.Б. про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає, що воно підлягає до часткового задоволення. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що «особа, яка понесла судові витрати під час апеляційного чи касаційного перегляду додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, має право на відшкодування таких витрат, що відповідатиме принципу господарського судочинства, передбаченому у пункті 12 частини третьої статті 2 ГПК України» (постанова від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, оприлюднена в ЄДРСР 03.07.2024). Так, до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» представником ОСОБА_3 - адвокатом Дядиком Я.Б. долучено договір про надання правничої допомоги від 21.03.2024, Акт прийому-передачі наданих послуг від 17.09.2024, згідно з яким за підготовку відзиву на апеляційну скаргу було витрачено 2 години по 1000 грн за годину, а також квитанцію до прибуткового касового ордера №30 від 17.09.2024, згідно з якою Легкий І.Г. сплатив 2000 грн. З огляду на те, що поданий адвокатом відзив на апеляційну скаргу не стосується розгляду справи по суті, а лише щодо розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, по своїй суті викладений на 2-х сторінках та не потребував багато часу для його складення та оформлення, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000 грн за надання останньому правничої допомоги за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст.137, 367, 374, 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - залишити без задоволення. Рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 липня 2024 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ЄДРПОУ:42254696) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 1000 гривень витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року. Головуючий Судді