Постанова 4824 № 756/3328/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2025 року місто Київ справа № 756/3328/20 провадження № 22-ц/824/4697/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В., сторони : позивач - ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 відповідач - ТОВ «Кредит Фінанс» відповідач - державний реєстратор філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у місті Києві Демченко Сергій Олександрович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року, ухвалене у складі судді Диба О.В., - В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили скасувати рішення від 4 квітня 2018 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40473843, винесене державним реєстратором філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м.Києві Демченком С.О. Позов обґрунтовано тим, що позивачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Їм стало відомо, що 3 квітня 2018 року право власності на квартиру, на підставі рішення державного реєстратора, зареєстроване за ТОВ «Вердикт Фінанс», яке перейменоване на ТОВ «Кредит-Фінанс». Вважали, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на підставі договору іпотеки на належну їм на праві власності квартиру за ТОВ «Фердикт Фінанс» є протиправним, оскільки порушуються їх права як співвласників цієї квартири, у зв`язку із відсутністю у державного реєстратора повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії, пов`язаної з переходом речових прав на об`єкти нерухомості, рішення про державну реєстрацію квартири приймалося без дозволу органів опіки та піклування, оскільки іпотечний договір укладався їх батьками в той момент, коли вони було неповнолітніми. Також вказували, що на час переходу права власності за рішенням державного реєстратора діяв мораторій на відчуження майна громадян, яке забезпечене за валютним кредитом. Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишені без задоволення. Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в який просили рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянти вважають рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 листопада 2022 року незаконним та необґрунтованим. Зокрема, зазначають, що суд першої інстанції залишив поза увагою свідоцтво про право власності на житло, яке було додано позивачами та згідно якого квартира АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї. А тому висновок суду першої інстанції, зокрема, про те, що «жодних інших доказів, які спростовували право власності саме ОСОБА_3 на спірну квартиру, матеріали справи не містять. З клопотанням про витребування вказаних доказів учасники справи не зверталися, що не відповідає дійсним обставинам справи. Крім того, також є сумнівним наступний висновок суду першої інстанції: «Отже, твердження позивачів про необхідність отримання згоди служби у справах дітей під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс» спростовується матеріалами справи. З огляду на зміст позовної заяви, жодного посилання щодо згоди служби у справах дітей під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Вердикт Фінанс» не вбачається. Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тій обставини, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та на підставі документів, необхідних для вчинення відповідних дій. Жодного документа з матеріалів реєстраційної справи, яка була долучена до матеріалів цивільної справи, за умови її витребування позивачами, не було досліджено судом першої інстанції, не знайшли відображення у рішенні суду першої інстанції, незважаючи на те, що позивачами зверталася увага саме на документи з реєстраційної справи після ознайомлення з нею, з посиланням на правову позицію Верховного Суду. Представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Вареник А.М. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В судовому засіданні представник ТОВ "Кредит-Фінанс" адвокат Арсемікова І.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В судове засідання не з`явилися представник Служби у справах дітей Оболонського району м. Києва, про місце, день і час розгляду справи повідомлений шляхом направлення судового повідомлення до електронного кабінетуучасника справи, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, причини своєї неявки не повідомив. Державний реєстратор філії КП «Добробут» Литвинівської сільської ради Демченко С.О., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іванова Л.М. повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судового повідомлення на їх електронні адреси, інформація щодо яких міститься в матеріалах справи, що підтверджується звітом про підтвердження отримання адресатом (том №4 ,а.с. 247) та звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (том №4 а.с.248). В судове засідання також не з`явилися треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , які були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, шляхом направлення судових повісток - повідомлень на поштові адреси, зазначені в апеляційній скарзі. Судові повідомлення, надіслані на поштові адреси ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , повернулись до суду з довідками поштових відділень "адресат відсутній за вказаною адресою", а тому відповідно до ч.8 ст. 128 ЦПК України судові повістки вважаються врученими адресатам. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, суд прийшов до наступного. Судом установлено, що 26 листопада 2007 року між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 180, згідно з яким останній отримав в борг грошові кошти у розмірі 110 000 доларів США. 26 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за цим договором між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк») та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали, а банк прийняв в іпотеку належне іпотекодавцям на праві власності нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,60 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м. Згідно пункту 1.2 договору іпотеки іпотекодавці підтвердили, що предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва від 25 жовтня 2007 року згідно з розпорядження (наказом) 25 жовтня 2007 року № 3257 та зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло і записана у реєстрову книгу 30 жовтня 2007 року № 749, що підтверджується довідкою-характеристикою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за №1291034 від 09 листопада 2007 року. Також, в пункті 4.3.4 договору іпотеки іпотекодавці підтвердили свою згоду на вчинення іпотекодержателем будь-яких дій, пов`язаних із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію. Поряд з цим, в матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 2007 року, видане КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, з якого слідує, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_5 , в рівних долях. З інформаційної довідки № 119581784 від 04 квітня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на підставі іпотечного договору від 26 листопада 2007 року встановлено заборону на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25 жовтня 2007 року, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 в рівних долях. З інформаційної довідки № 119823397 від 05 квітня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що на підставі дублікату іпотечного договору від 13 червня 2014 року, а також свідоцтва від 04 квітня 2017 року та договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами від 04 серпня 2010 року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Вердикт Фінанс». Згідно свідоцтва серія НВІ № 078394 від 22 лютого 2017 року та серія НВІ №078393 від 22 лютого 2017 року, виданих приватним нотаріусом КМНО Кирсановою Т.О., приватним нотаріусом передано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» про наявність заборгованості за кредитним договором та намір товариства звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмета іпотеки та/або зареєструвати право власності на вказаний предмет іпотеки у випадку невиконання взятих на себе зобов`язань. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ВАТ «БГ Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Вердикт Фінанс», служба у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, приватний нотаріус КМНО Іванова Л. М., про визнання недійсним договору іпотеки № 180, укладеного 26 листопада 2007 року між ВАТ «БГ Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 6066; скасування рішення державного реєстратора Демченка С.О. філії комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40473843 від 4 квітня 2018 року. Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 вересня 2020 року змінено та викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року, в його незміненій частині, та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року залишено без змін. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог. При цьому, суд відхилив посилання позивачів щодо необхідності отримання згоди органу опіки та піклування під час прийняття рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ "Вердикт Фінанс", оскільки під час укладення договору іпотеки власниками майна, переданого в іпотеку, були лише іпотекодавця, які іншої інформації, зокрема про те, що позивачі були власниками переданого в іпотеку майна та про їх реєстрацію у спірній квартирі, не повідомили. Відхиляючи посилання позивачів на Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" суд першої інстанції виходив із того, що позивачі договір іпотеки не укладали, позичальниками або майновими поручителями не виступали, а тому відсутні підстави для застосування вказаного Закону до спірних правовідносин. Окрім того, судом першої інстанції зазначено, що державний реєстратор не є належним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Реалізуючи передбачене ст.55 Конституцією України, ст.4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет і підстава. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Предметом позову у цій справі є скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ТОВ «Вердикт Фінанс», на підставі договору іпотеки. Звертаючись до суду з позовом, позивачі зазначали про те, що вони набули речових прав на спірне нерухоме майно до 1 січня 2013 року у порядку, передбаченому законом, їх права на нерухоме майно є дійсними, позивачі жодного відношення до договору іпотеки не мають, тому рішення державного реєстратора, який незаконно їх позбавив права власності на це майно, вважають незаконним. Крім того, вказують на те, що ТОВ «Вердикт Фінанс» в порушення ст.10, 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було приховано від державного реєстратора відомості щодо зареєстрованих майнових прав, що виникли до 1 січня 2013 року. Установлено, що 26 листопада 2007 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк») та ОСОБА_3 (батько позивачів), ОСОБА_5 (мати позивачів) укладено договір іпотеки, за умовами якого останні передали, а банк прийняв в іпотеку належне іпотекодавцям на праві власності нерухоме майно, а саме: двохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 56,60 кв. м, житловою площею 33,0 кв. м. Згідно пункту 1.2 договору іпотеки іпотекодавці підтвердили, що предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району м. Києва від 25 жовтня 2007 року згідно з розпорядження (наказом) 25 жовтня 2007 року № 3257 та зареєстрованого Київським бюро технічної інвентаризації на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на житло і записана у реєстрову книгу 30 жовтня 2007 року № 749, що підтверджується довідкою-характеристикою Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна за №1291034 від 09 листопада 2007 року. Свідоцтво про право власності на житло від 25 жовтня 2007 року, яке надано було іпотекодавцями при укладенні договору іпотеки, містить інформацію про те, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї: ОСОБА_5 , в рівних долях. Як убачається зі свідоцтва про право власності, наданого стороною відповідача, під час укладання договору іпотеки власниками предмета іпотеки виступали тільки іпотекодавці, які іншої інформації, зокрема, про те що позивачі були власниками майна переданого в іпотеку та про реєстрацію позивачів у спірній квартирі, кредитору не повідомили. Свідоцтво про право власності, на підставі якого укладався іпотечний договір, а також сам іпотечний договір недійсними визнані не були. На час розгляду справи апеляційним судом, є таке, що набрало законної сили, рішення Оболонського районного суду м.Києва від 22 вересня 2020 року, мотивувальна частина якого змінена постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, та які залишені без змін постановою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року ( справа № 756/2911/17), яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ВАТ «БГ Банк», треті особи: ТОВ «Вердикт фінанс», Служба у справах дітей Оболонської районної в м.Києві державної адміністрації, приватний нотаріус КМНО Іванова Л.М. про визнання договору іпотеки недійсним. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на підставу позову у справі №756/2911/17, посилались на те, що договором іпотеки грубо порушено їхні права, оскільки на момент укладення цього договору вони були неповнолітніми, а зазначена в договорі іпотеки квартира відповідно до свідоцтва про право власності на житло належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 (батько позивачів), ОСОБА_5 (матір позивачів), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у рівних частках. Таким чином, обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги у цій справі, жодним чином не вплинули на дійсність договору іпотеки. Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. Згідно із ч.1 ст.27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Крім того, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції чинній на час укладення договору іпотеки №б/н від 26.11.2007, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону України від 7 липня 2004 року № 1953-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виникають з моменту такої реєстрації. Статтею 18 цього Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав. Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації. Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав. Відповідно до п.61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Установлено, що ТОВ «Вердикт - Фінанс» як іпотекодержатель, набувши відповідних прав на підставі договору про відступлення права вимоги, в позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності державним реєстратором Демченком С.О., Філія КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м.Києві, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ТОВ «Вердикт-Фінанс» проведено реєстрацію права власності на спірну квартиру. Як підстава виникнення права власності зазначені: свідоцтво, серія та номер 627, виданий 04.04.2017, видавник: Кирсанова Т.О., приватний нотаріус КМНО, договір іпотеки дублікат, серія та номер: 1464, виданий 13.06.2014, видавник: Іванова Л.М., приватний нотаріус КМНО; свідоцтво, серія та номер 628, виданий 04.04.2017, видавник: Кирсанова Т.О., приватний нотаріус КМНО; договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, серія та номер: 2649, виданий 04.08.2010, видавник: Грек А.В., приватний нотаріус КМНО ( а.с.244 т.1). З наявної в матеріалах справи копії реєстраційної справи вбачається, що представником іпотекодержателя ТОВ «Вердикт - Фінанс» були надані всі необхідні документи для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, укладеному між ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» (правонаступник ВАТ «БГ Банк»), правонаступником якого є ТОВ Вердикт -Фінанс»,та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 Державним реєстратором Демченком С.О., Філія КП «Добробут» Литвинівської сільської ради у м.Києві, прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за ТОВ «Вердикт-Фінанс» проведено реєстрацію права власності на спірну квартиру та 04.04.2018 внесено до спеціального розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 40473843. Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом; 7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує реєстраційні справи у паперовій формі; 9--1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Оскільки державна реєстрація права власності ТОВ «Вердикт-Фінанс» на квартиру АДРЕСА_1 була проведена на підставі договору іпотеки, зважаючи на положення п.п.1 і 3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», у державного реєстратора не було підстав запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Суд першої інстанції не встановивши будь-яких порушень з боку ТОВ " Вердикт Фінанс" (яке перейменоване у ТОВ Кредит Фінанс") під час державної реєстрації права власності за ним, як за іпотекодержателем, то висновки суду про відмову у задоволенні позовних вимог, є правильними. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору іпотеки не укладали, позичальниками або майновими поручителями не виступали, а тому в останніх відсутнє право вимоги щодо застосування норм Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що державний реєстратор Демченко С.О., Філії комунального підприємства «Добробут» Литвинівської сільської ради є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ( правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15). Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення вказаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що за результатами апеляційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 141 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 2 травня 2025 року. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус