Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 541/2601/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2024 р.Справа № 541/2601/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Вірченко О.М., вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський, Полтавська, 37600, по справі №541/2601/24 за позовом ОСОБА_1 до начальник Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради Чорнобай Анатолій Миколайович , директор Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Гречаник Людмила Іванівна про скасування рішення, вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до начальника Управління соціального захисту населення Миргородської міської ради ОСОБА_2 (надалі відповідач1, начальник УСЗН ОСОБА_2 ), директора Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації Гречаник Людмили Іванівни (надалі також відповідач2, директор Центру ОСОБА_3 ), в якому просив про скасування рішень відповідачів, зобов`язання директора Центру ОСОБА_3 призначити йому державну соціальну допомогу та стягнути з відповідачів відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до начальника УСЗН Чорнобая А.М., директора Центру Гречаник Л.І. про скасування рішення, вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди до Полтавського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати таку ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що питання про передачу справи було розглянуто без виклику позивача, що суперечить вимогам процесуального закону. Вважає, що ця справа має розглядатися судом, розташованим за його місцем проживання. Таким судом є саме Миргородський міськрайонний суд Полтавської області. Відповідач1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідач2 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Вказав, що з огляду на приписи процесуального закону, справа підсудна саме Полтавському окружному адміністративному суду. Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, що не є перешкодою для розгляду цієї справи в силу приписів ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що цей адміністративний позов не підсудний Миргородському міськрайонному суду Полтавської області з урахуванням предметної юрисдикції (підсудності), визначеної частиною першою статті 20 КАС України, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України є підставою для передачі справи до належного суду. Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з таких підстав. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» (надалі Закон № 1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону № 1402-VIII

1. Судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

3. Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1402-VIII суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Статтею 21 Закону № 1402-VIII визначені види і склад місцевих судів, а саме:

1. Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або декількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі (районах) і місті (містах).

2. Місцевими господарськими судами є окружні господарські суди.

3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, визначені процесуальним законом. Повноваження місцевого суду визначені ст. 22 Закону № 1402-VIII, а саме:

1. Місцевий суд є судом першої інстанції і здійснює правосуддя у порядку, встановленому процесуальним законом.

2. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, кримінальні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом.

3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

4. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

5. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом. Позивач у цій справі звернувся з позовом до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, який з наведених вище приписів Закону № 1402-VIII є місцевим загальним судом зі спором до суб`єктів владних повноважень з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень щодо призначення соціальної допомоги. Згідно із частиною першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Частина 1 ст. 20 КАС України містить вичерпний перелік адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, а саме: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму ; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України ; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації. Отже, позивач звернувся до місцевого загального суду як адміністративного з позовом з приводу оскарження рішень суб`єктів владних повноважень щодо призначення соціальної допомоги. Проте, розгляд цієї категорії справ не віднесений до компетенції місцевого загального суду, оскільки не передбачений у ч. 1 ст. 20 КАС України. Згідно з ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийщла до висновку, що даний позов про оскарження рішень суб`єктів владних повноважень щодо призначення соціальної допомоги віднесений до виключної компетенції місцевого адміністративного суду, яким, з урахуванням місцезнаходження позивача (с. Петрівці, Миргородського району Полтавської області) та відповідачів (міста Миргород та Полтава Полтавської області), є саме Полтавський окружний адміністративний суд. Таким чином, висновок суду першої інстанції про необхідність передачі справи для розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду відповідає вимогам КАС України. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Відповідно до п. 2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Згідно з ч. 5 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Отже, вказаними процесуальними нормами суду першої інстанції надано право вирішити питання про передачі справи до іншого суду за предметною підсудністю на етапі відкриття провадження у справі. Разом з цим, ч. 5 ст. 29 КАС України визначає право суду розглянути питання передачі справи до суду, який має компетенції розглядати відповідний спір, у порядку письмового провадження без виклику осіб у судове засідання. З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про протиправність ухвали суду першої інстанції з огляду на її постановлення без виклику сторін, оскільки розгляд цього питання у письмовому провадженні є правом суду першої інстанції. Враховуючи вище зазнаяене колегія суддів уважає, що висновок суду першої інстанції про те, що за предметною підсудністю справа має розглядатись Полтавським окружним адміністративним судом, ґрунтується на правильному застосування норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 липня 2024 року по справі №541/2601/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 14.10.2024.