Постанова 4851 № 538/831/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 р. Справа № 538/831/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Цімбота Л.Г., повний текст складено 05.06.25 по справі № 538/831/23 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області , Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги , Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ващилко Олени Павлівни, яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом; визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Соколова С.А., ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя; стягнути з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 адміністративну справу №538/831/23 передано для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 та направити справу до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме ненадання гарантованої законом вторинної правової допомоги і стягнення моральної шкоди типова публічно-правова справа, підсудна адміністративному суду, якими є як Лохвицький районний суд Полтавської області, так і Полтавський окружним адміністративний суд. Вказує, що суд першої інстанції проігнорував право позивача на вибір юрисдикції. Звертає увагу, що у справі поєднані публічно-правова (визнання протиправною бездіяльності) та цивільно-правова вимога (стягнення моральної шкоди). Зауважує, що розгляд справи у Лохвицькому районному суді Полтавської області є найбільш ефективним, ощадливим та забезпечує доступ до правосуддя. Відповідачі по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. ОСОБА_1 подав до суду клопотання про витребування відзивів від співвідповідачів та накладення штрафу за невиконання ухвали суду, в якому просить суд: витребувати письмові відзиви від Дніпровського місцевого центру, Регіонального центру у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального центру, Південно-Східного управління з надання БПД; накласти штраф на відповідачів, які вже порушили вимоги ухвали суду щодо надання відзиву; призначити судове засідання за участю сторін, з метою розгляду позиції відповідачів. Колегія суддів не задовольняє клопотання позивача про витребування відзивів від співвідповідачів та накладення штрафу за невиконання ухвали суду, з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.304 КАС України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Зважаючи на положення вказаної норми, подання до суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком учасників справи. При цьому, відсутність відзивів на апеляційну скаргу не може свідчити про те, що відповідачі погоджуються із фактами та обставинами, викладеними позивачем в апеляційній скарзі. За цим, клопотання позивача про витребування відзивів від співвідповідачів та накладення штрафу за невиконання ухвали суду не підлягає задоволенню. Також, щодо клопотання позивача про призначення судового засідання за участю сторін, з метою розгляду позиції відповідачів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до п.6 ч.1 ст.294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду. Враховуючи, що нормами КАС України визначено апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали в порядку письмового провадження, характер спірних відносин і предмет доказування не є складними і не вимагають проведення судового засідання, апеляційна скарга стосується ухвали суду, винесеної з процесуальних питань, з огляду на практику Європейського суду з прав людини стосовно доцільності розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли повинні вирішуватися тільки питання права (рішення від 26 травня 1988 року в справі Екбатані проти Швеції), суд апеляційної інстанції розглядає дану справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Олени Павлівни Ващилко; визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ; стягнути з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.04.2023 адміністративну справу №538/831/23 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні ч.2 ст.20 КАС України за змістом спірних правовідносин і за суб`єктним складом вирішення даного спору відноситься до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням загальної підсудності за місцем реєстрації позивача. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.04.2023 по справі № 538/831/23 скасовано. Справу №538/831/23 направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не з`ясувавши чіткого змісту предмету позову та позовних вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема щодо того, чи оскаржується позивачем бездіяльність відповідачів у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не надавши їм належної правової оцінки, дійшов передчасного висновку, що позов у цій справі не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 19.07.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали суду для виправлення недоліків шляхом уточнення, у чому безпосередньо полягає бездіяльність зазначених позивачем суб`єктів владних повноважень, з вимогами про визнання якої протиправною він звернувся з позовом у цій справі. 27.07.2023 ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просить суд: визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ващилко Олени Павлівни, яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом; визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя; стягнути з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.08.2023 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 01.08.2023 по справі № 538/831/23 скасовано. Справу №538/831/23 направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання визначення предметної підсудності справи є першочерговим, переважно перед іншими питаннями та клопотаннями, які підлягають вирішенню при вирішенні питання про відкриття провадження, оскільки вирішення інших питань має здійснюватися виключно належним судом, а порушення правил підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 12.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 12.12.2023 року у справі №538/831/23 скасовано. Справу №538/831/23 направлено до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, безпідставно застосував при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду положення п.8 ч.1 ст.240 КАС України, згідно якого суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, які встановлюють наслідки пропуску строку звернення до суду, якщо такий факт був виявлений судом після відкриття провадження у справі (в даному випадку провадження у цій справі ще не було відкрито). Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 28.03.2024 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №538/831/23. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 09.09.2024 залучено до участі у справі №538/831/23 як співвідповідача Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 адміністративну справу №538/831/23 передано для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує дії / бездіяльність щодо актів індивідуальної дії - наказів про надання йому, як фізичній особі, вторинної правової допомоги, а також враховуючи, що позивач категорично не бажає, щоб його справа розглядалася судом за місцем знаходження відповідача, та виходячи з правил предметної юрисдикції, визначених п.1 ч.1 ст.19 та ч.2 ст.20 КАС України, адміністративна справа №538/831/23 підсудна Полтавському окружному адміністративному суду. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За приписами статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі по тексту - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності. Згідно з п.п. 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України). Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Згідно з п.4 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їхнього виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їхніх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. У позовній заяві позивач зазначає, що 17.08.2022 та 31.08.2022 звертався до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, однак, за даними зверненнями правова допомога не була надана в розумінні статті 17, пункту 2 частини 1 статті 26 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Позивач звертає увагу, що 24.09.2022 звертався до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, проте, призначені представники Ковальов та Смага діяли проти волі клієнта позивача по справі. Безоплатна вторинна правова допомога надавалася неякісно та поверхнево, що стало причиною неодноразових звернень позивача до керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області. У зв`язку з чим, позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд: визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ващилко Олени Павлівни, яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом; визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Соколова С.А., ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя; стягнути з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом. Колегія суддів враховує, що зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року №3460-VI (далі по тексту - Закон №3460-VI). Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру. Згідно зі ст.15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу. Приписами ст.16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правової допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правової допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правової допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. За змістом ст.29 Закону №3460-VI фінансування безоплатної первинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України на утримання відповідних органів виконавчої влади, місцевих бюджетів та інших джерел. Фінансування безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету України. Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5. Відповідно до п.1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру. Відповідно до п.6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об`єднаннями. Згідно з п.8 Положення регіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) (далі - регіональні центри) та міжрегіональні центри з надання безоплатної правничої допомоги, юрисдикція яких поширюється на територію двох областей та більше двох областей, а також Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя (далі - міжрегіональні центри) відповідно до покладених на них завдань, зокрема, укладають договори з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, в установленому порядку; приймають рішення про заміну адвоката, припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги у випадках, передбачених Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України, у разі якщо відповідні доручення видані цими центрами. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.30 Закону №3460-VI рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду. Рішення центру з надання безоплатної правничої допомоги про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 20 цього Закону, може бути оскаржене разом з поданням відповідною особою позовної заяви про захист або відновлення її прав у спорі (справі), для вирішення якого така допомога запитувалася, до суду, в який подана така позовна заява. Згідно зі ст.31 Закону №3460-VI дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правничої допомоги, надання неякісної правничої допомоги можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до суду та в адміністративному порядку. Таким чином, розгляд позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ващилко Олени Павлівни, яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом, а також визнання протиправною бездіяльності працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Соколова С.А., ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. При цьому, щодо позовних вимог про стягнення з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральної шкоди в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом, колегія суддів зазначає, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (ч.5 ст.21 КАС України). Оскільки цей позов підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, то і вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди повинні бути розглянуті адміністративним судом. Вирішуючи питання, чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції". Оскільки позивач оскаржує бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Ващилко Олени Павлівни, яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, не здійсненні заміни адвоката, вбачаючи конфлікт інтересів між клієнтом та призначеним адвокатом, а також бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області, Соколова С.А., ОСОБА_2 , яка полягає в не забезпеченні ОСОБА_1 права на якісну правову допомогу та доступу до правосуддя, колегія суддів доходить висновку, що даний спір не підпадає під перелік, встановлений частинами 1 та 3 ст.20 КАС України, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним. Таким чином, в розумінні ч.2 ст.20 КАС України за змістом спірних правовідносин і за суб`єктним складом вирішення вказаного спору відноситься до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду. За цим, доводи апеляційної скарги позивача про те, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а саме ненадання гарантованої законом вторинної правової допомоги і стягнення моральної шкоди типова публічно-правова справа, підсудна адміністративному суду, якими є як Лохвицький районний суд Полтавської області, так і Полтавський окружним адміністративний суд, є безпідставними. Продовжуючи апеляційний розгляд справи, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов`язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача. Судом встановлено, що відповідно до наданої позивачем виписки з Єдиного державного демографічного реєстру, зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем проживання є АДРЕСА_1 , а згідно довідки виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області №37 від 09.05.2025 ОСОБА_1 за погосподарською книгою №6 на 2024-2030 роки дійсно проживає на території Ригівського старостинського округу Лохвицької міської ОТГ Полтавської області. Враховуючи, що позивач категорично не бажає, щоб його справа розглядалася судом за місцем знаходження відповідача, та виходячи з правил предметної юрисдикції, визначених п.1 ч.1 ст.19 та ч.2 ст.20 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адміністративна справа №538/831/23 підсудна Полтавському окружному адміністративному суду. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості ініціювати перед судом, який розглядатиме його справу, питання про передачу справи до відповідного окружного адміністративного суду за місцезнаходженням (перебуванням) відповідача. Згідно з п.п. 2, 3 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Відтак, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що за територіальною підсудністю справа має розглядатись Полтавським окружним адміністративним судом, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29). Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів доходить висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення питання, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 05.06.2025 по справі № 538/831/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий