Постанова 4809 № 405/2799/25

ПОСТАНОВА Іменем України 20 квітня 2026 року м. Кропивницький справа № 405/2799/25 провадження № 22-ц/4809/712/26 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання - Соловйової І.О., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року та на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року (суддя Шевченко І.М.) В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов У травні 2025р Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») звернулось до Подільського районного суду міста Кропивницького з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за Договорами № 3367107 від 29 вересня 2021 року, №100973167 від 20 вересня 2021 року, № 31777732 від 16 вересня 2021 року, № 75159825 від 20 серпня 2021 року у загальному розмірі 257 872,50 грн. Крім того, просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн. В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_1 як Позичальником укладені наступні договори: 1) від 29 вересня 2021 року № 3367107 (далі - Договір 1) з Кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан»); 2) від 20 вересня 2021 року №100973167 (далі - Договір 2) з Кредитодавцем - ТОВ «Мілоан»; 3) 16 вересня 2021 року № 31777732 (далі - Договір 3) з Кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» (далі - ТОВ «Маніфою»); 4) від 20 серпня 2021 року № 75159825 (далі - Договір 4) з Кредитодавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів»). Стверджується, що Кредитодавці свої зобов`язання за Договорами 1-4 виконали у повному обсязі, надавши відповідачу у користування грошові кошти на умовах строковості, зворотності та платності. Однак, Позичальник свої зобов`язання за Договорами 1-4 у погоджені сторонами строки належним чином не виконав. У подальшому, на підставі укладених договорів факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за Договорами 1-4. У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Договорами 1-4, позивач вимушений звернутись до суду з позовом у даній справі. Відзив на позовну заяву Відповідач у поданому до суду першої інстанції відзиві просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, що твердження позивача про укладення ним кредитних договорів не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, оскільки приєднані до матеріалів справи договори не містять підписів сторін договору. Наявні у матеріалах справи копії договорів не можуть вважатися електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідають вимогам ст.ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належними доказами укладення договорів. Також стверджує про відсутність доказів: акцептування відповідачем пропозиції на укладення кредитного договору; встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору; факту отримання ним будь-яких кредитних коштів. Звертає увагу, що пред`явлені до стягнення проценти за користування кредитним коштами нараховані поза межами визначених договорами періодів кредитування. Також наголошує, що витрати позивача на правову допомогу не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Позивачем не доведено, що витрати на правову допомогу відповідають складності справи та є об`єктивними (а.с. 175-187 том 1). Відповідь на відзив Відповідно до відповіді на відзив позивач вказує, що факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою про ідентифікацію, згідно з якою на номер телефону відповідача було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідач не заперечує, що всі відомості, вказані в заявці-анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки тощо. Звертає увагу, що кредитні договори, які укладені з різними компаніями, містять ідентичні дані відповідача, які також були зазначені ним і у відзиві на позовну заяву. Наполягає, що кредитні договори укладені сторонами з використанням електронного підпису та відповідають вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Зауважує, що відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, проте не надає доказів на підтвердження своїх заперечень. З приводу нарахування відсотків зазначає, що Кредиторами нараховано заборгованість відповідно до умов укладених договорів, а підстави для сумніву у правильності здійснених розрахунків - відсутні. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу вказує, що заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а, отже, є припущеннями, які не можуть братися до уваги судом (а.с. 190-207 том 1). Заперечення на відповідь на відзив Згідно з запереченнями на відповідь на відзив відповідач просить суд залишити відповідь на відзив без розгляду та відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов (а.с. 220-228 том 1). У додаткових поясненнях позивач наполягає на своїй правовій позиції, викладеній у попередньо поданих заявах по суті спору (а.с. 239-242 том 1). Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договорами № 3367107 від 29 вересня 2021 року, № 100973167 від 20 вересня 2021року, № 3177732 від 16 вересня 2021 року, № 75159825 від 20 серпня 2021 року у розмірі 257 872,50 грн; здійснено розподіл судових витрат. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що укладення Договорів 1-4 із відповідачем відбулось з дотриманням вимог законодавства. На переконання суду першої інстанції, всі Кредитодавці за Договорами 1-4 свої зобов`язання виконали у повному обсязі. Натомість, відповідач не виконав своїх зобов`язань та не здійснив платежів для погашення заборгованості. Вважав доведеним позивачем існування заборгованості відповідача: за Договором 1 у сумі 95 866,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 14 900,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 79 923,60 грн, заборгованість за комісіями - 1 043,00 грн; за Договором 2 в сумі 73 250,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 63 250,00 грн; за Договором 3 в сумі 100814,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7 000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 93 814,00 грн; за Договором 4 в сумі 41 281,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12 629,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28 650,83 грн, 3% річних - 2,07 грн. Суд виснував, що у справі підтверджено факт відступлення права грошової вимоги до відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр». На підставі викладеного, суд першої інстанції в повному обсязі погодився з доводами позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договорами 1-4. Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн суд, враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за договором, вважав пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи, що підлягає відкодуванню відповідачем 10 000,00 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись із рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить, зокрема, скасувати рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року у даній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр». В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження укладення кредитних договорів у порядку, визначеному чинним законодавством. Вказує, що у наданих до суду роздруківках Договорів 1, 2 відсутня інформація про їх підписання відповідачем. Наголошує, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив, що Кредитодавцями проводилась ідентифікація особи Позичальника та що саме відповідач звертався за отриманням кредитних коштів. У зв`язку з викладеним, звертає увагу на постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21. Наполягає на відсутності доказів перерахування кредитних коштів та отримання їх відповідачем. Також вказує на відсутність доказів відступлення права вимоги за кредитним договорами. У контексті заперечення вимог позову про стягнення процентів за користування кредитом звертає увагу на строк кредитування, встановлений договорами та загальну вартість кредиту, що ними передбачена. У поданій апеляційній скарзі скаржником також висловлено заперечення на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року про витребування доказів, яку просить скасувати та виключити із числа доказів у справі документи, отримані на її виконання. Вважає, що судом першої інстанції під час її постановлення не дотримано вимог процесуального закону щодо строків подання доказів. Наголошує, що клопотання про витребування доказів подано позивачем із порушенням строку та без обґрунтування вжиття заходів, направлених на отримання доказів, самостійно. Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, наполягає, що кредитні договори були укладені відповідно до умов чинного законодавства, їх умови погоджені сторонами, а тому мають виконуватися. Звертає увагу, що факт перерахування коштів відповідачу підтверджується відповідними листами операторів платіжних послуг, а також банківськими виписками по рахунку відповідача. До того ж вказує, що відповідач частково сплачував заборгованість по деяким кредитам, що свідчить про визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. З приводу нарахування відсотків наполягає на правильності і законності здійснених розрахунків та неспростування їх відповідачем. Вважає, що наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договорами підтверджена належними доказами. Щодо задоволення місцевим судом клопотання про витребування доказів зазначає, що позивач у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки необхідність їх витребування виникла в процесі розгляду справи та з огляду на заперечення відповідача. На переконання позивача, витребувані місцевим судом докази були необхідними для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи. Повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, яку очікує понести позивач в суді апеляційної інстанції, складає 10 000,00 грн (а.с. 113-120 том 2). Рух справи у суді апеляційної інстанції Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року та на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Згідно з ухвалою апеляційного суду від 17 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання позивачем відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою апеляційного суду від 09 березня 2026 року підготовчі дії у справі закінчено; справу за апеляційною скаргою призначено до розгляду у Кропивницькому апеляційному суді на 09 квітня 2026 року о 12 год. 00 хв. У відповідності до вимог процесуального закону сторні повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 124-127 том 2). У судовому засіданні 09 квітня 2026 року апеляційний суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що проголошення судового рішення у справі відбудеться 20 квітня 2026 року о 12 год. 50 хв. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного. Фактичні обставини справи, встановлені судами 29 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 3367107 (далі - Договір 1, а.с. 47-50 том 1), за умовами п. 1.1. якого Кредитодавець на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.