Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7054/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 р. Справа № 440/7054/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 18.07.24 у справі № 440/7054/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі також відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни, від 01.05.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17214277, з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках; - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо не вжиття відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у заяві ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана національної поліції, інваліда війни, від 01.05.2024, поданої через Урядовий контактний центр, реєстраційний № ФИ-17214277, з урахуванням ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини справа Karnaushenko v. Ukraine, no 23853/02, 30 november 2006, Muta v. Ukraine, no 37246/06, 31 July 2012, Chernaya v. Ukraine (dec.) Committee, no 1661/08, 15 December 2016 та доказів у додатках; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, ветерана Національної поліції, інваліда війни, реєстраційний № ФИ-17214277 від 01.05.2024, вжити заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/7054/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року провадження у справі № 440/7054/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії закрито. Роз`яснено позивачу, що рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, пов`язані з порушенням прав учасників кримінального провадження, можуть бути оскаржені у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, зазначав, що Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області під час розгляду заяви позивача від 01.05.2024, направленої через Урядовий контактний центр реєстраційний № ФИ-17214277, не було дотримано приписів чинного законодавства. Зауважує, що частина перша ст. 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутись до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Від Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач указує, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі та позовній заяві, зводяться до незгоди ОСОБА_1 з діями поліцейських відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо доставлення до суду обвинуваченого гр. ОСОБА_2 у кримінальній справі № 545/3264/20. Водночас апелянт не наводить жодних аргументів стосовно протиправності ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 440/7054/24, а також не наводить підставу для скасування такої ухвали відповідно до положень ст. 320 КАС України. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 липня 2024 року без змін. Згідно з частинами 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Відповідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з частиною статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що поданий ОСОБА_1 позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки заявлені ним вимоги пов`язані з оскарженням процесуальних дій та бездіяльності слідчих органів, розгляд яких можливий лише у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, а тому дійшов висновку, що вирішення цього спору не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, що, у свою чергу, виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства. Суд апеляційної інстанції не погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, з таких підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Питання практичної реалізації громадянами України, наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення, урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 за № 393/96-ВР (далі за текстом Закон № 393/96). Частиною 1 ст. 1 Закону № 393/96 визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Статтею 3 Закону № 393/96 встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Згідно зі ст. 5 Закону № 393/96 звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Відповідно до ст. 7 Закону № 393/96 звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Статтею 15 Закону № 393/96 визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто. Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення. З аналізу положень Закону № 393/96 випливає, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Завданням адміністративного судочинства, за приписами ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є оскарження бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2024 за № ФИ-17214277. 01.05.2024 ОСОБА_1 через Урядовий контактний центр подав заяву (реєстраційний №ФИ-17214277) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якій зазначив таке /а.с.212/: "Керуючись ст. 40 Конституції України направляю Вам листа та повідомляю, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024 р. справа № 545/3264/20, доручено працівникам відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області встановити місцезнаходження та засоби зв`язку обвинуваченого ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безручки Полтавського області, громадянина України, офіційно не працюючого, не інваліда, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , а також вручити йому повістку про виклик до Полтавського апеляційного суду (м. Полтава, вул. Соборності 17) на 13:00 год 14 травня 2024 року для участі в апеляційному розгляді кримінального провадження щодо нього. Копію ухвали направити відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за адресою м. Полтава вул. Олени Пчілки 19е для виконання та прокурору Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_3 для контролю. Судом установлено, що справа № 545/3264/20 призначалася до розгляду на 29.02.2024 та 11.04.2024, але обвинувачений ОСОБА_2 в судове засіданні не з`явився. Так, 26.02.2024 обвинуваченим ОСОБА_2 подано заяву до Полтавського апеляційного суду про відкладення розгляду справи № 545/3264/20 у зв`язку з перебуванням ОСОБА_2 на амбулаторному лікуванні, без документального підтвердження, що свідчить про надання суду, недостовірних відомостей». У зв`язку з викладеним позивач вимагав забезпечити виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 11.04.2024 у справі № 545/3264/20 та саму явку обвинуваченого ОСОБА_2 до суду 14 травня 2024 року на 13 год. 00 хв., окремо проінформувати Полтавський апеляційний суд з наданням позивачу копій листів, направлених на адресу суду. За інформацією позивача ОСОБА_2 намагається уникнути явки до Полтавського апеляційного суду та уникнути від кримінальної відповідальності за строками давності, перебуванням на службі в Збройних силах України, відсидівшись у тилу, використовуючи його 300 біткоїнів на суму понад 18 млн. євро. Відповідь позивач вимагав надати змістовну за кожним фактом окремо. Отже, зважаючи на зміст звернення від 01.05.2024 за № ФИ-17214277, суд першої інстанції зазначив, що позивач висловлює незгоду з діями працівників відділу поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області щодо доставлення до суду обвинуваченого гр. ОСОБА_2 у кримінальній справі № 545/3264/20, і така заява підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Проте суд першої інстанції не дослідив належним чином підстави позову у цій справі та не встановив з достовірністю, що питання протиправності бездіяльності відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 не може бути розглянуте в порядку Закону України "Про звернення громадян". Колегія суддів звертає увагу, що зміст позовних вимог у цій справі свідчить про фактичну незгоду позивача із бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Полтавській області, пов`язаною із неналежним розглядом звернення від 01.05.2024, поданого в порядку Закону України "Про звернення громадян", та спрямований на спонукання відповідача надати обґрунтовану відповідь на його звернення та вжити відповідних заходів реагування за обставинами, викладеними у зверненні. Разом з цим у реєстраційній картці зазначено вид звернення «звернення» (а.с. 212), відповідь на звернення позивача від 01.05.2024 надавалася Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, в тому числі, з посиланням на приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 214). Зважаючи на викладене та фактичні обставині справи, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді звернення ОСОБА_1 від 01.05.2024 в порядку Закону України «Про звернення громадян». Водночас колегія суддів звертає увагу, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (таку правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (таку правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц). Колегія суддів зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Судом першої інстанції при визначенні предмету спору не було враховано наведених обставин та безпідставно зазначено, що зміст правовідносин у цій справі стосується бездіяльності органу поліції щодо розгляду процесуальних питань у межах конкретного кримінального провадження, позовні вимоги не обґрунтовані недотриманням відповідачем вимог Закону України "Про звернення громадян", а тому цей спір не можна класифікувати як публічно-правовий. З огляду на зазначене вказані обставини виключають наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України. Колегія суддів зауважує, що оскільки суд першої інстанції по суті позов не розглядав, не встановлював обставини справи та не ухвалював відповідного рішення за наслідками такого розгляду, апеляційний суд не має повноважень для прийняття судового рішення по суті спору, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали про закриття провадження у справі дійшов помилкових висновків про те, що спір у цій справі не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку кримінального судочинства, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у справі № 440/7054/24 скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк