Постанова 4817 № 601/3053/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/3053/25Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/683/26 Доповідач - Хома М.В. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючої - Хома М.В. суддів - Гірський Б. О., Храпак Н. М., з участю секретаря - Хоміцька С.О. у відсутності сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №601/3053/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року, ухвалене суддею Коротичем І.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПрофАгроТрейд» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди, скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, - ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ТОВ «Західна агровиробнича компанія» звернулось в суд із позовом про визнання укладеною додаткової угоди №б/н від 01 лютого 2025 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6123482900:01:001:0441 до договору оренди землі №б/н від 28 березня 2014 року у зазначеній ними редакції; визнання відсутнім у ТОВ «ПрофАгроТрейд» права оренди земельної ділянки площею 2,2089 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0441, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, номер запису про інше речове право 59171525; скасування запису щодо державної реєстрації цього права оренди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 березня 2014 року СТОВ «Агро-Лан» уклало з ОСОБА_1 договір оренди землі, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,2089 га, кадастровий номер 6123482900:01:001:0441. Додатковою угодою від 14 березня 2018 року до договору оренди землі проведено заміну сторони орендаря на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Сторони внесли зміни до договору оренди землі, зокрема щодо строку його дії, порядку реалізації орендарем переважного права на поновлення договору та розміру орендної плати. Маючи намір реалізувати переважне право на поновлення договору оренди землі, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 18 лютого 2025 року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, який вона отримала 24.02.2025 р. разом із примірниками проєкту додаткової угоди. Однак, орендодавець у встановлений законом строк не надав належної відповіді на лист-повідомлення, тоді як позивач належно виконував обов`язки за договором, своєчасно повідомив орендодавця про намір поновити договір та продовжив користуватися земельною ділянкою. Також із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 19 березня 2025 року за ТОВ «ПрофАгроТрейд» зареєстровано право оренди цієї ж земельної ділянки на підставі договору оренди землі, укладеного із ОСОБА_1 , номер запису про інше речове право 59171525. Позивач вважав, що укладення договору оренди з новим орендарем порушує його переважне право на поновлення договору оренди землі. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у користь ТОВ "ПрофАгроТрейд" 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто із ТОВ "Західна агровиробнича компанія" у користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. В апеляційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» просить рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вказує, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, оскільки позивач належно виконав процедуру реалізації переважного права, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі» так як до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця про намір продовжити договір оренди землі, додав проєкт додаткової угоди та продовжив користуватися земельною ділянкою. Орендодавець був зобов`язаний у місячний строк розглянути лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, за необхідності узгодити істотні умови договору, а за наявності заперечень направити орендарю належне лист-повідомлення про прийняте рішення. Ненадання орендодавцем належної мотивованої відповіді свідчить про наявність правових підстав для визнання додаткової угоди укладеною. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» також посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно врахував лист ОСОБА_1 від 05 березня 2025 року, оскільки належних доказів вручення цього листа позивачу не надано, а наявні у справі поштові документи не підтверджують отримання саме такого змісту відправлення уповноваженою особою позивача. Крім цього, лист Грибчук Н.Г. не відповідає вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки не містить аналізу запропонованих умов додаткової угоди, не містить зустрічних пропозицій щодо істотних умов договору та не підтверджує добросовісного проведення переговорів між сторонами. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вказують, що адвокат Іванько О.С. у даній справі здійснює представництво одночасно двох відповідачів, при цьому заявлено однаковий розмір витрат на правничу допомогу щодо кожного з них. Проте, фактично правнича допомога надавалась у межах єдиного предмета спору, єдиних фактичних обставин та єдиної правової позиції, що виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката. Зазначають, що заявлення витрат у подвійному розмірі не відповідає реальному обсягу виконаних адвокатом робіт, так як витрати на правничу допомогу підлягають оцінці з точки зору фактичної необхідності та розумності, а не формального множення обсягу виконаних послуг. Вважають заявлений адвокатом Іванько О.С. розмір витрат на правничу допомогу у сумі 20 000 грн. завищеним. Звертають увагу, що відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачів - адвокат Іванько О.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що позивач не довів належними і допустимими доказами факту своєчасного направлення орендодавцю листа-повідомлення про намір поновити договір оренди разом із проектом додаткової угоди, оскільки сторонами чітко визначено строк протягом якого позивач зобов`язаний повідомити про своє бажання на поновлення договору оренди землі, а саме три місяці до закінчення строку дії договору. Звертає увагу на те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» неналежно виконувало покладені на нього обов`язки, визначені умовами Договору оренди землі від 28.03.2014 року щодо своєчасної оплати орендної плати та виплати її з урахуванням індексації, що підтверджується копіями платіжних доручень, які додані позивачем. Наголошує, що документи, наявні у матеріалах справи і дослідженні судом першої інстанції, підтверджують, що волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди землі відсутнє. Відтак, вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця, як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження ним на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Натомість такої згоди сторони у цій справі не досягли. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачами належними та допустимими доказами підтверджено факт одержання правничої допомоги, її обсяг та вартість. Доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Іванько О.С. у даній справі представляє інтереси одночасно двох відповідачів у межах однієї справи що призводить до «подвійного розміру» витрат є припущеннями та не підтверджені належними доказами того, що заявлені витрати не відповідають фактичному обсягу наданих послуг або є нерозумними. Зауважує, що відповідачі є самостійними учасниками процесу та самостійними суб`єктами права на отримання правничої допомоги. Надання правничої допомоги кільком особам навіть у межах одного провадження передбачає здійснення адвокатом окремих дій в інтересах кожного клієнта. Вказує, що той факт, що адвокат Іванько О.С. є співзасновником ТОВ "ПрофАгроТрейд", не свідчить про відсутність у товариства права на відшкодування витрат на правничу допомогу, оскільки чинне законодавство не містить обмежень щодо участі адвоката у діяльності юридичної особи, інтереси якої він представляє. Крім того, звертає увагу на те, що позивачем ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не було подано до Кременецького районного суду Тернопільської області клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу. 03 червня 2026 року до Тернопільського апеляційного суду від представника позивача - Русина Ю.Ю. надійшло клопотання про доповнення апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. Згідно із ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Поважних причин пропуску строку для подання доповнень апеляційної скарги та підстав для поновлення такого строку в клопотанні не зазначено та апеляційним судом не встановлено. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що подані представником позивача - Русином Ю.Ю. доповнення до апеляційної скарги підлягають залишенню без розгляду. У судове засідання учасники справи не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи у їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Обставини справи. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 2,21 га, кадастровий номер: 6123482900:01:001:0441, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, серії НА №778021, виданим Кременецькою районною державною адміністрацією 12.08.2005 року. 28 березня 2014 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 2,21 га, кадастровий номер: 6123482900:01:001:0441, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Катеринівської сільської ради Кременецького району Тернопільської області. 14 березня 2018 року між ОСОБА_1 , СТОВ «Агро-Лан» та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» укладено додаткову угоду про зміну сторони та внесення змін до договору оренди землі, якою сторону орендаря замінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія». Пунктом 8 (викладеного в новій редакції) договору оренди землі передбачено, що договір укладений на 7 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Пунктом 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку. Пунктом 37 договору передбачено припинення його дії, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Право оренди щодо земельної ділянки площею 2,21 га, кадастровий номер: 6123482900:01:001:0441, було зареєстровано 04 листопада 2015 року, номер запису про інше речове право 11899883. 22 січня 2025 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» заяву про небажання продовжувати строк дії договору оренди землі, який закінчується, оскільки її не влаштовують істотні умови договору. Зазначене поштове відправлення отримано позивачем 27 січня 2025 року за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. ТОВ «Західна агровиробнича компанія» 22 лютого 2025 року надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення вих. №318 від 18 лютого 2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі разом із проєктом додаткової угоди, що підтверджується копією опису вкладення листа та трекінгом відстеження поштового відправлення №0505257221312. 