Постанова 4872 № 923/560/17

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/560/17 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Колоколова С.І. суддів: Головея В.М., Разюк Г.П. секретар судового засідання: Глущенко Т.А. за участю представників сторін: від ТОВ "Грін Тім" - Бабій В.В., ордер серія АІ № 1107789 , дата видачі : 21.04.21; від ПП "Шато" - не з`явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Шато» на рішення Господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року повний текст якого складено та підписано 31.03.2021р. та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від „02 квітня 2021р., повний текст якого складено та підписано „12 квітня 2020р. у справі №923/560/17 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", до відповідача: Приватного підприємства "ШАТО", про: стягнення 2152281,23 грн., та за зустрічним позовом Приватного підприємства "ШАТО", до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім", про: визнання, що між сторонами укладений договір зберігання на товарному складі, стягнення 7480375,24 грн. збитків та зарахування зустрічних однорідних вимог,- головуючий суддя Нікітенко С.В. місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 16.09.2021р. згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови. ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (далі ТОВ "Грін Тім") звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Шато" (далі ПП "Шато") про стягнення заборгованості в сумі 2 152 281,23 грн, яка складається з основного боргу 1 050 000,00 грн, пені 170 538,90 грн, 3% річних 18 769, 26 грн та штрафу 912 973, 07 грн. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів. ПП "Шато" подало зустрічний позов про: визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 удаваним; визнання, що між сторонами фактично відбувся договір зберігання (товарного складу) на умовах, зазначених у тексті зустрічної позовної заяви; зарахування зустрічної однорідної вимоги в сумі 987 887, 48 грн за первісним позовом; стягнення збитків за неналежне зберігання за удаваним договором №260816ОТ від 26.08.2016 в сумі 6 492 487, 76 грн. Зустрічний позов мотивований тим, що укладений між сторонами правочин є удаваним, оскільки він вчинений з метою приховати інший правочин - договір зберігання (товарного складу). Допущені відповідачем порушення умов зберігання сільськогосподарської продукції призвели до її псування, чим завдано ПП "Шато" збитків на загальну суму 7 480 375,24 грн. За вказаних обставин, позивач за зустрічним позовом просив на підставі статей 202, 203 Господарського кодексу України зарахувати зустрічні однорідні вимоги за первісним позовом у сумі 987 887,48 грн та стягнути з ТОВ "Грін Тім" збитки за неналежне зберігання продукції у розмірі 6 492 487,76 грн. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 зустрічний позов задоволено частково. Визнано удаваним договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато". Встановлено, що фактично між сторонами вчинено договір зберігання (товарного складу). Суд стягнув з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" збитки в сумі 6 490 374, 70 грн. У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення збитків в сумі 2 113, 06 грн відмовлено у зв`язку з недоведеністю. Припинено зобов`язання ПП "Шато" за первісним позовом в частині стягнення 990 000 грн основного боргу з орендної плати шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. В задоволенні іншої частини первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" відмовлено. При визначенні правової природи укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ місцевий господарський суд зробив висновок, що цей договір є удаваним, оскільки при його укладенні сторони мали на меті приховати інший правочин договір зберігання (товарного складу), який насправді і було вчинено. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково. Суд стягнув з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" основний борг в сумі 990 000 грн, пеню в сумі 170 538, 90 грн, 3% річних в сумі 18 769, 26 грн, штраф в сумі 912 973, 07 грн. Провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ "Грін Тім" до ПП "Шато" про стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Відмовлено ПП "Шато" у задоволені зустрічного позову про визнання договору удаваним, стягнення збитків в сумі 6 492 487, 76 грн та зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987 887, 48 грн. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку щодо удаваності укладеного між сторонами правочину та необхідності застосування до взаємних прав та обов`язків сторін законодавства, що регулює відносини зі зберігання майна. Крім того, суд апеляційної інстанції зробив висновок про недоведеність ПП "Шато" обставин спричинення ТОВ "Грін Тім" збитків в сумі 7 480 375, 24 грн. Стягнення з ПП "Шато" основного боргу за договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ в сумі 990 000 грн та штрафних санкцій, нарахованих та цю суму, суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що будь-яких доказів сплати заборгованості в сумі 990 000 грн чи припинення відповідних зобов`язань іншим, передбаченим законом, способом, відповідачем не надано. Постановою Верховного Суду від 04.07.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/560/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що укладений між ТОВ "Грін Тім" і ПП "Шато" договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ є удаваним, оскільки його умови відповідають загальним положенням про зберігання, які наведені у главі 66 ЦК України. У п. п. 6.2.7 та п. п. 6.2.8 мотивувальної частини постанови Верховний Суд зазначив, що ні господарським судом першої інстанції, який дійшов висновку про удаваність укладеного сторонами договору, ні судом апеляційної інстанції, який дійшов помилкового висновку про укладення між сторонами договору оренди тари, не встановлювалося обставин про те, чи становить термін зберігання сільськогосподарської продукції за договором понад 90 днів і якщо так, то чи підлягають застосуванню до правовідносин сторін норми спеціального Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва". При цьому, якщо до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", господарськими судами не досліджувалося питання щодо видачі ТОВ "Грін Тім" під час прийняття сільськогосподарської продукції на зберігання складських документів ПП "Шато". Отже, суди попередніх інстанцій не дослідили та не надали належної оцінки умовам оспорюванного договору на предмет відповідності їх законодавству, що регулює правовідносини зберігання. Під час нового розгляду справи ПП "Шато" подало заяву про збільшення та уточнення зустрічного позову, в якій просило: визнати договір з назвою "оренда тари для зберігання сільськогосподарської продукції" від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато", удаваним; з урахуванням вимог статті 235 ЦК України, визнати цей договір договором зберігання товарного складу; стягнути з ТОВ "Грін Тім" збитки в сумі 7 480 375, 24 грн; на підставі статті 216 ЦК України застосувати наслідки недійсності правочину шляхом приведення сторін у первісний стан; здійснити поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017; відмовити ТОВ "Грін Тім" у задоволенні первісного позову. Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.09.2018 заяву ПП "Шато" про збільшення та уточнення зустрічного позову прийнято до розгляду. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 ТОВ "Грін Тім" у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов ПП "Шато" задоволено. Суд визнав удаваним договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 № 260816ОТ, укладений між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато". Стягнув з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" збитки за неналежне зберігання за удаваним договором від 26.08.2016 № 260816ОТ в сумі 7 480 375, 24 грн; платежі, сплачені за недійсною угодою, в сумі 4 749 658, 20 грн. Здійснено поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/560/17 шляхом стягнення з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" 2 337 160,29 грн. Закрито провадження за зустрічним позовом в частині зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 987 887, 48 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ТОВ "Грін Тім" задоволено частково. Суд стягнув з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" заборгованість за надання послуг зі зберігання сільськогосподарської продукції в сумі 990 000,00 грн. В іншій частині ТОВ "Грін Тім" у задоволенні позову відмовлено. Провадження у справі за позовом ТОВ "Грін Тім" до ПП "Шато" про стягнення заборгованості в сумі 60 000 грн закрито. ПП "Шато" у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Суд здійснив поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 у справі № 923/5602/17, стягнув з ТОВ "Грін Тім" на користь ПП "Шато" 1 134 566,10 грн. Суд скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 та заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Грін Тім" в сумі 5 952 252,39 грн. Постановою Верховного Суду від 02 липня 2019 року касаційні скарги ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 у справі № 923/560/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. Під час нового розгляду справи ПП "Шато" подало заяву зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом, в якій просило: "1. У відповідності вимог ст. 235 ЦК України, визнати що між сторонами з одного боку Зберігач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім», код ЄДРПОУ 37249019 з другого боку Поклажодавець Приватне підприємство «Шато», код ЄДРПОУ 30593533 укладений договір №2608160Т від 26.08.2016 року на умовах зазначених у зустрічному позові - є Договором зберігання на Товарному складі.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Тім», код ЄДРПОУ 37249019 на користь приватного підприємства «Шато», код ЄДРПОУ 30593533 збитки за удаваним договором №2608160Т в сумі 7480375,24 грн. основного боргу. Зарахувати зустрічну однорідну вимогу в сумі 987887,48 грн. за первісним позовом. Остаточно стягнути з урахуванням зарахування зустрічної однорідної вимоги - суму 6492487,76 грн.

3. Судові витрати віднести за рахунок ТОВ «Грін Тім».

4. По закінченню розгляду справи по суті здійснити поворот виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду по справі 923/560/17 від 15.11.2017 року стягнувши з ТОВ «Грін тім» на користь ПП «Шато» 2337160,29 грн.

