Постанова 4851 № 538/831/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2023 р. Справа № 538/831/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.04.2023, головуючий суддя І інстанції: Бондарь В.А., м. Лохвиця, Полтавська область, повний текст складено 26.04.23 по справі № 538/831/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги , Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги, Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області (надалі також - відповідачі), в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - ОСОБА_2 ; - визнати протиправною бездіяльність працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області ОСОБА_4, ОСОБА_3 ; - стягнути з Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги моральну шкоду в розмірі суми мінімальних заробітних плат в період з 24.09.2020 до ухвалення рішення судом. Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 26 квітня 2023 року адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказану ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ця справа з урахуванням приписів п. 1 ч. 1 ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки є справою, що стосується бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідачі правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Від позивача надійшло клопотання про долучення до матерілів справи додаткових доказів. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, її мотивами є те, що позов у цій справі не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, оскільки за змістом спірних правовідносин і за суб`єктним складом вирішення цього спору відноситься до компетенції та підсудності саме окружного адміністративного суду, що виключає можливість його вирішення місцевим загальним судом як адміністративним з визначенням загальної підсудності за місцем реєстрації позивача. Надаючи правову оцінку мотивам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно із частиною першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Правила розмежування предметної юрисдикції (підсудності) адміністративних справ встановлено ст. 20 КАС України. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою та третьою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України). Згідно з п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно з частиною першою статті 160 КАС України, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Зі змісту позовних вимог у цій справі вбачається, що позивач оскаржує бездіяльність керівника Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, працівників Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області. При цьому позивач, звертаючись до місцевого загального суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України та посилаючись на норми Кодексу України про адміністративні правопорушення в обґрунтування позовних вимог, у прохальній частині позову не конкретизує, у чому безпосередньо полягає бездіяльність зазначених ним суб`єктів владних повноважень, з вимогами про визнання якої протиправною він звернувся з позовом у цій справі. За змістом апеляційної скарги позивача ця справа стосується бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Вказані недоліки щодо обґрунтування предмету позову та змісту позовних вимог унеможливлюють вирішення питання щодо предметної юрисдикції (підсудності) цієї справи. Водночас суд першої інстанції не позбавлений можливості з`ясувати зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в установлений законом спосіб. Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України). Отже, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не з`ясувавши чіткого змісту предмету позову та позовних вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема щодо того, чи оскаржується позивачем бездіяльність відповідачів у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не надавши їм належної правової оцінки, дійшов передчасного висновку, що позов у цій справі не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. За наведеного правового регулювання та обставин справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали. Згідно із статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про передання цієї справи за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.04.2023 по справі № 538/831/23 - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - направити до Лохвицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду справи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Курило О.В. Присяжнюк