Постанова 4855 № 753/7718/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/7718/26 Суддя першої інстанції: Шаповалова К.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Кравченка Є.Д., суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - В С Т А Н О В И В : 31 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 08.04.2026 матеріали справи № 753/7718/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано до Солом`янського районного суду міста Києва за підсудністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що згідно відомостей Єдиного державного демографічного реєстру останнім місцем реєстрації позивача (до 31 січня 2019 року) є: АДРЕСА_1 . Наразі у реєстрі відсутні відомості щодо актуального місця реєстрації позивача, у тому числі як внутрішньо переміщеної особи. Відтак, за висновками суду, оскільки позивач зареєстрований у місті Харків, а місцезнаходження відповідача у м. Києві вул. Ернста Федора,3, що віднесено до Солом`янського району, то за правилами частини першої статті 25 КАС України ця справа повинна розглядатися Солом`янським районним судом міста Києва за правилами територіальної підсудності. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до Дарницького районного суду міста Києва. Свою позицію обґрунтовує тим, що з урахуванням положень пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 визначено, що особа може задекларувати /зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. З огляду на ту обставину, що позивач зареєстрував своє місце проживання у місті Харкові, а проживає фактично у місті Києві, ним було укладено договір оренди житла де він проживає з жовтня 2024 року і станом на даний час. Тому за вибором позивача позовну заяву і було подано до Дарницького районного суду міста Києва, тобто за фактичним місцем проживання. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Згідно із ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню з наступних підстав. Згідно із частиною першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. За пунктом 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності. Поняття «підсудність» розкривається законодавцем у параграфі 3 глави 2 розділу І КАС України та визначається останнім, як територіальна юрисдикція, питання якої врегульовані приписами статей 25-30 КАС України. Відповідно до абзацу першого частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача). Отже, якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність. Тобто, такий спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. Крім того, законодавець, надаючи право позивачу альтернативної підсудності на подачу до суду позову, пов`язує таке право вибору з урахуванням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження цієї особи-позивача. Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивача з 10.04.2015 відповідно до Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 . При цьому, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Департаменту патрульної поліції, є: вул. Федора Ернста, 3, м.Київ. У доводах апеляційної скарги позивач наголошує, що наразі фактично проживає у АДРЕСА_3 ) відповідно до договору оренди від 21.10.2024 р. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів виходить з наступного. Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон № 1871-IX). Відповідно до частини першої статті 4 указаного Закону особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). Згідно із п.2, 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871-IX, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності вказаним Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади. З дня запровадження доступу до відомчої інформаційної системи, але не пізніше 1 березня 2022 року, інформація про місце проживання (перебування) особи підтверджується також із зазначеної відомчої інформаційної системи. У свою чергу, механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування) визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. №265 (далі по тексту - Порядок № 265). У відповідності до вимог п.п.3,4 Порядку №265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що місце проживання це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законодавством порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, й витягом з Єдиного державного демографічного реєстру. Тобто, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію. З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що поданий до суду договір оренди квартири від 21.10.2024 р. за адресою: АДРЕСА_3 , у даному випадку, не є доказами на підтвердження факту зареєстрованого у визначеному законодавством місця проживання (перебування чи знаходження) позивача, оскільки вказаний договір підтверджує тільки право особи на проживання (перебування) у визначеному приміщенні. При цьому, враховуючи той факт, що відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 06.04.2026. №2569702 з Єдиного державного демографічного реєстру не містить жодної іншої адреси ніж АДРЕСА_1 , то відсутні правові підстави вважати, що позивач має зареєстроване місце проживання чи перебування в місті Києві. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки матеріалами цієї справи підтверджується, що зареєстроване місце проживання знаходиться на території АДРЕСА_1 , а місцезнаходження відповідача, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є м.Київ вул. Ернста Федора, 3, а тому дана справа не підсудна Дарницькому районному суду міста Києва. Так, колегія суддів зазначає, що відповідно до меж адміністративних районів міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 280/1257 від 27 квітня 2001 року «Про межі нових адміністративних районів міста Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи» вул. Федора Ернста,3 м. Київ, належить до Солом`янського району міста Києва. З огляду на вказане, Дарницький районний суд міста Києва, зважаючи на те, що місцезнаходження відповідача є: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, що територіально не відноситься до Дарницького району м. Києва передав справу за підсудністю за місцезнаходженням відповідача до Солом`янського районного суду міста Києва. Колегія суддів наголошує, що якщо предметом адміністративного позову є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Судова колегія наголошує на тому, що для застосування ч.1 ст.25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є наявність зареєстрованого місця проживання або ж перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку. Вказаною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Солом`янського районного суду міста Києва, за місцезнаходженням відповідача з огляду на ту обставину, що позивачем не подано даний позов до суду міста Харкова за зареєстрованим у встановленому законом порядку місця проживання (перебування). Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду першої інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення. Зокрема, висновки суду першої інстанції, з якими погоджується судова колегія, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.06.2024 р. у справі №554/1669/21. У зазначеній вище постанові Верховний Суд зробив висновок щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого. Так, Суд виснував, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. За приписом п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Дарницького районного суду міста Києва від 08 квітня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач: Є.Д. Кравченко Судді: О.О. Осіпова С.В. Златін