Постанова Тернопільський апеляційний суд № 601/2662/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2662/25Головуючий у 1-й інстанції Коротич І.А. Провадження № 22-ц/817/508/26 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Гірського Б.О. cуддів Костіва О.З., Хоми М.В. за участю секретаря Хоміцької С.О., представника позивача адвоката Андросюка І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2662/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року (ухвалене суддею Коротичем І.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь нова» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна агровиробнича компанія» (далі - ТОВ «Західна агровиробнича компанія») звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначали, що 10.08.2013 року СТОВ «АГРО-ЛАН» уклало із ОСОБА_1 договір оренди землі № б/н, на підставі якого набуло право оренди земельної ділянки площею 2,06 га, з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва). Додатковими угодами №Б/н від 10.10.2017 року та 27.06.2018 року до Договору (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) сторону Орендаря змінено на ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та продовжено строк оренди землі на 7 років. Звертали увагу на те, що строк договору оренди землі сплив 27.06.2025 року. Стверджували, що надсилали ОСОБА_1 лист-повідомлення від 06.03.2025 року про намір продовжити дію договору оренди землі, проте, будь-якої відповіді на вищевказаний лист відповідач не надала, тобто не скористалася правами, передбаченими ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а саме у місячний строк з моменту отримання листа-повідомлення та не заперечила щодо продовження Договору на новий строк. Звертали увагу на те, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14 серпня 2025 року, вбачається, що орендодавцем 01 липня 2025 року було укладено договір оренди землі із ТОВ Волинь нова за яким було зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку (номер запису про інше речове право 60827305). Вважали, що оскільки товариство належно виконувало свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомило орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, воно має право на поновлення договору на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі». Посилаючись на порушення свого переважного права орендаря, просили: - визнати укладеною додаткову угоду № б/н від 01.02.2025 року до договору оренди землі № б/н від 10.08.2013 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 у редакції, викладеній у позовній заяві; - визнати відсутнім у ТОВ Волинь нова права оренди земельної ділянки площею 2.06 га, кадастровий номер 6123485600:01:001:0021, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, номер запису про інше речове право: 60827305 та скасувати вказаний запис щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Західна агровиробнича компанія» на користь ТОВ «Волинь нова» судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000 грн. В апеляційній скарзі ТОВ «Західна агровиробнича компанія» від імені якого діє Русин Юрій Юрійович просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Посилається на відсутність належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 у відповідь на лист повідомлення надіслала позивачеві свою відповідь про небажання поновлювати договір оренди землі на новий строк. Вважає, що лист від 27.12.2024 року не відповідає процедурі заперечення на поновлення договору оренди землі, встановленій ст. 33 ЗУ «Про оренду землі», оскільки не містить жодних обґрунтованих заперечень щодо запропонованих позивачем умов та не містить посилання на отриманий лист- повідомлення, не містить аналізу проекту договору, а також жодних пропозицій щодо зміни істотних умов, у тому числі щодо розміру орендної плати. Вважає, що така поведінка орендодавця свідчить про ухилення від виконання покладених на нього законом обов`язків та є проявом недобросовісності. Посилається на те, що суд першої інстанції здійснив неповне з`ясування обставин справи, оскільки не врахував, що: орендодавець не припинив орендні правовідносини як такі, а лише змінив орендаря; новий договір укладено одразу після припинення попереднього; фактично відбулася заміна орендаря всупереч переважному праву позивача. Вважає, що дії орендодавця були спрямовані не на припинення оренди, а на усунення конкретного орендаря. Посилається на висновки Верховного Суду у справі №233/844/18, які містяться у постанові від 22.05.2019 року, Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17-ц, які містяться у постанові від 10.04.2018 року. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Волинь нова адвокат Алєнін Д.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав лист від 27.12.2024 року належним доказом відмови орендодавця від поновлення договору. Звертає увагу на те, що орендодавець чітко та однозначно висловила заперечення проти поновлення договору оренди землі своїм листом від 27.12.2024 року. В судовому засіданні представник позивача адвокат Андросюк І.С. просить задовольнити апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній. В судове засідання представник відповідача ТОВ Волинь нова адвокат Алєнін Д.В. не з`явився, однак від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про дату, час і місце слухання справи, однак в судове засідання не з`явилася, що не перешкоджає розгляду справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до наступного. За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом. 10.08.2013 року між ОСОБА_1 , як орендодавцем, та СТОВ «Агро-Лан», як орендарем, було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в межах території Плосківської сільської ради, площею 2,06 га , з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021. Пунктом 8 вказаного Договору передбачено, що він укладений на 5 років. Після закінчення строку дії договору оренди орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. За пунктом 34 Договору зміна його умов можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до пункту 35 Договору його дія припиняється зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. 