LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851538/831/23

від 16.03.2026 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 538/831/23 - скасувати.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 березня 2026 р. Справа № 538/831/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 05.12.25 у справі № 538/831/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги , Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області , Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги (далі також відповідачі), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом; - визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2023 року у справі № 538/831/23 ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 року у справі № 538/831/23 - скасовано; справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28 березня 2024 року адміністративну справу № 538/831/23 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року адміністративну справу № 538/831/23 передано до розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2025 року у справі № 538/831/23 ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 червня 2025 року у справі № 538/831/23 залишено без змін. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року адміністративну справу № 538/831/23 за позовом ОСОБА_1 до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду. 04 грудня 2025 року від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить забезпечити позов шляхом витребування доказів та пояснень відповідача за кожною встановленою судом обставиною, взаємодії позивача з відповідачем, що призвели до порушення прав. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року клопотання позивача про забезпечення позову у справі № 538/831/23 повернуто заявнику без розгляду. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить визнати, що йому не забезпечено право на правничу допомогу у зв`язку з бездіяльністю адвоката БПД Тимохіної та системи БПД щодо заміни адвоката; забезпечити його право на захист шляхом процесуального втручання суду; залучити Національне агентство з питань запобігання корупції до участі у справі як суб`єкта захисту прав викривача; залучити Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини до участі у справі з метою здійснення парламентського контролю за додержанням прав позивача, та здійснення його представництва у судах; залучити представників Міністерства юстиції та Координаційного центру БПД; призупини апеляційне оскарження до залучення суб`єктів представницва інтересів позивача проти органів влади, з наданням їм необхідного часу для ознайомлення з матеріалами справи, шляхом установлення взаємодії з позивачем, як суб`єкта потреби захисту державними органами; призначити судове засідання з викликом сторін, в режимі ВКЗ (для позивача через Лохвицький районний суд). В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що подане ним клопотання стосувалося витребування доказів після відкриття провадження, за яке судовий збір законом не передбачений, так як після відкриття провадження (подання позову) це вже не окрема процесуальна дія, а визначений нормами КАСУ процес розгляду справи. Натомість суд першої інстанції: не з`ясував правової природи поданого клопотання; не надав оцінки його змісту та фактичному предмету; безпідставно застосував механізм повернення заяви, чим фактично заблокував реалізацію права позивача на судовий захист; не відреагував на послідуючі клопотання про звільнення від сплати судового збору та про забезпечення належної правничої допомоги на процес розгляду справи. У заяві про усунення недоліків розгляду апеляційної скарги позивач зауважує, що судом першої інстанції допущено грубі порушення як процесуальних, так і матеріальних прав позивача, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, принципам змагальності, офіційного з`ясування всіх обставин справи та праву на ефективний судовий захист. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав. Повертаючи без розгляду клопотання позивача про забезпечення позову у справі № 538/831/23, суд першої інстанції виходив із того, що вказане клопотання подано без додержання вимог статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до клопотання заявником не додано документа про сплату судового збору. Клопотання про звільнення від сплати судового збору не надано. Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Дійсно, відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно з частиною першою статті 152 вказаного Кодексу заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: 1) найменування суду; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Частиною четвертою статті 152 КАС України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Частиною сьомою статті 154 КАС України передбачено, що суд, установивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу. Разом із тим колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що зі змісту поданого до суду першої інстанції клопотання вбачається, що воно стосується витребування доказів та пояснень відповідача. При цьому позивач не керувався положеннями ст. 150 КАС України, яка регулює підстави забезпечення позову, а посилається на положення статей 77, 80 КАС України. Так, відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частин першої та третьої ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском установленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Разом із тим сплата судового збору за подання клопотання про витребування доказів у порядку ст. 80 КАС України ані Законом України "Про судовий збір", ані Кодексом адміністративного судочинства України не передбачена. З огляду на те, що позивач, подаючи клопотання про витребування доказів, не керувався ст. 150 КАС України, а посилався на положення статей 77, 80 КАС України, судовий збір сплаті за подання такого клопотання не підлягав. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, дійшов передчасного висновку про те, що клопотання позивача подано без додержання вимог статті 152 КАС України, а саме: без надання документа про сплату судового збору, що є підставою для його повернення без розгляду на підставі ст. 154 КАС України, не надавши оцінки його змісту та фактичному предмету. Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних. Водночас щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання позивача, у порядку статей 49-54 КАС України, про залучення до участі у справі Національного агентства з питань запобігання корупції, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представників Міністерства юстиції та Координаційного центру БПД, колегія суддів зазначає, що у даному випадку залучення до участі у справі вказаних осіб, а також щодо заміни адвоката, підлягає вирішенню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає ухвалу про повернення без розгляду клопотання про витребування доказів, а не здійснює розгляд спору по суті справи. У зв`язку з цим колегія суддів не вбачає підстав для залучення до участі у справі вказаних осіб. З огляду на викладене, не підлягає задоволенню і клопотання позивача про призупинення апеляційного оскарження до залучення вказаних суб`єктів представницва інтересів позивача. За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Отже з огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі № 538/831/23 - скасувати. Справу № 538/831/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду заяви про витребування доказів. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»