Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3846/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3846/26 Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К. Суддя-доповідач: Моніч Б.С. 13 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною та скасувати Постанову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про заборону в`їзду в Україну громадянину Турецької Республіки ЧОБАН (ЦОБАН) СЕРВЕТ ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на три роки №14137/01 від 14.04.2025 р ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року адміністративну справу №560/3846/26 за позовом ОСОБА_2 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (бульвар Лесі Українки, буд.26, м.Київ, 01133). IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Суд першої інстанції, передаючи адміністративну справу до Київського окружного адміністративного суду, виходив з того, що позивачем не доведено наявність зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання або перебування на території Хмельницької області, а місцезнаходження відповідача знаходиться у місті Києві ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року по справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання у Хмельницькій області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2026/004215954 від 17.03.2026 р., виданим Лісовогринівецькою територіальною громадою. Згідно з цим документом, місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 . Станом на 19.03.2026 р. здійснено перевірку вказаного витягу, що підтверджує наявність відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, що ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Крім того, ОСОБА_1 є засновником та єдиним учасником ТОВ "ПІАТА", код ЄДРПОУ 45883379. До матеріалів справи долучено Рішення №1 одноособового учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІАТА» від 25 травня 2025 р., посвідчене нотаріально. Місце реєстрації Скаржника зазначено: АДРЕСА_1 . Зазначив, що висновок суду першої інстанції про відсутність у скаржника зареєстрованого місця проживання на території Хмельницької області є необґрунтованим та суперечить фактичним обставинам справи. Чобан Сервет підтвердив наявність зареєстрованого місця проживання у Хмельницькій області, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади та іншими належними доказами, долученими до матеріалів справи. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги. V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Згідно з частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Згідно з частиною першою статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Положеннями частини першої статті 25 КАС встановлено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача. З аналізу вищенаведеної правової норми вбачається, що для рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які допущені стосовно конкретної фізичної особи, встановлена альтернативна підсудність - за вибором позивача. Альтернатива полягає у вільному виборі позивачем суду, до якого він може звернутися: за його місцем реєстрації (проживання) або за місцезнаходженням відповідача. Отже, колегія суддів вважає, що ст. 25 КАС України пов`язує підсудність справи за вибором позивача з зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача. Тобто, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. Суд першої інстанції зазначаючи, що справа не підсудна Хмельницькому окружному адміністративному суду, оскільки згідно з відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру №2454187 від 13.03.2026 відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_2 на території Хмельницької області відустні. Проте колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 №1871-IX (далі - Закон №1871-IX) особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування). За приписами ст.2 Закону №1871-IX реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи. Порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України. Згідно статті 5 Закону України №1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні. Реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за заявою такої особи, поданою в паперовій формі до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг, за адресою житла будь-якої форми власності. Згідно із пп.1-3 ч.2 Розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1871-IX, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності цим Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади. На підтвердження свого проживання на території Хмельницької області, Чобан Сервет надав витяг з реєстру територіальної громади №2026/004215954 від 17.03.2026 р., виданим Лісовогринівецькою територіальною громадою. Згідно з цим документом, місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_1 , де він зареєстрований з 23.05.2017. Разом з тим, відсутність цієї інформації у Єдиному державному демографічному реєстрі може бути пояснена тим, що набрав чинності Закон України від 5 листопада 2021 року № 1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг. З метою реалізації положень Закону № 1871-IX, 7 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад». Саме цей порядок зокрема визначає порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, визначаються засади створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, а також процедура надання та передачі інформації з/до такого реєстру. А також порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру визначає механізм та строки передачі інформації про декларування/реєстрацію місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування реєстраційних дій виконавчих органів сільської, селищної або міської ради (далі - орган реєстрації), що здійснюють декларування/реєстрацію, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування реєстраційних дій фізичних осіб на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження сільської, селищної або міської ради, для внесення її до відомчої інформаційної системи ДМС, зокрема засобами єдиної інформаційної системи МВС, та подальшої передачі відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру. Місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності Законом № 1871-IX, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності Законом № 1871-IX, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; витягу з реєстру територіальної громади. Таким чином, наданий позивачем витяг з реєстру територіальної громади є належним та допустимим доказом зареєстрованого місця проживання позивача на території Хмельницької області у розумінні положень статті 25 КАС України та Закону №1871-IX. Колегія суддів звертає увагу, що сама по собі відсутність відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі не може безумовно свідчити про відсутність у особи зареєстрованого місця проживання, оскільки чинним законодавством прямо передбачено можливість підтвердження такого місця проживання витягом з реєстру територіальної громади. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що витяг з реєстру територіальної громади №2026/004215954 від 17.03.2026 року містить відомості про реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 з 23.05.2017 року, а тому підтверджує наявність у позивача зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання на території Хмельницької області. Крім того, зазначені відомості узгоджуються і з іншими наявними у матеріалах справи доказами, зокрема рішенням одноособового учасника ТОВ «ПІАТА», у якому також зазначено місце реєстрації позивача за вказаною адресою. За таких обставин, позивач, звертаючись до Хмельницького окружного адміністративного суду, реалізував надане йому частиною першою статті 25 КАС України право вибору територіальної підсудності спору. Водночас, передаючи справу на розгляд до Київського окружного адміністративного суду, суд першої інстанції фактично не надав належної оцінки поданим позивачем доказам щодо зареєстрованого місця проживання та дійшов передчасного висновку про непідсудність даної справи Хмельницькому окружному адміністративному суду. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, а справа - направленню до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Підсумовуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови скасувати. Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.