5. У задоволенні первісного позову ТОВ «Грін Тім» щодо стягнення боргу за договором оренди тари - відмовити." Ухвалою від 01.12.2020 суд задовольнив заяву ПП "Шато" про залишення без розгляду заяви про збільшення та уточнення позовних вимог за зустрічним позовом (вх. №2135/20 від 12.10.2020). Також суд задовольнив заяву ПП "Шато" про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом у справі (вх. № 2580/20 від 26.11.2020). Визначено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 первісний позов задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "ШАТО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" суму основного боргу у розмірі 990000,00 грн., суму пені у розмірі 170538,90 грн., суму штрафу у розмірі 912973,07 грн., суму 3% річних у розмірі 18769,26 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 32284,22 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 800,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 у розмірі 35512,13 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 року у розмірі 48426,33 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору за подання Касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у розмірі 36910,44 грн. Закрито провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року у справі № 923/560/17. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 року у справі № 923/560/17, в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" в сумі 5952252,39 грн. Закриваючи провадження в частині стягнення 60 000,00 грн. основного боргу ПП «Шато» перед ТОВ «Грін Тім», задовольняючи позов ТОВ «Грін Тім» в частині стягнення 990 000,00 грн. основного боргу, 170 538,90 грн. пені, 912 973,07 грн. штрафу та 18 769,26 грн. 3% річних та відмовляючи повністю у задоволенні зустрічного позову ПП «Шато», господарський суд врахувавши висновки судів, викладених у рішенні Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі №923/1121/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 04.11.2020 у справі №923/1121/17 зазначив, що Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року є дійсним і, разом з Договором оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017 року, є змішаним договором, який містить елементи договорів оренди та зберігання, суд дійшов висновку, що між ТОВ «Грін Тім» та ПП «Шато» на підставі Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року виникли правовідносини договору зберігання на торговому складі. А так як ПП «Шато» свої зобов`язання за Договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року виконувало неналежним чином: прострочило оплату наданих ТОВ «Грін Тім» та прийнятих ПП «Шато» послуг зберігання, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Грін Тім»: - закрив провадження по справі в частині стягнення 60 000,00 грн основного боргу, оскільки вже після відкриття провадження по справі ПП «Шато» здійснило погашення основного боргу в сумі 60 000,00 грн на підставі платіжного доручення №384 від 21.06.2017р.;-і перевіривши правильність розрахунку пені, штрафу, 3% річних, стягнув 990 000,00 грн основного боргу, 170 538,90 грн пені, 912 973,07 грн штрафу та 18 769, 26 грн 3% річних. Зустрічний позов ПП «Шато», господарський суд дійшов висновку відхилити його: - щодо вимоги про визнання, що укладений між сторонами договір №2608160Т від 26.08.2016 - є Договором зберігання на Товарному складі, так як дана вимога не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки така вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог; - щодо вимоги ПП "Шато" про стягнення з ТОВ "Грін Тім" збитків в сумі 7480375,24 грн., так як дана вимога є безпідставною, оскільки ПП «Шато» не заявило у письмовій формі про нестачу або пошкодження товару, при його поверненні від ТОВ «Грін Тім». Розмір таких збитків обґрунтовується документами, складеними в односторонньому порядку ПП «Шато» та не передбаченими умовами Договору. За умовами договору TOB "Грін Тім" не несе жодної відповідальності по Договору відносно потенційних втрат, псування, якісних показників Продукції; - щодо вимоги про зарахування зустрічних позовних вимог в сумі 7480375,24 грн., так як така вимога не є зустрічною та станом на момент звернення позивача з позовом до суду, не настала. Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про ухвалення додаткового рішення у справі № 923/560/17 задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ШАТО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 206118,88 грн. Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Шато" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження; - прийняти та дослідити докази, які безпідставно судом першої інстанції не були прийняті, а саме: технічний запис судового засідання Верховного Суду у справі №923/1121/17 від 28.11.2018, який є в матеріалах справи. Дослідити електронні докази за адресою: http://www.greenteam.ua, щодо організації зберігання сільськогосподарської продукції в овочесховищі літера «Е», системи охолодження, зберігання та фасування, утилізації, технології зберігання, сертифікації відповідності послуг під час надання послуг Зберігачем ТОВ «Грін Тім». -дослідити електронні докази за адресою: http://www.greenteam.ua/index.phb/novosti ; - скасувати рішення Господарського суду Херсоснької області від 18.03.2021 у справі №923/560/17 в повному обсязі. Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову щодо стягнення на користь ТОВ «Грін Тім» суми основного боргу у розмірі 9900000 грн, пені у розмірі 170538,90 грн., суму 3% річних у розмірі 18769,26 грн., суму штрафу у розмірі 912973,07 грн. та судови витрат. Задовольнити зустрічний позов ПП «Шато» визнати, що між ТОВ «Грін Тім» - Зберігач та ПП «Шато» - Поклажодавець, укладений договір № 260816ОТ від 26.08.2016 на умовах зазначених у зустрічному позові є Договором зберігання на Товарному складі. Стягнути з ТОВ «Грін Тім» збитки в сумі в сумі 7480375,24 грн. основного боргу. Зарахувати зустрічну однорідну вимогу в сумі 987887,48 грн. за первісним позовом. Остаточно стягнувши з урахуванням зарахування зустрічної однорідної вимоги збитки у сумі 6492487,76 грн. - здійснити поворот виконання Постанови Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2017 року у сумі 2337160,29 грн.; - стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу з ТОВ «Грін Тім»; - повернути надмірно сплачений судовий збір згідно заяви про зменшення позовних вимог від 25.11.2020 року в сумі 86094,18 грн. прийнятих судом. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ПП «Шато» послалось на те, що воно ніколи не орендувало жодного приміщення у ТОВ «Грін Тім», а отримувало з 2011 року послуги щодо довгострокового зберігання своєї продукції (овочів) та укладало на прохання ТОВ «Грін Тім» як договори під назвою «зберігання», так і удавані договори під назвою «поставки» або «оренди». З 2013 року до часу виникнення спору між сторонами укладалися різні удавані договори під назвою «оренда» («суборенда») на підставі того, що, за посиланням зберігача, відповідно до Закону України «Про сертифіковані товарні склади, прості та подвійні свідоцтва» при довгостроковому зберіганні продукції, термін придатності якої понад 90 днів, зберігачу необхідно отримувати сертифікат відповідності надання послуг та видавати просте або подвійне складське свідоцтво, а в правовідносинах оренди даний закон не підлягає застосуванню. Також скаржник вказав про те, що місцевий господарський суд, посилаючись у рішенні на преюдиційність обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 у справі №923/1121/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.11.2020, зазначив, що укладений між сторонами договір оренди приміщення є змішаним договором і містить елементи різних договорів: оренди і зберігання. Натомість суд безпідставно не зазначив інші обставини, які встановлені у вказаному рішенні, зокрема обставини стосовно того, що два договори 260816ОТ та 300117ШОП слід розглядати у сукупності їх умов та визначати їх єдину направленість на приховування іншого правочину щодо зберігання сільськогосподарської продукції ПП «Шато», тобто укладанням зазначених договорів у сторін був відсутній намір на встановлення правовідносин оренди, оскільки умови договору оренди відповідають загальним положенням для зберігання, які наведені у главі 66 Цивільного кодексу України. Апелянтом наголошено, що місцевим господарським судом не взято до уваги висновки Верховного Суду у справі №923/560/17, зазначені у постановах від 04.07.2018 та 02.07.2019, і постанові Верховного Суду у справі №923/1121/17 від 12.12.2018 та не враховано зміст постанови Верховного Суду у справі №923/1121/17 від 04.11.2020. Також скаржником зазначено, що йому неодноразово у справах №923/559/17 та №923/560/17 було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про об`єднання їх в одне провадження. За твердженнями апелянта, судом безпідставно відхилені клопотання про витребування доказів та приєднання доказів, строк надання яких був пропущений з поважних причин, оскільки представник ТОВ «Грін Тім» адвокат Бабій В.В. до ухвалення постанови Верховного Суду у справі №923/1121/17, 28.11.2018 визнав в суді касаційної інстанції, що договори №260816ОТ та №300117ШОП є одним договором зберігання на товарному складі, є удаваними, але є дійсними, тоді як в подальшому, в межах цієї справи №923/559/17 в своїх поясненнях від 18.12.2020 вказаний представник відмовився від зазначеного визнання, вказавши, що договір №300117ШОП від 30.01.2017 є договором оренди. Тому суд мав визнати поважною причину ненадання доказів у визначений законом строк та прийняти і дослідити технічний запис судового засідання Верховного Суду у справі №923/1121/17 від 28.11.2018. У зв`язку з наведеним, ПП «Шато» звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про прийняття і дослідження доказу - технічного запису судового засідання Верховного Суду у справі №923/1121/17, який наявний в матеріалах справи. При цьому, на переконання скаржника, судом не взято до уваги при закритті провадження у справі в частині погашення основного боргу те, що ПП «Шато» погасило борг за надані послуги з очищення продукції під час повернення контейнерів в межах двох договорів №260816ОТ та №300117ШОП після визнання у справі №923/560/17 представником ТОВ «Грін Тім», що зазначені два договори є одним договором зберігання на товарному складі, про що зазначено як у платіжному дорученні, так і в поданій в подальшому заяві ТОВ «Грін Тім» щодо зупинення розгляду справи №923/559/17 до набрання чинності рішення у справі №923/560/17. Апелянтом також зазначено, що судом не взято до уваги при закритті провадження у справі в частині погашення основного боргу те, що ПП «Шато» погасило борг за надані послуги з очищення продукції під час повернення контейнерів в межах двох договорів 260816ОТ та 300117ШОП після визнання у справі №923/560/17 представником ТОВ «Грін Тім», що зазначені два договори є одним договором зберігання на товарному складі, про що зазначено як у платіжному дорученні, так і в поданій в подальшому заяві ТОВ «Грін Тім» щодо зупинення розгляду справи №923/559/17 до набрання чинності рішення у справі №923/560/17, яка була задоволена судом. Щодо клопотання про дослідження електронних доказів апелянтом зазначено, що за веб-адресою: http://www.greenteam.ua/index.php/novosti директор зберігача Сазонов Д.В., у час дії спірних договорів на телебаченні надав свідчення щодо надання зберігачем послуг зберігання на сертифікованому товарному складі з відображенням технологічного процесу зберігання, сортування та фасування продукції, її очищення, утилізацію та підготовку щодо довготривалого зберігання з відображенням на телебаченні саме продукції ПП «Шато» та відповідні сертифікати відповідності. Також скаржник у прохальній частині апеляційної скарги просив дослідити та прийняти електронні докази за адресою: http://www.greenteam.ua щодо організації зберігання сільськогосподарської продукції в овочесховищі літера «Е», системи охолодження, сортування та фасування, утилізації, технології зберігання, сертифікації відповідності послуг під час надання послуг зберігачем ТОВ «Грін Тім». Крім того, не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне підприємство "Шато" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - прийняти апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду від 02.04.2021 року та відкрити апеляційне провадження; - зупинити апеляційний розгляд до набуття чинності рішення у справі №923/560/17; - скасувати додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021 у справі №923/560/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Грін Тім». На думку скаржника, зазначений розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та є непропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову; частина вимог не пов`язана з розглядом справи. Крім того, на думку скаржника, слід враховувати поведінку сторони під час розгляду справи, що фактично призвело до затягування розгляду справи. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства «ШАТО» на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021р. та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від „02 квітня 2021р. у справі № 923/560/17; призначено розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «ШАТО» до розгляду на 17 червня 2021 року об 11:30 год. У відзиві на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021р Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" просило апеляційну скаргу Приватного підприємства "ШАТО" залишити без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 у справі №923/560/17 - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від „02 квітня 2021р. у справі № 923/560/17 Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" просило апеляційну скаргу Приватного підприємства "ШАТО" залишити без задоволення; додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021 у справі №923/560/17 - без змін. 19.05.2021 від ТОВ «Грін Тім» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява в порядку абз.2 ч.8 ст. 129 ГПК України. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., судді: Богацька Н.С., Разюк Г.П. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року прийнято справу № 923/560/17 до провадження та ухвалено розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Богацької Н.С., Разюк Г.П.; призначено розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Шато» на 12 серпня 2021 року о 12:30 год. 09.08.2021 від ТОВ «Грін Тім» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких останній просив апеляційну скаргу Приватного підприємства "ШАТО" залишити без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021 у справі №923/560/17 - без змін. 10.08.2021 та 11.08.2021 від ПП «Шато» до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2021, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., судді: Головея В.М., Разюк Г.П. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 прийнято справу №923/560/17 до провадження та розпочати апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Головея В.М., Разюк Г.П. Призначено розгляд апеляційних скарг Приватного підприємства «Шато» на рішення Господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року та на додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від „02 квітня 2021р. 16 вересня 2021 року о 14:00 год. Розглянувши клопотання ПП «Шато» про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.11,12 ст.270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судова колегія відхиляє заяву представника ПП «Шато» про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, крім того судова колегія доходить висновку про можливість розгляду справи без участі представника ПП «Шато» за наявними у справі доказами. У судовому засіданні 16.09.2021р. представник ТОВ «Грін Тім» проти задоволення апеляційних скарг заперечував. Представник ПП «Шато» в судове засідання не з`явився, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомлялися належним чином. Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчився, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ПП «Шато». Заслухавши пояснення представника ТОВ «Грін Тім», обговоривши доводи апеляційних скарг, відзиви на них, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків. Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між ПП "Шато" (орендар) та ТОВ "Грін Тім" (орендодавець) 26.08.2016 укладено договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне (тимчасове) користування, дерев`яні ящики для зберігання плодоовочевої продукції, далі - "Тара" (п. 1.1.) Орендована тара на власний розсуд орендаря може розташовуватися в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та умовах вологості за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, далі "Приміщення", або поза Приміщенням (п. 1.2.). Тара передається в оренду для зберігання плодоовочевої продукції орендаря, далі - "Продукція" (п. 1.3.). Орендар засвідчує, що "Продукція" належить йому на праві власності, не продана чи іншим способом відчужена третім особам, не перебуває під заставою чи арештом, відсутні будь-які права третіх осіб (п. 1.4.). Якщо інше не встановлено договором, строк оренди обчислюється пропорційно з дня оренди "Тари" згідно цього договору і до дня повернення "Тари" з оренди, але в будь-якому разі не може продовжуватися менше, ніж 3 місяці (п. 1.5.). Заставна вартість однієї одиниці "Тари" (одного дерев`яного ящика ) 2 200,00 грн, у тому числі ПДВ (п. 1.6). Пунктами 2.2., 2.3., 2.4.1., 2.4.2. та 2.5. договору оренди тари передбачено, що орендна плата за користування "Тарою" нараховується починаючи з дати передачі "Тари" орендарю та закінчується днем повернення "Тари" за актами приймання-передачі. У випадку, якщо сторони не підписували акти приймання-передачі, орендна плата нараховується на загальну кількість "Тари", зазначену в специфікаціях, протягом строку дії відповідних специфікацій (п. 2.2.). Вартість оренди за одиницю "Тари" (ящик) складає 220 грн, у тому числі ПДВ за один місяць оренди, якщо інша вартість не зазначена в специфікаціях (2.3.). Орендна плата сплачується наступним чином: - 100 % вартості орендної плати за перший місяць оренди орендар сплачує протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору з розрахунку загальної кількості Тари, зазначеної в специфікаціях (п. п. 2.4.1.); - наступні платежі здійснюються орендарем до 5 числа поточного місяця за попередній місяць оренди (п. п. 2.4.2.); - за результатами кожного місяця, до 5-го числа наступного місяця за попередній орендодавець готує та надає/направляє орендарю акти наданих послуг. До 14-го числа кожного місяця орендар повинен надати/направити орендодавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовані заперечення до акту або щодо факту неотримання акту. Неотримання орендодавцем до 20-числа наступного місяця за місяцем видання акту підписаного акту або мотивованих заперечень, або листа орендаря щодо факту неотримання акту, сторони сприймають як згоду орендаря з даними, наведеними в акті наданих послуг орендодавця. У такому випадку орендар не має права посилатися на ненадання/ненадсилання акту орендодавцем, а акти, односторонньо підписані орендодавцем, є належними та допустимими доказами надання послуг у відповідності до всіх умов договору, прийнятими орендарем без зауважень, та підлягають оплаті орендарем в повному обсязі в строки, передбачені договором (п. 2.5.). Відповідно до п. 3.2 договору орендар має право: - користуватися "Тарою" протягом строку оренди в порядку, передбаченому цим договором та за її цільовим призначенням (п. п. 3.2.1.); - вільного проходу до "Тари", що розташована в приміщенні, у порядку, визначеному п.3.3. договору (п. п. 3.2.2.); - в період оренди, на власний розсуд переміщати тару власними силами та за власний рахунок за межі приміщення, за виключенням одноразового переміщення орендодавцем відповідно до п. п. 3.3.4 договору (п. п. 3.2.3.); - згідно з п. 3.3. договору оренди тари орендодавець зобов`язаний: - протягом строку оренди у робочий час забезпечувати орендарю, уповноваженим представникам разом з відвідувачами та клієнтами доступ до "Тари", що розташована у приміщенні у супроводі робітника орендодавця з попереднім повідомленням орендодавця за один робочий день (п.п. 3.3.3.); - одноразово за весь період дії договору завантажити продукцію на території орендодавця в "Тару" та перемістити в приміщення, а також вивезти "Тару" орендаря з приміщення орендодавця на рампу власними силами та за власний рахунок, за умови попереднього отримання орендодавцем письмової заявки про завантаження/видачу не менш, ніж за три банківські дні до дня завантаження/видачі "Тари" орендаря. Видача "Тари" орендодавцем здійснюється при умові відсутності заборгованості орендаря перед орендодавцем (п. п. 3.3.4.); - до моменту завантаження "Тари", зробити лабораторний аналіз продукції орендаря (п.п. 3.3.5.); Відповідно до п. 3.4. договору оренди тари орендодавець має право: - переміщати "Тару" у приміщення, з попереднім повідомленням орендаря за 5 календарних днів (п. 3.4.3.); - у випадку не звільнення "Тари" після закінчення строку дії договору за власний рахунок провести очищення "Тари" (утилізацію продукції) без жодних компенсацій орендарю, у тому числі, але не виключно прямих/непрямих збитків, втраченої вигоди, вартості продукції, тощо, в свою чергу орендар зобов`язується компенсувати орендодавцю вартість понесених витрат, що включають в себе: вартість очищення тари, вивезення та утилізація продукції орендаря, вартість оренди, штрафні санкції (п. 3.4.4.). Згідно з п. 4.1. договору оренди тари орендодавець докладає максимум зусиль для забезпечення виконання наступних умов: - забезпечення приміщення електроенергією та електричними з`єднаннями для постачання електроенергії до приміщення, в якому знаходиться "Тара" (п. п. 4.1.1.); - забезпечення належної роботи охолоджувального обладнання в приміщенні (п.п.4.1.2.); - підтримання оптимальних кліматичних умов в приміщенні, які узгоджуються сторонами в специфікаціях (п. п. 4.1.3.); - догляд та прибирання зовнішньої території, що безпосередньо знаходиться біля площі приміщення, в якому знаходиться "Тара", включаючи прибирання побутового сміття (п.п. 4.1.4.); - консультування орендаря з приводу технології та режимів зберігання продукції (п. п. 4.1.5.). Пунктом 4.2. договору оренди тари сторони погодили, що на час дії пікових коефіцієнтів диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів, постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщенні буде зупинятись. Відповідно до пунктів 8.2. та 8.3. договору оренди тари повернення "Тари" (передача від орендаря орендодавцю) має відбуватися не пізніше строку, вказаного в специфікаціях за місцезнаходженням приміщення орендодавця. Під час передачі в оренду/повернення з оренди "Тари" сторони зобов`язуються підписувати акти про прийняття/повернення "Тари" з обов`язковим зазначенням кількості тари, номерів "Тари", ваги кожного окремого ящика. У випадку не підписання вищезазначених актів, орендодавець має право нараховувати орендну плату, виходячи із загальної кількості "Тари", зазначеної у специфікаціях впродовж строку дії цього договору, а виведення з оренди "Тари" відбувається на підставі підписання сторонами додаткової угоди, або після закінчення строку дії договору та/або специфікації. Право власності на "Тару" не змінюється під час будь-яких операцій орендаря. Відповідно до п. 6.2 договору за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок орендодавця більше ніж на 3 (три) календарних дні, орендар, за вимогою орендодавця, сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення, а у випадку прострочення орендарем внесення орендної плати більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів орендар, на вимогу орендодавця, додатково зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 20 % (двадцяти відсотків) вартості місячної орендної плати за кожний місяць, в якому прострочено внесення орендної плати відповідно до п. 2.4. договору, окрім цього, орендодавець має право на власний розсуд: - відмовити у безоплатній видачі тари, що орендується з приміщення, до моменту погашення заборгованості перед орендодавцем (п. п. 6.2.1.); - відмовитись від договору та очистити "Тару" орендодавця від продукції орендаря у будь який спосіб власними силами або доручити виконання чи надання цієї послуги третій особі і вимагати від орендаря відшкодування збитків, сплати орендної плати, штрафних санкцій, інфляційних втрат (п. п. 6.2.2.); Пунктом 6.6. договору оренди тари сторони погодили, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за цим договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватись в орендованій "Тарі". Позивач зазначає, що протягом строку дії Договору, між сторонами складалися акти виконаних робіт з грудня 2016 року по травень 2017 року. Вартість наданих послуг за даними, актами за розрахунками позивача склала 4632568,6 грн. (т. 1, а. с. 27-53). Також складалися акти звірки взаємних розрахунків (т.1, а.с. 54-57). З метою досудового врегулювання спору, ТОВ "Грін Тім" було направлено на адресу ПП "Шато" листи претензія-вимога з пропозицією сплатити існуючу заборгованість. За твердженням позивача, відповідач в порушення умов Договору не здійснив належним чином виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати, а тому станом на 14.06.2017 сума основної заборгованості склала 1050000,00 грн. Внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань щодо сплати орендної плати, позивач з посиланням на приписи ст. 625 ЦК України та п. 6.2. Договору нарахував суму 3 % річних у розмірі 18769,26 грн., суму пені у розмірі 170538,90 грн. та суму штрафу у розмірі 912973,07, які і заявив до стягнення. Оскільки ПП "Шато" порушені договірні зобов`язання, ТОВ "Грін Тім" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ПП "Шато" 2152281,23 грн. заборгованості, з якої: 1050000,00 грн. - сума основного боргу, 170538,90 грн. - сума пені, 18769,26 грн. - сума 3 % річних та 912973,07 грн. - сума штрафу. Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо часткового задоволення первісних позовних вимог та відмовою в задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне. Щодо первісних позовних вимог За приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Згідно висновку Верховного суду від 11 квітня 2018 року у справі 903/408/16 преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). У рішенні Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 04.11.2020 у справі № 923/1121/17 встановлено, що 26.08.2016 між ПП «Шато» (орендар) та ТОВ «Грін Тім» (орендодавець) укладено договір оренди тари, предметом якого є строкове платне (тимчасове) користування дерев`яними ящиками для зберігання плодоовочевої продукції орендаря, далі «тара», яка на власний розсуд орендаря може розташовуватися в приміщенні орендодавця при відповідних температурних умовах та умовах вологості за адресою: Херсонська область, м.Каховка, Чаплинське шосе, 7 («приміщення»), або поза приміщенням. Псування сільгосппродукції та необхідність її сортувати власними силами в складських приміщеннях ТОВ «Грін Тім», стало підставою укладення між ПП «Шато» (орендар) та ТОВ «Грін Тім» (орендодавець) договору оренди приміщення (для організації складського приміщення, фасування, сортування продукції орендаря), за умовами якого орендодавець зобов`язався передати орендарю у платне строкове користування (оренду) частину приміщення складського корпусу площею 200 кв. м, розташоване за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, перший поверх, на строк до 31.05.2017, а Орендар зобов`язався сплачувати орендну плату в розмірі 58000 грн. на місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 2.1, 4.1 та 5.3 договору оренди приміщення). У пункті 90 вказаної постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду України від 04.11.2020 у справі № 923/1121/17 зазначено, що судами не встановлено обставин направлення волі сторін на досягнення іншої мети ніж тієї, що передбачена умовами укладених між сторонами договорів, та, як вірно встановлено місцевим господарським судом, що сторонами укладено договори, в яких містяться елементи різних договорів (змішаний договір), і зокрема, оренди та надання послуг зі зберігання. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Отже, в межах справи № 923/1121/17, де розглядався спір про визнання недійсними Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції № 260816ОТ від 26.08.2016 року та Договору оренди приміщення № 300117ШОП від 30.01.2017 року, було встановлено що ці договори є змішаним договором. Щодо постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №923/560/17, якою вдруге направлено справу на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області. Так, в абзаці 2 п. 4.13. вказаної постанови Верховного Суду, зазначено наступне: "Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково первісні позовні вимоги в сумі 990000,00 грн. за фактично надані послуги зі зберігання сільськогосподарської продукції також не обґрунтував чи відповідає така сума цінам, які існують на момент відшкодування, в розумінні положення абзацу 2 частини 1 ст. 216 ЦК України. Оскільки вимоги про стягнення пені, 3% річних та штрафу є похідними від згаданої суми основного боргу, рішення судів попередніх інстанцій в частині також підлягає скасуванню». Абзацом 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування», підлягає до застосування до правовідносин, які виникли у зв`язку з недійсністю правочину. Разом з тим, рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 року у справі № 923/1121/17, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 04.11.2020, відмовлено у задоволенні позову ПП «Шато» до ТОВ «Грін Тім» про визнання недійсним Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016 року. Таким чином, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що до спірних правовідносин, зокрема в частині стягнення з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" плати за зберігання на підставі Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016 року, положення абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України не підлягають застосуванню, так як Договір № 260816ОТ від 26.08.2016 року, в силу ст. 204 ЦК України на даний час є дійсним. У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд. Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договір (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи якого містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Разом з тим, судом враховано, що за приписами частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами у справі укладений Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016, який є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, оренди та надання послуг із зберігання. Також матеріалами справи (т.1 а.с. 27-53) підтверджується та відповідачем не спростовано, що протягом грудня 2016 року - травня 2017 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги зі зберігання по Договору на загальну суму 4632568,60 грн. На виконання умов п. 3.1.1. Договору ПП «Шато» здійснило платежі за зберігання на загальну суму 3582568,60 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1 а.с. 59-82). Отже, належними доказами підтверджується лише часткова оплата ПП "Шато" наданих ТОВ "Грін Тім" та прийнятих ПП "Шато" послуг зі зберігання за Договором № 260816ОТ від 26.08.2016 на загальну суму 3582568,60 грн. Як вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі укладений Договір оренди тари, який є змішаним договором та містить елементи різних договорів, зокрема, оренди та надання послуг із зберігання. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За приписами ст.ст. 761, 763 ЦК України зазначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (ч. 3 та 4 ст. 294 Господарського кодексу України). Отже, зберігання на товарному складі врегульовано положеннями § 2 Глави 66 Цивільного кодексу України. За змістом частин 1 та 2 статті 956 Цивільного кодексу України товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи. Положеннями статті 957 Цивільного кодексу України визначено, що за договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Таким чином, оскільки в порушення умов пунктів 2.4.-2.4.2. Договору та ст. 530 ЦК України відповідач своєчасно не здійснив оплату послуг зі зберігання, чим допустив порушення зобов`язання, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1050000,00 грн. заборгованості є обґрунтованою. Разом з тим, матеріали справи свідчать, що платіжним дорученням № 384 від 21.06.2017 (т.6 а.с. 1), тобто після відкриття провадження у справі № 923/560/17, відповідач сплатив позивачу заявлену до стягнення частину суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн., які зараховані позивачем в рахунок погашення основної заборгованості за Договором. Таким чином, станом на 21.06.2017 відсутній предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн. Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Відповідно до частини 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Враховуючи наведене та зважаючи на відсутність предмета спору в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн., колегія суддів вважає що судом першої інстанції правомірно закрито провадження у справі № 923/560/17 в цій частині вимог. Доказів сплати або спростування заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 990000,00 грн. відповідачем суду не надано. Нездійснення повного та своєчасного розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов`язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання такого грошового зобов`язання у розумінні ч.1 ст. 612 цього Кодексу. З огляду на викладене, з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 990000,00 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Крім того, слід звернути увагу, що Господарський суд Херсонської області в рішенні від 05.09.2019 у справі № 923/1121/17, і Верховний Суд в постанові від 04.11.2020 у справі № 923/1121/17, якою залишив в силі це рішення, дійшли висновку, що вимоги Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" не розповсюджуються на правовідносини між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" на підставі Договору оренди тари № 260816ОТ від 26.08.2016. Тобто, преюдиційними для справи № 923/560/17 рішеннями судів у справі № 923/1121/17 встановлено нерозповсюдження вимог Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" на правовідносини між ТОВ "Грін Тім" та ПП "Шато" на підставі Договору № 260816ОТ від 26.08.2016 року. Щодо первісних позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум пені, 3% річних та штрафу Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Отже при нарахуванні 3% річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів Право на нарахування пені та штрафу сторони узгодили в п. 6.2. Так, за прострочення внесення оплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Грін Тім» більше ніж на 3 календарні дні, ПП «Шато», за вимогою ТОВ «Грін Тім», сплачує ТОВ «Грін Тім» пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення, а у випадку прострочення ПП «Шато» внесення орендної плати більше ніж на 15 календарних днів ПП «Шато», на вимогу ТОВ «Грін Тім», додатково зобов`язане сплатити штраф у розмірі 20% вартості місячної орендної плати, за кожний місяць в якому прострочено внесення орендної плати відповідно до п. 2.4. Договору. Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунки пені, 3% річних, штрафу здійснені позивачем (т.1 а.с. 5-6), погоджується з висновком місцевого господарського суду про їх правильність та відповідність умовам Договору та чинному законодавству, а отже і обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Грін Тім» в цій частині. Доводи відповідача за первісним позовом, викладені ним у зустрічній позовній заяві в частині невизнання задоволених судом позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи. Щодо зустрічних позовних вимог в частині визнання, що укладений між сторонами договір №2608160Т від 26.08.2016 - є Договором зберігання на Товарному складі За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюванного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Реалізуючи право на судовий захист, передбачене ст. 55 Конституцією України, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Відсутність порушеного або оспорюванного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Отже, зміст наведеної норми свідчить про те, що встановивши удаваність правочину, суд, незалежно від наявності або відсутності відповідної вимоги учасника спору, має застосувати до удаваного правочину правила того правочину, який насправді вчинено. Враховуючи імперативний характер ч. 2 ст. 235 ЦК України та відсутність у переліку способів захисту цивільних прав, визначеному в ч. 2 ст. 16 ЦК України, такого способу як визнання правочину удаваним, колегія суддів погоджується з вірним висновком господарського суду, що обраний ПП "Шато" спосіб захисту порушеного права шляхом визнання договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції від 26.08.2016 р. № 260816ОТ таким, який - є Договором зберігання на Товарному складі, тобто фактично удаваним, сам по собі не призведе до відновлення порушеного права позивача за зустрічним позовом. Отже, вимога про визнання Договору удаваним не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки така вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. З огляду на викладене, вимога ПП "Шато" про визнання Договору удаваним належить розглядати виключно як один з доводів, яким позивач за зустрічним позовом обґрунтовує наявність правових підстав для застосування до ТОВ "Грін Тім" наслідків, передбачених ст. 951 ЦК України, а саме, стягнення збитків в сумі 7480375,24 грн. за неналежне зберігання сільськогосподарської продукції, а не як самостійну позовну вимогу. Щодо зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Грін Тім" збитків в сумі 7480375,24 грн. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі Договору №260816ОТ між його сторонами виникли правовідносини зберігання на товарному складі, в яких, відповідно, ТОВ «Грін Тім» є товарним складом, а ПП «Шато» - поклажодавцем, у зв`язку з чим крім положень §1 "Загальні положення про зберігання" Глави 66 "Зберігання" ЦК України, до цих правовідносин застосовуються також положення і § 2 "Зберігання на товарному складі" Глави 66 "Зберігання" ЦК України. Відповідно до ч. 3 ст. 959 ЦК України товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов`язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки. Якщо при поверненні товару він не бив спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору». В першу чергу слід зазначити, що відповідно до п. 6.6. Договору сторони погодили та розуміють, що ТОВ "Грін Тім" не несе будь-якої відповідальності за цим Договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників Продукції, що буде розташовуватися в орендованій Тарі. Отже, з аналізу умов п. 6.6. Договору слідує, що ТОВ "Грін Тім" не несе жодної відповідальності за Договором щодо потенційних втрат, псування та якісних показників продукції. Матеріали справи також свідчать, що ТОВ "Грін Тім" повернуло ПП "Шато" товар, прийнятий на зберігання, згідно актів прийняття-передачі (повернення) тари з оренди (т. 2 а.с. 126 - т. 3 а.с. 85), які датувалися з 12.10.2016 року по 19.05.2017 року. В той же час, по жодному акту прийняття-передачі (повернення) тари з оренди ПП "Шато" не вимагало огляду та перевірки якості товару, при його поверненні. Також ПП "Шато" ні в момент їх підписання зі своєї сторони, тобто в момент повернення товару зі зберігання, ні протягом 3 днів з цього моменту, не заявило у письмовій формі про нестачу або пошкодження товару, при його поверненні. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Оскільки за Договором № 260816ОТ від 26.08.2016 року, як за договором зберігання на товарному складі, ТОВ "Грін Тім" зобов`язане було повернути ПП "Шато" товар у схоронності, відсутність з боку ПП "Шато" письмових заяв про нестачу або пошкодження товару в момент або протягом 3 днів з моменту повернення товару свідчить про повернення цього товару у схоронності, тобто без будь-якого його псування. Крім того, позивач в обґрунтування понесених збитків у розмірі 7480375,24 грн. посилається на відповідні докази, а саме: розрахунок втрат від порчі продукції, акти утилізації, списання, сортування, про стан продукції (т.5 а.с. 248-251, т.6 а.с. 47 - т.7 а.с. 4). Проаналізувавши вказані докази, колегія суддів погоджується з вірним висновок суду першої інстанції та вважає їх такими, що не підтверджують завдання позивачу збитків у розмірі 7480375,24 грн., оскільки умовами Договору складання жодних актів утилізації, списання, сортування та/або про стан продукції, передбачено не було. Вказані документи були складені та підписані ПП "Шато" в односторонньому порядку, а ТОВ «Грін Тім» жодної участі у цьому не приймало. Також і розрахунок втрат від порчі продукції здійснений на підставі актів сортування складання яких не було передбачено у Договорі і які складені та підписані ПП "Шато" в односторонньому порядку та середньої ціни реалізації, яка (ціна) жодними доказами не обґрунтована. Отже, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих за неналежне зберігання товару, внаслідок чого товар зіпсувався, є безпідставною, оскільки ПП «Шато» не заявило у письмовій формі про нестачу або пошкодження товару, при його поверненні від ТОВ «Грін Тім». Розмір таких збитків обґрунтовується документами, складеними в односторонньому порядку ПП «Шато» та не передбаченими умовами Договору. За умовами договору TOB "Грін Тім" не несе жодної відповідальності по Договору відносно потенційних втрат, псування, якісних показників Продукції. Крім того, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду врегульовано ст. 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала . Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Необхідними елементами такої відповідальності (незалежно від вини цих органів та осіб) є: шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, наявність якої має бути доведена позивачем. Для визначення юридичних підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, суду необхідно з`ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою, вину відповідача. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Відповідно до п. 2 Роз`яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов`язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 № 02-5/215, крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Пунктом 6 Роз`яснень зазначено, що для правильного вирішення спорів, пов`язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. З огляду на зазначене позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачем саме не виконанням ним умов Договору, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром відшкодування. При цьому, встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи. Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками. Як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків чи відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Позивач повинен довести наявність шкоди і неправомірної поведінки відповідача, безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням шкоди, розмір відшкодування. Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди. Таким чином, позивач не обґрунтував та не довів належними і допустимими доказами того, що внаслідок неправомірних дій ТОВ "Грін Тім" позивачу спричинена майнова шкода у розмірі 7480375,24 грн. Отже, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення збитків у розмірі 7480375,24 грн. задоволенню не підлягають. Також не підлягають зарахуванню зустрічні однорідні вимоги, оскільки суд повністю відмовив ПП "Шато" у задоволенні вимоги в частині стягнення суми збитків. Крім того, в даному випадку вимога про стягнення збитків не є зустрічною та станом на момент звернення позивача з позовом до суду, не настала. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ПП "Шато". Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення 18.03.2021р. не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскарженого процесуального акту колегія суддів не вбачає. Щодо заяви ПП «Шато» про поворот виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/560/17 від 15.11.2017, колегія суддів доходить до висновків про відсутність правових підстав для задоволення заяви відповідача про поворот виконання вказаного судового рішення. Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України). Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про задоволення позову. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються. З цих же підстав не відшкодовуються заявлені ПП «Шато» витрати на професійну правничу допомогу. Щодо апеляційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021р. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Херсонської області від 18 березня 2021 року у справі № 923/560/17 первісний позов задоволено частково, стягнуто з ПП "ШАТО" на користь ТОВ "Грін Тім" суму основного боргу у розмірі 990000,00 грн., суму пені у розмірі 170538,90 грн., суму штрафу у розмірі 912973,07 грн., суму 3% річних у розмірі 18769,26 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 32284,22 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 800,00 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.09.2017 у розмірі 35512,13 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Херсонської області від 06.11.2018 року у розмірі 48426,33 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у розмірі 36910,44 грн. Також вказаним рішенням закрито провадження у справі за первісним позовом в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 60000,00 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі. Судом скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.08.2017 року у справі № 923/560/17 та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2018 року у справі № 923/560/17, в частині накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" (74800, Херсонська обл., місто Каховка, Чаплинське шосе, будинок 7, код ЄДРПОУ 37249019) в сумі 5952252,39 грн. 24.03.2021 року до суду першої інстанції від ТОВ "Грін Тім" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 923/560/17, в якій заявник просить суд ухвалити додаткове рушення, яким стягнути з ПП "Шато" на корить ТОВ "Грін Тім" 412237,76 грн. судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення ТОВ "Грін Тім" посилається на приписи статей 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Позивач зазначив, що 02.04.2018 року між Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер», як виконавцем і ТОВ "Грін Тім", як замовником було укладено договір про надання правової допомоги №02/04-2018. В подальшому, 23 січня 2019 року між Адвокатським об`єднанням "Канон" і ТОВ "Грін Тім" було укладено договір пор надання правової допомоги №

3. Також 14 листопада 2018 року між Адвокатським об`єднанням «Моріс Барістерс» (надалі - Адвокатське об`єднання) і ТОВ "Грін Тім" (надалі - Клієнт) був укладений Договір про надання правової допомоги № 038-1/18-Б від 14.11.2018 (надалі - Договір). 29.03.2021 року до суду від ПП "Шато" надійшла заява про зменшення розміру стягнення витрат на правничу допомогу. Відповідач зазначив, що представниками позивача значно завищено розрахунок фактично витраченого часу на надані послуги з надання правової допомоги позивачу. Також вказує, що заявлена сума є необґрунтованою та є не співмірною фактично витраченому часу . Також за твердженням відповідача, договір правової допомоги №038-1/18Б від 14.11.2018 фактично припинив свою дію 17.07.2020 року, а додаткова угода фактично є недійсною в силу того, що у відповідності до вимог ст. 515 ЦК України, заміна кредитора (сторони у зобов`язанні) не допускається у зобов`язаннях нерозривно пов`язаних з особою кредитора, тобто заміна сторони у зобов`язанні надання правової допомоги однієї особи не може передаватися (переуступати) з іншою стороною, а додаткова угода №1 від 17.07.2020 року не є самостійним договором про надання правової допомоги ТОВ "Грін Тім". Також позивачем безпідставно зазначено розмір сплати ПДВ. Відповідач вважає, що при умові дотримання процесуального закону щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, складності справи та фактично витраченого часу, зазначені витрати мають складати у даній справі не більш ніж дев`ять тисяч гривен. З урахуванням зазначеного, ПП "Шато" просив суд задовольнити клопотання та зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Додатковим рішенням Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" про ухвалення додаткового рішення у справі № 923/560/17 задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "ШАТО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Тім" суму понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 206118,88 грн. Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Приватне підприємство "Шато" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: - прийняти апеляційну скаргу на додаткове рішення господарського суду від 02.04.2021 року та відкрити апеляційне провадження; - зупинити апеляційний розгляд до набуття чинності рішення у справі №923/560/17; - скасувати додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021 у справі №923/560/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ «Грін Тім». На думку скаржника, зазначений розмір витрат на правову допомогу не є обґрунтованим та є непропорційним до предмету спору з урахуванням ціни позову; частина вимог не пов`язана з розглядом справи. Крім того, на думку скаржника, слід враховувати поведінку сторони під час розгляду справи, що фактично призвело до затягування розгляду справи. Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо наявності підстав для часткового стягнення з відповідача понесених судових витрат зі сплати правничої допомоги, та зазначає наступне. Статтею 131-2 Конституції України унормовано, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору. Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права. Ціна в договорі про надання правової допомоги є істотною умовою, встановлюється за домовленістю сторін шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу). Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (до таких висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19). Як вбачається з матеріалів справи, скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, ПП "Шато" подало клопотання про зменшення розміру судових витрат, які, серед іншого, мотивовано неспіврозмірністю розміру стягуваної суми. Матеріали справи також свідчать, що 02.04.2018 між Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер», як виконавцем, та ТОВ «Грін Тім», як замовником, було укладено Договір про надання правової допомоги № 02/04-2018, за умовами вказаного договору п. 1.1 замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику відповідно до умов цього договору платну правову допомогу, визначену у п. 2 цього Договору (надалі - «Правова допомога»), а замовник зобов`язується прийняти Правову допомогу та оплатити її. Винагорода виконавця згідно з цим Договором складається з вартості робіт його фахівців і залежить від строку надання та складності Правової допомоги, що надасться згідно з цим Договором (п. 5.1. Договору про надання правової допомоги № 02/04-2018 від 02.04.2018 року). Позивачем додано до матеріалів заяви про винесення додаткового рішення у справі підписаний 10.05.2018 між Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер» та ТОВ «Грін Тім», на підставі Договору про надання правової допомоги № 02/04-2018 від 02.04.2018 року Акт приймання-передачі правової допомоги № 1, який, відповідно до п. б цього Акту, є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 02/04- 2018 від 02.04.2018 року на загальну суму - 90000,00грн. Також додано Акт приймання-передачі правової допомоги № 3 від 27.06.2018 між Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер» та ТОВ "Грін Тім", як замовником, на підставі Договору про надання правової допомоги № 02/04-2018 на загальну суму -18000,00грн який, є невід`ємною частиною Договору про надання правової допомоги № 02/04- 2018 від 02.04.2018 року. Так, відповідно до вищезазначених Актів приймання-передачі правової допомоги №1 від 10.05.2018 та №3 від 27.06.2018 року, Адвокатське об`єднання «Адер Хабер» у період квітень- травень 2018 року надало, а ТОВ «Грін Тім» прийняло наступну Правову допомогу, згідно Договору про надання правової допомоги № 02/04-2018 від 02.04.2018 року: -надання усної консультації у справі № 923/560/17 - 1 год.; -вивчення матеріалів справи № 923/560/17 - 2 год.; -вивчення нормативної бази, судової практики, практики ЄСПЛ, підготовка аналітичних довідок у справі № 923/560/17 з питань права, процесуального права та щодо тлумачення договорів оренди та зберігання - 3 год.; - підготовка проекту відзиву на касаційну скаргу ПП "Шато" на постанову Одеського апеляційного господарського сулу від 15.11.2017 року у справі № 923/560/17 - 4 год.; -представництво інтересів ТОВ «Грін Тім» у справі № 923/560/17 під час судового засідання в Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду - 2 год. За розрахунками АО "Адер Хабер" позивачу надано згідно умов договору правової допомоги загальною вартістю 108000,00 грн. Матеріали справи містять докази сплати ТОВ "Грін Тім" 108000,00 грн. витрат на правову допомогу АО "Адер Хабер" (т.9, а.с. 230). На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Грін Тім" за вказаним вище договором надано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги № 02/04-2018 від 02.04.2018, Акт №1 приймання - передачі правової допомоги від 10.05.2018, Акт №3 приймання - передачі правової допомоги від 27.06.2018, платіжне доручення №1363 від 11.05.2018. Дослідивши надані позивачем докази щодо понесених судових втрат за договором від 02.04.2018, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Адер Хабер» і ТОВ «Грін Тім» у розмірі 108000,00 грн., колегія суддів вважає, що вказані витрати є доведеними і обґрунтованими. Також матеріали справи свідчать, що 23.01.2019 між Адвокатським об`єднанням «Канон», як Адвокатським об`єднання, та ТОВ «Грін Тім», як Клієнтом, було укладено Договір про надання правової допомоги №3, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Відповідно до п.2.1.1 Договору Адвокатське об єднання на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги: представляти у встановленому порядку інтереси Клієнта з приводу судового розгляду справи № 923/560/17 та приймати участь у судових засіданнях від імені Клієнта у Південно-західному апеляційному господарському суді при розгляді даної справи. Згідно п. 3.1.6. Договору про надання правової допомоги № 3 від 23.01.2019, Клієнт зобов`язується прийняти належним чином виконану роботу Адвокатського об`єднання та оплатити її у розмірі та строки, встановлені в даному Договорі. Умовами договору сторонами погоджено, що вартість надання юридичних послуг Адвокатського об`єднання становить 5000,00 грн. за одне судове засідання, але не більше 20000,00 грн. сумарно за всі засідання (п. 4.1. Договору). Оплата за цим Договором здійснюється протягом 10-ти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту про надання юридичної допомоги (п. 4.2. Договору про надання правової допомоги № 3 від 23.01.2019). За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. Так, позивачем до заяви про винесення додаткового рішення додано Акт про надання юридичної допомоги № 3 від 29.01.2019 на суму - 5000,00 грн., Акт про надання юридичної допомоги № 8 від 06.02.2019 на суму - 5000,00 грн., Акт про надання юридичної допомоги № 10 від 14.02.2019 на суму - 5000,00 грн., Акт про надання юридичної допомоги № 11 від 20.02.2019 на суму - 5000,00 грн., які складно на виконання умов договору про надання правової допомоги № 3 від 23.01.2019 року. Вказані акти містять перелік (опис) наданих послуг. На підтвердження понесення у майбутньому витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Грін Тім" за вказаним вище договором надано копії наступних документів: Договір про надання правової допомоги № 3 від 23.01.2019, Акт №3 від 29.01.2019, Акт №8 від 06.02.2019, Акт №10 від 14.02.2019, Акт №11 від 20.02.2019. У постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Дослідивши надані позивачем докази щодо понесення судових втрат за договором про надання правової допомоги № 3 від 23.01.2019, укладеним між Адвокатським об`єднанням «Канон» та ТОВ «Грін Тім», у розмірі 20000,00 грн., колегія суддів доходить до висновку, що вказані витрати є доведеними і обґрунтованими. Також матеріали справи свідчать, що 14 листопада 2018 року між Адвокатським об`єднанням «Моріс Барістерс» (надалі - Адвокатське об`єднання) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» (надалі - Клієнт) був укладений Договір про надання правової допомоги № 038-1/18-Б від 14.11.2018 (надалі - Договір). Відповідно до умов Договору Адвокатське об єднання зобов`язалось надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов`язався належним чином прийняти її та оплатити. Пунктом 1.2. Договору встановлено, що детальний перелік юридичних послуг, що входять в правову допомогу і надаються Клієнту, їх зміст, бажаний результат, кількісний та посадовий склад виконавців, прогнозована кількість годин надання правової допомоги, їх вартість та порядок оплати визначаються погодженими Сторонами Замовленнями на надання правової допомоги (надалі - «Замовлення»), які з моменту підписання Сторонами або їх уповноваженими представниками стають невід`ємною частиною даного договору. Сторонами Договору досягнуто згоди, що вартість правової допомоги Адвокатського об`єднання за цим договором визначається за домовленістю Сторін на основі фактично витраченого часу на надання такої допомоги Клієнту та винагороди за досягнення бажаного результату, якщо інше не буде прямо узгоджено Сторонами в Замовленні (п. 5.1. Договору ). Розрахунки за цим Договором здійснюються в порядку та на умовах, визначених у відповідних Замовленнях на надання Юридичних послуг, погоджених Сторонами (п. 5.4. Договору). Приймання-передача наданої правової допомоги здійснюється шляхом підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі (п. 6.1. Договору). Судом встановлено, на виконання умов Договору між Адвокатським об`єднанням «Моріс Барістерс» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» укладено наступні замовлення Договору про надання правової допомоги № 038-1/18-Б від 14.11.2018: - замовлення на надання правової допомоги № 5 від 26.02.2019, з переліком послуг що замовляються та погодженням порядку визначення вартості наданих послуг; - замовлення на надання правової допомоги № 7 від 30.07.2019, з переліком послуг що замовляються та погодженням порядку визначення вартості наданих послуг; Так, на виконання Замовлення № 5 від 26.02.2019 року, Адвокатським об`єднанням «Моріс Барісгерс» в порядку надання ТОВ «Грін Тім» правової допомоги були надані наступні послуги: 1) ОСОБА_1 : - аналіз постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 4 год.; - аналіз касаційної скарги ПП «Шато» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 923/560/17 - витрачено 4 год.; - формування правової позиції - витрачено 7,5 год.; - консультування клієнта - витрачено 2,75 год.; - підготовка касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 8,5 год.; - підготовка клопотання про зупинення виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 923/560/17 - витрачено 2 год.; - підготовка заяви про доповнення та зміну Касаційної скарги ТОВ «Грін Тім» від 27.02.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 2,5 год.; - підготовка доповнення до клопотання про зупинення виконання постанови Південно- західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 2,5 год.; - підготовка Заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Шато» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 2 год.; - підготовка клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 923/560/17 - витрачено 0,25 год.; - підготовка заяви про повторну видачу копію ухвали Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 22.04.2019 року про відкриття касаційного провадження у справі № 923/560/17 - витрачено 0,75 год.; - підготовка відзиву на касаційну скаргу ПП «Шато» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 року у справі № 923/560/17 - витрачено 26,5 год.; - підготовка заяви в порядку абз. 2ч. 8 ст. 129 ГПК України - витрачено 0,25 год.; - підготовка клопотання про отримання наручно постанови Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду у справі №923/560/17 від 02.07.2019 року - витрачено 0,25 год.; - підготовка до судових засідань Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду у справі № 923/560/17 - витрачено 2 год.; - представництво інтересів ТОВ «Грін Тім» в судовому засіданні Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду у справі № 923/560/17 - витрачено 1 год. Вартість наданої Адвокатським об`єднанням «Моріс Груп» правової допомоги ТОВ «Грін Тім» по Замовленню № 5 від 26.02.2019 року склала 167970,00 грн., відповідно до розрахунку, що міститься у заяві про винесення додаткового рушення у справі. В подальшому, Адвокатським об`єднанням «Моріс Ґруп» виставлено ТОВ "Грін Тім" Акт надання послуг №9 від 04.02.2021 та рахунок на оплату №10 від 04.02.2021 на суму 167970,00 грн. Поряд з цим, на виконання Замовлення № 7 від 30.07.2019 року, Адвокатським об`єднанням «Моріс Барістерс» в порядку надання ТОВ «Грін Тім» правової допомоги були надані наступні послуги: 1.) Бабієм Володимиром Вікторовичем: - підготовка клопотань про ознайомлення - витрачено 0,25 год.; - ознайомлення з матеріалами справи - витрачено 4 год.; - підготовка відзиву на зустрічний позов ПП «Шато» - витрачено 4 год.; -підготовка письмових пояснень з урахуванням висновків постанови Верховного Суду від 02.оу.20ід року - витрачено 4 год.; - підготовка заяви в порядку абз. 2ч. 8 ст. 129 ГПК України - витрачено 0,5 год.; - підготовка клопотань про проведення судових засідань 13.10.2020 року та 18.03.2021 року в режимі відеоконференції поза приміщенням суду - витрачено 0,5 год.; - аналіз клопотання ПП «Шато» від 24.07.2020 року про прийняття доказів до розгляду та витребування доказів - витрачено і год.; - підготовка заперечень проти клопотання ПП «Шато» від 24.07.2020року про прийняття доказів до розгляду та витребування доказів - витрачено 2 год.; - підготовка клопотання про зупинення провадження до ухвалення Верховним Судом судового рішення у справі № 923/1121/17 - витрачено 0,5 год.; - аналіз заяви ПП «Шато» від 12.10.2020 року про збільшення позовних вимог та уточнення позову - витрачено 0,5 год.; - аналіз заяви ПП «Шато» від 26.11.2020 року про зменшення розміру позовних вимог за зустрічним позовом - витрачено 0,5 год.; - підготовка додаткових пояснень від 30.11.2020 року - витрачено 0,25 год.; - підготовка клопотання про отримання копій технічного запису судового засідання 02.02.2021 - витрачено 0,5 год.; - підготовка заяви про ухвалення окремої ухвали - витрачено 2 год.; - підготовка письмових дебатів - витрачено 16 год.; - підготовка до судових засідань 22.08.2019 року, 13.10.2020 року, 11.11.2020 року, 01.12.2020 року, 05.01.2021 року, 02.02.2021 року, 17.02.2021 року та 18.03.2021 року - витрачено 6 год.; - представництво інтересів в судових засіданнях 22.08.2019 року, 13.10.2020 року, 11.11.2020 року, 01.12.2020 року, 05.01.2021 року, 02.02.2021 року, 17.02.2021 року та 18.03.2021 року - витрачено 11 год.; Вартість наданої Адвокатським об`єднанням «Моріс Груп» правової допомоги ТОВ «Грін Тім» по Замовленню № 7 від 26.02.2019 року склала 116267,76 грн., відповідно до розрахунку, що міститься у заяві про винесення додаткового рушення у справі. В подальшому, Адвокатським об`єднанням «Моріс Ґруп» виставлено ТОВ "Грін Тім" Акт надання послуг №17 від 19.03.2021 та рахунок на оплату №23 від 04.02.2021 на суму 116267,76 грн. Судом встановлено, що згідно п. 4.1. Замовлення № 6, вартість послуг за цим замовленням визначається на підставі кількості годин, витрачених виконавцями, зазначеними у п.3 цього Замовлення, для надання правової допомоги та розміру погодинної тарифної ставки відповідного виконавця, але в будь-якому випадку не більше гривневого еквіваленту з 5000,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату формування відповідного акту надання послуг - за надання правової допомоги та представництво інтересів Клієнта в місцевому суді. Розділом 3 Замовлення № 6 визначено Кількісний і посадовий склад виконавців, та розмір їх погодинної тарифної ставки. Відповідно до якої розмір погодинної тарифної ставки Бабія Володимира Вікторовича становить еквівалент 74,00 доларів США за 1 годину надання правової допомоги. Поряд з цим, згідно п. 4.1. Замовлення № 7 від 30.07.2019 року, вартість послуг за цим замовленням визначається на підставі кількості годин, витрачених виконавцями, зазначеними у п. з цього Замовлення, для надання правової допомоги та розміру погодинної тарифної ставки відповідного виконавця, але в будь-якому випадку не більше гривневого еквіваленту з 3500,00 доларів США за курсом Національного банку України на дату формування відповідного акту надання послуг - за надання правової допомоги та представництво інтересів Клієнта в місцевому суді. Так, відповідно до пункту 3 зазначеного замовлення зафіксовано, що розмір погодинної тарифної ставки Бабія Володимира Вікторовича становить еквівалент 115,00 доларів США за одну годину надання правової допомоги. На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Грін Тім" надано Договір про надання правової допомоги № 038-1/18-Б від 14.11.2018; Замовлення № 5 від 26.02.2019; Замовлення № 7 від 30.07.2019; Додаткову угоду № 1 до Договору про надання правової допомоги № 038-1/18-Б від 14.11.2018, укладену 17.07.2020 між Адвокатським об`єднанням "Моріс Барістерс", ТОВ "Грін Тім" та Адвокатським об`єднанням "Моріс Груп"; Акт надання послуг № 9 від 04.02.2021 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 167970,00 грн.; Рахунок на оплату №10 від 04.02.2021 на суму 167970,00 грн., Акт надання послуг № 17 від 19.03.2021 на загальну вартість наданих послуг у розмірі 116267,76грн.; Рахунок на оплату №23 від 19.03.2021 на суму 167970,00 грн. Отже, загальний розмір суми понесених ТОВ "Грін Тім" витрат на професійну правничу допомогу, заявлений до стягнення з ПП "Шато" становить 412237,76 грн. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Слід відзначити, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269). Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 30 листопада 2020 року по справі № 922/2869/19. Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст.13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Розподіляючи витрати, понесені ТОВ "Грін Тім" на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 412237,76 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги. За висновком суд, ціна позову є значною, а заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі є значно завищеними, які становлять 19,16 % ціни позову, та належним чином не обґрунтованими, що, в свою чергу, становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками та вважає суд першої інстанції правомірно врахувавши клопотання ПП "Шато" про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням критерію розумності їхнього розміру, пропорційності та співмірності витрат до предмета спору, дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ТОВ "Грін Тім" про ухвалення додаткового рішення. Беручи до уваги вищевикладене, дослідивши опис наданих послуг, приймаючи до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатами правової позиції правовим висновкам судів, відображеним у рішеннях в даній справі, принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, а також фінансового стану обох сторін, суд правомірно дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір на 50% від заявлених та відповідно стягнути з ПП "Шато" на користь ТОВ "Грін Тім" 206118,88 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Водночас викладені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваному судовому рішенні. Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим ( рішення Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)). За таких обставин, перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у додатковому рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу. Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021р. у справі №923/560/17 підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: 1.Апеляційні скарги Приватного підприємства «Шато» залишити без задоволення. 2.Рішення Господарського суду Херсонської області від 18.03.2021р. та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 02.04.2021р. у справі №923/560/17 залишити без змін. Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України. Повний текст постанови складено „17 вересня 2021 року Головуючий суддя С.І. Колоколов Суддя В.М. Головей Суддя Г.П. Разюк