Постанова 4803 № 205/3518/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/930/20 Справа № 205/3518/19 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 лютого 2020 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Демченко Е.Л., Каратаєвої Л.О. розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», державного реєстратора Комунального підприємства «Центр реєстрації та надання послуг» Нивотрудівської сільської ради Апостоловського району Дніпропетровської області Ковальова Сергія Вадимовича, третя особа: ОСОБА_2 про скасування рішення про державну реєстрацію, скасування запису про державну реєстрацію, поновлення запису про державну реєстрацію та вселення в житлове приміщення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року про забезпечення позову, - В С Т А Н О В И В: Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року заяву ОСОБА_1 - задоволено частково. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: виконавчим органам сільських, селищних та місцевих рад, Київської, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі, державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії в т.ч. посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . В іншій частині заяви відмовлено (а.с. 40). В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, при цьому не посилаючись на жодні докази та обставини, якими він обґрунтовував скаргу, просить оскаржувану ухвалу скасувати та в задоволенні клопотання в частині заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження в сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: виконавчим органам сільських, селищних та місцевих рад, Київської, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі, державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії в т.ч. посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . - відмовити (а.с. 41-48). Правом на подання відзиву передбаченого ст.360 ЦПК України сторони не скористались. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу - залишити без змін, виходячи з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд 1 інстанції посилаючись на положення ст.ст.149,150 ЦПК України виходив з того, що такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії є співмірним із заявленими позивачем вимогами, зокрема заборона вчиняти певні дії забезпечить збереження майна та унеможливить його відчуження на користь третіх осіб. Із вказаними висновками суду погоджується й колегія суддів. Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; а також забороною вчиняти певні дії. Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має враховувати практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України», право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів вважає, що обраний вид забезпечення позову є цілком співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо скасування рішення, запису про державну реєстрацію та вселення в житлове приміщення. З огляду на те, що між сторонами наявний спір та обставини, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, суд першої інстанції вірно вирішив питання забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо відчуження та проведення реєстраційних дій щодо квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Колегією суддів не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, а тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку саме про необхідність часткового задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заявлений позивачем та обраний судом. Доводи апеляційної скарги, що оскаржувана ухвала ґрунтується лише на припущеннях, а також те, що забезпечення позову призведе до порушення прав та законних інтересів інших осіб, зокрема третьої особи ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не дають підстав для її задоволення. Отже, враховуючи, характер спірних правовідносин, судом першої інстанції у відповідності з положеннями ст.150 ЦПК України правомірно забезпечено позов для захисту матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів чи третіх осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля збереження майна та унеможливлення його відчуження на користь третіх осіб. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367,368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року про забезпечення позову залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Судді: