Постанова 4855 № 752/25007/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/25007/21 Головуючий у 1 інстанції: Хоменко В.С. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Грибан І.О. Лічевецького І.О. За участю секретаря Мельник К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, Інспектора 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Папуги Павла Григоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Харківській області, Інспектора 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Папуги Павла Григоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області, інспектора 3 батальйону 6 роти Управління патрульної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції Папуги Павла Григоровича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова (вулиця Валентинівська, 7Б, м. Харків, 61168) Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що його місце проживання зареєстровано у встановленому Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а тому, справу повинен розглядати Голосіївський районний суд м. Києва. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приймаючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Київського районного суду м. Харкова, суд першої інстанції виходив з того, що місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , місцезнаходження відповідачів за адресою: вул. Шевченка, 315А, м. Харків, 61033 , що територіально відноситься до Київського району м. Харкова. З огляду на вказане, на переконання суду першої інстанції, відсутні підстави для підсудності даної справи Голосіївському районному суду м. Києва. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист Статтею 286 КАС України визначенні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. У пункті 2 частини 1 статті 29 КАС України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що в разі подання особою позову із застосуванням правил альтернативної підсудності з порушенням територіальної підсудності, така справа має бути передана судом, до якого вона надійшла, до іншого належного суду. При цьому, згідно положень частини 1 статті 25 КАС України, право вибору адміністративного суду надається позивачеві. Як зазначено судом першої інстанції, із позовної заяви вбачається, що місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою. Так, в статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV надано визначення таким термінам: свобода пересування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом; вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення. Згідно частини 1 статі 4 зазначеного Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Матеріали справи свідчать, що разом з позовною заявою ОСОБА_1 надав довідку від 23 червня 2021 року №3001-5000369579 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій в вказано, що фактичним місцем проживання/перебування позивача є: АДРЕСА_3 (а.с. 9). Однак, дана довідка не була врахована судом першої інстанції. Також, на підтвердження проживання/перебування за вищевказаною адресою ОСОБА_1 до апеляційної скарги додано копію довідки Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.10.2021 р. №533, довідку Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про перебування на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, інваліда війни з урахуванням членів сім`ї, а також члена сім`ї загиблого, згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 04.10.2021 р. №535 та Акт по факту проживання / не проживання особи за адресою від 17.09.2021 р., з яких вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою обрав Голосіївський районний суд м. Києва. Відповідно до частини 1 статті 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 3) після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 4) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 5) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу адміністративного суду, який розглядав справу; 6) однією із сторін у справі є суд, в якому розглядається справа, або суддя цього суду; 7) справа підлягає розгляду як зразкова у порядку, визначеному статтею 290 цього Кодексу. Згідно ч. 6 ст. 29 КАС України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено. За приписами частини 8 статті 29 КАС України, передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення. За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що дана справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва, у зв`язку із чим, суд першої інстанції помилково передав її за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова. Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на статтю 30 КАС України, згідно норм якої, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Слід зазначити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У відповідності до частини 1 статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що, з метою забезпечення права позивача на доступ до суду, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 25, 29, 229, 242-244, 308, 311, 318, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2021 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Грибан І.О. Лічевецький І.О. Повний текст постанови виготовлено 02.12.2021 р.