Постанова 4852 № 280/2321/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2321/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року (суддя Конишева О.В.) у справі №280/2321/20 за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про зміну підстави відрахування та звільнення з військової служби, - встановиВ: Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов`язані з її утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 31446,52грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачкою було подано рапорт про відрахування її з числа курсантів Національної академії у зв`язку із небажанням продовжувати навчання. У зв`язку із звільненням за вказаними підставами відповідачка була зобов`язана відшкодувати витрати на її утримання у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Оскільки у добровільному порядку такі витрати відшкодовані не були, позивач звернувся із позовом до суду. ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила: визнати протиправним Наказ Т.в.о. начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного О.Шевченка № 17-кс від 27.02.2020 року в частині відрахування та звільнення з військової служби у запас ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та змінити підставу відрахування з числа курсантів з «через небажання продовжувати навчання» та вказати «за станом здоров`я»; змінити підставу звільнення з військової служби з «підпунктом «ж» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем)» та вказати «за підпунктом «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я)». Зустрічний позов обґрунтований тим, що фактично ОСОБА_1 мала намір звільнитися зі служби через неможливість подальшого навчання та проходження військової служби у зв`язку зі станом здоров`я. Про незадовільний стан здоров`я позивач за первісним позовом був обізнаний, але рекомендував написати рапорт про небажання продовжувати навчання. Крім цього, ОСОБА_1 зазначала про невідповідність підстав звільнення зі служби, які визначені навчальним закладом, положенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.07.2020 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного повернуто заявнику. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року в позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задоволено. Рішення суду фактично мотивовано тим, що розірвання контракту та звільнення з військової служби з підстав, передбачених підпунктом ж (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), є підставою відшкодування курсантом витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року про повернення зустрічного позову, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу № 17-кс від 27.02.2020 року в частині розірвання контракту щодо відрахування з числа курсантів та звільнення ОСОБА_1 , оскільки такий наказ відповідає як правовим підставам для відрахування курсантів, що визначені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, так і фактичним обставинам, які встановлені у межах цієї справи, та які стали підставою для розірвання контракту. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 24 липня 2020 року, яким задоволено первісний позов та з рішенням суду першої інстанції від 24 травня 2021 року, яким відмовлено у задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення зустрічного позову та відмови у задоволенні первісного позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційних скарг позивачка за зустрічним позовом вказує на те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що під час укладення контракту на навчання позивачка була неповнолітньою особою, а відповідачем (навчальним закладом) не було надано доказів отримання згоди батьків на укладення контракту на навчання. Також позивачка зазначала, що під час проходження служби (навчання) вона неодноразово знаходилася на лікуванні, у зв`язку з чим, зокрема, навчальним закладом їй надавалися відповідні відпустки. Стан здоров`я, як вказує позивачка, не дозволяв їй подальше навчання та проходження військової служби, у зв`язку з чим вона мала намір звільнитися з військової служби за станом здоров`я. В той же час, відповідачем, без урахування усіх обставин звільнення, було розірвано контракт на навчання з позивачкою саме через небажання подальшого навчання. Також ОСОБА_1 зазначала про невідповідність підстав звільнення зі служби, які визначені навчальним закладом, положенням Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З цього приводу зазначала те, що підставами звільнення з військової служби навчальним закладом визначено: у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем, але доказів порушення позивачкою дисципліни чи систематичного невиконання умов контракту суду надано не було. У відзиві на апеляційні скарги Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного просить оскаржувані рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість. Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що наказом начальника Національної академії від 17 липня 2019 року №40-КС (по особовому складу) ОСОБА_1 було зараховано на перший курс навчання до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. З 17.07.2019 року ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, що підтверджується наказом начальника Національної академії від 17.07.2019 року №182 (по стройовій частині). 17.07.2019 року між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу. Згідно з пунктом 1 вказаного контракту відповідач зобов`язувався, зокрема, відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані із його утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. 19.02.2020 року солдат ОСОБА_1 подав рапорт про відрахування його з числа курсантів Національної академії через небажання продовжувати навчання. Крім того, у даному рапорті відповідач зазначив про свою обізнаність із обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у навчальному закладі, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 964 від 12 липня 2006 року Про затвердження порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та зобов`язався їх відшкодувати. Наказом начальника Національної академії від 27 лютого 2020 року №17-КС (по особовому складу) із солдатом ОСОБА_1 , відповідно до частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, пунктів 36, 227 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, відраховано його з числа курсантів у зв`язку із розірванням контракту через небажання продовжувати навчання, звільнено з військової служби у запас за підпунктом ж (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Також наказом начальника Національної академії від 28 лютого 2020 року №56 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Національної академії та всіх видів забезпечення, зобов`язано відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням в Національній академії за період з 17 липня 2019 року по 28 лютого 2020 року в сумі 32106,72 грн. Відповідачем 11.03.2020 було частково сплачено заборгованість у розмірі 660,20 грн. Таким чином, заборгованість відповідача пов`язана з його утриманням у вищому навчальному закладі складає 31446,52 грн. Оскільки ОСОБА_1 у повному обсязі не були відшкодовані витрати, пов`язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, Національна академія звернулася із позовом до суду. У свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому порушила питання про неправомірність наказу про розірвання з нею контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу та звільнення з військової служби, в частині визначення підстав, як щодо розірвання контракту так і щодо звільнення із військової служби. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Підстави припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), визначені п.2 ч.5 ст. 26 Закону № 2232-XII, а саме: у зв`язку із закінченням строку контракту; за станом здоров`я; за віком; у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; через сімейні обставини; через службову невідповідність; у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади; у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку; у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням, яким військовослужбовця притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; у зв`язку з неможливістю призначення на іншу посаду у разі прямого підпорядкування близькій особі; у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"; як такі, що не пройшли встановлений випробувальний строк, визначений частиною першою статті 21-2 цього Закону; які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання активів військовослужбовця чи активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Отже, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, законодавцем чітко визначені підстави для припинення (розіравання) контракту та звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час дії особливого періоду. Підставою звільнення за підпунктом ж п.2 ч.5 ст.26 Закону № 2232-XII є систематичне невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовані Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. У свою чергу, механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, визначено Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України №170 від 10.04.2009. У відповідності із п.2.15 Інструкції №170 контракт про проходження служби (навчання) припиняється (розривається), а курсанти, які навчаються, відраховуються наказами по особовому складу зі списків змінного складу військових навчальних закладів за підставами та у порядку, визначеними пунктом 36 Положення. За скоєні протягом одного навчального року порушення військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану дисципліни згідно з Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, порушення та їх облік, вчинення інших правопорушень курсант відраховується з військового навчального закладу через недисциплінованість, а контракт про проходження військової служби (навчання) припиняється (розривається) через службову невідповідність. У разі невиконання навчального плану, небажання продовжувати навчання чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення військового навчального закладу контракт про проходження військової служби (навчання) припиняється (розривається) у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Курсанти, які до навчання проходили військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за контрактом, відраховуються з навчання і направляються до військових частин, з яких вони прибули на навчання. Рішення про продовження військової служби такими військовослужбовцями приймають посадові особи, визначені абзацами другим, третім пункту 227 Положення. Отже, небажання продовжувати навчання чи відмова від проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу (як про те зазначено у спірному випадку ОСОБА_2 у поданому рапорті), є підставою для припинення (розірвання) контракту у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Таким чином, Національною академією, з огляду на поданий рапорт ОСОБА_1 , правильно визначено правові підстави для розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1 з військової служби. З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими аргументи позивачки про те, що відповідачем за зустрічним позовом не було надано доказів систематичного невиконання умов контракту. Щодо аргументів ОСОБА_1 про неправомірність підстав розірвання контракту та звільнення з військової служби, визначених в наказі №17-кс від 27.02.2020, через її бажання та наявність для цього підстав для розірвання контракту «за станом здоров`я» та звільнення із військової служби за підпунктом «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я). Відповідно до пп. «б» п.2 ч.5 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації): за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби. Отже, підставою для звільнення «за станом здоров`я» є не бажання особи звільнитися саме за таким формулюванням, а відповідний висновок військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час або обмежену придатність у воєнний час. Оскільки такого висновку відносно ОСОБА_1 не існує, то відсутні і підстави для зміни оскаржуваного наказу, в частині визначених підстав для розірвання контракту та звільненні із військової служби. Щодо аргументів ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що під час укладення контракту на навчання позивачка була неповнолітньою особою, а відповідачем (навчальним закладом) не було надано доказів отримання згоди батьків на укладення контракту на навчання. З приводу таких аргументів позивачки за зустрічним позовом слід зазначити те, що обставини укладення контракту та прийняття її на військову службу, не можуть свідчити про неправомірність визначених навчальним закладом підстав для розірвання контракту та звільнення з військової служби. Предметом спору у цій справі не є правомірність прийняття позивачки на військову службу та укладення з нею контракту на навчання. Отже, вказані аргументи позивачки не можуть свідчити про необґрунтованість та незаконність рішення суду першої інстанції. При цьому, враховуючи і те, що відповідачем (навчальним закладом) суду першої інстанції надавалися документи щодо укладення контракту на навчання, у тому числі, і згода матері позивачки на такі дії своєї дочки. Ураховуючи викладене, враховуючи підстави поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову. Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку. Пунктами 3-4 "Порядку відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через недисциплінованість. Відповідно до п. 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, курсант ОСОБА_1 зобов`язана відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у закладі, в якому проходить військову службу (навчання), для проходження військової служби на посадах офіцерського складу в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу. Отже, встановивши підстави розірвання контракту, пославшись на вказані норми та умови укладеного контракту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову. Таким чином, дослідивши зазначені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення за первісним та зустрічним позовом з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для скасування не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року у справі №280/2321/20 та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року у справі №280/2321/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України Повне судове рішення складено 07.09.2021 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк