Постанова 4855 № 620/2230/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2230/19 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І. за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі освіти, В С Т А Н О В И В : Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, у сумі 304147,90 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що при укладанні контракту та зарахуванні на перший курс навчання до Академії відповідач не подавав заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку претендує. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Крім того представником відповідача було надано до суду клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску позивачем стоку звернення до суду. Також від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що вона буде зайнята в іншому судовому засіданні, а саме у Щорському районному суді Чернігівської області. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав. Як убачається з матеріалів справи, з 05.07.2016 року ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 05.07.2016 року Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України (а.с.49). 26.07.2016 року начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного видано наказ №52-КС (по особовому складу), згідно якого відповідача зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. 05.08.2016 начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного видано наказ №183 (по стройовій частині), яким солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 05.08.2016 року зараховано до списків особового складу Національної академії та на усі види забезпечення, а на котлове забезпечення - з обіду 05.08.2016 року. Цього ж дня, між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та відповідачем укладений Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу. Згідно умов вказаного контракту відповідач зобов`язувався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), зокрема, у разі дострокового розірвання контакту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість. В подальшому відповідачем було подано рапорт про його відрахування з числа курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, в якому останній зобов`язався відшкодувати витрати на утримання у закладі вищої освіти. 20.06.2019 року начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного видано наказ №31-КС (по особовому складу) про розірвання з відповідачем контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України у зв`язку з небажанням продовжувати навчання. Відповідача відраховано з числа курсантів третього курсу у зв`язку з розірванням контракту та звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Цього ж дня видано наказ від 20.06.2019 року №156 (по стройовій службі), яким відповідача з 20.06.2019 року виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, а також зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 05.08.2016 року по 20.06.2019 року у сумі 308397,11 грн.. 27.06.2019 року відповідачем частково погашено вказану вище заборгованість на суму 4249,21 грн., що підтверджується довідкою Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 22.07.2019 року №783. Враховуючи те, що відповідачем у добровільному порядку не було відшкодовано у повному обсязі витрати у сумі 304147,90 грн., позивач звернувся до суду з позовом. Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів). Частиною 5 статті 25 Закону № 2232 передбачено, з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом 4 частини 2 статті 23 цього Закону. Частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "і", "и" частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі - Порядок № 964). Пунктами 3, 6, 7 Порядку № 964 передбачено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з, зокрема, грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням. Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання. У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. Судом встановлено, що 12.08.2015 року відповідач був прийнятий на військову службу за контрактом та з 05.07.2016 року набув статусу ветерана війни - учасника бойових дій, отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, з вказаного часу користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасниками бойових є військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Згідно статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги: державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах. Вказана державна цільова підтримка для здобуття професійно-технічної та вищої освіти надається у вигляді: повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Колегія суддів зазначає, що Порядок № 964 за своєю правовою природою є підзаконним нормативно-правовим актом, оскільки його норми суперечать нормам Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу, тому при вирішенні вказаної справи слід керуватися саме положеннями Закону України, а не Порядком. В даному випадку, позивач маючи пільги і гарантії передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та вступивши на навчання мав право на отримання державної цільової підтримки для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Судом першої інстанції правильно відхилено доводи позивача щодо не подання відповідачем, на виконання пункту 8 Порядку та умов надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року №975 (далі - Порядок №975), заяви із зазначенням конкретних видів державної цільової підтримки, на яку він претендує, оскільки Порядок №975 набув чинності з 01.01.2017 року, а на перший курс навчання відповідач був зарахований 26.07.2016 року. До того ж позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що при укладенні контракту та зарахуванні на перший курс навчання позивач роз`яснив відповідачу його право скористатися державною цільовою підтримкою для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у вигляді повної або часткової оплати навчання за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем місячного строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до приписів частини 7 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надано строк на добровільну сплату витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти до 20.07.2019 року. У зв`язку з наведеним, починаючи з 21.07.2019 року розпочався перебіг строку на реалізацію позивачем свого права на звернення до суду з позовом про стягнення вказаних витрат у примусовому порядку. Судом встановлено, що позивач звернувся з даним позовом до суду 23.07.2019 року, тобто у строк передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 340/685/19). Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: В.В.Файдюк Є.І.Мєзєнцев