Постанова 4811 № 466/2664/20

Справа № 466/2664/20 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. Провадження № 33/811/1300/21 Доповідач: Гончарук Л. Я. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі: судді апеляційного суду Гончарук Л.Я., при секретарі судового засідання Манишині О.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року, встановив: цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. Звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадженням закрито. Згідно постанови, як встановлено у судовому засіданні та як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №428608 від 06.04.2020 гр. ОСОБА_1 28.01.2020р. о 09.55 год. у м. Львові по вул. Липинського, 60, керуючи автомобілем марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався у безпечності маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів, порушивши вимоги п. 2.3 б, 10.1, 13.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову судді скасувати, прийняти нову постанову, якою закрити щодо нього справу на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вказує, що експертним шляхом не вдалось встановити відповідність з технічної точки зору дій водія ТЗ «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 вимогам п. 12.3 ПДР, а відтак встановлення причинно-наслідкового зв`язку між цими діями та ДТП, то висновки Протоколу №428608, що він був неуважним, перед зміною напрямку руху не пере­конався у безпеці маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу та ні­бито це призвело до зіткнення із ТЗ «Toyota Auris» під керуванням ОСОБА_2 , тобто, на думку інспектора Марганця Ю.М., вчинив порушення пп. «б» п.2.3 п.п. 10.1., 13.1.ПДР, відповідальність за які передбачена ст. 124 КУ­пАП, з якими погодився суд першої інстанції в оскаржуваній Постанові су­ду від 30.08.2021, ґрунтуються виключно на припущеннях, що є порушенням вимог ч. 2 ст. 6 Конвенції від 04.11.1950, ч.ч. 1, 3 ст. 62 Конституції України. Апелянт вважає, що оскільки Протокол №428608 складено з по­рушенням порядку, визначеного чинним законодавством, то як цей доказ, так і його копія є не допустимими доказами, а відтак згідно ч. 2 ст. 6 Конвен­ції від 04.11.1950, ч.ч. 1, 3 ст. 62 Конституції України та з урахуванням Рішення КСУ №12-рп/2011 і висновків Верховного Суду, викладених у Постановах суду №87053575, №87672607 та №89621447, щодо практики застосування ч. 3 ст. 62 Конституції України, Протоколом №428608 та копією Протоколу №428608 не може обґрунтовуватись обвинувачення його у вчиненні адміністративного пра­вопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАІІ, та не може на цих доказах вста­новлюватися судом його винність у вчиненні. Крім цього зазначає, що Рапорт від 16.03.2020 та Рапорт від 02.03.2020 є недопустимими і недостовірними доказами, а тому згідно п. 2 ст. 6 Конве­нції від 04.11.1950, ч. 1 ст. 62 Конституції України та з урахуванням Рішення КСУ №12-рп/2011 і висновків Верховного Суду, викладених у Постановах суду №87053575, №87672607 та №89621447, щодо практики застосування ч. 1 ст. 62 Конституції України, на них не може обґрунтовуватись обвинувачення мене у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та мою винуватість у його вчиненні. Наголошує, що суд першої інстанції при наданні оцінки в оскаржуваній Постанові суду від 30.08.2021 такому доказу як Відеозапис, не заперечив обставин, зазна­чених у Протоколі №428608, про те, що «... внаслідок недотримання мною під час керування ТЗ «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_4 безпечного бокового інтервалу він допустив зіткнення із ТЗ «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням Ду­мич О.С. ...», однак у самій Постанові суду від 30.08.2021 вказав протилежні їм обставини про те, що «... я перестроювався спочатку на праву смугу руху, а в подальшому різко на ліву смугу руху, по якій рухався праворуч дещо попереду, від правого краю проїзної частини водій марки «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося ДТП..», тобто не зазначивши який саме із згаданих ТЗ допустив зіткнення з іншим ТЗ. Підкреслює, що із Відеозапису вбачається, що ним під час керування ТЗ «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_4 було допущено порушення пп. «б» п. 2.3., п.п. 10.1. ПДР однак за ці порушення, тобто порушення безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, відпові­дальність передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. а за порушення, визначене ч. 2 ст. 122 КУпАП, що спричинило створення аварійної обстановки, відповідальність передбачена ч. 4 ст. 122 КУпАП. Також вказує, що з Відеозапису видно, що не ТЗ «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_4 під його керуванням було здійснено зіткнення з ТЗ «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , а навпаки останнім ТЗ під його керуванням. Стверджує, що експерт у Висновку від 22.07.2021 прийшов до переконання, що вста­новити технічну можливість у водія автомобіля «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_2 зупинитись до місця зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху, тобто дотримання во­дієм ОСОБА_2 вимог п. 12.3. ПДР, не виявляється можливим. При апеляційному перегляді справи ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній мотиви, вказав, що не заперечує, що створив небезпеку для руху, проте ОСОБА_2 мала можливість уникнути ДТП. Працівники поліції не складали протокол на місці ДТП, мали складати європротокол. Підтверджень про складення і знищення схеми ДТП немає. Потерпіла ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила. Вважає постанову судді законною, обґрунтованою та просила таку залишити без змін. Вказала, що у неї стаж водіння 13 років, водій ОСОБА_1 підрізав її автомобіль, ДТП вона намагалась уникнути, проте це було неможливо, на місце ДТП було викликано поліцію, повідомила про те, що автомобіль не застрахований, з`їхали на стоянку, хотіли оформити європротокол, не знала, що не зможуть оформити , оскільки не було страхового полісу. ЇЇ автомобіль зачепив задні двері автомобіля ОСОБА_1 , який здійснив різкий з`їзд на полосу по якій вона рухалась. В матеріалах справи наявна копія схеми місця ДТП, оригінал знищено в поліції. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 на підтримку апеляційних вимог, заперечення потерпілої ОСОБА_2 , перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ДПР18 №428608 від 06.04.2020; записом з відеореєстратора водія «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , який було долучено до матеріалів справи у судовому засіданні від 22.04.2021, з якого видно, що водій автомобіля марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 рухаючись на згаданому автомобілю із зупинки транспортних засобів та перестроювався спочатку на праву смугу руху, а в подальшому різко на ліву смугу руху, по якій рухався праворуч дещо попереду, від правого краю проїзної частини водій марки «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулося ДТП, можливості уникнути ДТП водієм «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 судом не встановлено; письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 ; висновком судового експерта №СЕ-19/114-21/9277-ІТ від 22.07.2021, згідно якого судовий експерт Власенко С.В. зазначає, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був керуватися технічними вимогами п. 10.1 та 10.3 ПДР. В даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 повинна керуватись технічними вимогами п. 12.3 ПДР. Так як момент виникнення небезпеки не заданий, в наданих матеріалах адміністративної справи інформація, яка б могла визначити момент небезпеки відсутня, тому встановити технічну можливість у водія «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 зупинитися до місця зіткнення шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху не виявляється можливим. В даному випадку технічна можливість у водія «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 уникнення даної пригоди визначалася виконанням ним технічних вимог п. 10.1 та 10.3 чинних Правил дорожнього руху, для дотримання яких в нього не було завад технічного характеру; іншими матеріалами адміністративної справи, які знаходяться у об?єктивному взаємозв?язку між собою, нічим не спростовані, доповнюються та уточнюються іншими доказами. Твердження апелянта про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є безпідставними, й апеляційний суд їх до уваги не бере. Пояснення ОСОБА_1 , який фактично наполягає, що ДТП трапилося з вини водія автомобіля «Toyota Auris» апеляційний суд розцінює, як намагання уникнути останнім адміністративної відповідальності, оскільки такі не узгоджуються з іншими доказами у справі. При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Так, наведеними вище доказами підтверджується, що ОСОБА_1 28.01.2020р. о 09.55 год. у м. Львові по вул. Липинського, 60, керуючи автомобілем марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався у безпечності маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів, порушивши вимоги п. 2.3 б, 10.1, 13.1 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, є належним та допустимим доказом. На переконання апеляційного суду, дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ст.124 КУпАП, оскільки він, порушив вимоги п.п. 2.3 б, 10.1, 13.1 ПДР України, а саме був неуважним, перед зміною напрямку руху не переконався у безпечності маневру, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по смузі, на яку мав намір перестроїтися водій марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , можливості уникнути ДТП водієм «Toyota Auris» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 судом не встановлено, в результаті чого і відбулося зіткнення, відтак доводи апелянта з даного приводу є безпідставними. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. При цьому, оскільки, на момент розгляду справи закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч.2 ст. 38 КУпАП, а розглянути справу у межах даних строків суддею з об`єктивних причин виявилось неможливим, оскільки правопорушення вчинено 28.01.2020 року, справа на розгляд до судді Шевченківського районного суду Єзерського Р.Б. надійшла лише 02.02.2021 року, тобто після закінчення строку притягнення до адміністративної відповідальності, а тому суддею суду першої інстанції, провадження у справі закрито, оскільки минули строки накладення адміністративного стягнення. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Гончарук Л.Я.