Ухвала КЦС ВС № 753/11845/18

Ухвала 23 вересня 2021 року м. Київ справа № 753/11845/18 провадження № 61-4025св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та ухвалених судових рішень У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_1 про вчинення злочину та відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 повернуто заявнику. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування: майнової шкоди 292 334,57 грн, витрати на проведення оцінки пошкодженого майна - 1 000,00 грн, витрати, понесені на евакуацію пошкодженого автомобіля - 978,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди - 25 000,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін. Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін. Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , у якій він просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у якій заявник просив скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, разом із клопотанням про застосування заходів процесуального примусу. Клопотання про застосування заходів процесуального примусу мотивовано посиланням на те, що ОСОБА_2 зловживає своїми процесуальними правами, затягує процес шляхом подання безпідставних клопотання та необґрунтованих апеляційних і касаційних скарг, що свідчить про недобросовісне користування своїми процесуальними правам, що визнано і судом першої інстанції (ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 16 липня 2019 року). З огляду на наведене, просив застосувати до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у виді штрафу - стягнути п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в дохід держави.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Відповідно до частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 148 ЦПК України). Системний аналіз статей 143, 148 ЦПК України дає підстави для висновку, що питання застосування заходів процесуального примусу вирішується судом, у якому відбулося порушення встановлених правил, недобросовісне виконання процесуальних обов`язків, зловживання правами, створено протиправні перешкоди у здійсненні судочинства. Заявлені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підстави для вжиття судом касаційної інстанції заходів процесуального примусу відносно відповідача стосуються зловживання, на думку заявника, ОСОБА_2 своїми процесуальними правами у суді першої та апеляційної інстанцій, зокрема неодноразове подання заяв про відвід суддям, оскарження в апеляційному порядку процесуальних ухвал суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню, подання необґрунтованого клопотання про зупинення провадження у справі, за наслідками розгляду якого відповідач покинув зал судового засідання, подання заяви про перегляд заочного рішення суду у цій справі, тоді як заочне рішення у цій справі не ухвалювалось. Ураховуючи зазначені вище положення цивільного процесуального законодавства, вчинення відповідачем дій при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій, які містять ознаки зловживання процесуальними правами, не є підставою для вжиття судом касаційної інстанції заходів процесуального примусу. Посилання заявника на подання ОСОБА_2 необґрунтованої касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року про задоволення заяви про забезпечення позову, за наслідками якої Верховним Судом було постановлено ухвалу від 27 червня 2019 року про відмову у відкритті касаційного провадження, не свідчить про зловживання відповідачем процесуальними правами. ОСОБА_2 реалізував своє право на касаційне оскарження судового рішення, яке підлягало касаційному оскарженню, не було скасоване та дія його не закінчена, суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу відповідача та не знайшов підстав для відкриття касаційного провадження. Постановлення ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не є підставою для висновку про зловживання стороною процесуальними правами. Ураховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу, передбачених статтею 148 ЦПК України. Керуючись статтями 143, 148 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про застосування заходів процесуального примусу відмовити. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак