Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/3518/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/557/21 Справа № 205/3518/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Петешенкової М.Ю., суддів Лаченкової О.В., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення запису про державну реєстрацію та вселення в житлове приміщення, В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 березня 2007 року між нею та ПАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 8/2007/840-К/1491-ПР, за яким вона отримала 45 000 доларів США. У забезпечення зобов`язань за зазначеним кредитним договором, 02 березня 2007 року між нею ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір іпотеки № 1491-ПР/1, за умовами якого вона передала банкові квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому, через невиконання позивачем зобов`язань по кредитному договору, виникла заборгованість. 12 квітня 2019 року до належної позивачу квартирі прийшли невідомі особи, та повідомивши, що новим власником квартири є відповідач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», виселили її з квартири. Як їй стало відомо, 27 лютого 2019 року між ПАТ «КБ «Надра» і ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги, у тому числі і за кредитним договором № 8/2007/840-К/1491-ПР від 02 березня 2007 року. Жодних повідомлень про відступлення права вимоги вона не отримувала, дозволу на відчуження квартири не надавала, жодних договорів з відповідачем не укладала. Вважає, що у відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» відсутнє право на реалізацію належної їй квартири, а у відповідача державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова С.В. не було жодних правових підстав для державної реєстрації права власності на спірну квартиру. З огляду на зазначене, просила суд скасувати рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова С.В. про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис державного реєстратора про право власності на квартиру за відповідачем ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»; поновити відомості в державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру та вселити ОСОБА_1 в вказану квартиру. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивачі не виконали умови кредитного договору внаслідок чого у останніх виникла заборгованість, у іпотекодержателя виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, згідно з укладеним договором іпотеки. Відповідне застереження в іпотечному договорі, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яка відбулась з дотриманням вимог чинного законодавства. Не погодившись з рішенням суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що зміст рішення суду не відповідає принципам законності та справедливості, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 02 березня 2007 року між ВАТ «КБ «Надра» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/1491-ПР, за яким остання отримала кредитні кошти у розмірі 45 000 доларів США строком до 20 лютого 2017 року зі сплатою 14,49% річних за користування кредитними коштами (а.с. 16-17). З метою забезпечення виконання умов основного договору було укладено договір іпотеки № 1491-ПР/1, за умовами якого ОСОБА_1 було передано в іпотеку банку нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,8 кв.м. (а.с. 18-19). 27 лютого 2019 року між ПАТ «КБ «Надра», який є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір № 8/2007/840-К/1491-ПР купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого банк відступив, а ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло прав нового кредитора за кредитним договором № 8/2007/840-К/1491-ПР від 02 березня 2007 року (а.с. 20-22). 27 лютого 2019 року між ПАТ «КБ «Надра», який є правонаступником ВАТ «КБ «Надра», та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором № 1491-ПР/1 від 02 березня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. і зареєстрований у реєстрі за № 115 (а.с. 81-84). Договором іпотеки № 1491-ПР/1 від 02 березня 2007 року погоджено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання в цілому або у тій чи іншій частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем зобов`язань, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки здійснюється на підставі, у тому числі, права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотек» та п. 5.4 погоджено, що іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. 19). Листом вих. № 0301/8 від 01 березня 2019 року на адресу позичальника ОСОБА_1 рекомендованим листом з описом вкладення було направлено повідомлення про заміну кредитора за кредитним № 8/2007/840-К/1491-ПР від 02 березня 2007 року (а.с. 85-86), а також листом вих. № 0301/9 від 01 березня 2019 року повідомлення про заміну іпотекодержателя за договором іпотеки № 1491-ПР/1 від 02 березня 2007 року (а.с. 87-88). Листом від 01 березня 2019 року вих. № 0301/10 ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було направлено вимогу ОСОБА_1 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 8/2007/840-К/1491-ПР від 02 березня 2007 року у розмірі 211 404 долари США 11 центів, що у гривневому еквіваленті складає 5 704 245 гривень 73 коп., та повідомлено, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов`язання, про намір задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки (а.с. 89-90), яку позивачем залишено без задоволення. На підставі рішення державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова С.В. від 08 квітня 2019 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 31071883 (а.с. 25-26). Відповідно до звіту ФОП незалежного оцінювача ОСОБА_3 від 10 квітня 2019 року вартість квартири АДРЕСА_1 станом на 08 квітня 2019 року складає 301 000 гривень (а.с. 91, 91 оберт). 22 квітня 2019 року між ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Огородник Л.В. і зареєстрований в реєстрі за № 760, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» продало, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 102-105). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Однак у задоволенні позову необхідно відмовити з інших підстав. Позивач в обґрунтування вимог вказує, що спірні правовідносини виникли через протиправне припинення права власності на квартиру згідно з іпотечним застереженням у договорі іпотеки. На думку позивача, були відсутні правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на квартиру, а у державного реєстратора були відсутні законні підстави для здійснення реєстраційних дій щодо предмету іпотеки, враховуючи, що іпоткодавець не була належним чином повідомлена щодо звернення стягнення на іпотечне майно. Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 3537 Закону України Про іпотеку № 898-IV Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Частиною третьою статті 37 Закону № 898-IV визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. Тобто передача іпотекодавцем права власності на предмет іпотеки є умовою звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку. Якщо у законі і договорі по різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не протирічать закону чи не заборонені законом. У даному випадку однією із умов переходу предмета іпотеки у власність іпотекодержателю була добровільна передача іпотекодавцем предмета іпотеки. Частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину. Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства. Заявивши вимогу про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення, позивач намагається захистити своє право власності на квартиру від його порушення, шляхом скасування рішення державного реєстратора та відповідного запису про право власності на квартиру за відповідачем ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» від 08 квітня 2014 року, номер запису: 31071883. Разом з тим, судом встановлено, що на час подання позову власником спірного майна є ОСОБА_2 , право власності якого було зареєстровано 22 квітня 2019 року, номер запису: 31288021 згідно договору купівлі продажу від 22 квітня 2019 року (а.с. 106) При цьому власника спірної квартири в якості відповідача (співвідповідача) залучено у вказаній справі не було. Спір про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на майно іншою особою. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18). Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 175 ЦПК України). Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України). Статтею 50 ЦПК України визначено, що позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки. Згідно частини першої-другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (або непред`явлення позову до належного відповідача (співвідповідача)) не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Вказане може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог по суті заявлених вимог. Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14- 61цс18). У цій справі спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки квартиру позивача. Однак, пред`являючи вимоги лише до ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» та державного реєстратора КП «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова С.В., позивач не прийняла до уваги, що спірна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 , а правочин, на підставі якого фізична особа набула право власності на іпотечне майно, є чинним. Позивач не заявляла вимоги щодо визнання його недійсним та не пред`являли вимог до нового власника квартири. Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у пункті 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18). Отже, належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. При цьому ОСОБА_4 не позбавлена права звернутися до суду з відповідним позовом до власника спірного майна, застосувавши належний спосіб захисту. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 лютого 2020 року змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови у задоволенні позовних вимог. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: О.В.Лаченкова М.М. Пищида