Ухвала КАС ВС № 420/3132/19

УХВАЛА 19 січня 2026 року м. Київ справа №420/3132/19 адміністративне провадження № К/990/52430/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Рибачука А.І. суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19 за позовом Садівничого кооперативу "Буревестник" до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними та скасування рішень,- ВСТАНОВИВ: 15.12.2025 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19 з підстав, визначених пунктами 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також пунктів 1, 3 та 4 статті 353 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 касаційну скаргу скаржника залишено без руху та надано йому строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України) . В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 22.12.2025 строку скаржником надіслано до суду касаційної інстанції уточнену касаційну скаргу, в якій окрім обставин, які є аналогічними тим, що були зазначені в касаційній скарзі та яким Верховний Суд вже надавав оцінку в ухвалі від 22.12.2025 наведено інші обґрунтування. Так, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вказує на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування статті 264 КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25.01.2024 у справі №420/3132/19; від 21.10.2019 у справі №522/22780/16-а, 26.11.2019 у справі №183/6195/17, від 25.01.2024 у справі №640/23182/19, від 31.03.2021 у справі №640/17408/19, від 24.09.2021 у справі №0740/851/18, від 10.05.2024 у справі №420/18539/22, від 11.09.2023 у справі №320/258/19 та від 23.03.2023 у справі №640/6699/20. Водночас, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов. Суд зазначає, що посилання в касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень із зазначенням певних постанов Верховного Суду не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявник не зазначає яку норму матеріального права судами попередніх інстанції застосовано неправильно, не вказує який саме висновок Верховним Судом щодо застосування цієї ж норми сформовано у зазначених ним постановах, а також не вказує в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Також, в обґрунтування права на подання касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права та без урахування висновків щодо застосування положень Конституції України, Закону України від 07.07.2011 №3613-VI «Про Державний земельний кадастр», Закону України від 20.03.2018 №2354-VІІ "Про стратегічну екологічну оцінку", Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 № 555, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Протоколу про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті, ратифікованого Законом України від 01.07.2015 № 562-VIII та КАС України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №802/721/18-а, від 29.11.2019 у справі №818/154/16 та №818/3263/15, від 20.04.2021 у справі №817/1269/17, від 31.05.2021 у справі №826/1581/18 та від 21.10.2021 у справі №826/16737/18, від 09.04.2020 у справі № 807/150/16, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 11.03.2021 у справі №815/2654/18, від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі № 815/3880/14, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 01.10.2019 у справі №810/4017/17, від 13.04.2020 у справі № 160/2852/19, від 15.04.2020 у справі №702/1384/16-а, від 26.05.2020 у справі № 750/11932/16-а, від 18.08.2020 у справі №369/10284/17, від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а, від 19.10.2021 у справі №369/9375/17, від 16.06.2023 у справі № 460/3890/20, від 18.01.2024 у справі №380/8447/21, від 21.06.2018 у справі № 826/4504/17, від 14.08.2018 у справі №815/3880/14, від 01.10.2019 у справі № 810/4017/17, від 13.04.2020 у справі №160/2852/19, від 18.01.2024 у справі № 380/8447/21, від 14.12.2023 у справі №520/9830/21, від 08.02.2023 у справі №560/3765/18, від 26.09.2023 у справі №380/14969/21, від 21.06.2018 у справі №826/4504/17, від 03.04.2019 у справі №509/4722/16-а, від 13.03.2020 у справі №320/6466/18, від 10.07.2019 у справі №804/639/18, від 13.10.2021 у справі № 640/21854/18 та від 27.09.2022 у справі №320/1510/20, від 10.02.2021 року № 460/2305/19, від 15.07.2021 у справі №1.380.2019.004556, від 13.04.2020 у справі №160/2852/19, від 03.05.2018 у справі №904/7981/17, від 26.09.2023 у справі №320/2015/22 та Верховного Суду України від 23.04.2014 у справі №6-26цс14. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. У постанові від 19.05.2020 (справа №910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що аналіз зазначених вище постанов Верховного Суду та Верховного Суду України на які зроблено посилання в касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень у справі № 420/3132/19 не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки вони ухвалені або за іншого суб`єктного складу учасників відносин, або предмету спору, правового регулювання чи фактичних обставин у справі, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, наведені скаржником доводи, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не можуть слугувати належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень в розумінні положень частини четвертої статті 328 КАС України. Таким чином, скаржником не виконано вимог ухвали Верховного суду від 22.12.2025 та не зазначено належних підстав оскарження судових рішень в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України). Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються правила статті 169 цього Кодексу. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику. На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 420/3132/19 за позовом Садівничого кооперативу "Буревестник" до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання протиправними та скасування рішень повернути скаржнику. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. ........................ ........................ ........................ А.І. Рибачук Н.В. Коваленко Л.В. Тацій, Судді Верховного Суду