10.10.2017 року та 27.06.2018 року між ТОВ «Західна агровиробнича компанія» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до договору оренди землі, якою сторони погодили подальші умови користування ділянкою. Сторони домовилися внести наступні зміни у Договір оренди землі, зокрема в п.8 та викласти його в наступній редакції: договір укладено строком на 7 років, сплив якого починається з моменту укладення додаткової угоди до договору оренди землі, але в будь-якому випадку дана Додаткова угода та право оренди на підставі її є чинним до моменту закінчення збирання врожаю орендарем. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 27.06.2025 року строк договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Західна агровиробнича компанія» закінчився. Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно № 439455401 від 14.08.2025 року вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 2,06 га, з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021, на підставі договору оренди землі від 20.08.2013 року було зареєстровано 23.05.2015 року, номер запису про інше речове право: 9769792, орендар ТОВ «Західна агровиробнича компанія». ТОВ «Західна агровиробнича компанія» направило відповідачу лист-повідомлення №1746 від 06.03.2025 року «Про намір продовжити дію Договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.06.2018», згідно якого позивач повідомив про намір поновити дію Договору оренди земельної ділянки (земельна ділянка площею 2,0639 га, з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області), право оренди за яким зареєстроване відповідно до вимог чинного на момент укладення договору законодавства України у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно номер запису про інше речове право: 9769792. Просить підписати додаткові угоди на поновлення дії Договору оренди земельної ділянки №б/н від 27.06.2018 та направити один екземпляр. Вказаний листповідомлення з проектом додаткової угоди було відправлено відповідачці 25.03.2025 року, що підтверджується копією опису вкладення листа із штампом АТ «Укрпошта», формою 103 згрупованих відправлень, квитанцією про оплату та трекінгом про вручення відправлення одержувачу 01.04.2025 року. 27.12.2024 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення про те, що вона заперечує у поновленні договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в межах території Плосківської сільської ради, площею 2,06 га з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021, який закінчується 27.06.2025 року. 06.01.2025 року позивач отримав лист-повідомлення, що підтверджується копією рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно № 439455401 від 14.08.2025 вбачається, що право оренди земельної ділянки площею 2,06 га, з кадастровим номером 6123485600:01:001:0021, яка розташована на території Плосківської сільської ради Кременецького району Тернопільської області, на підставі договору оренди землі від 01.07.2025 року було зареєстровано 16.07.2025 за орендарем ТОВ «Волинь нова», номер запису про інше речове право: 60827305. Згідно довідки ТОВ «Західна агровиробнича компанія» №5004 від 05.09.2025 земельна ділянка за кадастровим номером 6123485600:01:001:0021 знаходиться в межах поля № 107-5194, перебуває в користуванні підприємства та засіяна сільськогосподарською культурою соняшник під урожай 2025 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що переважне право ТОВ «Західної агровиробничої компанії» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки відсутня одна зі складових юридичних фактів, що надають право позивачу претендувати на поновлення договору оренди землі, а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, який повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди. Крім того, суд першої інстанції виснував, що позивач пропустив строк повідомлення відповідача про намір поновити договір оренди, оскільки вважав, що вчасним письмовим повідомленням є саме час отримання відповідачем пропозиції на продовження дії договору, а не час поштового відправлення даної пропозиції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що переважне право ТОВ «Західної агровиробничої компанії» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, однак не погоджується із висновком суду, що позивач пропустив строк повідомлення відповідача про намір поновити договір оренди. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам судове рішення не відповідає в повній мірі. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. З урахуванням унормованих розділом IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» правил дії Закону № 340-IX в часі, до спірних правовідносин підлягає застосуванню порядок поновлення договорів оренди землі в редакції статті 33 цього Закону, чинній станом на 10.08.2013 року, тобто на момент укладення договору оренди. Додаткові угоди, якими змінені умови договору були укладені 10.10.2017 року та 27.06.2018 року. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У частині шостій статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється, зокрема із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Результат аналізу змісту цієї статті дає підстави стверджувати, що вона містить два законодавчих механізми такого поновлення: а) укладення договору оренди землі на новий строк з орендарем, який має переважне право перед іншими особами (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»); б) поновлення (продовження) існуючого договору оренди землі на той самий строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у загальному порядку; при цьому таке поновлення не передбачає наявності інших осіб, які виявили намір орендувати відповідну земельну ділянку (після закінчення строку дії існуючого договору), тобто в ситуації, коли переважне право орендаря не виникає (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Отже, у Законі України «Про оренду землі» ототожнено поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» і «поновлення договору оренди землі», з використанням конструкції «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність. У постанові від 19 грудня 2024 року у справі № 604/424/23 (провадження № 61-14060св24) Верховний Суд дійшов висновку, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». У такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі, якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду. Наведене також узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21), відповідно до яких норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами (пункт 8.26 вказаної постанови). Відповідно до статті 316 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб. Правомочність власника - в його праві володіти, користуватися й розпоряджатися майном у межах, встановлених законом (випливає зі статті 317 ЦК України). Право користування є одним з видів речових прав на чуже майно (стаття 395 ЦК України). Задля дотримання балансу між правами та законними інтересами власника та користувача (орендодавця та орендаря) законодавець передбачив, що власник - орендодавець захищений правом вибору, здавати або не здавати своє майно в оренду, та правом змінювати умови договору при його переукладенні на новий строк; орендар, який належно виконував свої обов`язки за договором оренди, захищений тим, що за прийнятності для нього нових умов, саме він має переважне право укладення нового договору перед будь-якими іншими особами (постанова Верховного Суду 18 січня 2018 року у справі № 910/12017/17). Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки, щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Для пролонгації відносини оренди та реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідною є згода обох сторін, одного лише волевиявлення орендаря недостатньо. Направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди. Наявність незгоди орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки згідно з положеннями частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» виключає можливість визнання поновленим попереднього договору. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 08 березня 2024 року у справі № 604/425/23 (провадження № 61-18021св23), від 21 березня 2024 року у справі № 604/423/23 (провадження № 61-18123св23), від 08 травня 2024 року у справі № 604/483/23 (провадження № 61-17970св23), від 27 травня 2024 року у справі № 604/482/23 (провадження № 61-1799св24), від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23 (провадження № 61-4230св24), від 03 липня 2024 року у справі № 604/479/23 (провадження № 61-1195св24), від 05 липня 2024 року у справі № 604/630/23 (провадження № 61-4229св24), від 25 липня 2024 року у справі № 604/647/23 (провадження № 61-1805св24), від 08 серпня 2024 року у справі № 604/779/23 (провадження № 61-3971св24). Так, встановивши, що ОСОБА_1 завчасно, а саме 27.12.2024 року, надіслала ТОВ «Західна агровиробнича компанія» лист-повідомлення, яким повідомила, що вона заперечує в поновленні договору оренди землі, строк якого закінчується 27.06.2025 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки передбачене статтею 33 Закону України «Про оренду землі» переважне право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк припинилося, а відтак обґрунтовувано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що зміст листа ОСОБА_1 від 27.12.2024 року не є належними запереченнями проти поновлення договору оренди, колегія суддів відхиляє, оскільки зміст зазначеного листа свідчить про чітко виражене небажання орендодавця продовжувати орендні правовідносини з ТОВ «Західна агровиробнича компанія». При цьому, положення статті 33 Закону України «Про оренду землі» не встановлюють спеціальної форми чи вичерпного змісту такого заперечення, а тому вирішальним є саме наявність однозначного волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови у поновленні договору. Наявність такого заперечення виключає можливість застосування положень частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки відсутня одна з необхідних умов для поновлення договору відсутність заперечень орендодавця. Посилання скаржника на те, що заява орендодавця від 27.12.2024 року не може вважатися належним запереченням через її направлення до отримання пропозиції орендаря, не заслуговують на увагу, оскільки чинне законодавство не містить вимоги щодо обов`язкового направлення заперечення виключно у відповідь на лист-повідомлення орендаря. Вирішальним є сам факт існування волевиявлення власника земельної ділянки щодо відмови від поновлення договору. Посилання апеляційної скарги на висновки Верховного Суду у справі №233/844/18, які містяться у постанові від 22.05.2019 року, Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17-ц, які містяться у постанові від 10.04.2018 року, є безпідставними, оскільки застосування судом першої інстанції статті 33 Закону України «Про оренду землі» не суперечить наведеним висновкам у контексті додержання орендодавцем усіх юридичних фактів, визначених зазначеною нормою матеріального права. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем строку для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди землі з огляду на наступне. Як встановлено, позивач направив лист-повідомлення з проектом додаткової угоди 25.03.2025 року, тоді як строк дії договору спливав 27.06.2025 року, тобто з дотриманням передбаченого умовами договору тримісячного строку. При цьому, вимоги договору не містять обов`язку щодо отримання такого повідомлення орендодавцем у межах зазначеного строку, а тому саме факт своєчасного направлення листа є належним підтвердженням дотримання позивачем процедури реалізації свого переважного права. Відтак висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку для повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди землі є помилковим. Оскільки спір по суті вирішено правильно, тому колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду слід залишити без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Щодо судових витрат. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна агровиробнича компанія" задовольнити частково. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 лютого 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 21 травня 2026 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Хома М.В.