Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1693/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/1693/20 пров. № А/857/14324/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б., за участю секретаря судового засідання Гром І.В. від позивача : ОСОБА_1 від відповідача: Устенко Г.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/1693/20 за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі,- суддя в 1-й інстанції Кедик М.В., час ухвалення рішення 11 год. 07 хв, місце ухвалення рішення м. Львів, дата складання повного тексту рішення 03.06.2021,- В С Т А Н О В И В: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі також позивач, Національна академія) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також відповідач, ОСОБА_1 ) в якому просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 130 960 грн. 56 коп.. Підставою позову є несплата відповідачем заборгованості за витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020, позовну заяву Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі повернуто позивачеві. За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 03.12.2020 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Верховний Суд зокрема дійшов висновків про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, має право на власний розсуд вирішити, чи оскаржувати їй відповідну ухвалу суду або повторно звернутися до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду. У зв`язку з цим питання про поновлення пропущеного строку при повторному зверненні до суду має вирішуватися судом з урахуванням цієї обставини, а також з урахуванням строку подання первинної позовної заяви, дати отримання учасником справи копії ухвали про залишення позовної заяви без розгляду і проміжку часу між цією подією і повторним зверненням до суду з позовом. При цьому Верховний суд також зазначив, що попередня процесуальна поведінка особи, позов якої залишено без розгляду, не впливає на вирішення питання щодо поважності причини пропуску нею строку при повторному зверненні до суду, яке в силу частини четвертої статті 240 КАС України відбувається в загальному порядку. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 позовну заяву залишено без руху, оскільки згідно з ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проте відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 позовна заява та додатні до неї документи були повернуті позивачу, а в матеріалах справи відсутні додатки до позовної заяви. 01.03.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в загальному позовному провадженні на 05.04.2021. Із матеріалів справи також встановлюється, що Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до суду подано заяву про поновлення строку для звернення до адміністративного суду у справі № 380/1693/20 (а.с.197-200). Заява обґрунтована тим, що 23.07.2019 (вих. № 4436) Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до Львівського окружного адміністративного суду, у межах встановленого строку звернення до суду, подано позовну заяву про відшкодування курсантом витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі до гр. ОСОБА_1 на суму 130 960 грн. 56 коп.. Проте, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.01.2020 позовну заяву Національної академії до ОСОБА_1 справі № 1.380.2019.003879 було залишено без розгляду. Зазначає, що дану ухвалу Національна академія отримала згідно штампу вхідної кореспонденції 05.02.2020 за вх. № 1467, та 17.02.2020 звернулася із цим адміністративним позовом. Таким чином вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних та незалежних від Національної академії причин. Просить визнати причину пропуску строку для звернення до суду поважною та поновити такий. Продовжити розгляд справи. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відраховано з Національної академії 10.06.2019 та 11.06.2019 повідомлено про необхідність відшкодування витрат загалом у розмірі 130960 грн 56 коп.. Первинно позовну заяву надіслано до суду 23.07.2019, тобто, з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, після виникнення у позивача права на звернення до суду. При цьому суд зазначив, що з дати отримання (05.02.2020) Національною академією копії ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 29.01.2020 у справі № 1.380.2019.003879 і повторним зверненням до суду з позовом (17.02.2020 - згідно штампу на поштовому конверті) - проміжок часу 11 днів. Підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, позивачем до суду надано не було. Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду встановлений частиною п`ятою статті 122 КАС України і ним не подано належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та по`вязані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що з первісним позовом до відповідача про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Національна академія звернулась в межах місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, а відтак висновки суду про пропуск такого строку є помилковими та спростовуються матеріалами справи. Щодо строку звернення до адміністративного суду у справі №380/1693/20 зазначає, що керуючись ч. 4 ст. 240 КАС України Національною академією 17.02.2020 року повторно подано позовну заяву про відшкодування ОСОБА_2 витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі та заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції встановлено ту обставину, що проміжок часу з дати отримання Національною академією копії ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 29.01.2020 року у справі №1.380.2019.003879 (05.02.2020 року) і зверненням до суду з повторним позовом (17.02.2020 року) становить 11 днів. Апелянт вважає, що з повторним позовом до відповідача про відшкодування витрат пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі Національна академія звернулась в межах місячного строку, що судом першої інстанції не взято до уваги. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про те, що суд першої інстанції підставно не задовольнив клопотання про поновлення строків для звернення до суду та не врахував підстави та аргументи, які мав врахувати та правомірно залишив адміністративний позов без розгляду. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2021 без змін. В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, в своїх поясненнях покликався на викладені в ній доводи. Представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом є неповажними. Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав. Із матеріалів справи встановлено, що Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 08 серпня 2018 року №90-КС (по особовому складу) відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 21 серпня 2018 року №213 (по стройовій частині) старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та на всі види забезпечення. 21 серпня 2018 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та старшим сержантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався, зокрема сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. 22 квітня 2019 року відповідачем подано рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв`язку з розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та зобов`язання ним відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 10 червня 2019 року №29-КС (по особовому складу) розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України із відповідачем курсантом вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання та відраховано його з числа курсантів. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 10 червня 2019 року №145 (по стройовій частині) відповідача виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення і зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у Національній академії у сумі 130 960,56 грн.. Відповідно до довідки-розрахунку від 10 червня 2019 року за № 119 ОСОБА_1 зобов`язується оплатити зазначену суму в касу або на рахунок Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до 10 липня 2019 року. Оскільки відповідачем не погашена вказана заборгованість, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного 23 липня 2019 року вперше звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 130960,56 грн.. За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Враховуючи те, що згідно довідки-розрахунку від 10 червня 2019 року ОСОБА_1 зобов`язувався оплатити витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 130960,56 грн. до 10 липня 2019 року, що підтверджується його підписом (а.с. 138), а позивач з первісним позовом у справі № 1.380.2019.003879 звернувся 23.07.2019, що також підтверджується відбитком штемпеля на конверті (а.с. 10), колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що подаючи первинний позов Національна академія пропустила місячний строк звернення до адміністративного суду. Що стосується повторного зверненням до суду з позовом, слід зазначити, що Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до суду з таким 17 лютого 2020 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України. Однак, слід звернути увагу, що пропуск строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому КАС України. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного зазначала про те, що копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 29.01.2020 року у справі №1.380.2019.003879 отримано 05.02.2020, та враховуючи ч. 4 ст. 240 КАС України відповідно до якої особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, в межах місячного строку звернулася із позовом до суду. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Так, як згадувалось вище залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції дійшов висновку, що належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено. Однак на переконання колегії суддів такий висновок суду першої інстанції є помилковим. Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов`язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень. Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя. Одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, а також права на оскарження судового рішення (фактично права на виправлення судової помилки) з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду та строку на оскарження у розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності. Розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо). Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи. Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»). Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»). При цьому у кожному випадку прийняття національними судами рішення про поновлення строків на звернення до суду або на оскарження судового рішення, ЄСПЛ наголошує на необхідності перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків втручання у принцип res judicata, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні у підставах для поновлення строків (справ «Пономарьов проти України»), а також, чи є обмеження права особи на доступ до суду пропорційним (справа «Мельник проти України»). Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики. Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов`язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Як встановлено судом вище, позивач звертаючись до суду з первинним позовом (23.07.2019) дотримався вимог ч. 5 ст. 122 КАС України. При цьому, колегія суддів вважає, що пропущений позивачем строк звернення до адміністративного суду вдруге є незначним, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі, з дати отримання (05.02.2020) Національною академією копії ухвали про залишення позовної заяви без розгляду від 29.01.2020 у справі № 1.380.2019.003879 і повторним зверненням до суду з позовом (17.02.2020 - згідно штампу на поштовому конверті) проміжок часу 11 днів. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення на позивача відповідальності і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції припустився порушення відповідних норм процесуального права, а відтак висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не можна вважати обґрунтованими. Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Відповідно до частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та має місце порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/1693/20 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 20 вересссня 2021 року