Постанова 4857 № 1.380.2019.002683

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий суддя у першій інстанції : Сасевич О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002683 пров. № 857/13799/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Макарика В.Я., Матковської З.М. за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019року у справі № 1.380.2019.002683 за адміністративним позовом Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, - ВСТАНОВИВ : 28.05.2019р. позивач Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти в розмірі 325 727 гривень 10 копійок. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 в користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного витрати, пов`язані з утриманням у розмірі 325 727 грн. 10 коп. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. 04.02.2020р. на адресу суду надійшло клопотання від представника апелянта Каверін С.М. про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю з`явитись в судове за сімейними обставинами. Проте, колегія суддів не приймає до уваги клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки апелянт не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни та неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах. Проте, доказів такої неможливості апелянтом не надано. Отже, враховуючи розумні строки розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні мотиви не можуть вважатись поважними причинами за яких суд зобов`язаний відкласти розгляд справи по суті, а тому розглядає справу за наявними матеріалами справи. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. 26.07.2016р. наказом начальника Національної академії сухопутних війсь імені гетьмана П. Сагайдачного за №52-КС ОСОБА_1 зараховано на перший курс до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного. (а.с. 13 ) Наказом начальника Національної академії сухопутних війсь імені гетьмана П. Сагайдачного від 05.08.2016р. за №183 (по стройовій частині) відповідача зараховано до списків особового складу академії та на всі види забезпечення. (а.с. 14 ) 05.08.2016р. між Міністерством оборони України в особі начальника академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного Ткачуком П.П. та сержантом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. (а.с. 15 ) Із змісту п.1 даного контракту видно, що ОСОБА_1 зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. (а.с. 15 ) 18.04.2019р., відповідач подав рапорт про відрахування з числа курсантів Національної академії сухопутних війсь імені гетьмана П. Сагайдачного, у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язався відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти. (а.с. 16 ) Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного Збройних Сил України Ткачук П.П. від 18.04.2019р. №17-КС (по особовому складу) із сержантом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання, відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби у запас за п.п. «ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ( у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Наказом начальника Національної академії сухопутних війсь імені гетьмана П. Сагайдачного Ткачук П.П. від 18.04.2018р. №101 (по стройовій частині) відповідача виключено із списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення та зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в академії в сумі 325 727,10 грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006р. «Про затвердження Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утримання у вищих навчальних закладах». Згідно ч.6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів). (а.с. 18 ) Із змісту довідки-розрахунку Національної академії сухопутних війсь імені гетьмана П. Сагайдачного від 18.04.2019 р. № 81 видно що розмір витрат пов`язаних з утриманням в академії ОСОБА_1 становить - 3255727,10 грн. а саме: - грошове забезпечення - 270647 грн. 41 коп.; - продовольче забезпечення - 39902 грн. 88 коп.; - медичне забезпечення - 218 грн.00 коп.; - спожиті комунальні послуги та енергоносії - 14958 грн. 81 коп. ч.5 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абз.4 ч.2 ст.23 цього Закону. При розгляді справи та ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував, що ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та п. 1 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. № 964 встановлено підстави та умови відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат пов`язаних із навчанням у навчальному закладі, а саме звільнення вказаних осіб з військової служби з негативних підстав відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» п. 1 ч. 5 ст. 26 цього закону, а також як зазначено в Порядку № 964 звільнення з військової служби відповідно до п. «е», «є», «ж», «и», «і» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Тобто, підставою для відшкодування витрат пов`язаних із навчанням у навчальному закладі є дострокове припинення контракту із курсантом та особами офіцерського складу за відповідними підпунктами п.1 ч. 5 ст. 26 вказаного Закону. Із змісту підпунктів 1 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено перелік підстав для припинення ( розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців які проходять військову службу за контрактом з військової служби у мирний час. Разом з тим, в умовах особливого періоду, який в Україні діє з березня 2014 р. припинення ( розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом з військової служби здійснюється за відповідними підпунктами п. 2 ч. 5 ст. 26 вказаного Закону. Із змісту наказів про звільнення ОСОБА_1 № 17 КС від 18.04.2019р. та виключення із списків особового складу № 101 від 18.04.2019 р. відповідача звільнено із військової служби в умовах особливого періоду на підставі п.п. «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що ч. 2 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утримання у вищих навчальних закладах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006р. № 964, Наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України, Управління Державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2017р. № 419/831/240/605/537 ( в редакції чинній на час звільнення та виключення відповідача із списків особового складу) не передбачено, що курсанти, які звільняються з військової служби в умовах особливого періоду відповідно до п.п. «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 цього Закону зобов`язані відшкодувати Міністерству оборони України, якому підпорядкований навчальний заклад витрати пов`язані з їх утримання у вищому навчальному закладі. 03.10.2019р. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» щодо удосконалення деяких питань проходження громадянами військової служби», який набрав чинності 20.10.2019р. ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» доповнено положенням щодо підстав для відшкодування витрат за навчання особами звільненими з військової служби відповідно до п.п. «д», «е», «є», «ж», «з» п. 2 ч. 5 ст. 26 цього Закону. Отже, Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції із змінами внесеними вищевказаним законом України від 03.10.2019р. не підлягає до застосування до ОСОБА_1 згідно вимог ст.58 Конституції України. Оскільки редакція Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» на час звільнення відповідача не містила положень про відшкодування витрат за навчання при звільненні за п.п. «ж» п. 2 ч. 5 ст. 26 вказаного Закону. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не врахував вказаних положень та норм закону, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки на момент розірвання контракту та відрахування ОСОБА_1 з навчання, п.10 ст.25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачав відшкодування Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі курсанта в разі відрахування його на підставі пп.«ж» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Щодо доводів апелянта про пропуск строку звернення до суду із даним позовом колегія суддів вважає зазначити наступне. Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. ч.1 ст.120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Як видно із довідки-розрахунку Національної академії від 18.04.2019р. №81, відповідач зобов`язувався сплатити витрати, пов`язані з його утриманням, у сумі 325 727,10 грн. до 18.05.2019р. у добровільному порядку. Таким чином, строк звернення до суду із даним позовом розпочався 19.05.2019р., тобто, з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому, позивач звернувся з позовом до суду в місячний строк - 28.05.2019р., який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а тому строки звернення з позовом до суду останній не пропустив. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити. Керуючись ст.ст.243, 286, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.002683 - скасувати. В позові Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя Н.В. Бруновська Суддя В.Я. Макарик Суддя З.М. Матковська Постанова складена в повному обсязі 24.02.2020р.