п. 1.2. - 1.4. Договору 1 сума (загальний розмір) кредиту становить 14 900,00 грн; кредит надається строком на 30 днів з 29 вересня 2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту і процентів за користування кредитом (дата платежу): 29 жовтня 2021 року. Згідно з п.п. 1.5.1, 1.5.2. Договору 1 комісія за надання кредиту 1043,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 3 933,6 грн, які нараховуються за ставкою 0,88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. 20 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про споживчий кредит № 100973167 (далі - Договір 2, а.с. 43-46 том 1). Згідно з п. 1.1. Договору 2 Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а Позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п.п. 1.2. -1.4. Договору 2 сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн; кредит надається строком на 30 днів з 20 вересня 2021 року (строк кредитування); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту і процентів за користування кредитом (дата платежу): 20 жовтня 2021 року. У пп. 1.5.2. Договору 2 передбачено, що проценти за користування кредитом: 3750 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Крім того, сторонами Договорів 1, 2 погоджено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. Договорів 1, 2). Відповідно до п. 2.1. Договорів 1, 2 кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. У пп. 2.3.1.2. Договорів 1, 2 визначено, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договорів 1, 2 цей договір укладається в електронній формі особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний зокрема через сайт кредитодавця та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими позичальником кредитодавцем. Приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. 16 вересня 2021 року між ТОВ «Маніфою» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики № 3177732 (далі - Договір 3, а.с. 36-40 том 1). Згідно з п.п. 2.1., 2.2 Договору 3 Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику), а Позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору. Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні. Пунктом 2.3. Договору 3 встановлені параметри позики, зокрема: тип позики - короткострокова; сума позики - 7000,00 грн; строк позики - до 16 жовтня 2021 року (30 днів). Згідно з пп. 2.4.4. Договору 3 базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99 % від суми позики за кожен день користування позикою. Позика надається Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої Позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства протягом 3 (трьох робочих) днів з дати підписання договору (п. 2.6. Договору 3). Договір 3 підписаний електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. 20 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір позики № 75159825 (далі - Договір 4, а.с. 51 том 1), відповідно до п. 1 якого Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Згідно з п. 2 Договору 4 сума позики становить 12629,00 грн; процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування позикою; строк позики 30 днів. Сторони Договору 4 також погодили, що Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Договір 1, Договір 2, Договір 3 та Договір 4 підписані електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Кредитодавці та Позикодавці свої зобов`язання за договорами виконали належним чином, перерахувавши на рахунок Позичальника: - за Договором 1 кредитні кошти в сумі 14900,00 грн (карта № НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08 листопада 2024 року (а.с. 74 том 1); - за Договором 2 кредитні кошти в сумі 10000,00 грн (карта № НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 08 листопада 2024 року (а.с. 70 том 1); - за Договором 3 кредитні кошти в сумі 7000,00 грн (карта № НОМЕР_1 ), що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 14 червня 2024 року (а.с. 64 том 1); - за Договором 4 кредитні кошти в сумі 12629,00 грн (карта № НОМЕР_2 ), що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 17 вересня 2024 року (а.с. 77 том 1). Крім того, зарахування на картковий рахунок Позичальника, платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 (маска НОМЕР_1 ) кредитних коштів у сумах 7000,00 грн, 10000,00 грн та 14900,00 грн підтверджується також інформацією, надано. АТ «Сенс Банк», випискою по рахунку за період з 16 вересня 2021 року по 16 жовтня 2021 року та деталізацією/випискою операцій по карті (а.с. 19-41 том 2). Згідно інформацією, наданою до суду АТ «Пумб», на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_4 до рахунку у Банку; 20 серпня 2021 року на карту № НОМЕР_4 була проведена операція зарахування на суму 12629,00 грн, підтвердженням чого є надані Банком виписка по рахунку за період з 20 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року та звіт по транзакціям (а.с. 13-15 том 2). Однак, як стверджується позивачем, Позичальник свої зобов`язання за Договорами 1-4 належним чином не виконував, у результаті чого виникла заборгованість: -за Договором 1 у загальному розмірі 95866,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 14900,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами -79923,60 грн, заборгованість за комісіями - 1043,00 грн; -за Договором 2 у загальному розмірі 73250,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 63250,00 грн; -за Договором 3 у загальному розмірі 100814,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 93814,00 грн. Разом з тим, згідно зі змістом позовної заяви позивач, врахувавши принципи розумності, співмірності і пропорційності, просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором 3 у розмірі 47474,00 грн, з яких: 7000,00 грн - основна заборгованість та 40474,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами; -за Договором 4 у загальному розмірі 41281,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 12629,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 28650,83 грн та 3% річних - 2,07 грн. - На підтвердження заборгованості відповідача за Договорами 1-4 позивачем надано до суду розрахунки заборгованості, виконані первісними кредиторами (а.с. 75-76, 71-72, 68, 82-85 том 1). Так, з розрахунку заборгованості за Договором 4 вбачається, що відповідачем була здійснена часткова оплата за вказаним договором у сумі 2010,61 грн, яка зарахована у рахунок погашення боргу за нарахованими процентами. Інформації про виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами 1-3 відповідні розрахунки не містять. 13 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №13-01/2022-79 (а.с. 121-125 том 1), відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі - до відповідача за Договором 1, що підтверджується також копіями акта приймання-передавання реєстру боржників, платіжного доручення про здійснення Фактором оплати за договором та реєстру боржників за договором (а.с. 126-130 том 1). 29 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №29-12/2021-45 (а.с.103-107 том 1), відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі - до відповідача за Договором 2, що підтверджується також копіями акта приймання-передавання реєстру боржників, платіжного доручення про здійснення Фактором оплати за договором та реєстру боржників за договором (а.с. 108-110 том 1). 29 грудня 2021 року між ТОВ «Маніфою» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №29/12-2021 (а.с.93 - 96 том 1), відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі - до відповідача за Договором 3, що підтверджується також копіями акта приймання-передавання реєстру боржників, платіжного доручення про здійснення Фактором оплати за договором та реєстру боржників за договором (а.с. 97-102 том 1). 22 лютого 2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» (Клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу №22/02/2022 (а.с. 131-133 том 1), відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до боржників, у тому числі - до відповідача за Договором 4, що підтверджується також копіями платіжного доручення про здійснення Фактором оплати за договором та реєстру боржників за договором (а.с. 134-136 том 1). У подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги до відповідача за Договорами 1 - 4 на підставі укладеного між сторонами договору факторингу від 10 січня 2023 року №10-01/2023, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договору з додатками, додатковою угодою до договору та реєстру боржників (а.с. 141-149 том 1). Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону у повній мірі не відповідає, враховуючи наступне. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що принцип юридичної сили електронного правочину найбільш повно відображається у вимогах щодо форми правочину. Це підтверджується закріпленими на рівні міжнародних документів правовими нормами: ч. 1 ст. 8 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах - повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення; ст. 5 Типового закону про електронну торгівлю Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі - інформація не може бути позбавлена юридичної сили, дійсності або позовного захисту лише на тій підставі, що вона складена у формі повідомлення даних. Аналогічна норма міститься й у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»: юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 чю. 1 ст. 3 Закону). Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З указаного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Таким чином, виконавши послідовно дії в інформаційних системах, які використовують ТОВ «Мілоан», ТОВ «Маніфою» таТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Завершальним етапом укладення Кредитного договору є його підписання сторонами. Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц. У даній справі Договори 1-4 підписано Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля), тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Колегією суддів враховано, що без здійснення входу на сайт Кредитодавців, без отримання Позичальником листа з умовами договору (оферти) і смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає підписання електронного повідомлення про прийняття пропозиції (акцепту), Договори 1-4 не були б укладеними. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі №234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі №234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19. При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника, в яких останній вказує на відсутність відмітки про підписання Позичальником Договорів 1, 2 на паперових копіях зазначених правочинів, оскільки в анкетах -заявах на кредит № 3367107 (а.с. 50 том 1) та № 100973167 (а.с. 46 том 1) до Договорів 1, 2 у графі «Процес оформлення та розгляду заяви» міститься інформація про дату та час підписання договорів Позичальником, а у довідках про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» зазначено інформацію про одноразовий ідентифікатор, саме який був направлений Кредитором та використаний Позичальником для підписання договорів (а.