Ухвала Велика Палата ВС № 756/3328/20

УХВАЛА 20 березня 2024 року м. Київ Справа № 756/3328/20 Провадження № 14-20цс24 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Ткачука О. С., суддів: Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Шевцової Н. В. перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справа дітей Оболонського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року, ВСТАНОВИЛА: У березні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом, в якому просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу)від 04 квітня 2018 року індексний номер 40473843, прийняте державним реєстратором філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченком С. О. 26 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсальний банк розвитку та партнерства», яке перейменоване на Відкрите акціонерне товариство «БГ Банк» (далі - ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства», ВАТ «БГ Банк», банк) і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 110 000,00 дол. США. На забезпечення виконання умов цього договору банк уклав із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 договір іпотеки, предметом якого є належна їм квартира АДРЕСА_1 (далі - квартира). В подальшому їм стало відомо, що 04 квітня 2018 року новий іпотекодержатель - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі - ТОВ «Вердикт Фінанс»), яке перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит-Фінанс» (далі - ТОВ «Кредит-Фінанс»), зареєструвало за собою право власності на вказану квартиру. Позивачі вважають, що реєстрація права власності на їхню квартиру за іпотекодержателем порушує права їхніх дітей, оскільки проведена без дозволу органу опіки та піклування. Крім того, позивачі вказували на те, що на час переходу права власності за рішенням державного реєстратора діяв мораторій на відчуження майна громадян, яке забезпечене за валютним кредитом. У зв`язку з цим просили позов задовольнити. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено. Постановою Київський апеляційний суд від 06 вересня 2022 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка С. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Касаційний цивільний суду складі Верховного Суду постановою від 03 травня 2023 року постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року скасував і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Київський апеляційний суд ухвалою від 15 серпня 2023 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року скасував та передав справу на розгляд до Господарського суду міста Києва. Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 березня 2023 року відкрито провадження у справі № 910/12956/22 про банкрутство ТОВ «Кредит-Фінанс». У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, тому спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просили скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 серпня 2023 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що рішення судом першої інстанції у цій справі ухвалено до порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача, тому підстав для скасування цього рішення немає. Крім того, заявники посилались на неврахування апеляційним судом підстав передачі справи на новий розгляд, зазначених судом касаційної інстанції, та на безпідставне застосування абзацу 2 частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ). Касаційний цивільний суду складі Верховного Суду ухвалою від 30 листопада 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із суду першої інстанції. Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 14 лютого 2024 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав наявності виключної правової проблеми, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Касаційний цивільний суд посилається на те, що у суду касаційної інстанції існує два підходи щодо передачі на розгляд господарського суду спорів, рішення в яких ухвалено до порушення справи про банкрутство однієї із сторін. Так, у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 904/7234/15 та від 17 червня 2020 року у справі № 921/490/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виснував, що скасування судового рішення лише з підстав встановлення факту порушення справи про банкрутство (через 8 місяців після ухвалення рішення судом першої інстанції), яке жодним чином не вплинуло та не могло вплинути на законність і обґрунтованість судового рішення, є відступом від принципу правової визначеності та проявом правого пуризму. Схожого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Судуу постановах від 13 травня 2021 року у справі № 465/5402/16-ц (провадження № 61-17041св20) та від 30 листопада 2022 року у справі № 752/3410/20 (провадження № 61-9243св22). Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 916/470/22, досліджуючи питання про наявність в апеляційного суду повноважень на скасування судового рішення місцевого суду і направлення справи для розгляду до іншого суду, вказав, що норми статті 7 КУзПБ, статті 31 ГПК України регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог. Таке питання не вирішується в суді апеляційної інстанції, який має право направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю виключно у випадку, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) і учасник справи заявляв про це при розгляді справи». Натомість Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 200/12041/17 (провадження № 61-12507св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 750/8669/17 (провадження № 61-10623св18), від 23 грудня 2020 року у справі № 750/7344/18(провадження № 61-5354св19), від 08 червня 2022 року у справі № 711/8269/17 (провадження № 61-18187св20) та від 03 серпня 2022 року у справі № 520/98/17 (провадження № 61-4579св20) дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, а подекуди й суду апеляційної інстанції, для направлення справи до господарського суду, в якому розглядається справа про банкрутство, порушена після ухвалення таких судових рішень. Враховуючи наведене Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду прийшов до висновку, що справа містить виключну правову проблему, яка полягає в питанні, чи має апеляційний суд (суд касаційної інстанції) повноваження на скасування рішення місцевого суду (апеляційного суду) та передачу справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для прийняття справи до судового розгляду. Вирішуючи питання про можливість прийняття до розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, слід зважати, що повноваження Великої Палати Верховного Суду в цивільному судочинстві конкретизовано в статті 403 ЦПК України, у якій визначено обмежений перелік підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Відповідно до частини 5 статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Щодо виключної правової проблеми, то Велика Палата Верховного Суду в ухвалах від 14 квітня 2021 року у справі № 757/50105/19 (провадження № 14-39цс21), 18 травня 2021 року у справі № 758/733/18 (провадження № 14-78цс21); 09 червня 2021 року у справі № 335/11743/19 (провадження №14-71цс21); 30 червня 2021 року у справі № 708/1348/18 (провадження № 14-101цс21); 07 липня 2021 року у справі № 393/126/20 (провадження № 14-120цс21); 13 липня 2021 року у справі № 442/4240/14-ц (провадження № 14-103цс21); 14 вересня 2021 року у справі № 757/7499/17-ц (провадження № 14-88цс21); 28 вересня 2021 року у справі № 308/10255/17 (провадження № 14-132цс21) та інших сформулювала критерії визначення наявності виключності правової проблеми у справі яка може бути передана їй на розгляд з підстав передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України. У цих справах Велика Палата Верховного Суду зазначала, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Посилання колегії суддів на неоднаковий підхід в судовій практиці Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду до вирішення питання щодо скасування рішення місцевого суду (апеляційного суду) та передачу справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за обставин, коли рішення та/або постанова були ухвалені до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, не є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палата Верховного Суду. У разі виникнення суперечностей при застосуванні конкретних норм права в подібних правовідносинах у Верховного Суду лише у складі Касаційного цивільного суду існують інші механізми подолання цих розбіжностей, аніж передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Зокрема, частиною першою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. А в частині другій цієї статті вказано, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. З огляду на наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що мотиви, зазначені в ухвалі від 14 лютого 2024 року, не свідчать про наявність виключної правової проблеми та висновок про таку виключність є передчасним, що не позбавляє Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду усунути суперечності судової практики цього ж касаційного суду та розтлумачити вищезазначену правову проблему самостійно. Касаційний цивільний суд, стверджуючи про наявність виключної правової проблеми, фактично ставить питання про відступ від свого ж висновку, що належить до компетенції палати або об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, а не до повноважень Великої Палати Верховного Суду. При цьому колегія суддів Касаційного цивільного суду не скористалася правом, визначеним частинами першою та другою статті 403 ЦПК України. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими підстави для передачі цієї справи на її розгляд та не вбачає, що справа містить виключну правову проблему, тому немає підстав для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду вказаної справи згідно з вимогами статті 403 ЦПК України. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України. Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду УХВАЛИЛА: Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс», державного реєстратора філії Комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради у м. Києві Демченка Сергія Олександровича, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справа дітей Оболонського району м. Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Лідія Миколаївна, про скасування рішення державного реєстратора повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. С. Ткачук Судді: О. Л. Булейко О. В. Кривенда Ю. Л. Власов М. В. Мазур І. А. Воробйова С. Ю. Мартєв І. В. Желєзний К. М. Пільков Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач В. В. Король В. Ю. Уркевич С. І. Кравченко Н. В. Шевцова