05 березня ОСОБА_1 надіслала ТОВ "Західна агровиробнича компанія" лист-повідомлення про те, що вона відмовляється від пропозиції викладеної орендарем у листі-повідомленні №318 від 18 лютого 2025 року. Зазначене поштове відправлення отримано позивачем 07 березня 2025 року за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк дії договору оренди землі закінчився 14 березня 2025 року. 14 березня 2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «ПрофАгроТрейд» укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Право оренди ТОВ «ПрофАгроТрейд» зареєстровано 19 березня 2025 року, номер запису про інше речове право 59171525. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Спірні правовідносини виникли з договору оренди землі від 28 березня 2014 року, який у подальшому змінювався додатковою угодою від 14 березня 2018 року. Вирішуючи питання про те, яка редакція норм матеріального права підлягає застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів виходить із такого. Законом України від 05 грудня 2019 року №340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» змінено правове регулювання поновлення договорів оренди землі, зокрема доповнено Закон України «Про оренду землі» статтею 32-2, змінено редакцію статті 33 цього Закону та запроваджено статтю 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договору оренди землі. Водночас перехідними положеннями Закону України «Про оренду землі» передбачено, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України №340-IX, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Оскільки договір оренди землі укладено 28 березня 2014 року, до спірних правовідносин у частині реалізації переважного права орендаря на поновлення договору оренди землі підлягають застосуванню положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час укладення договору, з урахуванням умов самого договору та подальших додаткових угод, якими сторони визначали строк його дії та порядок реалізації орендарем права на продовження орендних правовідносин. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Результат аналізу змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Отже, у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. У постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження №61-14060св24) Верховний Суд дійшов висновку, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). Встановивши, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» надіслало лист-повідомлення ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору оренди землі, з пропуском встановленого договором строку, та відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження орендних правовідносин із ТОВ «Західна агровиробнича компанія», що підтверджується направленим орендарю листом-повідомленням про небажання поновлювати договір оренди землі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання додаткової угоди укладеною. З матеріалів справи вбачається, що до направлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа-повідомлення від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 уже висловила своє заперечення проти продовження договору оренди землі. Такий лист був направлений орендарю 22 січня 2025 року та отриманий позивачем 27 січня 2025 року. Зазначене волевиявлення орендодавця було чітким, однозначним та доведеним до відома орендаря до закінчення строку дії договору оренди землі. Крім того, після отримання листа-повідомлення ТОВ «Західна агровиробнича компанія» про намір продовжити дію договору оренди ОСОБА_1 05 березня 2025 року повторно направила орендарю лист-повідомлення про прийняте рішення, яким підтвердила відсутність наміру поновлювати договір оренди землі. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є правильним. Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ «Західна агровиробнича компанія» належно виконало процедуру, передбачену статтею 33 Закону України «Про оренду землі», своєчасно повідомило орендодавця про намір поновити договір та надало проєкт додаткової угоди, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що орендодавцем порушено переважне право орендаря на укладення додаткової угод, оскільки орендодавець належним чином не відреагував на лист-повідомлення та не розглянув належно пропозицію поновлення договору оренди, оскільки не надав свою пропозицію щодо орендної плати та інших істотних умов договору. За змістом статті 33 Закону України «Про оренду землі» наявність заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі виключає можливість висновку про його мовчазну згоду на продовження орендних правовідносин. При цьому закон не встановлює обов`язку орендодавця наводити детальне мотивування причин такої відмови чи формулювати зустрічні пропозиції щодо істотних умов договору, якщо його волевиявлення спрямоване саме на припинення орендних правовідносин з попереднім орендарем. Обов`язок узгоджувати істотні умови договору виникає тоді, коли сторони мають намір продовжити орендні правовідносини, але потребують погодження окремих умов договору. У цій справі ОСОБА_1 до закінчення строку дії договору повідомила орендаря саме про небажання поновлювати договір оренди землі, тому відсутність переговорів щодо нової редакції додаткової угоди не може розцінюватися як порушення прав позивача. Доводи апеляційної скарги про недоведеність отримання ТОВ «Західна агровиробнича компанія» листа ОСОБА_1 . Від 05 березня 2025 року колегія суддів відхиляє. Встановлено, що вказане поштове відправлення отримано позивачем 07 березня 2025 року за довіреністю, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки у цій справі встановлено наявність своєчасного та однозначного заперечення орендодавця проти поновлення договору оренди землі з ТОВ «Західна агровиробнича компанія», підстави для примусового визнання укладеною додаткової угоди від 01 лютого 2025 року відсутні. Вимоги про визнання відсутнім у ТОВ «ПрофАгроТрейд» права оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію цього права є похідними від основної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі. Оскільки основна вимога не підлягає задоволенню, відсутні підстави і для задоволення похідних вимог. Щодо доводів заявника про безпідставне стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено статті 15 ЦПК України. Відповідно до частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року в справі №910/12876/19 суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Згідно з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України). У справі, яка переглядається, судом встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник відповідачів - адвокат Іванько О.С. у відзивах на позовну заяву просила стягнути з позивача понесені відповідачами судові витрати, зазначивши про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат в розмірі по 15000 грн. (а.с.38-44, 53-58 т.1). 27.11.2026 року представником відповідачів - адвокатом Іванько О.С. подано через систему «Електронний Суд» клопотання про долучення доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а саме: копії ордерів на надання правничої допомоги серії ВО №№1119948; 1119949 від 03.11.2025 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000213 від 24.01.2020 р., договору про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 р., договору про надання правової допомоги №72/25 від 30.10.2025 р.; Додаток №24 від 23.10.2025 до договору про надання правової допомоги № 67/25 від 01.10.2025, Додаток №1 від 30.10.2025 до договору про надання правової допомоги №72/25 від 30.10.2025; акт надання послуг №26-11/4 від 26.11.2025 за договором про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025, акт надання послуг №26-11/3 від 26.11.2025 за договором про надання правової допомоги №72/25 від 30.10.2025; рахунок на оплату №26-11/4 від 26.11.2025 р. до договору про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 р.; рахунок на оплату №26-11/3 від 26.11.2025 р. до договору про надання правової допомоги №72/25 від 30.10.2025 р.; детальні описи робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Іванько О.С. від 26.11.2025, платіжну інструкцію №5710 від 27.11.2025; платіжну інструкцію №@2PL540444_00000/361ea48f-604b-4e82-a6e66508c1e08056 від 26.11.2025 (а.с.93-100, 103-109 т.1). При цьому, зі змісту актів наданих послуг №№26-11/3; 26-11/4 від 26.11.2026 вбачається, що відповідно до договорів про надання правової допомоги №67/25 від 01.10.2025 та №72/25 від 30.10.2025 р. адвокатське бюро «Олени Іванько «Фактум» в особі адвоката Іванько О.С. надало, а клієнти отримали правову допомогу в такому обсязі: -ознайомлення та вивчення документів, наданих клієнтом, аналіз фактичних обставин справи, вивчення договору оренди землі, вивчення чинної судової практики: 2 год 2000 грн; -підготовка справи до розгляду: формування доказів, консультування клієнта щодо обраного способу захисту та інтересів, розробка стратегії захисту клієнта: 2 год 2000 грн. -підготовка відзиву на позовну заяву про визнання відсутнім права оренди та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, формування додатків та подання відзиву на позовну заяву до Кременецького районного суду Тернопільської області: 1 год 6000,00 грн. Отже, загальна вартість наданих відповідачам послуг становить по 10 000 грн. Згідно платіжної інструкції №@2PL540444_00000/361ea48f-604b-4e82-a6e66508c1e08056 від 26.11.2025 р. ОСОБА_1 сплатила АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10 000 грн. Згідно платіжної інструкції №5710 від 27.11.2025 ТОВ "ПрофАгроТрейд" сплатило АБ «Олени Іванько «Фактум» за надання правничої допомоги винагороду у розмірі 10 000 грн. Таким чином, витрати представника відповідачів - адвоката Іванько О.С. на професійну правничу (правову) допомогу у Кременецькому районному суді Тернопільської області підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому, згідно правовою позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, згідно якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22). За таких обставин, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в актах наданих послуг, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути із ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ОСОБА_1 та ТОВ "ПрофАгроТрейд" по 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Крім цього, слід врахувати те, що сторона позивача не подавала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами в суді першої інстанції. При цьому, стверджуючи в апеляційній скарзі про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям, визначеним процесуальним законом та практикою Верховного Суду і ЄСПЛ, є неспівмірним із ціною позову та фактичним обсягом наданих послуг, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів, які б свідчили про невідповідність визначеного судом розміру витрат принципам розумності та співмірності або про їх явну надмірність. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, належно оцінив подані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року - без змін. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" - залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 червня 2026 року. Головуюча Хома М.В. Судді: Гірський Б.О. Храпак Н.М.