с. 69,73 том 1). У контексті викладеного, апеляційний суд звертає увагу також на положення ч. 6 ст. 95 ЦПК України, за яким, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Однак, заперечуючи факт підписання Позичальником Договорів 1-4 та вказуючи на надання позивачем «роздруківок невідомого походження», відповідач клопотання про витребування оригіналів зазначених договорів ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду не заявляв. Колегією суддів наголошується, що доказами підписання Договорів 1-4 саме відповідачем, а не іншою особою є проведені Кредитодавцями процедури ідентифікації Позичальника, коректність проведення яких відповідачем не спростована. Так, відповідачем не доведено, що персональні дані, за якими проводилась ідентифікація Позичальника чи їх частина йому не належать або зазначені неправильно. Так само відсутні будь-які докази того, що проведення процедури ідентифікації Позичальника за допомогою BankID останнім не ініціювалось. У зв`язку з викладеним не заслуговують на увагу посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21. Так, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. У постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник, встановлено інші фактичні обставини, зокрема, апеляційним судом було встановлено і з цим погодився Верховний Суд, що у заяві про укладення спірного кредитного договору зазначена про позичальника інформація не відповідала дійсності, а тому, суд дійшов висновку про непроходження позичальником повної ідентифікації. Разом з тим, як вже було зазначено апеляційним судом вище, у справі, яка переглядається відповідачем про невідповідність його персональних даних тим, за якими Кредитодавцями проводилась ідентифікація Позичальника, не стверджувалось та наявність таких обставин судами встановлена не була. Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договори 1-4 вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, що підтверджено належними доказами та скаржником не спростовано. Апеляційним судом також враховано, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див. зокрема, постанови Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, від 25 липня 2024 року у справі № 500/6150/14). Колегією суддів критично сприймаються твердження відповідача щодо неотримання ним кредитних коштів за Договорами 1-4, оскільки такі доводи спростовуються наданими АТ «Сенс Банк» та АТ «Пумб» інформаційними довідками, а також відповідними банківськими виписками з рахунків відповідача. Відповідно до усталеної правової позиції суду касаційної інстанції, викладеної, зокрема, у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 02 жовтня 2024 року у справі № 761/24252/14-ц, від 04 грудня 2024 року у справі № 755/4205/14, від 12 грудня 2024 року у справі № 298/825/15, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. До того ж, як зазначив Верховний Суд у постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 463/9914/20, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики. Разом з тим, як неодноразово наголошував апеляційний суд, заперечуючи факт отримання коштів за Договорами 1-4, відповідач жодного з них у судовому порядку не оспорював. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні, стороною відповідача до суду не надані. Апеляційним судом також зважено на те, що в ході касаційного перегляду судових рішень Верховний Суд неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18. Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. У контексті викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що до предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Таким чином, у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права в зобов`язальних правовідносинах, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача як кредитора у зобов`язанні. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає боржник. У даній справі колегією суддів враховано, що відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував доводи позивача про виконання Кредитодавцями за Договррами 1-4 своїх зобов`язань за договорами, а лише посилався на недоведеність таких фактів позивачем. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договорами 1-4 належним чином не виконав, кредитні кошти у межах встановлених строків кредитування Кредитодавцям не повернув. Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту отримання відповідачем кредитних коштів за Договором 1 у сумі 14 900,00 грн, за Договором 2 у сумі 10 000,00 грн, за Договором 3 у сумі 7 000,00 грн та за Договором 4 у сумі 12629,00 грн і неповернення їх Кредитодавцям у встановлений строк, а тому підставно задовольнив відповідні вимоги позову. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на доводи відповідача у частині вимоги про стягнення процентів за користування кредитним коштами за Договорами 1-4. У ч.ч. 1 - 3 ст. 1056 - 1 визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. У справі, що переглядається встановлено, що умовами Договорів 1, 2 передбачений строк кредитування, який складає 30 днів. Водночас, зазначені договори передбачають можливість пролонгації встановленого строку кредитування у випадку продовження користування Позичальником кредитними коштами. При цьому, зазначений період пролонгації відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Враховуючи наведене, строк кредитування з урахуванням пролонгації за Договором 1 складає 60 днів - до 28 листопада 2021 року, за Договором 2 - 60 днів з урахуванням пролонгації, тобто до 09 листопада 2021 року. Сторонами Договорів 1, 2 також погоджено, що проценти за користування кредитом у межах визначеного договорами строку кредитування розраховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. У випадку, якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, процент за користування кредитом протягом терміну, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною базовою ставкою (пп. 2.3.1.2. Договорів 1, 2), яка складає 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 Договорів 1, 2). Таким чином, проценти за користування кредитом у сумі 14у900,00 грн за Договором 1 мають нараховуватись за період з 29 вересня 2021 року по 29 жовтня 2021 року (строк кредитування) за ставкою 1,25% в день (131,12 грн) та складають 3933,60 грн; а за період з 30 жовтня 2021 року по 28 листопада 2021 року (період пролонгації строку кредитування) - за ставкою 5% в день (745,00 грн) та складають 22350,00 грн, що загалом складає 26283,60 грн. За Договором 2 проценти за користування кредитом у сумі 10000,00 грн мають нараховуватись за період з 20 вересня 2021 року по 20 жовтня 2021 року (строк кредитування) за ставкою 1,25% в день (125,00 грн) та складають 3750,00 грн, а за період з 21 жовтня 2021 року по 19 листопада 2021 року (період пролонгації строку кредитування) - за ставкою 5% в день (500,00 грн) та складають 15000,00 грн, що загалом складає 18750,00 грн. Згідно з умовами Договору 3 строк позики - до 16 жовтня 2021 року (30 днів); базова процентна ставка - 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою. Отже, за Договором 3 проценти за користування кредитом у сумі 7000,00 грн мають нараховуватись за період з 16 вересня 2021 року по 16 жовтня 2021 року (строк кредитування) за встановленою договором ставкою та складають 2298,45 грн. За умовами Договору 4 строк позики - 30 днів; базова процентна ставка 1,99 % від суми позики за кожен день користування позикою. За викладеного, за Договором 4 проценти за користування кредитом у сумі 12629,00 грн мають нараховуватись за період з 20 серпня 2021 року по 19 вересня 2021 року (строк кредитування) за встановленою договором ставкою та складають 3015,81 грн. Апеляційним судом враховано, що згідно з розрахунком, здійсненим первісним кредитором, відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором 4 було сплачено 2010,61 грн (82-85 том 1). Зазначену оплату ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» було зараховано в рахунок погашення заборгованості Позичальника по процентам за користування кредитом. Отже, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування кредитом за Договором 4 з урахуванням часткової сплати заборгованості у сумі 1005,20 грн (3015,81 грн - 2010,61 грн = 1005,20 грн). Подальше, поза строком кредитування, нарахування процентів за користування відповідачем кредитними коштами за Договорами 1-4 було необґрунтованим, чого безпідставно не враховано судом першої інстанції. При цьому, апеляційним судом не беруться до уваги посилання позивача на правила надання грошових коштів у кредит (позику), які затверджені Кредитодавцями, оскільки умови зазначених правил відповідачем не підписувались та ним не погоджувались. Відтак, у Позичальника виникло зобов`язання по оплаті процентів за Договорами 1-4 у розмірі, що розрахований за визначеною у договорах процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом визначеного у договорах строку кредитування, та яке за Договором 1 складає 26283,00 грн, за Договором 2 - 18750,00 грн, за Договором 3 - 2298,45 грн, за Договором 4 - 1005,20 грн. Щодо інших нарахувань за договорами, суми яких пред`явлені до стягення з відповідача. Так, відповідно до вимог позову позивач просив стягнути з відповідача 1 043,00 грн комісії за Договором 1 та 2,07 грн трьох відсотків річних за Договором

4. Згідно з пп. 1.5.1 Договору 1 комісія за надання кредиту 1 043,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Колегією суддів враховано, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. Оскільки нарахування комісії у сумі 1 043,00 грн не суперечить вимогам закону та передбачено умовами Договору 1, у матеріалах справи відсутні докази сплати Позичальником комісії за договором, відповідна позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що 3% річних за Договором 4 нараховано на заборгованість Позичальника по тілу кредиту за договором у сумі 12 629,00 за період з 22 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року та складає 2,07 грн (а.с. 89 том 1). Наданий розрахунок є обгрунтованим, заборгованість у сумі 2,07 грн Позичальником не сплачена, а тому підлягає стягненню з відповідача. Щодо висновків суду першої інстанції про наявність у позивача права вимоги до відповідача за Договорами 1-4, а також доводів апеляційної скарги про відсутність доказів наявності такого права, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Беручи до уваги викладене вище та враховуючи, що матеріали справи містять копії договорів факторингу, реєстрів боржників та платіжних документів про здійснення Факторами оплати за договорами факторингу, на переконання суду апеляціної інстанції, позивачем належним чином доведено факт виникнення у нього права вимоги до відповідача за Договорами 1-4. У частині непогодження відповідача з ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року та оскарження її разом з рішенням суду першої інстанції у даній справі, апеляційний суд виходить з наступного. З матеріалів справи вбачається, що разом з відповіддю на відзив до суду першої інстанції подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач також просив поновити строк на подачу клопотання (а.с. 210-216 том1). Відповідно до ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року зобов`язано у встановлений строк - АТ «Сенс Банк» надати суду: інформацію, чи видавалась АТ «Сенс Банк» ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн, які 16 вересня 2021 року, 10 000,00 грн, які 20 вересня 2021 року та 14 900,00 грн, які 29 вересня 2021 року були на неї перераховані, а саме виписки по рахунку ОСОБА_1 за номером картки № НОМЕР_1 за період із 16 вересня 2021 року по 16 жовтня 2021 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період із 16 вересня 2021 року по 16 жовтня 2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_5 в анкетних даних ОСОБА_1 ; - АТ «Перший український міжнародний банк» надати суду: інформацію, чи видавалась АТ «Перший український міжнародний банк» ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_2 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_2 кредитних коштів у сумі 12 629,00 грн, які 20 серпня 2021 року були на неї перераховані, а саме виписки по рахунку ОСОБА_1 за номером картки № НОМЕР_2 за період із 20 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року; ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_2 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім`я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період із 20 серпня 2021 року по 20 вересня 2021 року; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_5 в анкетних даних ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.ч. 2 та 3 ст. 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За вимогами ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Матеріали справи свідчать, що позивачем обґрунтовувались причини неподання клопотання про витребування доказів у встановлений процесуальним законом строк, проте судом першої інстанції зазначеним доводам оцінка не надавалась та питання поновлення строку на подання позивачем клопотання про витребування доказів не вирішувалось. За викладеного, апеляційний суд погоджується зі скаржником, що судом першої інстанції порушено наведені вище вимоги процесуального закону. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали не призвело до неправильного вирішення справи, а навпаки - сприяло повному та об`єктивному встановленню фактичних обставин справи, підстави для скасування ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року у апеляційного суду відсутні. У зв`язку з тим? що вимоги позову про стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами необхідно задовольнити частково, подана скаржником апеляційна скарга також підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню. Судові витрати Місцевий суд, вирішуючи питання витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у сумі 25000,00 грн є неспівмірним із предметом даного позову та складністю справи, у зв`язку з чим зменшив розмір витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн. Відповідачем у зазначеній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Водночас, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ч. 141 ЦПК України). У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (36%), визнані судом першої інстанції такими, що підлягагають відшкодуванню відповідачем витрати позивача на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн, відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам та складають 3 600,00 грн. У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам позову та скарги відшкодуванню підлягають також витрати сторін зі сплати судового збору. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Водночас, ухвала Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року підлягає залишенню без змін на піставі ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року та на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року - задовольнити частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 25 червня 2025 року залишити без змін. Рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18 грудня 2025 року у даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором від 29 вересня 2021 року № 3367107 у розмірі 42 226,00 грн, де: 14 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 26 283,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1 043,00 грн - заборгованість з комісії; заборгованість за договором від 20 вересня 2021 року № 100973167 у розмірі 28750,00 грн, де: 10000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 750,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; заборгованість за договором від 16 вересня 2021 року № 3177732 у розмірі 9 298,45 грн, де: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 298,45,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та заборгованість за договором від 20 серпня 2021 року № 75159825 у розмірі 13636,27 грн, де: 12 629,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1 005,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 2,07 грн - 3% річних. У задоволенні решти вимог позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 114,01, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 3 600,00 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 3 713,36 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Дуковський О. А. Письменний